БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ. Нова редакція

/Files/images/БК.PNG


Семінар – практикум: «Що таке справедливість і як її сформувати у дошкільників».

Дата проведення 24.10.2023

Щодня ми чуємо як від дітей, так і від дорослих: «Це несправедливо!» або«Все справедливо й нема на що ображатися». Який же сенс вкладають діти й дорослі у слова «справедливо» та «несправедливо»? Що означають ці поняття? Спробуймо розібратися разом.

Якщо звернутися до підручників, то справедливість трактують як одну із загальнолюдських соціально значущих цінностей. Глибоко моральна за своєю сутністю, ця риса необхідна як у груповій, так і в особистісній взаємодії. Мабуть, тому в казках умінням чинити справедливо наділяють саме позитивних персонажів.

Формула справедливості

Якщо ми спробуємо скласти формулу справедливості, то вона звучатиме так:кожен отримує те, чого заслуговує.

А як же охарактеризувати справедливу й несправедливу людину?Справедлива людинависокоморальна; здатна піднятися над собою та власними інтересами; завжди робить правильний вибір; у вчинках спирається на загальнолюдські чесноти, зокрема чесність і правильність.Несправедлива людинатакож має певні особистісні якості, проте зі знаком мінус— не вміє чинити сумлінно та слушно; коли чогось хоче, то швидко забуває про чесність; хитрує й керується лише особистими інтересами та меркантильними міркуваннями.

У казках знайти приклади справедливості легко. Проте діти беруть за взірець не казкових персонажів, а людей, що їх оточують. Спілкуючись із дорослими та однолітками, діти засвоюють певні норми та правила. Відтак у них поступово формуються основи справедливості, які містятьтри компоненти:

  • когнітивний— те, що дитина знає про справедливість;
  • афективний— як дитина ставиться до проявів несправедливості до себе та інших;
  • діяльнісний— як дитина чинить, який вибір робить.

Формула справедливості: кожен отримує те, чого заслуговує.

Тож аби сформувати в дитини основи справедливої поведінки, у дитячому садку потрібно створити умови, щоб вона отримувала не лише знання про прояви справедливості, а й особистий досвід щодо таких проявів— мала змогу бачити приклади справедливої поведінки та робити власний вибір і чинити відповідно до нього.

Щоб дитина засвоїла певний досвід, вона має його «пережити», пропустити через свої емоції, через усю свою сутність. Те саме стосується й основ справедливості, які засвоює дошкільник.

Приклад дорослого

Психологи всіляко підкреслюють важливість прикладу дорослого у формуванні почуття справедливості в дітей дошкільного віку. Саме тому починати потрібно із себе. Нерідко можемо спостерігати ситуацію, коли батьки забороняють дитині грати на планшеті, проте самі постійно «сидять» у телефоні. Звичайно, що в дитини виникає обурення й хибне уявлення про те, що дійсно є «правильним», а що «неправильним».

Також часто вдома й у дитячому садку формують у дітей уявлення про справедливість на прикладі «розподільчої справедливості». Тобто все для всіх повинно бутиоднаковим— речі, увага, ставлення, заохочення, покарання тощо. Проте, оголосивши правило, дорослі самі його порушують: до окремих дітей або до себе ставляться інакше. Спостерігаючи таке ставлення, діти роблять висновок, що це правило не обов’язково виконувати, і чинять відповідно. Томузавжди дотримуйтеся правил, які встановили для дітей.

Методи педагогічного впливу

Основне завдання педагогів— м’яко скеровувати розвиток дітей, аби в майбутньому їхня життєдіяльність базувалася на стійких ціннісних орієнтаціях. Щоб діти навчилися діяти справедливо завжди, а не лише коли їм це зручно, використовуйтеметоди прищеплення справедливості:

  • роз’яснюйте— ознайомлюйте дітей із загальнолюдськими цінностями та їх значенням у житті людини;
  • наводьте приклади— «грайте» на дитячій схильності наслідувати поведінку дорослих;
  • навіюйте й переконуйте— впливайте на свідомість дітей через зниження рівня критичності під час сприймання інформації та відсутність змоги оцінити її відповідно до минулого досвіду;
  • переконуйте— звертайтеся до власного критичного судження дітей, активізуйте їхню розумову діяльність;
  • проводьте вправи— навчайте дітей приймати рішення на основі конкретних особистісних цінностей;
  • контролюйте— знаходьте методи впливу на особистість кожної дитини, аби регулювати її поведінку відповідно до прийнятих цінностей;
  • оцінюйте— фіксуйте й моніторте формування справедливості дошкільників, аби стимулювати їхню ціннісно-орієнтаційну діяльність.

У дітей дошкільного віку переважає емоційно-чуттєве сприймання світу, яке потрібно всіляко стимулювати. Тому використовуйте методиемоційноговпливу. Звертайтеся до їхнього почуття справедливості під час ігор, обговорення літературних творів, спостережень тощо.

У кожну зручну хвилину залежно від ситуації пробуджуйте емоції та моральні почуття дитини запитаннями на кшталт: «А як би ти вчинив у цьому випадку?», «Чи згодний ти з такими діями персонажа казки? Чому?», «Як ти вважаєш, чи правильно вчинив хлопчик/дівчинка?», «Приємно чи ні цій людині після того, як із нею так повелися?». Повсякчас спонукайте дітей до проявів справедливості: «Покажи, як би ти вчинив на місці цього хлопчика», «Поміркуй і вислови слова підтримки цій дівчинці», «Вчини так, як вважаєш правильним у цій ситуації» тощо.

Такі прийоми спираються на притаманне людям прагнення до чесності, дружби, товариськості, рівноправ’я. Почуття справедливості дає дітям змогу самостійно регулювати відносини з дорослими, у колективі однолітків та з навколишнім світом загалом.

Гра по справедливості.
Запорука справедливості:
  • правила одні для всіх
  • усі несуть однакову відповідальність за порушення правил
  • ніхто не змінює правила на свою користь

Найбільший педагогічний вплив на розвиток справедливості має самостійна гра дітей. Ігри з ціннісним змістом, які потребують від дітей виражати власне ціннісне ставлення до певної ситуації, проводьте в будь-який вільний від основних занять час. Під час ігор діти навчаються встановлювати певні правила та дотримуватися їх, розв’язувати конфліктні ситуації, знаходити спільні рішення тощо. Також у грі діти вчаться оцінювати вчинки одне одного та робити певні висновки.

На стільчику в груповій кімнаті сиділа Даринка. Сльози котилися по її щічках, і вона повторювала тихенько: «Це несправедливо». Поруч стояла Настя та втішала дівчинку, а Наталочка підійшла й промовила: «Даринко, ти ж перша її вдарила та забрала всі іграшки. То й покарали тебе справедливо. Нічого плакати, треба вибачитися й ніколи так не робити».

У прикладі наведено два варіанти реакції на ситуацію. Одна дівчинка вважає, що її покарали несправедливо, інша навпаки— що отримала по справедливості. Хто правий? Якщо ми не знаємо, що сталося, то відповісти складно. Під час самостійних ігор нерідко виникають такі конфліктні ситуації. Аби швидко їх розв’язати, педагог припиняє гру та сварить усіх її учасників. Нерідко буває, що винним визнають того, хто найактивніший або найгаласливіший. Так простіше. Звісно, що в такому випадку зайве згадувати про справедливість.

Тож аби уникнути несправедливих рішень, завжди вислуховуйте думку всіх дітей. Спостерігайте за розвитком гри та м’яко скеровуйте увагу дошкільників на ті чи ті ситуації, заохочуйте їх висловлювати власне ставлення до проявів несправедливості.

Аби створити міцне підґрунтя для розвитку в дітей справедливості, педагог має проводити щоденну кропітку роботу, щоразу підживлюючи в дитячій душі зерна загальнолюдських цінностей, адже, як каже народна мудрість, «крапля камінь точить».

Консультація на тему «Формуємо у дітей звичку до трудових зусиль за допомогою чергувань».

Дата проведення: 19.10 2023

План проведення:

1. Важливість чергування в в розвитку дошкільників і гартуванні характеру.

2. Особливості чергування в їдальні по вікових категоріях.

3. Чергування з підготовки до освітньої діяльності: форми та методи залучення дошкільників, відповідальність.

4. Догляд за куточком живої природи та її мешканцями.

5. Висновок

Чергування— буденна та звична форма організації трудової діяльності дошкільників у дитячому садку. Проте в погоні за інноваціями педагоги часто забувають про неї. І дарма, адже чергування мають важливе значення в розвитку дошкільників і гартуванні характеру. Ця форма трудової діяльності потребує від дітейсамостійності та відповідальності, їй притаманні системність і обов’язковість. Чергові не можуть відмовитися виконувати справу та зайнятися в цей час іншою, цікавішою для них діяльністю або переключитися на гру. Тож подеколи вони мають робити над собою зусилля та зміщувати вектор дій з площини «хочу» в площину «треба». У цьому й полягає виховна цінність чергувань.

У дитячому садку застосовують три основні види чергувань: уїдальні, з підготовки до освітньої діяльності та в куточку живої природи. Розгляньмо кожен з них детальніше.

Працюємо в їдальні

Залучайте дітей до чергування в їдальні поступово. Дітяммолодшої групиепізодично давайте доручення допомогти накрити на стіл. Наприклад, розкласти столове приладдя, розставити серветниці й тарілки з хлібом. Якщо перша участь дитини в сервіруванні столу забарвлена позитивними емоціями, вона й надалі виявлятиме бажання виконувати цю діяльність.

Дитину молодшого дошкільного віку насамперед приваблює спільна діяльність із дорослим. Адже вихователь або помічник вихователя в цей момент спілкується лише з нею, а не з усією групою; лише до неї звернені його слова та усмішка, погляд підтримки й оцінка результату.

Наголошуйте на значущості виконаної роботи для інших, щоб укріпити дитину в думці, що її праця важлива і для вихователя, і для дітей усієї групи. Озвучуйте позитивну оцінку не менш ніж тричі: індивідуально звернену до дитини після виконання доручення; у присутності всіх дітей перед прийомом їжі; увечері в присутності батьків та інших дітей. Це стимулюватиме бажання дитини працювати й надалі.

Дітейсередньої групизапрошуйте чергувати в їдальні цілий день. Упродовж дня нагадуйте їм, що треба робити, додатково пояснюйте, допомагайте, підтримуйте. Після завершення роботи діти мають повідомити, що виконали доручену справу, для перевірки її ефективності. Наприкінці дня обов’язково оцініть роботу чергових разом з усіма дітьми групи. Окрім цього, індивідуально схваліть діяльність кожної дитини, а за потреби поясніть недоліки та їх причини, мотивуйте до наступного виконання обов’язків чергового.

Призначайте чергових по двоє. При цьому враховуйте побажання, темперамент і сформованість трудових умінь обох дітей. Активних дітей об’єднуйте в пару з менш активними; старанніших— з менш старанними; тих, хто має певні трудові навички,— з тими, хто таких навичок ще не набув.

Як дитина не була б зацікавлена метою праці, вона не досягне результату, якщо не володіє трудовими навичками. Тому формуйте вміння трудової діяльності через індивідуальний показ і пояснення, підказку, часткову допомогу, вказівку тощо.

Використовуйте прийом синхронних дій «Роби, як я!» або рахунок «раз-два-три» як алгоритм сервірування столу. Наприклад: раз— розставляємо серветниці на столах, два— тарілочки з хлібом, три— столове приладдя.

Спочатку «чергуйте» поряд з двома призначеними черговими. Кожному з них дайте лише одне доручення, наприклад: один черговий має розставити хлібниці, другий— розкласти ложки, а самі розставте серветниці. Згодом припиніть виконувати обов’язки чергового, але продовжуйте давати чіткі вказівки: одній дитині— розставити хлібниці, другій— розкласти ложки, обом— розставити серветниці. На наступному етапі запропонуйте черговим виконувати свої обов’язки самостійно. Тепер не давайте вказівок щодо розподілу та змісту обов’язків дітей, вони мають самі узгоджувати свої дії, домовлятися, розподіляти, хто що робитиме.

Під час чергування в їдальні в дітей закладаються основи таких важливих якостей, як відповідальність, товариськість, охайність. Діти звикають дотримувати гігієнічних норм і використовують набуті навички надалі в побуті.

Готуємося до освітньої діяльності

Новий вид чергування в середній групі— допомога вихователю в підготовці до організованих видів освітньої діяльності. Цей вид чергування складніший, ніж чергування в їдальні, оскільки тут потрібно не лише якісно виконувати дії в певній послідовності, а й уважно, точно дотримувати вказівок вихователя, бути кмітливим і творчим. Чергувати з підготовки до освітньої діяльності доцільно не один, а два-три дні.

Проведіть колективну бесіду, під час якої розкажіть дітям про новий вид чергування. Поясніть, що для того, щоб заняття, ігри та інші спільні справи були цікавими та веселими, необхідно щодняготувати певне обладнання. Саме чергові будуть відповідальними за його підготовку. Щоб додатково зацікавити дітей чергуванням такого виду, розкажіть, що чергові обговорюють разом з вихователем план дій на день, а отже, беруть участь у навчанні інших. Під час такої взаємодії вихователь радиться з дітьми та дослухається до їхньої думки.

Для того щоб діти самі бачили, коли вони чергуватимуть, на дошці чи в куточку чергових розміщуйте індивідуальні позначки увигляді геометричних фігур або зображення різних предметів. Вивішуйте ці позначки звечора, щоб вихованці ліпше пам’ятали про чергування та мали змогу прийти наступного дня до дитячого садка трохи раніше. Також забезпечте чергових певними значками-відзнаками. Ці значки виділятимуть їх серед гурту одногрупників і нагадуватимуть усім, хто сьогодні головні помічники вихователя.

Обговоріть з дітьми, що буде зображено на позначці, вислухайте їхні пропозиції та врахуйте побажання. Це може бути зображення мурашки як символу працелюбності, метелика як символу швидкості й легкості; геометрична фігура чи будь-який інший символ — смайлик, знак оклику, семипелюсткова квітка тощо.

Чергування з підготовки до освітньої діяльності розвиває «почуття порядку». Воно заохочує дітей наводити лад у самому собі, упорядковувати найближче предметно-ігрове середовище. Також цей вид чергування допомагає виховувати в дітей культуру практичної діяльності. Тобто формувати вміння ставити мету, планувати послідовність дій, розподіляти обов’язки, добирати матеріал, контролювати процес, прибирати після діяльності, оцінювати власні результати.

Доглядаємо за мешканцями куточка живої природи.

Наступний вид чергування вводьте у старшій групі — чергування в куточку живої природи. У молодшій і середній групах використовуйте епізодичні доручення, щоб заохотити дітей доглядати за мешканцями куточка живої природи та формувати в них необхідні навички. Поєднуйте такі доручення зі спостереженням за рослинами й тваринами, їхнім зовнішнім виглядом і особливостями, ознаками хорошого й поганого стану.

Для того щоб ознайомити дітей з новим видом чергування, проведіть спільну бесіду. Це дасть змогу закріпити знання як про мешканців куточка природи, так і про способи догляду за ними. Допоможіть дітям пригадати основне за допомогою навідних запитань.

Орієнтовні запитання:

Якою водою треба поливати рослини?

Чи можна поливати рослини водою з-під крана?

Навіщо треба протирати чи обприскувати листя рослин?

Що ще, окрім води й корму, має бути в клітці у пташки, щоб вона не захворіла?

Чому не можна сипати в акваріум багато корму?

Чи розуміють нас мешканці куточка природи, коли ми до них говоримо?

Чи потрібен черговим за куточком живої природи спеціальний одяг?

Що треба обов’язково зробити після завершення догляду за тваринами й рослинами?

Продемонструйте обладнання для роботи чергових і запропонуйте виконати з ним окремі дії. Наприклад, спочатку роздивитися рослини й визначити, які з них потрібно полити, яким необхідно помити листя, у яких горщиках спушити ґрунт тощо. Запросіть дітей висловити свою думку, а потім взяти необхідне знаряддя й виконати потрібну дію.

Знаряддя для роботи в куточку живої природи має бути зручним і привабливим. Тож оберіть яскраві лійки, м’які ганчірки та губки, гарні мисочки, палички для спушування ґрунту тощо. Вони так само стимулюватимуть дітей до праці, як і відчуття значущості своєї роботи.

Організовуйте чергування в куточку живої природи так, щоб діти не обмежувалися лише ранковою трудовою діяльністю. Вони мають бути уважними до рослин і тварин упродовж усього дня, тож розподіліть їхні обов’язки. Наприклад, уранці годувати тварин, ароботу з рослинамиорганізовувати ввечері. Протягом дня діти мають спостерігати, як сонце освітлює рослини, яким з них дістається сонячного світла найбільше, а яким— найменше.

Призначайте чергових для догляду за куточком живої природи за аналогією з організацією чергувань у їдальні. Спочатку призначте кожному черговому по одному об’єкту окремо. Через кілька чергувань, коли діти навчаться впродовж усього дня виконувати необхідні дії та контролювати доручені їм об’єкти, дайте їм змогу розподіляти обов’язки самостійно. Чергування в куточку живої природи має тривати два-три дні.

Заохочуйте дітей під час чергувань розмовляти з усіма мешканцями куточка живої природи. Відтак поцікавтеся враженнями дітей від такого спілкування, запитайте, чи є в них улюбленці серед мешканців куточка природи, і дізнайтеся, чим вони їм подобаються. Це можуть бути як постійні, так і тимчасові мешканці. Також, якщо діти помітять щось цікаве, вони можуть розповісти про це вихователю та всім дітям.

Отже, основне призначення чергування— формувати звичку дітей до трудового зусилля, уміння діяти заради інших і отримувати від цього задоволення. Під час цієї діяльності в дітей розвиваються організованість, дисциплінованість, відповідальність, працелюбність та емпатія, а також відчуття колективу, краси та звичка до порядку. Коли вводити той чи той вид чергування, підкажуть самі діти, ситуація їхнього розвитку. Головне— уникайте формалізму та рутинності в роботі, творчо підходьте до організації чергувань і насичуйте діяльність дітей позитивними емоціями, радістю спільної праці на користь іншим, а інколи й радістю від перемоги над собою.

Використана література:ГАННА БЄЛЄНЬКА,експерт з дошкільної освіти, д-р пед. наук, професор

Консультація на тему: « Навчання через гру та діяльнісний підхід у роботі вихователя ЗДО»

Дата проведення 18.05.2023

Діти народжуються, щоб навчатися через ГРУ. З перших моментів життя Діти мають надзвичайний, вроджений потенціал до навчання. Діти, яким усього лише кілька годин від народження, надають перевагу саме звукам людських голосів у порівнянні з будь-якими іншими звуками (Вулуманос та Веркер, 2007), а малих дітей навіть називають «вченими в ліжечку» (Гопнік, Мелтзофф і Куль, 1999) через їхню природну цікавість та драйв. Крім розвитку мови та дрібної моторики, у дітей також розвинена уява та винахідливість, яка допомагає їм створювати нові ідеї та можливості, а також сильну мотивацію до спілкування та взаємодії з іншими. Гра збагачує та розбудовує цей потенціал. Від вигадування гри щодо відкриття нової країни на власному подвір’ї до годин, проведених за будівництвом найбільшої в світі залізничної станції, немає жодних сумнівів, що гра та дитинство прямують поруч. В останні кілька десятиліть дослідження неодноразово продемонстрували, що ігровий досвід — це не просто веселощі, не просто спосіб проведення часу на шляху до дорослого віку. Навпаки, гра відіграє центральну роль у навчанні та підготовці нас до викликів, що виникають пізніше в дитинстві та в дорослому віці.

