ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Нормативно-правова документація

Лист Міністерства освіти і науки України від 30.05.2022 № 1/5735-22 «Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.02.2020 № 293 ''Про затвердження плану заходів,спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти''

Наказ МОН України від 28.12.2019 №1646 ''Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти''

Лист Міністерства освіти і науки України від 14.08.2020 № 1/9-436 ''Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження і протидії булінгу (цькуванню)

Лист Міністерства освіти і науки України від 11.02.2020 № 1/9-80 ''Про затвердження наказу МОН України від 28.12.2019 року № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти''

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг”, пояснюють працівники соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей,– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу:

- їй раптом страшно йти в дитячий садок;

- вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;

- чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

- приходить додому із травмами, які не може пояснити;

- залишається на самоті або впадає у стан депресії;

- розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;

- має труднощі з концентрацією уваги;

- уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Хто провокує булінг в дитсадку?

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини ;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічних особливостей дитини;

батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку;

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізованій грі;

– не має друзів у групі.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

Атмосфера в групі. Бувають колективи, створені самостійно або за ініціативи вихователя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.

Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

-відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

- втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально розвиватися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (погіршення настрою, хронічні захворювання).

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ПРОБЛЕМАМИ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ

Поради для батьків

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу. Довідка:булінг (англ. bully – залякувати, цькувати, задирати) – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в садочку, на подвір’ї, в колі друзів. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у садочку, що відбувається, коли дитина самостійно проводить час у дворі, з друзями тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості запитувати у вихователя про її стосунки з однолітками.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою дитячого булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

Як “лікувати” булінг: поради, які навчають цінувати кожного

Все частіше із ЗМІ доводиться чути про булінг. Жорстокість дітей часто переходить усі межі, а бійки між школярами і психологічне насилля можуть нанести непоправної шкоди дитині. Як вберегтися та яким чином “лікувати” цькування .

Що таке булінг?

За даними опитування ВООЗ “Здорова поведінка школярів”, до 21% дітей у віці 11-15 років страждають від булінгу з боку ровесників. Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати в певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки. Якщо цькування відбувається в мережі, то таке явище має назву кібербулінг.

Є ще кілька видів булінгу:

Фізичний булінг — це штовхання, пощіпування якісь, бійки, і взагалі всі випадки, коли торкаються дитини, аби зробити їй шкоду.

Психологічний булінг — це якісь дражнилки, скарги, вигадування огидних прізвиськ. Або ж якісь фрази типу “Ти цього не зробиш”, “всі краще за тебе”. Це все психологічний тиск.

Опитування: кожна п’ята дитина — жертва булінгу.

Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі, й тому не втручаються у подібні ситуації. Але така думка хибна. Коли дитина залишається наодинці із своїми проблемами, вона закривається від оточення, у неї розвиваються комплекси та навіть психічні захворювання.

Ознаки булінгу

§ у дитини немає друзів;

§ дитина боїться іти до школи, дитячий садочок;

§ має низьку самооцінку;

§ у дитини з’являються зіпсовані речі;

§ сумна після спілкування з друзями або після повернення додому із навчального закладу.

Поради від психолога

Психологи радять:

§ обговорювати проблеми в колективі;

§ через ігри налагоджувати спілкування один з одним:

§ батькам — долучатися до організації дозвілля з дітьми, більше спілкуватися;

§ організовувати спільні поїздки (з групою чи родиною);

§ займатися благодійністю;

§ завести хатню тваринку.