Гра є природною і необхідною Мовні та інтонаційні ігри спостерігаються не лише у дітей, а й у різних видів тварин: щури, примати, дельфіни тощо. Гра є природною діяльністю, навіть у світі тварин, та допомагає їм учитися, розвиватися та процвітати (Пеллеґріні, Дюпуї та Сміт, 2007). Екстремальні випадки, коли немовлята виховувалися в жахливих умовах (Бос, Фокс, Зеанах і Нельсон, 2009), або експериментальні дослідження, в яких щури та ссавці зростали без гри (Спінка, Ньюберрі, і Беков, 2001), показали, що гра — це не просто «бонус». Радше навпаки, саме гра відіграє ключову роль у здоровому та позитивному розвитку, хоча і має також підтримуватися навколишнім середовищем. У доповіді Американської академії педіатрії наголошується необхідність та важливість гри заради сприянню здоровому розвитку дитини, особливо для тих дітей, що живуть у бідності, де доступ до безпечного ігрового досвіду може бути недостатнім або обмеженим

Як правило, література описує гру як континуум, де, з одного боку, знаходиться вільна гра, що надає дітям свободу досліджувати, грати та пізнавати світ без обмежень. Але гра — це не просто те, що відбувається у просторі, адже умови середовища визначають структуру гри (наприклад, матеріали, доступні під час гри в будинку, у дворі, у міських умовах, у сільській місцевості тощо). Так само, як і однолітки, дорослі та інші люди навколо нас. Отже, з іншого боку — це гра, яка є більш спрямованою або структурованою. «Ігрове навчання» — це парасольковий термін, що охоплює як вільну гру, так і її більш структуровані або спрямовані дорослими аналоги. Крім того, дослідники нещодавно додали розроблені «ігри» до цієї парасольки (Хасінгер-Дас, Туб, Зош, Міхнік, ХіршПасек, і Голінков, 2017 р.). Ігрове навчання може набувати багато різноманітних форм, у тому числі фізичні ігри, як-от хованки, будівництво з цеглинок, настільні ігри, уявні ігри з об’єктами чи ігри, де потрібно діяти як фантастичний герой. Незважаючи на дебати як у наукових дослідженнях, так і з-поміж практиків щодо того, де закінчується вільна гра і починається більш спрямована гра (наприклад, Пайл і Данніелс, 2017), ми не прагнемо розв’язати ці теоретичні дискусії. Натомість ми стверджуємо, що навчання через гру може відбуватися як за допомогою вільної гри, так і за умов, коли дорослі чи можливості середовища структурують ігрову ситуацію відповідно до певної навчальної мети.

Незалежно від того, підтримують її дорослі чи ні, критична вимога до навчання через гру полягає в тому, що діти повинні мати досвід агентності й отримувати радше підтримку, а не контроль від дорослих. Кожен, хто проводив час із 18-місячною дитиною, знає, наскільки вона хоче отримати контроль над ситуацією. Це може бути будь-чим, або дитина самостійно взуває власні черевики чи їсть, незважаючи на відсутність високорозвиненої моторики, характерною рисою дитячого віку є впевненість у власній агентності. Цей запит на отримання контролю, виявлення ініціативи та прояв лідерських якостей не закінчується у дитячому віці. Справжній виклик — віднайти баланс між власними бажаннями дитини та правилами і вимогами навколишньої реальності, знайшов своє відображення у численних психологічних теоріях. Починаючи з ідей З. Фрейда щодо Воно, Я та Над-Я, та психосоціальних етапів розвитку Е. Еріксона, ідея, що діти мають принаймні певну ступінь агентства, стала присутньою як в теоретичних доробках, так і в окремих дослідницьких кейсах. Наявність агентства — це не «щось відбувається» для дитини як удома, так і в навчальних закладах. Агентство в процесі навчання через гру означає сприймати дитину такою, яка здатна та спроможна до навчання, а не як чистий листок паперу, що треба заповнити (Деніелс і Шумов, 2003). Агентство — це насамперед про баланс ініціативи у відносинах між дітьми та дорослими: чи дослуховуються вони до інтересів дітей? Чи консультуються з ними щодо прийнятих рішень? Чи вони ініціюють активність і запрошують дорослих долучитися до них у процесі гри та прийняття рішень? Інакше кажучи, які можливості мають діти, щоб втілити свої задуми та дії у соціальному контексті, коли інші мають ті самі права? Аналізуючи ці питання, бачимо два виміри, які можуть бути нам корисними: наскільки освітнє середовище є спланованим та продуманим та наскільки дитина і дорослі контролюють «потік» діяльності, що розвивається (Синклер, 2004; Туб, Раджан, Голінков, Хірш-Пасек, 2016; Чен, Реунамо, Купер, Лю та Вонг, 2015). Уявіть вихователя, що облаштує творчі центри у груповій кімнаті. В одному куточку діти вирізають картонних сов із шаблону; в іншому вони обирають та розфарбовують роздруківки різної форми — трикутники, квадрати або кола; в третьому кутку діти працюють разом над будівництвом міста з дерев’яних блоків. На перший погляд всі діти працюють з творчими матеріалами, але мають при цьому різний ступінь вибору: жодного ж, коли вони вирізають шаблони, принаймні деякий, під час вибору та фарбування фігур. Найбільші можливості для розвитку їх «м’язів мислення» реалізуються тоді, коли їм дозволено створювати та розвивати місто, починаючи від власної ідеї до кінцевого продукту. Крім того, ми можемо уявити дворічну дитину з батьком, які намагаються скласти пазл. За одним сценарієм батько передає частини пазла один за одним і вказує, де розмістити кожен предмет. У цьому випадку він контролює майже всі аспекти діяльності. Або ж, за іншим сценарієм, батько може підтримати дитину, щоб вона могла працювати над пазлом самостійно, але іноді робить пропозиції: як повернути пазл, якщо він спочатку не підходить, або намагається відшукати схожі кольори. Дослідники вважають, що подібний сценарій, де батьки та вихователі забезпечують дітям активну участь у розв’язанні завдань, сприяє розвитку виконавчих функцій мозку — це найважливіший набір вмінь, потрібних для постановки цілей та гнучкого мислення (МаттеГаньє, Берні та Лалонд, 2015; Хаммонд, Мюллер, Карпдендейл, Бібокс і Ліберманн-Фінстон, 2012). Переваги для розвитку Важливість агентства, самонаправленості та їх вплив на навчання людей впродовж життя широко вивчаються. Починаючи з теорії самовизначення (Райан і Декі, 2000) та внутрішньої мотивації у дорослих (Кордова і Леппер, 1996), література має приклади, коли вибір та відчуття власної агентності, є потужним механізмом. Навіть до початку дорослого життя відчуття власної агентності пов’язане з навчанням.

Малі діти, які мали досвід самостійно хапатися за предмети, можуть краще зрозуміти психологічні причини (як-от наміри та бажання), які обумовлюють дії інших (Соммервіль, Вудворд і Нідхем, 2005). Коли діти починають переміщуватись у просторі самостійно, а не у візочку (здобуваючи більш високий ступінь агентства), ми спостерігаємо збільшення переваг від пізнання навколишнього світу. За словами Кампоса та його колег (2000), «... розширення опорно-рухового досвіду призводить до масштабних наслідків, і після закінчення періоду раннього дитинства може бути відповідальним за постійний розвиток, підтримуючи та оновлюючи існуючі вміння». Наприклад, учні початкової школи, котрі мають можливість впливати на особливості та перебіг гри, є більш вмотивованими до гри та навчання (Кордова і Леппер, 1996). Гра — це простір для навчання агентності. Гра охоплює багато вмінь, які, як нам відомо з досліджень, ведуть до усвідомленого навчання, забезпечуючи у такий спосіб сприятливе середовище для розвитку вмінь та опанування знаннями, які діти повинні мати, аби процвітати та досягати успіху у дорослому житті. Діти мають власну мотивацію до гри, що варто використовувати як підґрунтя для навчання та розвитку нових умінь та навичок. Під час гри діти беруть на себе відповідальність, роблячи вибір щодо того, що вони вчиняють і як. Гра може бути неймовірно соціальною активністю, що дає змогу набувати досвіду від інших людей. Отже, гра може забезпечити безліч можливостей для навчання, але не всі ігри — це навчання, і не все навчання — це гра. Далі ми наведемо п’ять характеристик, які описують ігровий досвід навчання, та розглянемо докази, як він пов’язаний з усвідомленим навчанням.

Незалежно від виду гри, чи то вільна гра, чи то скерована гра або будь-який інший варіант у нашому континуумі, ми стверджуємо, що успішне навчання через гру відбувається, коли активність є радісною, допомагає дітям знаходити сенс у тому, що вони роблять або вивчають, включає в себе активне, зацікавлене, включене мислення , передбачає мотивацію і неодноразове повторення (наприклад, експерименти, тестування гіпотез), містить соціальну взаємодію (найпотужніший ресурс людини — інші люди). Вибір цих характеристик ґрунтується на теорії, представленій Хірш Пасеком, Зошем, Голінковим, Греєм, Роббом та Кауфманом (2015), де вони свідчать, що глибоке, концептуальне розуміння вимагає, щоб діти були активними (залученими) і працювали над значущим матеріалом (не відволікаючись), особливо в соціально-інтерактивних контекстах. Ми використовуємо цю концептуалізацію як основу, що об’єднуємо з ігровим настроєм — радістю та мотивацією — для подальшого пояснення навчання через гру. П’ять характеристик з’являються і зникають, коли діти навчаються через гру. Одночасна присутність всіх п’ятьох характеристик не потрібна, але під час гри. Ігровий підхід сприяє усвідомленому навчанню. діти повинні відчувати радість та здивування, значущі зв’язки, бути активно залученими та вмотивованими, взаємодіяти з іншими. Радість є необхідною вимогою ігрового досвіду. Дійсно «переважні емоції гри — це цікавість та радість» (Грей, 2013, с. 18). Коли справа доходить до свідомого навчання, активне залучення та мотивація необхідні, оскільки важко уявити, як діти досягають глибини розуміння та здатності застосовувати знання без належної уваги, опрацювання інформації чи певного досвіду. Крім того, навчання через гру вимагає, щоб досвід був значущим для дитини. Вивчення теоретичних понять, які не пов’язані з реальним життєвим досвідом дітей, можуть призвести до слабкого запам’ятовування інформації і не сприятимуть більш глибокому чи гнучкому навчанню, яке ми хочемо отримати.

Разом із відчуттям власної агентності ми вважаємо, що радість, значущість та активна залученість необхідні для того, щоб діти могли навчатися через гру, а додавання будь-якої комбінації двох інших характеристик (наприклад, мотивація та соціальна взаємодія) сприяють усвідомленню навчання.

Консультація на тему "Атестація та сертифікація"

Консультація на тему «Основні форми, методи та прийоми громадянсько – патріотичного виховання у дошкільників».

Дата проведення 02.02.2023

План проведення:

1.Завдання патріотичного виховання дошкільнят.

2.Методи громадянсько – патріотичного виховання.

3.Педагогічна спадщина талановитого українського педагога-гуманіста, педагога-новатора і філософа В. Сухомлинського – актуальні форми і методи впливу на дитячу особистість.

4. Патріотизм - найсуттєвіший показник моральності людини .

5. Напрям патріотичного виховання - прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.

6. Ефективність морально-патріотичного виховання

Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі,

хто байдужий до матері, що вигодувала та виховала його,

не здатен переживати високі патріотичні почуття

В.О. Сухомлинський

Плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Зростити і виховати таку генерацію українців, духовно багатих особистостей можна за умови розвитку національної освіти, у якій би система виховання, навчання і розвитку ґрунтувалася на передових ідеях вітчизняної і зарубіжної філософії, засадах української етнопедагогіки, прогресивній науково-педагогічній думці і яка б органічно синтезувала суспільні освітні впливи та родинне виховання.

Одним із завдань української системи освіти є пробудження і виховання в кожній дитині патріотичних почуттів, залучення до вищих цінностей. У цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:

·формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

·формування духовно-моральних взаємин;

·формування любові до культурного спадку свого народу;

·виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

·почуття власної гідності як представників свого народу;

·толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини- трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління. Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.

До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода, О. Огієнко, А. Макаренко, В. Сухомлинського, Г. Ващенко та інші видатні вчені.

Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога-гуманіста, педагога-новатора і філософа В. Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні справжніх патріотів, що по- справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє. Цю найважливішу закономірність виховання видатний педагог визначав по-своєму: виховувати маленьку дитину так, щоб у неї були цінності душі, які дісталися їй дорогою ціною.

Саме в дошкільному віці, коли дитина дуже чутлива до емоційних впливів і схильна до наслідування, створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкрити їй зміст народної і світової спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, отчого краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина. «Батьківщина починається для дитини з шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок матері над колискою».

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання любові до рідного міста, починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно- культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі. Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно- психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні і тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму. В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування громадянина, патріота свого міста в сучасних умовах ще не створена. У педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі: що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами потрібно його здійснювати.

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Патріотизм (грец. paths - батьківщина) - любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Відомі психологи (О.В. Запорожець, В.К. Котирло) стверджували, що важливою умовою розвитку почуттів у дошкільників є створення дорослими життєрадісної атмосфери, яка сприяє становленню оптимістичного настрою, відчуття захищеності, зацікавленості тим, що відбувається навкруги. Важливе значення в процесі формування в дошкільників любові до Батьківщини має той факт, що емоційні переживання дітей старшого дошкільного віку набувають більш глибокого та стійкого характеру. Діти цього віку здатні проявляти турботу до близьких людей та однолітків. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючими людьми, виконання спільної з ним діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування в дитини спільно людських моральних якостей особистості (любов, гідність, вірність, відданість батькам), залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю, виховання емоційно - діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих. Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких пріоритетними є:

- виховання в дитини любові й почуття причетності до своєї сім'ї, дому, дитячого садка, вулиці, міста;

- ознайомлення дітей із символами держави (гімн, герб, прапор);

- формування бережного ставлення до природи рідного краю;

- формування толерантності, почуття поваги до інших народів, їхніх традицій.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Під час виховання у дітей дошкільного віку любові до Батьківщини потрібно розпочинати виховувати любов до рідного міста. Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку. Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

- ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно «входити» в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу;

- введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини - культурно-історичних фактів;

- формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги;

- розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення;

- здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.);

- залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста - носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях;

- вибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність;

- створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси;

- організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.

Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності. Одним із варіантів реалізації принципу інтеграції в роботі з дошкільнятами є організація педагогічного процесу на основі тематичного планування. Такий підхід дає можливість бачити різні аспекти явищ: соціальні, морально-етичні, природні, художньо-етичні та ін. Крім того, «занурення» в ту або іншу тему, яку одночасно вивчають діти, дозволяє об'єднати їх спільними почуттями, переживаннями при проведенні спільних свят, вечорів відпочинку, виставок.

Дуже ефективною формою може стати і такий вид діяльності як дитячі «гостини», коли старші діти готують для менших концерт, виставу тощо, і запрошують менших до себе в гості. Малята також готують невеликий концерт для старших і йдуть в групу, де перебувають діти старшого дошкільного віку. Вихователі в кінці організовують спільні ігри дітей. Так створюється дитяче співтовариство.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам'ятати наступне: - супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін;

  • звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”;
  • не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”;
  • використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
  • Отже, ефективність морально-патріотичного виховання досягається тоді, коли педагогічна діяльність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого змісту у відповідності з метою розвитку дитини, її віковим особливостям та інтересам; збагачення розвивального середовища матеріалами про рідне місто (дидактичні ігри, посібники, предмети мистецтва, продукти дитячої творчості та інше), узгодженість тематики занять по ознайомленню з рідним містом з тематикою інших занять, з іграми дітей.Створення умов для самостійної та спільної з дорослими роботи з краєзнавчим матеріалом; забезпечення соціально-емоційного благополуччя дитини, діагностика змін в її розвитку.

Консультація на тему: «Як стати компетентним мовцем: п’ять кроків до мети.Культура мовлення сучасного педагога.”

Дата проведення 14.01.2023

План проведення:

1.Основні ознаки культури мови і мовлення вихователя.

2. Ознаки культури мовлення педагога.

2.Специфічні особливості культури мовлення педагога, їх характеристика.

3. Структурні особливості мовлення вихователя.

4. Висновки

Культура мовлення є одним із вирішальних чинників у налагодженні вихователем соціальних, професійних контактів, засобом його самовираження за допомогою мови і мовлення. Вона віддзеркалює ціннісні орієнтації, гармонію професійних знань, комунікативних і морально-психологічних можливостей, характеризує його вихованість, уміння висловлювати думки, дотримуватись етичних норм спілкування та ін. Опанування педагогом культури мови й мовлення, мовленнєвого етикету є передумовою його професійної компетентності.

Мовленнєвий етикет педагога складається з правил мовленнєвої поведінки у спілкуванні з колегами, вихованцями, їхніми батьками. Він зобов'язує вихователя поводитися відповідно до соціально, культурно й історично сформованих моделей у типових ситуаціях спілкування і взаємодії діти, батьки, педагог. Педагог має володіти правильним, чистим мовленням, різноманітними словесними формулами, складними словосполученнями, умінням конструювати власні висловлювання, послуговуватися правилами мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування.

Який би настрій не був у вихователя, до групи він мусить увійти вільним від негативних емоцій, зі світлим і доброзичливим поглядом, налаштованим на дітей, тему дня.. Творча, ділова, емоційно динамічна (відповідно до мети уроку) обстановка в класі потребуватиме різноманітного, чистого, емоційно-експресивного мовлення. Процес мовлення віддзеркалює духовний і фізичний стан людини, тому вибір слова, словосполучення, фразеологічного звороту має бути вмотивованим, а вимовляти їх слід відшліфованим голосом. Правильно обране і використане слово може відразу привернути увагу дітей, викликати необхідну їх реакцію.

Культура мовлення вихователя є не лише показником його професійних якостей, а й фактором, що впливає на його визнання у педагогічному світі. Вихователі, які не володіють мовленням на належному рівні, не можуть бути задоволеними собою, що негативно позначається на їхній поведінці, професійній діяльності, навіть приватному житті.

1. Основні ознаки культури мови і мовлення педагога закладу дошкільної освіти.

Педагогічна ефективність мовлення залежить від рівня володіння мовою, правильного добору мовних засобів, тобто від культури мови.

Культура мови – галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями.

Поняттям “культура мовлення” послуговуються для означення певного рівня втілення мовних засобів у повсякденному усному і писемному спілкуванні. За смисловим навантаженням воно відрізняється від поняття “ культура мови ”.

Культура мовлення – упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування.

Здебільшого це поняття вживають, аналізуючи писемні тексти, мовну практику особистості.

Важливими характеристиками культури мовлення є правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість, чистота, емоційність. Правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, провінціалізмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою – необхідні елементи мовної культури педагога.

Культуру мовлення педагога характеризують наступні ознаки.

1. Правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним, лексичним нормам. Еталоном правильності слугують норми, правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання, орфографічні правила у писемному мовленні тощо. Завдяки цьому реалізується інформаційно-інформативна функція мовлення, здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість людини. Формування правильності забезпечують тренінги (вправи), робота зі словниками, спеціальною лінгвістичною літературою, написання текстів, слухання й аналіз правильного мовлення.

2. Різноманітність: володіння мовним багатством народу, художньої і публіцистичної літератури, лексичним арсеналом літературної мови (освічена людина використовує у мовленні 6-9 тис. слів), використання різноманітних мовних одиниць; інтонаційність експресивності, мелодика мовлення; стилістично обґрунтоване використання словосполучень і речень; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення. Важливо, щоб вона була притаманна лексичному, фразеологічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному рівням мови вчителя. Це допоможе йому індивідуалізувати своє мовлення, реалізувати свою мовленнєву культуру, досягти бажаного рівня сприйняття і розуміння своїх висловлювань.

3. Виразність забезпечується оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера по комунікації. Цій меті слугують засоби художньої виразності (порівняння, епітети, метафори) ; фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція) ; приказки, прислів'я, цитати, афоризми, крилаті слова і вирази; нелітературні форми національної мови (територіальні, соціальні діалекти, просторіччя) ; синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, інверсія, градація, повтор, період). Виразність розвивається на основі тренінгів, власної творчості, спостережень за мовленням різних соціальних груп, аналітичного читання художньої літератури тощо. Завдяки їй здійснюється вплив на почуття аудиторії.

4. Ясність, тобто доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає (“Хто ясно мислить, той ясно викладає”). Вона забезпечує адекватне розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті. Ясності мовлення сприяють чітка дикція, логічне і фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений темп, спокійний і ввічливий тон. Неясність мовлення є наслідком порушення мовцем норм літературної мови, перенасиченості мовлення термінами, іноземними словами, індивідуального слововживання. Досягненню ясності мовлення сприяє цілеспрямований процес спілкування: чим частіше педагог є учасником комунікації, тим більше уваги приділяє мовленню, його ясності, від якої залежать досягнення комунікативної мети, задоволення від спілкування.

5. Точність, або відповідність висловлювань того, хто говорить, його думкам; адекватна співвіднесеність висловлення, вжитих слів або синтаксичних конструкцій з дійсністю, умовами комунікації. Вона передбачає ретельний вибір жанру текстів, умов, середовища, колориту спілкування і залежить від культурно-освітнього рівня мовців, їх знання предмета мовлення, від установки мовця (вигідно чи невигідно називати речі своїми іменами), активного словникового запасу, вибору слова чи вислову, уміння зіставляти слово і предмет, річ, ознаку, явище. Виявляється точність мовлення вихователя у використанні слів відповідно до їх мовних значень, що сприяє виробленню в нього звички називати речі своїми іменами. Розвивається вона в процесі роботи зі словниками, навчальною, науковою літературою, аналізу власного і чужого мовлення тощо, без чого неможливе оволодіння мовою і мовленнєвими навичками.

6. Нормативність: відповідність системі мови, її законам. Це не відгороджує мовлення педагога від розкриття нових семантико-стилістичних можливостей, уточнювань контексту, що увиразнюють його висловлювання. Одночасно вихователь має дбати про стильову і стилістичну єдність, вмотивоване використання форм з іншого стилю.

7. Чистота, тобто бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові іншомовних запозичень. Забезпечується вона системою установок, мовною грамотністю, мовним чуттям педагога.

8. Стислість (раціональний вибір мовних засобів для вираження головної думки, тези). Ця ознака формує уміння говорити по суті.

9. Доцільність, тобто відповідність мовлення меті, умовам спілкування, стану того, хто висловлюється. Вона відточує, шліфує мовне чуття педагога, допомагає ефективно управляти поведінкою аудиторії (встановлювати контакт, збуджувати і підтримувати інтерес до спілкування, нейтралізовувати роздратування, викликати почуття симпатії, розкутість тощо). Комунікативна доцільність є основою соціолінгвістичних норм мовлення (доцільність уживання мовних засобів за різних соціальних умов: мовець добирає формули мовленнєвого етикету відповідно до соціального статусу співрозмовника) і прагматичних (правила спілкування: вміння почати й закінчити розмову; тактика спілкування: вміння перефразувати вислів, заповнити паузу). Це приклад, звертання із порушенням соціолінгвістичної норми може спричинити негативніші наслідки, ніж граматична чи лексична помилка. Тривалі паузи, незавершені речення, незв'язність мовлення (відсутність прагматичних умінь) знижують інтерес слухачів. Залежно від комунікативної сфери розрізняють контекстну доцільність (єдність змісту і форми вислову, гармонійне поєднання загальної тональності, слів, інтонації, структури речень), ситуативну (вияв різних форм увічливості) і стильову (вибір мовленнєвих засобів відповідно до функціонального призначення стилів мовлення).

10. Логічність (точність вживання слів і словосполучень, правильність побудови речень, смислова завершеність тексту). Важливими умовами логічності є: уникнення невиправданого повторення спільнокореневих слів (тавтології), зайвих слів (плеоназм) ; чіткість у побудові ускладнених речень, оскільки нечіткість і заплутаність висловлювань свідчать про заплутаність думок).

2. Специфічні особливості культури мовлення педагога, їх характеристика

Мовленнєва компетенція педагога, крім наведених вища основних ознак, повинна включати в себе ряд більш спейифічних, зокрема:

- варіативність, взаємозамінюваність мовленнєвих варіантів. Послуговуватися ними можна лише в межах літературної норми;

- варіантність, тобто рівнозначна змога користуватися будь-яким варіантом нормативних мовленнєвих засобів;

- простота (природність, відсутність пишномовності). Часто надмірно ускладненою, неприродною фразою прикривають відсутність змісту у словах;

- естетичність (вираження естетичних уподобань мовця засобами мови, уміння викликати мовленням естетичне задоволення). Досягається вона завдяки вправам з риторики. Важливо, щоб у слухачів красиві фрази поєднувалися з глибоким і конкретним змістом;

- багатство (розмаїття використовуваних слів). Чим більше різноманітних і розрізнюваних свідомістю слухача мовних знаків, їх ознак припадає на “мовленнєвий простір”, тим мовлення багатше і цікавіше;

- актуальність: вибір і використання педагогом життєво важливих фактів, прикладів, образів;

- конкретність: насиченість мовлення прикладами, статистичними даними, конкретизація фактів;

- належний теоретичний рівень: оснащення мовлення актуальними відомостями із філософії, соціології, психології, економіки тощо;

- практична спрямованість: зв'язок змісту мовлення з практикою, прикладна значущість теоретичного викладу.

Структурними особливостями мовлення вихователя є:

- тривалість мовлення. Вона залежить від його жанрової належності (заняття, бесіда, доповідь, повідомлення, лекція, мітингова промова та ін.) і визначається тим, хто говорить, на основі комунікативної інтенції (спрямованості), теми і ситуації спілкування;

- горизонтальне членування – розміщення всіх частин виступу, змісту занять, організація матеріалу за певною системою, що створює відчуття логічної стрункості і динамічності мовлення, допомагає спрямовувати думку аудиторії в потрібне русло;

- вертикальне членування – підпорядкованість частин тексту за значущістю. Йдеться про те, що окремі підтеми головної частини включають певну кількість смислових сегментів, які з різною ефективністю доносять інформацію до адресата;

- використання тропів – вживання слів і висловів у переносному значенні, коли у свідомості промовця і слухачів їх пряме і переносне значення є найважливішим засобом створення виразності мовлення під час публічного виступу (використання оратором метафор, порівнянь, метонімії, іронії, парадоксу та ін.) ;

- використання риторичних фігур. Це підсилює виразність, експресивність мовлення, силу його впливу на адресата, чому сприяє і вживання особливих синтаксичних конструкцій: антитези, градації, повтору, анафори, епіфори, паралелізму, риторичного звертання та ін.

Зразкове мовне оформлення мовлення пов'язане з дотриманням орфоепічних, акцентологічних, морфологічних, синтаксичних норм і використанням відповідних ритміко-інтонаційних моделей. Інтонаційне оформлення мовлення передає найтонші смислові й емоційні відтінки висловлювань, відображає стан і настрій промовця, його ставлення до предмета повідомлення і до слухачів. Прагматична спрямованість мовлення, його впливовий ефект обумовлюються професійними навичками і вміннями, якими повинен володіти педагог, щоб привернути увагу дітей, зацікавити, переконати й спонукати їх до певних дій.

Висновки

Теоретичною основою культури мовлення є пізнання й осмислення мовних норм, особливостей функціонування стилів літературної мови, усвідомлення взаємозв'язків системи мови, структури мовлення й екстралінгвістичних структур; практичною – систематична увага мовця до мови і рівня власного мовлення, прагнення досягти мовленнєвої майстерності.

Досягти високого рівня культури мовлення неможливо без високої лінгвістичної свідомості носія мови, любові до мови, постійної потреби аналізувати, удосконалювати, шліфувати власне мовлення. Необхідно вдумливо читати твори майстрів різних стилів, добре оволодіти мовними нормами, стежити за їх змінами, не допускати змішування мовних явищ, проявів інтерференції (використання елементів різних мов) ; критично ставитися до написаного і мовленого слова, не йти за “модними” тенденціями у вживанні іншомовних слів, жаргонізмів-кліше (стійких сполучень, що використовуються в певних ситуаціях), термінологізмів, “телеграфного” стилю мовлення, нарочитої спрощеності тощо.

Високий рівень культури мовлення педагога забезпечується його організаторськими вміннями (організувати процес спілкування, враховуючи ситуацію, мотив і мету спілкування, правильно розуміючи партнера; викликати і підтримувати інтерес до спілкування, поступово досягаючи своєї мети), інформативними (викласти інформацію в монологічній або діалогічній формі доступними для адресата лексичними засобами, синтаксичним, інтонаційним оформленням) ; перцептивними (словом і ділом впливати на партнерів, переконувати їх, схиляти на свій бік) ; контрольно-стимулюючими (оцінювати діяльність співрозмовника на кожному етапі спілкування у такій формі, підсилювати його прагнення до подальшого спілкування, аналізувати власну мовленнєву діяльність) та ін.

Колективна консультація на тему:» Google-сервіси в роботі педагога»

Дата проведеня : 15.12.2022

План проведення:

1. ZOOM– це сервіс для організації онлайн-конференцій та відеозв’язку.

2. Classdojo– це сервіс, який допоможе максимально зімітувати дошкільне середовище вдома.

3. Google Classroom– безкоштовний сервіс для навчальних закладів.

4. Інформація кожного сервісу - що можна зробити, як зареєструватися, як працювати.

Воєнний стан – це не причина припиняти навчальний процес. Більшій кількості педагогів доводиться переходити на формат онлайн-навчання. До вашої уваги чотири сервіси, які допоможуть зробити цей процес легким і цікавим. Звісно, можна користуватись Skype чи влаштовувати групові чати-дзвінки-конференції в месенджерах типу Viber, Telegram та інших. Але куди зручніше користуватись інструментами, які максимально пристосовані для навчання і є простими в користуванні.

ZOOM

ZOOM– це сервіс для організації онлайн-конференцій та відеозв’язку.Тут можна організовувати конференції та веб-семінари для різної кількості користувачів і спікерів (залежить від тарифного плану).

Що можна робити:

- організовувати спільні чати для переписки і обміну матеріалами - як загальні, так і приватні;

- проводити онлайн-конференції з відео високої якості і запрошувати до 100 учасників (у безкоштовній версії, платна дозволяє збільшувати кількість учасників і спікерів);

- записувати як свої звернення, так і спільні розмови;

- під час конференцій та семінарів можна демонструвати матеріали на робочому столі свого ПК, смартфона чи планшета;

- можна проводити необмежену кількість конференцій, та в безкоштовній версії кожна з них може тривати не довше 40 хвилин;

- конференції можна планувати і заздалегідь запрошувати учасників.

Сервіс однаково добре працює як на ПК, так і на смартфоні чи планшеті. Потрібно завантажити програму на комп’ютер чи додаток на гаджет.

Є тарифний план:безкоштовний

Заразпропонуємо детальніше розглянути безкоштовний план– його функціоналу досить для формату заняття.

Як зареєструватись:

Є три варіанти – через електронну пошту, через Google-аккаунт чи через Facebook-профіль.

Перший.Уграфі “Електронна пошта” вказуєте свій e-mail. Через кілька хвилин вам на пошту прийде лист із посиланням. Натисніть кнопку “Підтвердити електронну адресу” і вас автоматично спрямує на сторінку подальшої реєстрації. Там потрібно вказати вказати інші необхідні дані - ім’я, прізвище, пароль. Готово! Можете користуватись.

Другий і третій.Якщо ви маєте пошту на Gmail, то просто натисніть кнопку під полем для електронної пошти. Те саме працює для Facebook-профілю – потрібно просто натиснути кнопку реєстрації через соцмережу і підтвердити, що це саме ваш акаунт. Усі інші дані сервіс підтягне автоматично.

Як працювати

Сервіс поки недоступний українською мовою. Можна користуватись англійською, або іншою зручною для вас (змінити мову можна у графі “Налаштування”).

До кожної із функцій є детальний опис на самому сайті, інтерфейс сервісу дуже простий і зрозумілий.

1.Щоб почати конференцію – натисніть “New meeting” (Організувати конференцію).

2.Автоматично відкриється програма (або з’явиться посилання, щоб її завантажити). Усі учасники, яких ви хочете запросити, повинні бути зареєстровані в zoom.

3.Коли натисните кнопку – відкриється вікно, в якому спершу видно тільки вас. Внизу є кнопка “Invite” (Запросити) – натисність і в порожній графі введіть імена користувачів, щоб запросити. Також там можна вводити e-mail учасників.

4.Для запрошення також можна заздалегідь зібрати всіх в одному чаті, створити групу і підключати відразу всіх. Це можна зробити у завантаженій програмі, у вкладці “Контакти”, або просто підключити всіх охочих до одного чату, просто додавши потрібних користувачів через графу “Пошук”. Люди, яких ви хочете бачити серед учасників, мають встановити собі zoom та створити власний акаунт.

5.Інший варіант - спланувати зустріч заздалегідь. Для цього натисність “Schedule” (Запланувати). У відкритому вікні треба буде обрати час і тривалість конференції. Не забудьте, що безкоштовний тарифний план дозволяє відеозустрічі максимум на 40 хвилин.

Також перевірте, чи не стоїть галочка навроти поля з паролем (якщо так, то всі учасники мають його ввести, щоб почати розмову). Після збереження налаштувань у вас з’явиться посилання для запрошення учасників зустрічі, яке можна розіслати вашим учням. Також є можливість додати в гугл-календар (якщо ваш клас ним користується, це спростить процес оповіщення)

6.Щоб записати відео – натисніть кнопку “Record”. Записи зберігатимуться на вашому ПК.

7.Щоб показати щось на екрані свого комп’ютера – використайте кнопку “Share screen”.

8.Кнопка “Chat” дасть можливість паралельно переписуватись чи надсилати матеріали.

9.Якщо натиснути “Mute”, на вашому комп’ютері вимкнеться мікрофон, якщо “Stop video” - вимкнеться камера. Якщо вам потрібно щось пояснити учням і при цьому ви не хочете чути шуми, то можна просити їх тимчасово вимкнути мікрофони.

Можна закінчити конференцію для всіх (якщо ви організатор) або просто самостійно відключитись (при цьому розмова решти триватиме).

Якщо вам складно орієнтуватись за описовою інструкцією – на сайті євідео, в яких показують, як користуватись основними функціями сервісу.

CLASSDOJO

Classdojo– це сервіс, який допоможе максимально зімітувати дошкільне середовище вдома. Він зроблений для кращої комунікації батьків, вихователів та дітей.

Чим сервіс добрий

Classdojo зроблений, щоб максимально зацікавити батьків для роботи з дітьми дошкільного віку віку. Для кожного учасника там є окрема анімована аватарка – вона радіє, коли отримує похвалу від вихователя і сумує, коли ставлять негативну оцінку.

Як працювати

Для вихователя:

Реєстрація проста – у відповідних графах потрібно вказати своє ім’я, адресу електронної пошти та пароль для входу. Після цього можна відразу починати роботу.

Налаштування учасника відбувається в чотири етапи:

- створення групової кімнати з назвою;

- додавання прізвищ батьків ваших дітей;

- налаштування заохочувальних та “покаральних” бейджів - ви можете вибирати із запропонованого переліку або ж додати свої;

- відправка кодів батькам вихованців.

Щоб додати учасників – після створення групи натисніть кнопку “Add students”, пропишіть у графі імена і прізвища вихованців (або просто скопіюйте і вставте весь список вікової групи). На верхній панелі є кнопка “Students login” – натисніть і виберіть, як саме запрошувати батьків: через посилання, QR-коди чи електронну пошту. Аватари кожного вихованця присвоюються випадково – після реєстрації кожен може вибрати собі той, який подобається.

Груп можна створювати скільки завгодно, це займе не більше п’яти хвилин.

У вкладці “Portfolios” можна давати завдання. Журнал Class Dojo автоматично генерує статистику прогресу кожного вихованця і всієї групи для обраного періоду – день, тиждень, місяць, весь час, або можна задати свій період. У вкладці статистики можна відстежувати і відвідуваність. Усі зібрані сервісом дані візуалізуються у вигляді графіка або вивантажуються в таблицю.

У вкладці Messages можна миттєво відправити на повідомлення цілій групі адресатів: наприклад, сповістити батьків про збори, можна написати і відправити батькам додаткові рекомендації або коментарі, що виникли під час проведення занять.

Для батьків:

Реєстрація проста – ви надсилаєте вихователю свою електронну пошту.

На неї приходить лист із посиланням-запрошенням. Отримали – переходьте і підтвердіть, чи саме ви є одним із батьків Петрика або Марічки. Потім заповніть коротку форму реєстрації і переходьте на свій профіль. Там отримуєте:

- загальну інформацію вихователя, яку можна коментувати;

- надсилати особисті повідомлення вихователю;

Сам сервіс простий у користуванні, є описи до кожної функції. Користування безкоштовне.

GOOGLE CLASSROOM

Google Classroom– безкоштовний сервіс для навчальних закладів. Мета – спростити створення, поширення і класифікацію завдань, прискорити обмін файлами між вихователями і батьками. Реєструватись окремо не потрібно, достатньо мати пошту на Gmail.

Google Classroom об’єднує в собі: Google Drive для створення і обміну завданнями, Google Docs, Sheets and Slides для написання текстів і створення презентацій, Gmail для спілкування і Google Calendar для розкладу (наприклад, ви можете спланувати конференцію в Zoom, який дозволяє автоматично додавати заплановані зустрічі в календар – про це в розділі про Zoom). Тож для роботи “у групі” потрібно знати, як користуватися гуглівськими сервісами.

Батьків вихованців можна запрошувати до групи через приватний код. Його можна знайти в налаштуваннях групи – є короткевідеопро те, як створити групу та запросити туди учасників.
Кожен педагог створює окрему папку на Google-диску для відповідного користувача Google Drive, куди батьки можуть подати роботи вихованців, як зворотній зв’язок. Є загальна папка групи і окрема для кожного з батьків вихованців. Можна користуватись мобільними додатками для iOS і Android.

Що можна робити

- робити фото та прикріплювати їх до завдань, редагувати їх і робити окремі копії;

- ділитися файлами з інших додатків;

- мати оффлайн-доступ до інформації;

- вихователь може онлайн слідкувати за роботою вихованців (тобто в режимі реально часу бачити що роблять діти);

- можна коментувати роботи аналіз;

- публікувати і коментувати оголошення;

- вихователь може надсилати електронні листи до одного чи багатьох батьків в інтерфейсі Google Classroom.

DING TALK

Ding Talk– сервіс для відеозв’язку та дистанційного навчання. Він повністю безкоштовний. Для користування потрібно завантажити програму на смартфон, планшет чи ПК. Мова користування – англійська. Інтерфейс простий, інтуїтивно зрозумілий.

Реєстрація відбувається за номером телефону. Після завантаження програми потрібно її відкрити, вибирати необхідний код країни (для України це +380), написати номер свого мобільного та натиснуте кнопку “Send”. Тоді має прийти СМС із кодом - пишемо його у відповідній графі (під номером). Після цього натисніть кнопку “Register”, встановіть свій пароль і починайте працювати.

Контакти батьків вихованців можна додавати за номерами мобільних телефонів – через графу “Search”. Звісно, всі батьки повинні завантажити собі програму та зареєструватись.

Що можна робити

- спілкуватись письмово в особистому чи груповому чаті;

- в чаті створювати завдання, на яке встановлювати конкретний дедлайн для виконання (над полем для написання повідомлень є кнопочка з галочкою);

- можна додавати файли з комп’ютера або створювати відразу на платформі. Файли будуть доступні всім учасникам групового чату, в якому їх створили;

- є можливість відеодзвінків - як особистих, так і групових.

Якість зв’язку хороша, платформа загалом проста і зрозуміла в користуванні.

Консультація для вихователів групи дітей молодшого дошкільного віку: « Вчимося діяти у конфліктах із батьками».

Дата проведення:19.11 2022

План проведення.

1. Як розв’язувати конфлікти з батьками.

2. Чи втручатися в конфлікт між батьками.

3. Що робити, якщо батьки втягують у сімейний конфлікт.

4. Чи можуть батьки вилучити з групи дитину, яка б’ється

5. Як діяти, якщо батьки сварять чужу дитину

У роботі вихователя не оминути конфліктних ситуацій із батьками дітей, адже погляди на виховання у всіх різні. Але слід навчитися розв’язувати конфлікти та налагоджувати взаємодію. Дізнайтеся, як поводитися ускладних ситуаціях із батьками

Педагогічний «корабель» періодично потрапляє в позаштатні ситуації. Його потрясають конфлікти, лихоманить від підвищеної збудливості батьків і дітей, невротизованих сучасним ритмом життя. Зовсім уникнути їх неможливо, але можна мінімізувати. Розглянемо поширені конфліктні ситуації.

Як розв’язувати конфлікти з батьками

Ситуація.Батьки висувають претензії до вихователя:

- не примусили в обід дитину з’їсти котлету;

- приневолили зранку їсти молочну кашу;

- взяли за руку на святі не мою дитину;

- загубили у групі сукню(відтак цю сукню знайшли вдома).

Оцінка.Негативне ставлення до професії вихователя в суспільстві формує в батьків упередженість до конкретного педагога, який працює з дитиною.

Розв’язання.Якщо виникає конфліктна ситуація з батьками, слід ретельно вивчити причини та знайти способи її розв’язання. Ситуація конфлікту— це стрес, до якого не можна звикнути, приготуватися. Такий стрес кожного разу знесилює педагога та знищує бажання працювати з дітьми. Аби загасити конфлікт, дотримуйтеся певних дій.

Насамперед спробуйте з’ясувати в деталях усе, що відбулося: ставте запитання, аби уточнити події та ставлення до них батьків, проте не спростовуйте очевидного. Формулюйте запитання так, щоб одержати ствердну відповідь вже на початку бесіди. Продовжуйте розмову з тих питань, думки з яких збігаються. У будь-якої людини є причини поводитися саме так. Знайдіть причину і ви отримаєте ключ, який дасть змогу зрозуміти мотиви дій людини, визначити її особисті якості. Намагайтеся подивитися на ситуацію очима співрозмовника. Розв’язати конфлікт має прийнятна формула подальших дій, яка задовольнить усіх його учасників.

Чи втручатися в конфлікт між батьками

Ситуація.У дитячому садку тільки-но закінчився святковий ранок. Щасливі матусі в роздягальні вдягають чепурних та гарненьких синів, якими вони так пишалися під час свята. Раптом один хлопчик вирішив показати іншому, «хто в домі хазяїн», і вдарив його по голові, вдарив не боляче, ніби граючись. У відповідь отримав справжній удар у живіт.

Звісно, якби кожна мати почала вгамовувати власну дитину, на цьому б і закінчилося. Але… «Найвихованіша» з них почала погрожувати чужому синові та зауважила його матері, що потрібно ліпше виховувати дитину. Матусі почали з’ясовувати стосунки між собою.

Оцінка.Кожна з матусь стає на бік своєї дитини та не звертає увагу на почуття іншої. Ситуацію ускладнюють їхні спроби з’ясувати, хто з них авторитетніший.

Розв’язання.Поясніть кожній матусі ситуацію від третьої особи, вкажіть на почуття інших та висловіть побажання уникати подібних ситуацій. Вихователь не може стояти осторонь від конфлікту між дітьми у присутності батьків або між батьками, оскільки все відбувається у дитячому садку. Головне завдання вихователя— залагодити конфлікт.

Під час гострої фази учасники конфлікту навряд чи забажають примиритися з людьми, які для них стали джерелом агресії. Ситуація стає гіршою через те, що батьки також піддалися агресії.

Щоб залагодити конфлікт, поговоріть із кожним учасником окремо. З’ясуйте причини, спонукайте поговорити про почуття, а не дії, підведіть до розуміння почуттів інших та спробуйте пояснити, як слід реагувати на дитячі сварки. Дорослі мають зрозуміти, що в житті дітей все відбувається дуже швидко:

- легко сваряться та легко миряться.

- якщо матусі не втрутилися б, діти вже за хвилину гралися б разом.

Що робити, якщо батьки втягують у сімейний конфлікт

Ситуація.Це була зразкова сім’я. Мати та батько добре ставилися одне до одного, до дитини. Та одного дня через сімейний конфлікт батьки стали мешкати окремо. Мати попросила вихователя не дозволяти батькові спілкуватися з дитиною в дитячому садочку та не віддавати йому дитину.

Оцінка.Мати боїться, що батько налаштовуватиме дитину проти неї або взагалі може викрасти її.

Розв’язання.Обидві сторони конфлікту мають однакові права на виховання дитини.

Вихователь закладу дошкільної освіти має отримати від батьків відповідний припис суду про заборону або дозвіл на спілкування одного з батьків із дитиною.

Батьки мають владнати всі юридичні аспекти, які стосуються виховання дитини, та надати необхідні документи в дитячий садок. Якщо мати та батько не можуть самостійно домовитися про спільну участь у вихованні дитини, їм слід звернутися до суду та у судовому порядку встановити межі відповідальності.

Чи можуть батьки вилучити з групи дитину, яка б’ється.

Ситуація.Тарас вже другий рік ходить в садок ідругий рік розповідає, що його б’є хлопчик Славко. Тарас у групі найменший за віком, Славко— найстарший. Вихователі мали б розібратися, але ситуація загострилася— Славко став агресивнішим. Мати запитала вихователів, і ті розповіли, що Тарасу дійсно дістається, він плаче ікличе маму й тата.

Оцінка.Батьки відчувають занепокоєння стосовно фізичного та психічного здоров’я дитини, у групі складається несприятлива психологічна атмосфера. Якщо не спрямувати активність агресивної дитини в іншу площину, у групі будуть виникати постійні конфлікти між дітьми, а відтак— між батьками.

Розв’язання.Саме від реакції батьків залежить, чи битиметься дитина в подальшому. З’ясуйте причину такої поведінки дитини. Можливо в сім’ї застосовують фізичне насильство. Зверніть увагу батьків на проблему та надайте рекомендації, як знизити рівень агресивності дитини.

Спробуйте перехопити удар, зупинити руку дитини перш ніж вона вдарить. Скажіть їй, що іншій дитині буде боляче, вона плакатиме. Наголосіть, що дітям не подобається, коли їх б’ють. Треба не просто сказати, що битися не можна, а пояснити чому. Запропонуйте розв’язати дитячий конфлікт за допомогою слів, а не бійки.

Якщо ж дитина штовхає інших, б’ється «просто так», покажіть, як можна взаємодіяти інакше: «Не бий, а обійми, погладь, візьми за ручку, злегка торкнися». Зазвичай дитина охоче припиняє битися йпочинає ніжно гладити по голівці іншого.

Якщо ж дитина продовжує битися, пожалійте скривджену, а«героя» відведіть чимдалі. За потреби візьміть на руки й віднесіть на декілька метрів від скривдженої дитини. Покажіть, що у такий спосіб гра не відбудеться, що діти, які б’ються, грають на самоті.

Відрахувати дитину із закладу дошкільної освіти за бійку неможливо. Відповідно до статуту закладу дошкільної освіти це можна зробити, якщо батьки не сплатили за харчування за два місяці або за станом здоров’я дитини.

Як діяти, якщо батьки сварять чужу дитину

Ситуація.Для кожної матері своя дитина найрідніша, найулюбленіша та найвихованіша. Іноді трапляються ситуації, коли дитину ображають інші діти, і вона не може дати відсіч. У такій ситуації «угру» вступила мати. Вона вирішила сама поговорити з тим, хто ображає її дитину. Бесіда з дитиною-кривдником почалася чемно, азакінчилася погрозами розправи від дорослої людини, яка відчуває образу.

Оцінка.Мати досить авторитарна, вона звикла все вирішувати і за себе, і за дитину. У таких батьків зазвичай діти не мають досвіду розв’язання складних ситуацій.

Розв’язання.У цьому випадку одразу фізично затуліть дитину від агресора, ставши між нею і дорослим. Спокійно вкажіть агресивній мамі, що вона не має права в такому тоні розмовляти з чужою дитиною.

Дитина має відчути вашу підтримку й захист як на фізичному, так і на психологічному рівні.

Поясніть, що ви розумієте її стан, ви також дуже засмучені поведінкою дитини, але всі запитання слід ставити батькам цієї дитини. Не дозволяйте розвинутися конфлікту між дорослим та дитиною. Наголосіть, що спілкуватися з чужою дитиною можна тільки у присутності батьків або законних представників та за їхньою згодою.

Колективна консультація на тему: «Забезпечення якості дошкільної освіти»

Дата проведення: 10.11.2022

План проведення:

1. Методика ECERS-3 – єдиний інструмент, який вивчає весь спектр чинників у навколишньому середовищі, що впливають на розвиток дітей.

2. Що враховуватиметься при оцінюванні якості освітнього процесу в ЗДО з використанням методики ECERS-3.

3. Види під шкал, параметри та рекомендації до них:

3.1. ПІДШКАЛА «Простір і вмеблювання».

3.2. ПІДШКАЛА «Повсякденні практики особистого догляду»

3.3. ПІДШКАЛА ««Мовлення та грамотність»

3.4. ПІДШКАЛА «Види навчально-пізнавальної діяльності»

3.5. ПІДШКАЛА «Взаємодія»

3.6. ПІДШКАЛА «Структурування програм»

Розвиток дошкільної освіти в Україні відбувається в руслі розбудови національної системи освіти, вироблення прогресивних практик, адаптації до освітнього процесу закладів дошкільної освіти кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду. Зважаючи на зазначені аспекти, модернізація дошкільної освіти зумовлює потребу в її ретельному аналізі.

З урахуванням реалій сьогодення та збройної агресії рф питання створення безпечного, комфортного, інклюзивного середовища для всіх учасників освітнього процесу та підвищення якості освітньої діяльності закладів дошкільної освіти і надалі залишаються пріоритетними.

В умовах воєнного стану дуже важливою є партнерська взаємодія між закладами освіти і місцевими органами управління освітою, органами виконавчої влади, зокрема, представниками Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Національної поліції. Вона дає змогу досягати позитивних результатів і швидко розв’язувати найактуальніші питання. При цьому всі сторони партнерства мають усвідомлювати свою відповідальність за результати співпраці.

Крім того, враховуючи вікові особливості дітей дошкільного віку, ключовою передумовою налагодження ефективного та дієвого освітнього процесу в ЗДО є партнерська взаємодія між батьками і педагогічними колективами, передбачена у Базовому компоненті дошкільної освіти .

З огляду на вищезазначене та відповідно до наказу державної установи «Український інститут розвитку освіти» від 26.10.2021 № 157-аг «Про затвердження програми дослідження якості дошкільної освіти з використанням методики ECERS-3, листа МОН від 29.10.2021 № 1/9-576 «Щодо проведення дослідження в закладах дошкільної освіти» та з метою оцінювання якості освітнього процесу в ЗДО буде здійснюватися дослідження за методикою ECERS-3.

Методика ECERS-3 – єдиний інструмент, який вивчає весь спектр чинників у навколишньому середовищі, що впливають на розвиток дітей.

Важливими аспектами в застосуванні методики ECERS-3 є такі: вивчення наявності в ЗДО безпечних умов для дітей та можливості для кожної дитини розвивати здорові відносини з іншими дітьми й дорослими; вивчення умов для розвитку незалежності та самодостатності особистості.

Основна увага в оцінюванні якості освітнього процесу в ЗДО за методикою ECERS-3 зосереджена на особистісному розвитку дитини.

Конструкція ECERS-3 базується на взаємозв’язку чинників, що впливають на дитину в освітньому середовищі. Підшкали ECERS-3 побудовані відповідно до ідеї, що всі аспекти розвитку дітей – психологічний, фізичний, когнітивний, соціальний, емоційний –взаємопов’язані, а тому й оцінювати їх слід комплексно.

Мета дослідження: оцінювання якості освітнього процесу в ЗДО з використанням методики ECERS-3.

Завдання дослідження:

- оцінити якість освітнього процесу на репрезентативній вибірці в ЗДО відповідно до методики ECERS-3;

- проаналізувати якість дошкільної освіти в Україні на основі отриманих оцінок якості освітнього процесу в ЗДО;

- розробити методичні рекомендації з питань забезпечення якості освітнього процесу в ЗДО.

Основний метод оцінювання за методикою ECERS-3 – спостереження.

Процедура дослідження

Цілісність дослідження забезпечується вивченням зазначених компонентів за шістьма підшкалами:

1) простір і вмеблювання;

2) повсякденні практики особистого догляду;

3) мовлення та грамотність;

4) види навчально-пізнавальної діяльності;

5) взаємодія;

6) структурування програми.

Кожна з названих підшкал містить параметри та індикатори. Загалом методика налічує 35 параметрів, 468 індикаторів.

ПІДШКАЛА «Простір і вмеблювання»

Один із показників якості освітнього процесу в ЗДО – створення сучасного універсального дизайну, що робить його доступним, безпечним, розвивальним, орієнтованим на особистісний розвиток дитини задля реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії. У цьому аспекті пріоритетності набувають варіативні моделі організації освітнього процессу в ЗДО із застосуванням сучасних технологій, освітніх програм, послуг, предметно-ігрового обладнання.

За параметром «Внутрішній простір» вдосконалення здатності та готовності організовувати внутрішній простір відповідно до вимог методики ECERS-3. Наголошуємо на необхідності раціонального планування освітнього простору з метою ефективного виконання вихованцями щоденних практик. Під час планування внутрішнього простору потрібно звертати увагу на те, щоб меблі (столи, стільці, шафки, крісла тощо) не перешкоджали доступу дітей до ігрових матеріалів.

Важливо контролювати природне освітлення приміщення, використовуючи для цього штори, жалюзі, ролети. Це дасть змогу дотримуватися вимог щодо рівня освітлення та температурного режиму у вікових групах та закладі дошкільної освіти загалом.

Підвищення якості освітнього процесу в закладі дошкільної освіти за параметром «Умеблювання для догляду, ігор і навчання» можливе за умови врахування персоналом закладу деяких аспектів, як-от:

- під час комплектування групової кімнати меблями для повсякденних практик необхідно враховувати вік і зріст усіх дітей конкретної групи;

- у приміщенні, де перебувають діти, слід мати три та більше різновидів меблів, призначених для задоволення потреб усіх дітей у різних видах діяльності.

Забезпечуючи якість освітнього процесу за параметром «Облаштування групового простору для ігор і навчання», доречно звернути увагу на необхідність:

- оновлення та вдосконалення змістового, технологічного і предметно- ігрового наповнення осередків діяльності за інтересами дітей;

- раціонального, ергономічного зонування тихих і гамірних осередків, у яких діти можуть реалізувати власні потреби в діяльності та міжособистісній взаємодії; урізноманітнення тематики активностей дітей у таких осередках;

- облаштування у внутрішньому приміщенні затишного куточка, наповненого достатньою кількістю м’яких меблів (надувні крісла, диванні подушки, матраци, м’які іграшки тощо) для релаксації та відпочинку дітей;

- урізноманітнення тематики осередків за інтересами, враховуючи потреби та інтереси дітей (методика ECERS-3 орієнтує на створення щонайменше 5 таких осередків);

- організація простору для ігор із кубиками, рольових, вільних ігор дітей.

Враховуючи те, що параметр «Візуальне оформлення простору,пов’язане з дітьми» був оцінений експертами найнижчою кількістю балів,вважаємо за необхідне наголосити на важливості індикаторів за цимпараметром. Радимо звернути увагу на особливості його облаштування, а саме на:

- можливі варіанти розміщення елементів візуального оформлення відповідно до методики (бажано в місці, поблизу якого діти перебувають більшу частину дня);

- розташування елементів візуального оформлення так, щоб вони сприяли формуванню інтересу до такого простору та були цікавими для дітей;

- оформлення візуального простору, пов’язаного з дітьми, світлинами дітей, їхніми мистецькими роботами, тривимірними моделями дитячих робіт, матеріалами, що відповідають тематиці дня/тижня, індивідуальним інтересам та віковим особливостям;

- залучення дітей старшого дошкільного віку до відбору елементів візуального простору та обговорення з ними можливих способів їх використання в повсякденному житті вікової групи;

- використання елементів візуального оформлення для реалізації завдань мовленнєвого розвитку дітей, зокрема для розширення словникового запасу, урізноманітнення тематики бесід, що можуть розгортатися з ініціативи як дітей, так і дорослих, збагачення сюжетів дитячих ігор, що відповідає стратегії, визначеній у Стандарті та реалізованій в освітніх програмах для дітей дошкільного віку.

Для забезпечення якості освітнього процесу за параметром «Простір для розвитку великої моторики» необхідне покращення показників таких його індикаторів як:

- створення простору для розвитку великої моторики не лише у внутрішньому приміщенні закладу, а й на ігровому майданчику;

- оновлення технологічного та предметно-ігрового забезпечення, що стимулює розвиток «7 різних умінь дітей» (штовхати/тягнути, висіти на руках, гойдатися, стрибати на двох ногах, стрибати на одній нозі, користуватися скакалкою та/або гімнастичним обручем, котити предмети в заданому напрямку, метати, ловити, кидати, підкидати вгору тощо);

- облаштування амортизаційних зон у місцях, де може відбуватися розвиток великої моторики дітей (у груповому приміщенні, фізкультурній і музичній залах, ігрових осередках на майданчиках), що є ключовою умовою безпеки дітей;

- проєктування простору для розвитку великої моторики так, щоб на ньому можна було провести одночасно кілька ігор.

Задля забезпечення високих показників якості параметра «Обладнаннядля розвитку великої моторики» доцільно:

- урізноманітнити й кількісно збільшити стаціонарне та переносне обладнання для розвитку великої моторики;

- враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей, добираючи таке обладнання;

- стежити за тим, щоб обладнання для розвитку великої моторики було безпечне для дітей, встановлене і закріплене з урахуванням норм безпеки;

- передбачити достатньо часу для того, щоб усі діти мали доступ до обладнання для розвитку великої моторики, формування відповідних рухових навичок (прим.: щонайменше 30 хв);

- організувати впродовж перебування дітей у закладі дошкільної освіти (як у першій, так і в другій половині дня) різні види активностей, що сприяють розвитку їхніх «7 різних умінь» (штовхати/тягнути, висіти на руках, гойдатися, стрибати на двох ногах, стрибати на одній нозі, користуватися скакалкою та/чи гімнастичним обручем, котити предмети в заданому напрямку, метати, ловити, кидати, підкидати вгору тощо).

ПІДШКАЛА «Повсякденні практики особистого догляду»

У закладі дошкільної освіти діти проводять більшість свого активного часу. Емоційний комфорт і стан їхнього здоров’я залежать від дотримання санітарно-гігієнічних норм, якості харчування, належного виконання здоров’язбережувальних практик і безпечності освітнього середовища.

За результатами оцінювання якості освітнього процесу в ЗДО за методикою ECERS-3 у підшкалі «Повсякденні практики особистого догляду» спостерігаються достатньо високі показники.

Вихованці дотримуються всіх вимог чинного законодавства щодо забезпечення норм і режиму харчування, формування культурно-гігієнічних навичок, дотримання санітарних норм та створення безпечного освітнього середовища в ЗДО.

Але є низка питань, на які необхідно звернути увагу як засновникам, так і керівникам закладів дошкільної освіти. Існує потреба у внесенні змін до нормативних документів у частині вдосконалення культурно-гігієнічних навичок під час організації харчування відповідно до міжнародних вимог.

Рекомендуємо приділити увагу створенню сприятливої атмосфери під час споживання їжі, проведенню бесід з дітьми про здорове і корисне харчування, ознайомлення з етикетом, правилами поводження за столом.

Радимо більше уваги звертати на наявність зон для падіння в місцях для лазіння та простору для розвитку великої моторики; стежити за належним санітарним станом та озелененням території, відсутністю сухих і травмонебезпечних дерев, наявністю якісного ігрового обладнання та інвентарю.

Особливу увагу варто звернути на:

- створення невимушеної атмосфери під час прийому їжі;

- формування в дітей розуміння необхідності належного виконання всіх гігієнічних процедур, пов’язаних зі здоровим способом життя;

- дотримання здоров’язбережувальних практик: вчасне миття рук, правильне розташування ліжок і облаштування дитячих туалетів;

- створення безпечного та комфортного освітнього середовища.

ПІДШКАЛА «Мовлення та грамотність»

Аналіз результатів спостереження за індикаторами третьої підшкали «Мовлення та грамотність» дали змогу оцінити стратегії й тактики персоналу, спрямовані на усвідомлене оволодіння дітьми мовленням та грамотністю.

Рекомендуємо: активізувати використання в освітньому процесі та в системіконтролю за якістю знань інтерактивних методів навчання для забезпеченняактивної мовленнєвої практики здобувачів дошкільної освіти і збагаченняїхнього словникового запасу.

Розробити програму заходів із формування в педагогів ціннісного ставлення до книги як джерела знань, культурного розвитку, підвищення її ролі в житті дорослих і дітей.

Для розширення словника дітей, забезпечення високого рівня оволодіння мовленням націлити педагогів на багаторазове спонукання дітей упродовж дня до обговорення матеріалів візуального оформлення групи відповідно до теми, що проживається.

Орієнтувати педагогів на надання пріоритету індивідуалізованому спілкуванню перед загальногруповими формами організації дітей.

Переглянути підходи до організації освітнього процесу з метою мінімізації його надмірної регламентованості (послідовна зміна занять згідно зі встановленою «сіткою»), переважання загальногрупових форм роботи з дітьми, упровадження змін, спрямованих на урізноманітнення способів організації вихованців, стимулювання міжособистісної комунікації.

З метою підтримання стосунків між малюками частіше створювати ситуації, що спонукають дітей звертатися одне до одного із запитаннями, запрошувати, пропонувати способи виконання спільного завдання.

Спонукати дітей активно взаємодіяти з книжками, діалогізувати з товаришами за їхнім змістом, звільняючи для цього час у щоденній організації життєдіяльності дітей.

Приділити увагу оволодінню персоналом технологіями розвитку критичного мислення дітей, націленню працівників на використання в процесі роботи з художніми текстами та дидактичною наочністю різних типів запитань, що стимулюватимуть дітей розмірковувати, обґрунтовувати свої ідеї, надавати розгорнуті відповіді.

Приділити увагу широкому використанню персоналом в освітньому процесі друкованих текстів для стимулювання інтересу дітей до грамоти як основи збагачення знань, підтримання бажання навчитися письму і читанню.

ПІДШКАЛА «Види навчально-пізнавальної діяльності»

Навчально-пізнавальна діяльність, що традиційно розглядається як важливий напрям освіти дітей у системі дошкільної освіти, потребує системних рішень і вдосконалення матеріально-технічних характеристик її організації в умовах ЗДО, а також організації й збереження специфічних для дітей раннього та дошкільного віку освітніх практик.

З метою забезпечення якості освіти в дошкільній галузі важливі спільні дії фахівців різного рівня управління в таких напрямках:

- збагачення матеріально-технічного оснащення для різних видів діяльності, які відповідають особливостям організації та самоорганізації життя дітей в умовах ЗДО, серед яких важливими є рухова, ігрова, комунікативна, сенсорно-пізнавальна, господарсько-побутова, мистецька, дослідницько-пошукова діяльності, та сприяти їх інтеграції.

- створення розвивального простору для ігрової діяльності як провідної в розвитку дітей дошкільного віку, оскільки гра розвиває внутрішній потенціал дитини через здійснення намірів, цілей, бажань, мрій.

Рекомендуємо звернути на це увагу й передбачити необхідну кількість реквізиту, інших матеріалів, які будуть доступні дітям (див. Примірний перелік ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, затверджений наказом МОН від 19.12.2017 № 1633).

Особливої уваги потребує наявність іграшок і навчальних матеріалів, які сприяють позитивному сприйняттю дітьми різноманітності. Наприклад, користування ляльками різної расової, національної приналежності, ознайомлення з культурними харчовими традиціями різних країн і регіонів, використання обладнання із символікою різних країн (окрім си держав, що є державами-агресорами або спонсорами тероризму), матеріали та предмети, якими користуються особи з інвалідністю, літні люди.

Наповнення розвивального середовища матеріально-технічними ресурсами для організації дослідницької діяльності дітей з метою сприяння інтеграції різних видів діяльності («дрібна моторика», «природа/наука» «математичні матеріали та види діяльності», «математика в повсякденному житті», «розуміння зображених чисел», «сприяння прийняттю різноманітності», «правильне використання технологій»).

Рекомендуємо облаштувати доступні дітям осередки з обладнанням, матеріалами на відкритих полицях для розвитку дрібної моторики, зокрема осередку «Дрібна моторика», оскільки певні різновиди матеріалів, представлені в групових кімнатах, малодоступні для дітей і зберігаються в зачинених шафах, доступ до яких має тільки педагогічний персонал.

Важливо систематизувати різновиди матеріалів для розвитку дрібної моторики за чотирма категоріями:

- матеріали для будівельного конструювання, до яких належать кубики зі з’єднувальними деталями різних розмірів – маленькими, середніми, великими; будь-які інші матеріали, з яких діти можуть будувати споруди для гри – будинки, фортеці, залізничні колії, автошляхи, створювати власні іграшки – автомобілі, лялькові меблі, інші засоби гри;

- матеріали для занять образотворчістю, наприклад: фломастери, кольорова крейда, ножиці, маркери, акварельні та гуашеві фарби, трафарети, штампи;

- матеріали для розвитку дрібних м’язів рук: нитки або стержні, на які нанизують намистини; дрібні геометричні фігури; дошки з отворами та вкладками відповідних форм (втулки, сортери, піраміди); різні види мозаїки, шнурівки, схеми для вишивання на цупких матеріалах; пазли у вигляді розрізаних картинок, настільні пазли, пазли, які складають на підлозі; настільні друковані ігри, у яких є елементи, що з’єднуються з частин у ціле тощо.

Контейнери та полиці для цих матеріалів потрібно маркувати, що сприятиме самостійності дітей у виборі матеріалів, можливості використати їх та повернути назад у контейнери згідно з друкованим текстом або картинками-позначками.

Рекомендуємо педагогічним працівникам активно цікавитися тим, що створюють діти з матеріалів, обговорювати задум їхньої роботи, те, як можна використовувати створений предмет/об’єкт або модель. Варто не тільки підписувати поробки іменами та прізвищами дітей, що їх виготовили, а й давати їм назви, за допомогою коментарів чи запитань уточнювати значення деяких слів, правильну вимову та різними способами співвідносити їх із графічним описом (наприклад, як саме з’єднуються будівельні кубики, чим літак відрізняється від гелікоптера, куди вони летітимуть), звертати увагу на окремі літери чи слова. Друкованими літерами педагог записує сказане дитиною та залишає всі дописи на звороті композиції, конструкції, моделі.

Оскільки для занять із кубиками в багатьох ЗДО не виділено окремого простору, а кубики зберігаються в закритих пластикових ящиках і висувних шухлядах, рекомендуємо передбачити відкриті полиці для суцільних і порожнистих кубиків, промаркувати їх та скласти за формами. До частково наявних суцільних кубиків долучити порожнисті кубики великого і середнього розмірів.

Також окремо потрібно складати пластикові, саморобні або картонні кубики.

Слід подбати про допоміжні матеріали:

- фігурки людей;

- іграшкові дрібні автомобілі;

- іграшкових тварин;

- дорожні знаки тощо .

Допоміжні матеріали мають сприяти дитині в грі з кубиками.

Наприклад, дорожні знаки, парканчики, транспорт, іграшкові дерева, маленькі будівлі допоможуть збудувати частину міста або облаштувати іграшкову ферму, ляльковий будиночок.

Варто зазначити, що в процесі спостереження в рамках дослідження за методикою ECERS-3 діти не мали достатнього часу для ігор з кубиками.

Оскільки в першій половині дня переважають спеціально організовані заняття,

- рекомендуємо передбачити більше часу для ігор з кубиками, у ході яких: уводити в гру елементи письма; записувати коментарі дітей стосовно того, що вони побудували; фотографувати споруди, підписувати світлини;

- звертати увагу дітей на математичні поняття, наприклад, порівнювативеличини і форми, у побудованих конструкціях вимірювати довжину, ширину, висоту, товщину, застосовувати умовні міри, відлічувати необхідну кількість кубиків для побудови заздалегідь спланованих об’єктів.

Рекомендуємо:

- працівникам пропонувати певні матеріали за цільовим призначенням, які є важливими для ознайомлення дітей з елементарною математикою та реалізовувати їх у різних видах діяльності як із великою групою, так і в малих групах або індивідуально.

- звертати увагу на розуміння дітьми зображених чисел. Для цього регулярно показувати, як використовувати друковані цифри, демонструвати на пальцях кількість, позначену цифрами, під час читання книжки або розглядання плакатів із цифрами, відривного календаря, використовувати іграшки, на яких є зображення цифр.

Радимо у використанні електронних технологічних засобів обирати ненасильницькі за змістом матеріали, активно залучати дітей до ігор, у яких вони можуть виявити свою індивідуальність, уяву, творчі здібності.

Використовувати слід здебільшого реальні матеріали та користуватися телевізором або електронними пристроями для стимулювання рухової чи творчої активності, малювання на планшеті, розучування таночків за відеоуроками, споглядання природних явищ, тварин, яких неможливо побачити в найближчому довкіллі.

Аналізуючи результати спостережень експертів щодо набуття дітьми музичного досвіду через доступ до музичних інструментів і звукозаписів, рекомендуємо:

- надати вихованцям доступ принаймні до 10 видів придатних для використання музичних інструментів, аби кожна дитина, яка бере участь у музичній діяльності в груповій кімнаті, мала окремий інструмент для індивідуального використання.

- Персоналу слід звернути особливу увагу на необхідність співати та музикувати з дітьми не тільки під час спеціально організованих занять у музичній залі, а й під час ігор і повсякденних практик. Варто заохочувати вихованців до спеціально організованих музичних занять, однак не вимагати брати участь у груповому занятті, якщо діти того не хочуть.

ПІДШКАЛА «Взаємодія»

Вагомим критерієм визначення якості освітнього процесу в ЗДО є взаємодія всіх його учасників. Підшкала «Взаємодія» передбачає вивчення умов індивідуального розвитку дітей, що сприятимуть досягненню успіху кожною дитиною.

Параметр «Нагляд за діяльністю, пов’язаною з великою моторикою»

Задля підвищення якості освітнього процесу в ЗДО педагогам варто приділяти більшу увагу музичному супроводу рухливих видів діяльності дітей, заохочувати їх до танців, імпровізованих танцювально-ритмічних рухів під музику тощо. Поліпшити роботу з розвитку нових умінь і навичок із використанням різноманітного обладнання для великої моторики (м’ячі, кеглі, гойдалки, велосипеди тощо).

Параметр «Індивідуалізоване навчання й учіння»

Більшість часу навчання має відбуватись індивідуалізовано. Під час періодів вільної гри дітям необхідно забезпечувати вільний доступ до великої кількості матеріалів, іграшок та обладнання, яке вони можуть використовувати на власний розсуд (гратися кубиками, використовувати реквізити рольової гри та костюми, мистецькі матеріали тощо). Педагогам варто частіше переміщуватися в груповій кімнаті, застосовуючи прийоми індивідуалізованого навчання, яке не перериває гру дітей (наприклад: допомогти дитині, яка будує вежу з кубиків; показати, як грати в гру, де треба сортувати об’єкти; супроводжувати розмовами рольові ігри дітей, перегляд книжок, малювання тощо). Також необхідно впродовж дня приділяти більшу увагу індивідуальним формам взаємодії дітей, стимулювати та мотивувати вихованців до спілкування між собою допомагати їм висловлюватися та коментувати свою діяльність, розвивати розумові навички та ініціативи.

Параметр «Взаємодія персоналу з дітьми»

У колективі мають створюватися умови для розвитку навичок співпраці з іншими та спільного розв’язання проблем, можливості для колективної роботи. У групах має переважати невимушена, приємна атмосфера (дуже мало (або взагалі немає) моментів ніяковості чи напруженості; персоналу і дітям цікаво разом, усі в групі задоволені тим, що відбувається). Персонал має постійно виявляти своє доброзичливе ставлення до дітей через відповідні фізичні контакти (наприклад, обіймати дитину, яка плаче, тощо). Завдання вихователів – підтримувати і допомагати, заспокоювати дітей, коли ті хвилюються, сердяться чи бояться, проявляти розуміння і терпіння, вчасно помічати ознаки нудьги і пропонувати інші, більш цікаві види діяльності.

Параметр «Взаємодія між однолітками»

Враховуючи, що в перші роки життя в дитини формується низка емоційних, когнітивних і поведінкових навичок, які надалі стають підґрунтям для розвитку позитивних взаємин з однолітками (увага, емоційна регуляція, вміння стримувати емоції, імітація дій іншої особи, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, мовленнєві навички), працівникам ЗДО необхідно звернути увагу на застосування відповідних форм, методів і засобів, що сприяють їх формуванню. Організовуючи роботу з дітьми, педагоги мають брати до уваги, що проблеми у взаєминах з однолітками часто призводять до низької успішності дітей, труднощів у подальшому житті та навчанні (наприклад, конфлікт з однолітками і неприйняття з їхнього боку може значно знизити мотивацію дитини до відвідування освітнього закладу тощо).

Персонал має ввічливо ставитися до дітей і максимально позитивно керувати їхньою діяльністю. Дітям безперервно треба пропонувати виконання спільної роботи (малювання, участь у виставі, підготовці до свята тощо). Персонал повинен звернути увагу на почуття й емоції дітей під час їхньої взаємодії та соціальних контактів і підсилити професійні дії в напрямі їх оптимізації. Щоб ефективно взаємодіяти в колективі та конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації, рекомендовано завжди застосовувати дружні до дітей практики.

Параметр «Дисципліна»

Достатній рівень за вказаним параметром означає, що працівники закладу зазвичай на достатньому рівні контролюють діяльність дітей, аби запобігти виникненню ситуацій, коли діти травмують себе, деструктивно поводяться з навчальним та ігровим матеріалом чи обладнанням.

Персоналу необхідно активно заохочувати дітей до розв’язування конфліктних ситуацій без втручання дорослих (привчати дітей проговорювати вголос проблему, що виникла, способи її розв’язання; бути чуйними до почуттів інших; разом розробляти правила поведінки та дотримуватися їх тощо).

З метою мінімізації проблем персоналу потрібно організовувати плавні та швидкі переходи від одного виду діяльності до іншого, щоб вихованцям не доводилося довго чекати, нічого не роблячи; не скупчувати багато дітей в одному місці.

ПІДШКАЛА «Структурування програми»

Структурування програми має велике педагогічне значення. У результаті ритмічної зміни діяльності (харчування, сну, ігор, занять, прогулянок) у дітей утворюються міцні динамічні стереотипии життєдіяльності, що полегшують перехід від одного виду активності до іншого. Ефективне структурування програми визначається психофізіологічними особливостями віку, освітніми завданнями, навколишніми умовами з опорою на провідну діяльність дітей дошкільного віку – вільну гру.

Важливим у структуруванні програми є розроблення розкладу занять і розпорядку дня, що поєднує чергування активної діяльності й відпочинку, а також раціональну організацію різних видів діяльності. Будь-яка зміна видів діяльності стимулює певну реакцію дітей і залежить від того, як відбувається цей перехід.

Окрім того, відповідно до Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234, у розпорядку дня дітей дошкільного віку не менше 4 годин відводиться на діяльність, не пов’язану з навчальним навантаженням.

Параметр «Зміна діяльності (переходи) та час очікування»

Проаналізувавши персональні висновки експертів, можна відзначити багато позитивних моментів за цим параметром. Це правильно організований розпорядок дня; чітко побудована зміна видів діяльності, під час якої діти залучаються до організації та підготовки простору до наступного виду діяльності (наприклад, підготовка води, пензликів, фарб до заняття з малювання), прибирання своїх робочих місць після його завершення. Варто згадати і позитивну взаємодію персоналу з дітьми, заохочення до навчання, вільної гри, вибудовування координації ролей, проведення практик особистого догляду на довірі та партнерських засадах.

Водночас рекомендуємо персоналу під час переходу від одного виду діяльності до іншого уважно стежити за тим, щоб усі діти були залучені до спільної діяльності (координувати ролі, щоб забезпечити виконання всіх необхідних завдань із мінімальним запізненням; більшу увагу приділяти виконанню складніших завдань тощо).

Параметр «Вільна гра»

Аналізуючи результати дослідження, можна констатувати, що персонал використовує певну систему заходів, щоб діти могли взяти участьу бажаній грі та завершити її. Ця система заходів пов’язана з чітким плануванням і систематизацією при структуруванні програми й не сприяє розгортанню вільної гри дітей, що є наслідком відсутності у педагогів компетентностей, пов’язаних із вільною грою.

Враховуючи результати дослідження та важливість вільної гри як основного надбання дошкільного дитинства, рекомендуємо педагогічним працівникам:

- здійснювати позитивну взаємодію з дітьми у процесі вільної гри, без директивного втручання, що передбачає відсутність надмірної ініціативи, опіки (не грати за дітей, не створювати замість них ігровий простір), бути готовими не лише прийняти дітей у свою діяльність, а й відгукнутися на їхню ігрову пропозицію, створювати безпечний процес співучасті, підтримки інтересів та ігрових дій, давати своєчасні репліки і запитання, які допомагають дітям зорієнтуватися та спрямувати свої дії;

- створити умови для розгортання гри в просторі, що передбачає надання дітям можливості грати в будь-якій частині групової кімнати і надворі, розпочати будівництво під свій задум, а не тільки користуватися готовими конструкціями (кут кімнати, лава, килим, арка з тумбою тощо);

- врахувати під час структурування програми для розвитку сюжету та ігрових взаємодій суттєве збільшення часу для вільної гри в першій половині дня, що може бути реалізовано на основі вільного відвідування дітьми спеціально організованих занять та чергування різних видів діяльності з урахуванням потреб у грі (частина дітей зайнята вільною грою, частина задіяна в занятті, з подальшим чергуванням видів діяльності);

- серед ігрових матеріалів передбачити модульні блоки, кубики різних розмірів, каркасні конструкції, буми, подушки, відрізи тканини тощо для самостійного створення дітьми ігрових засобів і споруд;

- зробити матеріали та обладнання доступними для дітей упродовж усього часу вільної гри, щоб вони мали змогу за бажання користуватися ними.

Параметр «Загальногрупові види діяльності: гра та навчання»

На основі експертного оцінювання та узагальнювального аналізу індикаторів параметра «Загальногрупові види діяльності: гра та навчання» було сформульовано такі рекомендації:

1. Здійснювати організацію занять та інших видів загальногрупової діяльності з урахуванням бажання дітей бути присутніми на них. У разі небажання передбачити для них можливість займатися іншими видами діяльності.

2. Віддавати перевагу підгруповим видам діяльності, які порівняно з фронтальною формою організації (з усією групою) дають кожній більше можливостей бути почутою, обговорити саме її припущення, думку, ідею, що збільшує мотивацію та сприяє активній участі в реалізації різноманітних завдань.

3. Під час занять та інших загальногрупових видів діяльності практикувати з дітьми роботу в мікрогрупах, де вони можуть активно взаємодіяти між собою, кооперуватися, створювати спільний проєкт або ігровий продукт. Кооперація дітей у процесі діяльності дає змогу кожному діяти відповідно до своїх інтересів і можливостей та позитивно впливає на взаємодію в умовах інклюзивної освіти. Проте організації такої дитячої діяльності на цьому етапі заважають певні побоювання педагогів: якщо діти обговорюватимуть проблему між собою, це може призвести до безладу, неможливості контролювати кожного з них. Такі міркування помилкові, оскільки, по-перше, «контролювати всіх» немає потреби, а по-друге, групова робота потрібна не для контролю, а для створення умов для активного залучення кожної дитини до діяльності.

4. Організовувати загальногрупові види діяльності на основі взаємодії дітей з реальними предметами, об’єктами, процесами, давати їм змогу діяти продуктивно, оскільки продуктивна діяльність надзвичайно вагома для вільної ігрової діяльності, а ігрові дії спрямовані на отримання ігрового результату. Важливо під час занять надати дітям вільний доступ до матеріалів, спонукати їх самостійно визначати порядок дій для досягнення мети, пропонувати завдання, які розвивають уміння вигадувати, передбачати, домислювати, перетворювати; спонукають, наприклад, споруджувати індивідуальні та колективні будівлі, оздоблювати предмети, створювати засоби для гри тощо.

5. Планувати групові заняття так, щоб їх питома вага не перевищувала час, відведений для вільної гри. Слід ураховувати, що під час групових занять дітям необхідно пояснювати нові поняття, ідеї, інформацію, зміст яких неможливо повною мірою розкрити в процесі гри або інших видів діяльності.

Використання міжнародної методики «Шкала оцінювання якості освітнього процесу в закладах дошкільної освіти (ECERS-3)» дало змогу побачити умови, що забезпечують якість освітнього процесу в ЗДО відповідно до міжнародних показників, та їх відповідність чиним пріоритетам у сфері розвитку дошкільної освіти в Україні.

Педагогічна година на тему: «Не заважайте дітям грати — приєднуйтеся»

Дата проведення:15.11.2022.

План проведення:

1.Дорослий ідитяча гра,

2. Мета проведення дитячих ігор.

3.Зовнішній та внутрішній мотиватор організації гри.

4. Умови, заяких ігри стають розвивальними

5. Види дитячих іграшок:

6. Збагачення ігрового досвіду.

7. Додаток: «Якформувати ігрову компетентність дітей».

Ігрова діяльність ізїїрізноманітними предметними, рольовими тасоціальними діями дає дитині змогу активізувати емоційні, інтелектуальні тавольові зусилля. Щобільше досвіду набуває дитина ворганізації такої діяльності, толіпше внеї розвивається ігрова компетентність. Тому вихователь має створити умови, заяких дитина звласної ініціативи виявлятиме насичену, спонтанну, творчу ігрову активність.

Дорослий і дитяча гра

Серед усіх видів діяльності саме ігрова дає змогу дитині враховувати власні життєві цілі тапотреби йзабезпечує їїзв’язок зпредметним, соціальним іприродним середовищем. Дотогож гра формує унікальну якість— здатність досвободи вибору. Цяздатність допомагає розвивати самостійність таіндивідуальність, атакож формувати соціальну єдність ітовариськість. Удитини з’являється відчуття дорослішання, вона усвідомлює нові можливості.

Важливе завдання вихователя— об’єднувати дітей угру, під час якої вони вправлятимуться вігровому позитивному спілкуванні, виявлятимуть іспостерігатимуть людяність, відповідальність, справедливість, самовладання, дружність ітерпимість. Ігри, які організовують удитячому садку, науковці об’єднують удві групи— ініційовані вихователем івільні. Обов’язково щодня якініціюйте ігри, так істворюйте умови для вільної гри. Іякщо виоб’єднували дітей уколі дидактичних ігор, незаспокоюйте себе тим, що«вони сьогодні вже пограли».

Досвід участі дітей віграх, якіініціює дорослий, прокладає місточок доспівучасті. Дошкільники навчаються спільно діяти, дотримуватися правил іпідпорядковувати їмвласні інтереси, атакож набувають навичок, необхідних для взаємодії зприродним ісоціальним світом, мистецтвом ітехнікою. Дотогож повноцінна участь утаких іграх «запускає» механізми вільної творчої гри, уякій розквітають самостійність, ініціативність, креативність ісвобода вибору. Ігри проводять ізметою:

- навчання— сюжетно-дидактичні, дидактичні, рухливі, конструктивно-будівельні;

- організації дозвілля— інтелектуальні, карнавальні, обрядові, драматизації, хороводи, ігри-естафети.

Вільна гра, якігра, ініційована дорослим, має структуру, правила йобмеження. Але вцій діяльності єпевна свобода для дітей. Адже вони мають змогу самостійно розподіляти ролі, регулювати взаємини наоснові спільних правил істежити заточністю виконання того читого завдання, аотже— набувати соціального досвіду взаємодії. Досамодіяльних вільних ігор належать ігри-експериментування, сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські йтеатральні ігри.

Для того щоб діти почали самостійно грати, опануйте специфічні методи таприйоми підтримки йсупроводу гри дітей. Але при цьому пам’ятайте, щоваш вплив має бути опосередкованим, непорушувати самодіяльний характер гри танеперетворювати їїнарегламентовану діяльність. Застосовуйте принцип м’яких меж: гру необов’язково починати йзавершувати разом, адолучатися донеї можуть лише тідіти, які виявляють щиру зацікавленість.

Внутрішній мотиватор

Дорослі часто використовують зовнішні мотиватори, щоб заохотити дітей допевного виду діяльності. Аотвнутрішні мотиватори наявні лише вякісних іграх. Адже змусити дитину грати неможливо! Тому, шановні дорослі, захоплюйтеся грою тапереводьте їїнатворчий рівень— самодіяльну сюжетно-рольову гру, яку діти організовують, спираючись навнутрішні мотиватори: інтерес, відчуття самостійності, дорослішання таприналежності догрупи.

Дидактичні ігри також впливають нарозвиток мотиваційної сфери дитини. Віграх ізправилами діти розв’язують ненадто складні чинадто легкі завдання, атакі, щонамежі їхніх можливостей. Авиграш спонукає дітей удосконалювати свої вміння, розширювати досвід, обирати складніші завдання тощо.

Завдяки грі вдосконалюється мотиваційна якість будь-якої діяльності дитини. Адже гра— цеособлива атмосфера взаємин, якій притаманні:

- командна взаємодія— учасники гри відчувають себе частиною групи, вони роблять внесок успільну діяльність, взаємодіють зіншими людьми;

- розвиток— гравці чітко бачать свій прогрес інавіть мають змогу виміряти його задопомогою балів, рівнів ірейтингів; гра надає миттєвий зворотний зв’язок ідає змогу одразу виправити попередні помилки;

- свобода вибору— кожен гравець автономний, він керує своїми діями тавирішує, щоробитиме далі, хоч цей вибір іобмежений.

Коли формуватимете систему розвивальних впливів наРУ дитини, враховуйте, щовона потребує збагаченого ігрового середовища іякісного педагогічного супроводу збоку дорослих.

Умови, за яких ігри стають розвивальними

- Зрозуміла інформація— діти знають, навіщо виконують течитезавдання; гра ставить чіткі цілі танадає лаконічні інструкції.

- Продуктивні помилки— діти впевнені, щовиконають потрібні дії тарозв’яжуть завдання, якщо спробують кілька разів; баланс між складністю завдання тарівнем розвитку дитини надає впевненості увласних силах.

- Вдумлива практика— діти шукають різні способи розв’язання ігрових завдань, змінюють послідовність дій; право напомилки заохочує досліджувати.

- Зворотний зв’язок— гра одразу повідомляє, якщо учасники щось роблять неправильно: дитина отримує менше очок або має нижчий рейтинг ірозуміє, щотреба щось змінювати

- Головний атрибут

Види дитячих іграшок:

- Образні

- сенсорно-дидактичні

- функціональні

- українські народні

- спортивні

- конструкційно-будівельні

- технічні

- настільно-друковані

- іграшки-саморобки

Іграшка— цеголовний атрибут гри, який збагачує татрансформує ігровий досвід дитини. Спочатку дитина виконує знею прості ігрові дії, але згодом «вмикає» уяву тапочинає вигадувати креативні перетворення істворювати ігрові тематичні ситуації таролі. Здатність надавати нових «можливостей» відомим предметам таіграшкам— база для самодіяльних творчих сюжетно-рольових ігор.

Доповнюйте дії зпредметами йіграшками магічними словами: нібито, жартома, непо-справжньому, буцімто, вдавано, начебто, немовби тощо. Цедопоможе перетворити реальність предметно-практичних ісенсорних дій увіртуальну ігрову реальність усемогутності дитини.

Також іграшка— цезасіб трансляції культури такартини світу. Агра знею— процес осмислення тазасвоєння цих категорій. Тож цілеспрямовано ознайомлюйте дітей ізрізними видами іграшок. Авідтак навчайте дітей діяти зними. Так визбагачуватимете ігровий досвід дітей, який вони згодом використовуватимуть усамостійній грі.

Добирайтеіграшки для ігрового просторуретельно. Вони мають бути безпечними зпогляду нелише фізичних імеханічних, айморально-виховних властивостей. Тобто транслювати позитивні думки, стимулювати доморально-етичних почуттів ідій таформувати ціннісну сферу дитини.

Ігровий досвід

Для того щоб діти відчували себе активними учасниками ігрової діяльності, щоденно збагачуйте їхній ігровий досвід— зацікавлюйте, створюйте моменти здивування тапозитивні враження. Така діяльність дає змогу невимушено ознайомлювати дітей зісвітом гри.

Покажіть вихованцям увесь спектр ігрових можливостей групи задопомогою щоденника ігор зілюстраціями або панно зфотографіями ігрових моментів угрупі. Систематично актуалізуйте їх— записуйте ігрові вподобання дітей ідодавайте бажані ігри намайбутнє.

Самодіяльна творча гра невиникає нізвідки, лише забажанням дорослого зайняти дитину будь-якою справою. Щоб навчити дітей взаємодіяти під час гри, протягом дня створюйте стимульні ситуації, які формуватимуть уних ігрові вміння танавички. Також пропонуйте дітям різні види спільної діяльності, під час яких вони вправлятимуться вігровому позитивному спілкуванні, навчатимуться спостерігати, домовлятись одне зодним тощо*. Так виопосередковано впливатимете нарозвиток ігрового досвіду дітей.

Також скористайтеся порадами, поданими вДодатку, які допоможуть удосконалювати ігрову діяльність дошкільників іформувати вних ігрову компетентність. Якрезультат— діти вмітимуть вільно використовувати наявне предметно-ігрове середовище, самостійно обирати атрибути для гри, забажанням залучати таприймати партнерів, обмінюватись особистим досвідом інавіть навчати інших.

На сам кінець зауважимо, щодля успішної ігрової діяльності дошкільників педагоги просто мають уміти грати танебоятися «переграти» здітьми. Такі фахівці частіше досягають очікуваних результатів освітньої роботи. Водночас діти, яким пощастило мати таких вихователів, зазвичай мають піднесений настрій, івних виникає менше складнощів під час взаємодії якзоднолітками, так іздорослими. Тож беріть досерця ляльку, ведмедика чимашинку— інумо грати здітьми!

Додаток
Якформувати ігрову компетентність дітей.

- Готуйте татранслюйте ігрові ситуації задопомогою різних засобів— прикладу, відео, розповіді, нової іграшки, ситуації зжиття тощо.

- Аналізуйте мотивацію дітей істворюйте мотиваційне середовище для організації самостійних ігор, пропонуйте близьку дітям ігрову тематику, цікавтеся їхніми інтересами.

- Навчайте дітей грати зіграшками щоденно, вводьте нові іграшки тадетально пояснюйте, якграти; збагачуйте досвід дій ізпредметами для гри.

- Організовуйте спостереження заіграми інших дітей, ситуаціями здорослого життя; читайте/переглядайте йобговорюйте літературні твори/мультфільми.

- Розігруйте казки, вигадуйте разом іздітьми сюжети казок, обігруйте персонажів івзаємодію між ними.

- Навчайте дітей планувати тарозвивати ігрові ситуації, узгоджувати свої дії здіями інших; застосовуйте ігрові провокації— навмисно змінюйте хід гри чиігрової ситуації.

- Сформуйте змінюване предметно-ігрове розвивальне середовище; навчайте дітей створювати простір ігрової діяльності— від вибору іграшки допобудови ігрового поля.

- Стимулюйте комунікативну взаємодію дітей ізсоціальним оточенням іналагоджуйте спільну діяльність, проводьте ігри зкомандоутворення.

- Навчайте дітей грати врізні види ігор— ігри-забави, дидактичні ігри злялькою, рухливі ігри, конструкційно-будівельні, ігри зприродним матеріалом тощо.

- Вправляйте дітей увмінні брати насебе певну роль іпоєднувати уявні йреальні рольові дії; використовуйте будь-яку нагоду, щоб дати дітям відчути успіх іповірити увласні сили.

- Підкреслюйте радість від активності тацікавої гри зусіма; перетворюйте повсякденну гру усвяткове дійство, яке міцно закарбовується впам’яті завдяки піднесеному, емоційно-ігровому забарвленню.

- Створіть картки-підказки або відеоряд «Ігри наших дітей» чикарту «Ігрові скарби», які візуально нагадуватимуть дітям, які ігри відбувались іякїхможна розширювати, збагачувати.

- Організуйте мультибус ігор, завдяки якому діти можуть знов емоційно насичено прожити гру, намалювавшиїї.

- Створюйте ситуації, вяких діти збагачуватимуть досвід участі йорганізації врізних видах ігор; обиратимуть іграшки, ігри, учасників гри; опановуватимуть ігровий простір ізбагачуватимуть варіативність видів ігор.

- Заохочуйте вигадувати вігровій діяльності, спонукайте дітей самостійно розпочинати тазавершувати гру.

Педагогічна година на тему "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ: ВИКЛИКИ, РІШЕННЯ, ДОСВІД. (Дев'ять нових ідей.)"

Дата проведення 13.10.2022

Мета:

виявити проблеми та з'ясувати основні шляхи дистанційного навчання дошкільників в умовах закладу дошкільної освіти, мотивувати до дистанційного навчання, удосконалювати вміння ефективно організовувати дистанційну освіту, онлайн-заняття, ознайомити із вдалими практиками щодо використання інтернет-ресурсів.

Завдання:

- актуалізувати проблему дистанційного навчання дошкільників;

- анонсувати сервіси для організації онлайн-конференцій;

- мобілізувати та активізувати педагогів ЗДО на впровадження онлайн – занять;

- обговорити практичні поради для педагогів дошкільної освіти.

Актуальність проблеми «Чому це важливо?»

— Сьогодні наша мета: мотивуватися до дистанційного навчання, удосконалювати вміння, ефективно організовувати дистанційну освіту, онлайн-заняття, ознайомити із вдалими практиками щодо використання інтернет-ресурсів.

— Науковий прогрес рухається із надзвичайною швидкістю; прогресивні країни цілого світу діджиталізуються, (проникнення цифрових технологій у різні сфери життя) тому нам так само потрібно рухатися вперед та оновлюватися. Україна тільки робить перші кроки в системі дистанційної освіти, але щороку вона вдосконалюється.

Дистанційну роботу можна проводити таким чином:

- зустрічі в онлайн-режимі реального часу (ви домовляєтеся з батьками вихованців про час, коли буде проведено прямий ефір або призначено онлайн-зустріч. На онлайн-занятті пояснюєте матеріали, відповідаєте на запитання дітей і ставите питання їм);

- дистанційна освіта через інтерактивні навчальні матеріали (освіту дошкільників можна вибудувати через інтерактивні навчальні матеріали (відео, інтерактивні відео, текст, малюнки, завдання));

- наступним кроком буде визначення, як відбуватиметься зв’язок з дошкільниками та батьками. У батьків повинна бути точка входу, через яку вони отримують доступ до навчальних матеріалів, це може бути блог, сайт, месенджери, закрита група у Viber тощо.

Визначте, які цифрові сервіси будете використовувати.

Zoom. Сервіс для проведення відеоконференцій та вебінарів.

У безкоштовній версії можна проводити зустрічі до 40 хвилин і на 100 осіб. Батьки можуть підключитися до зустрічі через телефон (рекомендується встановити додаток Zoom) або через комп’ютер. Кожен учасник зустрічі має можливість говорити, демонструвати відео і «розшарити» свій екран.

Facebook Live. Трансляція відео прямо з Facebook. Створіть закриту групу, в якій можна буде запускати Live трансляції та проводити заняття онлайн. Безкоштовно. І немає обмежень за часом.

Instagram Live. Трансляція відео з Instagram. Можна проводити у своєму акаунті. Якщо батьки на вас підписані, вони отримають повідомлення про вихід в ефір.

Skype. Сервіс для проведення відеоконференцій. У кожного повинен бути акаунт Skype. Створюється група, у певний час робиться дзвінок, до якого підключаються всі учасники групи.

Передача навчального змісту можлива через такі сервери.

Screencast-0-Matic (https://screencast-o-matic.com). Дає змогу створювати скрінкасти (відео з екрана монітора), відео за допомогою вебкамери або записувати екран і зображення з вебкамери одночасно. Відео записується тривалістю не більше 15 хвилин і зберігається на комп’ютер або публікується на YouTube. Рамку захоплення відео з екрана можна редагувати до необхідного розміру. Запис можна ставити на паузу і змінювати місце розташування рамки на екрані.

Edpuzzle (https HYPERLINK "https://edpuzzle.com/":// HYPERLINK "https://edpuzzle.com/"edpuzzle HYPERLINK "https://edpuzzle.com/". HYPERLINK "https://edpuzzle.com/"com). За допомогою Edpuzzle педагог може створити інтерактивні відео шляхом додавання у відео або вікторини з одним правильним варіантом відповіді, або відкриті запитання, або коментарі у форматі аудіо, текстові коментарі або аудіотреки. Відео додаються з різних вебсайтів, наприклад YouTube, Vimeo, National Geographic.

ПОРАДИ ЩОДО МОДЕЛЮВАННЯ ОНЛАЙН-ЗАНЯТТЯ

□ Мотивація дошкільнят — суцільно ігрова: вони спілкуються зі своїми однолітками через рольові ігри. На жаль, при дистанційному навчанні це неможливо, тому двічі на тиждень рекомендовані онлайн-конференції (вони можуть проходити у форматі ранкового кола, коли діти розповідають щось про себе, показують свою кімнату або саморобки, своїх хатніх улюбленців).

□ Для проведення онлайн-заняття робота починається з налаштування контакту з батьками. По-перше, потрібно навчити батьків користуватися програмами, протестувати відео, звук із кожним учасником. Другий крок: після того, як вони подолали всі технічні складнощі (з підключенням і облаштуванням робочого столу), влаштувати ігровий простір.

□ Наступний момент: треба вирішити заздалегідь — діти будуть працювати самостійно чи у супроводі батьків. Думки фахівців різняться: одні стверджують, що самостійно діти працюють значно краще, ніж коли поруч є хтось, хто може підказати, допомогти намалювати, інші — запевняють, що заняття краще проводити у супроводі та за підтримки батьків або інших дорослих. Усе залежить від досвіду дітей та складності завдання. Тому, чим менша дитина, тим більше підтримки дорослих їй необхідно. Однак дорослі повинні перебувати поруч, бо дитина-дошкільник працює з технічними засобами і не має належного рівня відповідальності щодо дотримання правил безпеки.

Заняття будують блоками з декількох завдань. Слід ураховувати, що дитині дошкільного віку вистачає для концентрації уваги на п’ять - сім хвилин на чомусь одному, тому необхідно змінювати активності. Онлайн-заняття дають змогу використовувати наочні методи, яскравий презентаційний матеріал. Завдання краще обирати різного характеру із включенням вправ на тілесний та руховий контакт.

□ Під час використання рухових активностей екран повинен бути великим — телефон чи планшет не підходять. Дитина повинна бачити повне велике зображення (у зріст) — тоді вона сприйматиме це як дію. Тобто за великим екраном їй буде легко наслідувати певні рухи.

□ Згідно з Листом МОН №1/9-411 та Інструктивно-методичним рекомендаціями «Щодо організації діяльності ЗДО у 2020 – 2021 навчальному році» оптимальні дні для роботи з комп’ютером - вівторок та четвер;

□ Заняття триває не більше 10 хвилин екранного часу, цей час на добу не повинен перевищувати годину — саме такий ліміт користування Гаджетами для дітей дошкільного віку встановлює сучасна педіатрія. Несуттєво — чи це мультик, чи комп’ютерна гра, що розвиває увагу.

□ Ефективнішими за онлайн-програми та електронні інструменти є активні ігри, приготування їжі та креативні практичні заняття. Тобто необов’язково, щоб дитина була поруч з екраном, онлайн вона може отримати інструкції, а потім офлайн виконувати їх можна у просторі дома, і навіть на свіжому повітрі, що буде корисно для здоров’я.

А ще важливо мати фідбек (зворотний зв’язок з батьками та дітьми), не з метою контролю, а з метою надання допомоги під час виконання завдань.

Можна організувати щоденні форми зворотного зв’язку з батьками: фотографії виконаних завдань, поробок, малюнків, колаж фотографій робіт вихованців, відеохвилинки привітань або розучування віршів з батьками, які потім висвітлюються у соцмережах та на сайті закладу.

Формою самоконтролю педагогів та демократичною формою моніторингу якості освітнього процесу є мінізвіти про результативність своєї роботи за тиждень, які педагоги закладу складають наприкінці тижня.

Висновок: «Якщо серця педагогів та батьків сповнені любов’ю до дітей, ми зможемо якісно організувати дистанційну освіту та здолати всі труднощі».

І наостанок хочеться зазначити, що організація дистанційної освіти дошкільників складна і технічно, і фізично, і психологічно, але ж так необхідна в умовах сьогодення.Турбота про дітей, усвідомлення пріоритетності їхніх інтересів над інтересами дорослих мають стати філософією нашого життя. Наснаги й мудрості батькам, педагогам, дорослим, серця яких сповнені любов’ю до дітей.

Додаток

Педагогічна година на тему:«Як навчати дошкільників елементів дизайну»

Дата проведення 15.02.2022

План проведення.

1. Дизайн – новий напрямок художнього виховання дітей дошкільного віку.

2. Дитячий дизайн - величезний потенціал і можливість розвитку творчих здібностей, фантазії та уяви.

3. Вимоги щодо навчання дітей старшого дошкільного віку елементам

дизайну.

Дизайн – мистецтво особливого роду.Його створюють люди незвичайного складу, які поєднують у собі високий професіоналізм та по дитячому незатьмарений погляд на світ, художній смак і вміння зберегти красу мистецтва, неповторність природи.

Не випадково в останні десятиліття дизайн став об’єктом пильної уваги педагогів, психологів, мистецтвознавців, колекціонерів. Адже сучасне суспільство глибоко зацікавлено в художньо-естетичному вихованні підростаючого покоління.

На сьогоднішній день активно звертається увага на новий напрямок художнього виховання дітей дошкільного віку – дитячий дизайн, який дає широкий простір для дитячої творчості.

У XXI століттіхудожній дизайн є естетичним і функціональним, в сучасному світі.Дизайн – діяльність, особливий вид художньої діяльності, що поєднує в собі різні види творчості: малювання, ліплення, аплікацію, конструювання, художню працю. Малювання олівцями і фарбами, кольорова аплікація, ліплення і конструювання з різних матеріалів є доступними засобами залучення дитини до образотворчої діяльності. Природно, не всі діти стануть художниками, але кожен зможе використовувати свій художній досвід в благоустрою свого життя за законами краси і порядку. А це і є основним завданням і змістом дизайн-діяльності.

Дитячий дизайн дає величезний потенціал і можливості для розвитку творчих здібностей, фантазії та уяви. Він спрямований на розкриття особистості дитини, її індивідуальності, розвиток її творчого потенціалу, вільного, без натиску з боку дорослого, її саморозвитку, на співпрацю і співтворчості, з використанням тільки гуманних методів і прийомів, без заборон і категоричних звернень.

Введення цієї діяльності в освітній процес обумовлено збільшеними культурними потребами людей у сучасному світі, можливостями дітей, а також Концепцією дошкільної освіти, яка заявляє в якості найважливішої основи реалізації програмного змісту розвивальне предметне середовище дитячої діяльності – як систему матеріальних об’єктів, функціонально моделюють зміст фізичного і духовного розвитку дитини.

Дитина, яка тонко відчуває прекрасне, сприймає світ як живий і цінний самим фактом свого існування, завжди буде гуманна, доброзичлива і толерантна.

І хоча багато педагогів вважають необхідним введення навчання дизайн-діяльності в дошкільних установах і представляють свої думки в різних статтях в Інтернеті і журналах “Дошкільне виховання”, проте, книг з дитячого дизайну практично немає.Але доцільно на заняттях художньо-естетичного напрямку, СХД розвивати художню творчість за допомогою навчання дітей старшого дошкільного віку елементам дизайну.

Навчання дітей старшого дошкільного віку елементам дизайну з метою розвитку дитячої художньоїтворчості буде ефективним, при дотриманні наступних вимог :

– заняття повиннібудуватись послідовно і включати різні види дизайн-діяльності, такі як: графічний дизайн, фітодизайн, моделювання одягу, просторовий дизайн;

– донесення до дітей сенсу і значення дизайн-діяльності, її практичної спрямованості;

– практичного використання продуктів дитячої дизайн- діяльності в дитячому саду.

– організації сприйняття дітьми зразків дизайн мистецтва;

– організації взаємодії ЗДО з сім’єю (завдання додому, пояснюючи батькам важливість занять вдома, консультації для батьків);

–наявність необхідного матеріального оснащення занять по дитячому дизайну (папір різної фактури, різний покидьковий матеріал, тканини, фарби, великий картон та ін.).

Консультація на тему «Мистецько – творча компетентність дітей дошкільного віку.»

Дата проведення: 08.02.2022

План проведення:

1. Мистецька освіта – актуальність сьогодення.

2. Як ефективно розкривати творчі здібності дошкільників.

3. Інтеграція образотворчого тамузичного мистецтва.

4. Ефективність розвитку музичних здібностей дітей.

5. Створення умов щодо надихання дітей на вільну творчість.

Сучасні батьки захоплюються розвитком інтелектуальних можливостей дитини, адуховне виховання вважають другорядним. Тому дитина втрачає властиві їйвід природи доброту, щирість, співчутливість, відкритість, перетворюється на«інтелектуального робота». Проте емоції людини єпервинними. Формувати ірозвивати сферу емоцій тапочуттів особистості дасть змогу мистецтв.

Мистецтво єпотужним інтегратором восвіті дітей дошкільного віку, засобом впливу нарозвиток творчих здібностей, зокрема образотворчих імузичних. Тому традиційними восвітній роботі закладів дошкільної освіти єзаняття змалювання, ліплення, аплікації, музики тощо. Проте аналіз сучасної освітньої практики свідчить, щосеред вихователів поширені стереотипні погляди нарозвиток музичних здібностей дітей. Вони звикли перекладати відповідальність заорганізацію тарезультати музичного виховання намузичного керівника. Невтішна ситуація йворганізації образотворчої діяльності. Вихователі перетворюють заняття наміні-копію шкільного уроку тавимагають, аби діти застосовували певні матеріали, чітко відтворювали запропоновані зразки тощо.

Авторитарний підхід несприятиме розвитку ані образотворчих, ані музичних здібностей дитини. Репродуктивний характер організації мистецької освіти слід замінити накреативний, який має базуватися насинкретичних особливостях мистецтва, творчості вихователя тайого орієнтації насучасні інтегровані форми роботи здітьми.

Як розкривати творчі здібності

Основою мистецької діяльності єуява дитини— психічний процес, щопотужно впливає нарозвиток особистості. Мистецька діяльність дошкільника— музична йобразотворча— цецілий світ дитячих уявлень таїхвідображення доступними засобами іспособами. Музика— мова серця, найніжніших почуттів, світу емоцій. Вона дає поштовх внутрішньому переживанню. Цівнутрішні відчуття йпереживання викликають бажання передавати музику вміміці, жестах, рухах, співі, грі, спонукають створювати нові образи. Тому шукайте оптимальні підходи, методи впливу накожну дитину, які сприялиб подальшому розвитку проявів особистості таїїтворчих здібностей. Наперший план умистецькій освіті ставте нетеоретичні орієнтири татехніку виконання, аемоційне тачуттєве сприйняття мистецтва. Цедасть змогу інтегровано впливати напочуттєву сферу дитини.

Освітній процес узакладі дошкільної освіти непередбачає розподілу змісту освіти запредметами. Складно відокремити мовленнєву від пізнавальної, творчої діяльності. Отже, якувести дітей уцей цілісний світ? Яксформувати вних життєву компетентність? Предметна система організації навчання ушколі, і, якнаслідок, занятійна система вдитячих садках нерозв’язують цізавдання.

Діти звикають допостійних вказівок збоку педагога, батьків і губляться, коли потрібно щось зробити самостійно. Ужитті для нас немає зразків, схем, алгоритмів, кожний сам приймає рішення. Розв’язати таке завдання дасть змогу спрямованість освіти нарозвиток творчості. Аби розвивати творчість дітей педагог немає вимагати прямого наслідування, нав’язувати способи дій. Кожна дитина має право самостійно шукати таобирати власні варіанти. Вона проявляє особистісне ставлення допропозицій педагога йможе погодитися або непогодитися. Цевикликає складнощі для вихователів, які неможуть відірватися від конспекту тазапропонувати для дитини цікаві види діяльності, незвичні форми роботи тощо.

Аби ефективно розвивати творчі здібності дітей, педагог має:

- знати вікові психічні особливості дошкільників тарозуміти закономірності розвитку їхніх музичних таобразотворчих здібностей;

- формувати вдітей цілісність образів таявищ методом сприймання тапроживання;

- активізувати музичну діяльність під час образотворення— застосовувати ігри-драматизації, вокальні таінструментальні імпровізації, диригування оркестром, пропонувати створювати наоснові власних почуттів музичні заклички, наспіви тощо.

Щоб репродуктивний характер організації мистецької освіти замінити натворчий, застосовуйте різні підходи доорганізації образотворчої діяльності дітей. Дайте їмзмогу:

- обирати різні художні матеріали та самостійно їхосвоювати;

- експериментувати з різними матеріалами;

- самостійно знаходити способи передачі образу вмалюнку, ліпленні, аплікації, співах, музично-ритмічних рухах.

Необмежуйте мистецьку діяльність дітей лише традиційними заняттями. Проводьте здітьми ігри-драматизації, спонукайте довокальних та інструментальних імпровізацій, диригування оркестром, пропонуйте дітям створювати наоснові власних почуттів музичні заклички, наспіви тощо.

Творчі здібності вдитини розвиватимуться ефективніше, якщо комплексно активізувати всі канали сприймання— візуальний, аудіальний, кінестетичний.

Як інтегрувати образотворче та музичне мистецтва

Організовуйте мистецьку освіту так, аби діти емоційно занурювалися всередовище, насичене різноманітними матеріалами для творчості. Завдяки художньому слову, музичному супроводу вони повніше йяскравіше сприйматимуть довкілля, азначить, створюватимуть емоційно забарвлені образи. Проводьте мистецькі заняття якхудожньо-педагогічне спілкування, невиокремлюйте при цьому малювання, ліплення, аплікацію. Натомість спонукайте дітей створювати образи ізматеріалів, які діти обиратимуть самостійно. Цедасть змогу реалізувати їхні задуми. Спільно досліджуйте таспостерігайте, щоб наситити дітей яскравими враженнями.

Яблуко

- Запропонуйте дітям скуштувати яблуко. Запитайте їх:

- Яке яблуко на вигляд?

- Яке яблуко на смак?

- Якросте яблуко?

Проведіть психологічний етюд.

Нумо станемо маленькими зернятками, відчуємо тепло рук садівника, м’якість землі, свіжість дощу. Потягнемо ручки вгору, досонечка! Міцно станемо наніжки— цестовбур нашої яблуньки. Що він міцніший, то смачніші плоди. А тепер долоньками ніжно візьмемо яблуко. Відчуйте, яке воно гладеньке, руглее. Ахвостик покаже характер яблучка. Якщо хвостик задертий угору, яблучко хвалькувате. Якщо нахилене вбік— сором’язливе, ніжне…

Образ яблука дитина може:

- відтворити умалюнку фарбами, олівцями, крейдою;

- виліпити зсолоного тіста, глини;

- зробити зпаперу тощо.

Створюючи так образ, дитина непросто уявляє його, вона проживає його усіма відчуттями: тактильними, кінестетичними, візуальними тощо. Дитина входить вобраз, амузика підсилює ефект. Відтак, цей образ оживе напапері, стіні, склі— там, дейого створюватиме дитина. Така форма роботи дає їйзмогу ненаслідувати зразок вихователя, авідобразитите, щовона бачить наоснові власного досвіду.

Візуалізація образу важлива йдля розвитку музичних здібностей дитини, зокремаце (за Борисом Тепловим):

- сприймання та відтворення музики;

- сприймання та відтворення ритму.

Комплексний підхід достворення образу дасть змогу навчити дітей слухати тапереживати музику, занурюватися внеї, вслухатися увласні почуття. Аби провести мистецьке заняття ефективно, залучайте невелику кількість дітей. Оптимально— підгрупа зп’яти-семи дітей молодшого тасеми-дев’яти дітей старшого дошкільного віку. Заняття має тривати доти, поки кожна дитина незавершить роботу. Занеобхідності дитина може завершити роботу після прогулянки, удругу половину дня, вдома тощо.

Як розвивати музичні задатки

Розвивати музичні здібності дітей вобразотворчій діяльності слід успеціально обот изму полідіяльнісному просторі. Перш завсе стимулюйте позитивні емоції дітей. Застосовуйте методи таприйоми обот издітьми, які формують тарозвивають сприймання тавідтворення мелодії йпочуття ритму. Саме цімузичні здібності активізуються під час образотворчої діяльності. Комплексно вплинути нарозвиток музичних здібностей дадуть змогу вдало дібрані ритм мазків іліній, техніки обот изпапером, мелодії, які відповідають сюжету образотворчої діяльності.

Аби ефективно розвивати музичні здібності дітей:

- ставтеся дообразотворчої діяльності якдополіфункціональної, щосприяє розвитку музичних здібностей;

- відмовтеся від усталених стереотипів щодо організації традиційних занять;

- надавайте змогу дітям вільно експериментувати зматеріалами;

- спонукайте дітей виражати емоції вобразотворчій діяльності;

- організовуйте образотворчу діяльність умузичному супроводі;

- оцінюйте позитивно результати образотворчої діяльності дітей;

- мотивуйте дообразотворчої діяльності задопомогою музичної психогімнастики, музичних емоційно-імітаційних вправ, ігрових елементів, музики.

Створюйте відповідні умови. Якщо дорослий удоброму гуморі, творчо піднесений, організовує образотворчі діяльності, тодіти обов’язково виявлять бажання творити. Адже партнерство здорослими надихає кожну дитину навільну творчість, непомітно спрямовує їїнапозитивний результат.

Як робити відкриття:

- пропонуйте дітям різні матеріали: фарби, різноманітний папір, солоне тісто тощо;

- показуйте, якпередавати ритм дощу вмузиці, образотворчій діяльності;

- підказуйте, щофарбами темних кольорів можна зображувати мелодію, яка звучить унизькому регістрі, асвітлими, яскравими кольорами— увисокому;

- розказуйте, щомазками можна зобразити дуже швидкий темп, короткими прямими або ламаними лініями— помірний, жвавий, адовгими хвилястими лініями— повільний, протяжний, спокійний.

Отже, ознайомлюйте дітей зособливостями образотворення задопомогою різних технік, підтримуйте їхню ініціативу, стимулюйте потребу вактивному самовираженні. Щоб мистецька діяльність дітей стала творчою, самостійною, оригінальною, педагогам варто зробити лише крок назустріч диву і— відпустити дітей...

Консультація «Запрошуємо до столу, або як виховувати культуру харчування»

Тип консультації: груповий

Організаційно найскладнішими режимними моментами в закладі дошкільної освіти більшість вихователів вважають ті, що пов’язані з харчуванням дітей. Це – сніданок, обід, вечеря та моменти, безпосередньо пов’язані з ними, – миття рук і дотримання правил столового етикету. Від харчування дитини безпосередньо залежить її здоров’я. Тож знати, як правильно організовувати режимні моменти, пов’язані з цим процесом, надзвичайно важливо.

Готуємося до прийому їжі

Повідомити дітям про початок сніданку чи обід вихователь має заздалегідь, зважаючи на те, що дітям потрібен час, аби закінчити гру, прибрати іграшки й помити руки. Малюкам на таку підготовку треба більше часу, а старшим дошкільникам достатньо кілька хвилин. Кожна дитина має знати, що найголовніше правило підготовки до прийняття їжі – це чисто вимиті руки.

Вихователі першої і другої молодших груп велику увагу приділяють формуванню культурно-гігієнічних навичок у дітей і вихованню в них самостійності. Навички у дітей цього віку нестійкі. Тому про миття рук їм слід нагадувати, а часто й давати індивідуальні вказівки: «Миколко, час обідати, тож іди мити руки». А ще важливо показувати правильний спосіб дій, адже діти в усьому наслідують дорослих.

Аби процес миття рук викликав у дітей лише позитивні емоції, варто супроводжувати його розповіданням веселих віршиків та історій. Старшим дошкільникам можна загадувати загадки. Так, формуючи культурно-гігієнічні навички, одночасно можна збагачувати словниковий запас, розвивати мислення та пам’ять дитини.

Підготовка до прийому їжі містить кілька виховних аспектів. Одним з них є вихованнясамостійностій формування трудових навичок згосподарсько-побутової праці. Починаючи вже з молодшої групи, дітей слід привчати перед миттям рук наводити лад в ігровому куточку чи в інших осередках ігрової кімнати, де вони гралися чи займалися іншими видами діяльності. Це може бути колективна праця або трудове доручення дитині чи групі дітей.

При чому важливо навчати дітей:· виконувати роботу старанно;· розподіляти обов’язки в групі, · доводити розпочату справу до кінця.

У молодшій групі переважають індивідуальні доручення: розкласти серветки, ложки тощо. Уже з першого групивводять таку форму організації трудової діяльності, як чергування.

Щоб зацікавити дітей важливо потурбуватися про зовнішні атрибути праці: ошатний ковпачок та фартушок, гарненький совочок та щіточку для прибирання крихт зі столів тощо.

Устаршій групічергування стає систематичним. Чергові сервірують столи спільно з помічником вихователя. Педагог має навчити дітей розподіляти обов’язки між собою. А якщо хтось завершив свою роботу першим – допомогти товаришу.

Чергових слід налаштовувати на те, що вони мають закінчувати їсти раніше за інших дітей, інакше не встигнуть, допомогти помічнику вихователя прибрати.

Аби діти злагоджено працювали разом і охоче допомагали одне одному, вихователю слідвдумливоформувати пари чергових.

Чергування дисциплінує дітей, формує в них почуття відповідальності. Вони навчаються взаємодіяти одне з одним, досягати бажаного результату в праці разом. Виконуючи обов’язки чергових діти ознайомлюються з правилами сервірування столу, його естетичним виглядом.

Важливий елемент виховання культури харчування – поведінка дітей, яка пов’язана з гендерними особливостями. Хлопчиків змалку варто спонукати до проявів чоловічої поведінки. Потрібно вчити їх допомагати дівчатам: відсувати стільчик, пропускати за стіл першими і лише потім сідати самим.

Організовуємо процес прийому їжі.

Насамперед слід дбати проздоров’я дітей. Їжа має бути свіжоприготованою і охолодженою до безпечної температури. Не можна, роздаючи їжу, ходити між столами з каструлею, коли за столами сидять діти. Весь посуд з їжею має стояти на роздатковому столі.

Від того наскільки діти правильно сидять за столом залежить нормальний розвиток її кісток, зокрема хребта. Дорослим слід дбати про поставу дітей, стежити щоб спина завжди була прямо.

Правильно, коли вихователь харчується спільно з дітьми. Чи то обід, чи сніданок – діти мають бачити приклад дорослого, що вживає їжу спільно з ними. Формувати у дітей культуру поведінки за столом слід власним прикладом, зокрема, вчити тримати спину рівною і не класти лікті на стіл.

Чи варто особливу увагу приділяти столовим приборам?

Звісно, варто. Формувати правильні звички користування столовими приборами слід з раннього віку. Адже значно легше правильно навчити, ніж потім переучувати. Дітям віком до двох років бажано давати лише ложку, щоб вони спочатку навчилися користуватися прибором без гострих країв. Слід навчити дитину правильно тримати ложку, бо від правильної позиції пальців залежатиме, чи правильно триматиме дитина олівець, а потім і ручку.

Починаючи з другого півріччя молодшої групи, вихователі мають навчати дитину користуватися виделкою, а в старшій групі – виделкою з ножем.

Діти мають запам’ятатиголовне правило:

– якщо використовувати ніж, тримай його в правій руці, а виделку в лівій;

– якщо ніж не потрібний, тримай виделку в правій руці.

Дітей слід навчати їсти м’ясо, розрізаючи його на частини ножем. На власному прикладі покажіть дітям, як це правильно робити. Зверніть увагу дітей на те, що виделку слід ставити до тарілки під нахилом, а не перпендикулярно, щоб вона не зісковзнула, і весь вміст тарілки не висипався на одяг або на підлогу. Не потрібно розрізати весь шматок м’яса на дрібні шматочки – правильно відрізати маленькі шматочки в міру потреби.

Ще раз наголосимо, що вихователь має їсти спільно з дітьми. Адже власний приклад – найефективніший прийом формування культури поведінки, зокрема й за столом.

Правила етикету

Столовий етикет – значно ширше поняття, ніж уміння користуватися столовими приборами. Тут важливі і правильна посадка за столом, і вміння користуватися серветкою й охайність і тактовність тощо. Дитина має чітко усвідомити, як слід поводитися, а чого не можна робити під час прийому їжі.

Як поводитися за столом

· Сівши за стіл, потрібно покласти полотняну серветку на коліна. Це небо лише захистить одяг від можливого забруднення, а й допоможе зібрати крихти хліба, якими можна нагодувати пташок.

· Перш ніж почати їсти, слід побажати іншим «смачного».

· Постава за столом має бути правильна: пряма спина, підошви розташовані паралельно підлозі.

· Слід правильно користуватися столовими приборами. Використовувати їх лише за призначенням.

· Ягоди з компоту слід їсти чайною ложкою.

· Хліб потрібно відламувати маленькими шматочками.

· Допомагати собі набирати їжу на виделку слід ножем, а якщо його нема – скоринкою хліба.

· Склянки та ємності з напоями дітям можна тримати двома руками, аби їх не перекинути.

· Потрібно відвернути обличчя від столу в бік свого плеча та прикрити рот серветкою, якщо хочеш чхнути або кашлянути.

· Пережовувати їжу слід із закритим ротом.

· Слід вибачитися й вийти з-за столу, якщо потрібно скористатися туалетом або помити руки.

· Потрібно попросити інших учасників трапези передати страву, якщо вона далеко, а не тягнутися за нею через стіл.

· Можна брати руками деякі продукти: печиво, тістечка, фрукти.

· Руки та губи слід витирати паперовою серветкою в міру потреби.

· Після кожного прийому їжі слід дякувати.

Чого не можна робити за столом.

· Облизувати гострі предмети, бо вкрай небезпечно.

· Розмовляти з повним ротом. Голосно плямкати та сьорбати.

· Ставити лікті на стіл – лише кисті рук мають бути на столі.

· Гойдатися на ніжках стільця.

· Брати руками їжу та гратися нею.

· Забруднені рот і руки не слід витирати полотняною серветкою. Для цього є паперові.

· Відкушувати великі шматки їжі, які неможливо пережовувати.

· Не можна вставати з-за столу з їжею у роті.

Вивчаємо правила етикету.

Усі правила столового етикету можна опануватиза допомогою гри.Це може бути годування ляльки, сервірування столу, пояснення ляльці правил поведінки за столом тощо.

З дітьми старшого дошкільного віку можна спільно встановити правила поведінки за столом, оформити їх у вигляді плаката й повісити на видному місці в груповій кімнаті. За виконанням таких правил може стежити лялька чи інша іграшка. Час від часу слід розглядати виготовлений плакат і пригадувати з дітьми встановлені правила.

Покажіть своїм вихованцям відео про Коксика і Шуню, Лепетунів, уроки тітоньки Сови, Вінні-Пуха, Лунтика та багатьох інших. Казкові персонажі разом з малюками будуть навчатися правилам столового етикету, стануть добрими й мудрими наставниками, які проведуть хлопчиків і дівчаток у світ культурних людей, зроблять їх життя цікавішим. Обговорюють переглянуті історії, проведіть невеликий аналіз ситуацій, що виникли в персонажів. Розкажіть дітям повчальну історію, прочитайте казку, віршик про правила етикету за столом тощо.

Уведіть в мовлення дитини нові лексичні поняття: горнятко, кухлик, чашка, філіжанка чи поранок, підобідок. Використовуючи сучасні інформаційно-комунікативні технології, створюйте рухливі анімації, презентації тощо. Проте ще раз наголосимо, що найдієвішим методом єприклад власної поведінкивихователів, батьків та членів родини.

Згідно з вимогами освітньої програми «Я у Світі», формуючи культурно-гігієнічні навички у дітей від двох до семи років, насампередслід навчити їх:

· правильно самостійно мити руки – закочувати рукави, не розбризкувати воду, правильно користуватися милом;

· вимиватися, стежити за чистотою своїх рук – насухо витирати обличчя й руки індивідуальним рушником, не мочити одяг, вішати рушник на місце;

· самостійно й акуратно їсти – не поспішаючи пережовувати їжу із закритим ротом, тримати ложку у правій руці, користуватися серветкою;

· дякувати, виходячи з-за столу, тихо підсувати стілець.

Правила для вихователя.

Організовуючи режимні моменти, пов’язані з харчуванням дітей, необхідно подбати про позитивну емоційну атмосферу за столами. Не можна гримати на дітей, насильно їх догодовувати. Адже це може привести до відрази дитини до їжі взагалі.

Інколи, намагаючись привчити дітей закінчувати сніданок, обід чи вечерю одночасно, вихователь утримує дітей за столами, аж поки останній з них не закінчить їсти. Цього не можна робити в жодному разі. Вироблятиоднаковий темп діяльностіу дітей слід поступово, заохочувати їх, а не караючи.

Якщо дітям не подобається певна страва, варто продумати, як зацікавити їх нею. Вигадати захопливу історію про манну кашу, яка допомогла Петрику стати швидким і виграти змагання, чи як звичайнісінька вівсянка перетворила Маринку на чарівну красуню.

А щоб заохотити дітей дотримуватися встановлених правил, запропонуйте їм змагання на кращого знавця столового етикету і вручіть переможцю цікавий приз.

Важливо, щоб діти дотримувалися правил не з примусу, а свідомо. Лише в такому разі вони будуть привласнені дитиною і згодом займуть своє місце у її системі цінностей і внутрішніх мотиваторів.

Як поліпшити аппетит.

Проблема зниженого апетиту в дітей дошкільного віку нині актуальна як ніколи. На зниження або повну відсутність апетиту у своєї дитини часто скаржаться батьки. Як з нею боротися?

Якщо в дитини поганий апетит і це не пов’язано зі станом її здоров’я, радимо скористатисятакими порадами:

· Якомога більше часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі.

· Насичуйте прогулянки різноманітними рухливими іграми, спортивними розвагами, усім тим, що змусить дитину витратити максимум калорій та енергії.

· Не садіть дитину спиною до дверей під час приймання їжі, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою, і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини, і зокрема, бажання їсти.

· Уникайте перекусів: не дозволяйте дитині між прийомами їжу їсти печиво, фрукти чи цукерки.

· Не об’єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.

· Увімкніть приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм.

· Стежте за температурним режимом. У приміщенні де їдять діти, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.

· Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі – це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

· Уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитячого садка під час годування дітей.

· Не сваріть дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

· Придивіться до того, яку саме їжу хоче їсти дитина. Порадьте батькам дитини, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, де персонажі казок чи фантастичні герої їдять залюбки. Після такого перегляду більшість дошкільників, наслідуючи дії персонажів, починають вживати овочі від яких відмовлялися.

· Порекомендуйте батькам організовувати харчування дитини вдома в чітких часових межах відповідно до розпорядку в дитячому садку.

· Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі, на кшталт: «Не плямкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини та її ставленні до процесу харчування.

Якщо дитина відмовляється від їжі.

Відмова дитини від їжі завжди турбує батьків. Насамперед слід з’ясувати причину такої відмови. Часто дошкільники, аргументуючи свою відмову, говорять: «Мені це не подобається!». Цим вони лише заявляють про своє право приймати рішення. Іноді батьків непокоїть, що їхня дитина не отримує достатньої кількості поживних речовин під час їжі. Тому й бігають за нею з ложкою в руці. А дитина відмовляється їсти просто тому, що не голодна.

Пропонуємо турботливим батькам кілька порад, як діяти в тій чи тій ситуації:

· Намагайтеся зрозуміти причину поганого апетиту дитини або, навпаки, підвищення потреби в їжі. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від таких чинників, як нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови, конфліктні чи стресові ситуації тощо.

· Проконсультуйтеся з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість у їжі може спричинити неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являються больові відчуття.

· Не обіцяйте дитині щось в обмін на повністю спожиту страву, не озвучуйте погроз на кшталт «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти – не підеш на прогулянку», – оскільки це знижує цінність їжі та важливість процесу її вживання.

· Не вмовляйте, не залякуйте та не відволікайте дитину іграшками, читанням книг, іграми аби вона з’їла порцію. Це призводить до формування неприйнятих звичок у процесі харчування.

· Не перегодовуйте дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

· Застосовуйте прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через утому або засмучення. У такому разі покажіть дитині, що чуєте її й розумієте її переживання. Запропонуйте дитині допомогу, озвучивши її відчуття: «Ти стомився, тобі сьогодні складно. Хочеш я допоможу тобі і погодую?».

· Відтермінуйте прийом їжі, якщо дитина втомлена або засмучена. Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

· Подбайте про те, щоб у дитини закріпилися правильні харчові звички і щоб вона набула досвіду незалежності вибору й сама вирішувала, голодна вона чи ні.

· Закріпіть за кожним членом сім’ї своє місце, сформуйте своєрідний матеріал, що налаштовує на прийом їжі. Режим і стабільність заспокоюють дитини.

· Започаткуйте традицію збиратися для прийому їжі за сімейним столом. Коли дитина побачить, що всі з апетитом їдять різні страви, вона навряд чи захоче опинитися осторонь.

Насолоджуйтеся їжею самі і тактовно привчайте до цього дітей.

Смачного!

Консультація на тему: «Не заважайте дітям грати — приєднуйтеся»

Дата проведення:13.01 2022

План проведення:

1.Дорослий ідитяча гра

2.Умови, за яких ігри стають розвивальними:

3. Іграшка - головний атрибут

4. Ігровий досвід дитини

5.Формування ігрової компетентності дітей

6.Дистанційні ігри для дошкільників.

7.Абетка форм, методів і засобів розвитку ігрової компетентності дитини. Глосарій.

Здавалося б, гра— природна діяльність дітей. Невже їмпотрібна допомога дорослих, щоб навчитися грати? Однак насправді вихователь завжди непомітно керує всім процесом, навіть під час вільної гри дошкільників.

Ігрова діяльність із її різноманітними предметними, рольовими тасоціальними діями дає дитині змогу активізувати емоційні, інтелектуальні тавольові зусилля. Щобільше досвіду набуває дитина ворганізації такої діяльності, толіпше внеї розвивається ігрова компетентність. Тому вихователь має створити умови, заяких дитина звласної ініціативи виявлятиме насичену, спонтанну, творчу ігрову активність.

Дорослий і дитяча гра

Серед усіх видів діяльності саме ігрова дає змогу дитині враховувати власні життєві цілі тапотреби йзабезпечує їїзв’язок зпредметним, соціальним іприродним середовищем. Дотогож гра формує унікальну якість— здатність досвободи вибору. Цяздатність допомагає розвивати самостійність таіндивідуальність, атакож формувати соціальну єдність ітовариськість. Удитини з’являється відчуття дорослішання, вона усвідомлює нові можливості.

Важливе завдання вихователя— об’єднувати дітей угру, під час якої вони вправлятимуться вігровому позитивному спілкуванні, виявлятимуть іспостерігатимуть людяність, відповідальність, справедливість, самовладання, дружність ітерпимість. Ігри, які організовують удитячому садку, науковці об’єднують удві групи— ініційовані вихователем івільні. Обов’язково щодня якініціюйте ігри, так істворюйте умови для вільної гри. Іякщо виоб’єднували дітей уколі дидактичних ігор, незаспокоюйте себе тим, що«вони сьогодні вже пограли».

Досвід участі дітей віграх, якіініціює дорослий, прокладає місточок доспівучасті. Дошкільники навчаються спільно діяти, дотримуватися правил іпідпорядковувати їмвласні інтереси, атакож набувають навичок, необхідних для взаємодії зприродним ісоціальним світом, мистецтвом ітехнікою. Дотогож повноцінна участь утаких іграх «запускає» механізми вільної творчої гри, уякій розквітають самостійність, ініціативність, креативність ісвобода вибору. Ігри проводять ізметою:

· навчання— сюжетно-дидактичні, дидактичні, рухливі, конструктивно-будівельні;

· організації дозвілля— інтелектуальні, карнавальні, обрядові, драматизації, хороводи, ігри-естафети.

Вільна гра, якігра, ініційована дорослим, має структуру, правила йобмеження. Але вцій діяльності єпевна свобода для дітей. Адже вони мають змогу самостійно розподіляти ролі, регулювати взаємини наоснові спільних правил істежити заточністю виконання того читого завдання, аотже— набувати соціального досвіду взаємодії. Досамодіяльних вільних ігор належать ігри-експериментування, сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські йтеатральні ігри.

Для того щоб діти почали самостійно грати, опануйте специфічні методи таприйоми підтримки йсупроводу гри дітей. Але при цьому пам’ятайте, щоваш вплив має бути опосередкованим, непорушувати самодіяльний характер гри танеперетворювати їїнарегламентовану діяльність. Застосовуйте принцип м’яких меж: гру необов’язково починати йзавершувати разом, адолучатися донеї можуть лише тідіти, які виявляють щиру зацікавленість.

Внутрішній мотиватор

Дорослі часто використовують зовнішні мотиватори, щоб заохотити дітей допевного виду діяльності. Аотвнутрішні мотиватори наявні лише вякісних іграх. Адже змусити дитину грати неможливо! Тому, шановні дорослі, захоплюйтеся грою тапереводьте їїнатворчий рівень— самодіяльну сюжетно-рольову гру, яку діти організовують, спираючись навнутрішні мотиватори: інтерес, відчуття самостійності, дорослішання таприналежності догрупи.

Дидактичні ігри також впливають нарозвиток мотиваційної сфери дитини. Віграх ізправилами діти розв’язують ненадто складні чинадто легкі завдання, атакі, щонамежі їхніх можливостей. Авиграш спонукає дітей удосконалювати свої вміння, розширювати досвід, обирати складніші завдання тощо.

Завдяки грі вдосконалюється мотиваційна якість будь-якої діяльності дитини. Адже гра— цеособлива атмосфера взаємин, якій притаманні:

· командна взаємодія— учасники гри відчувають себе частиною групи, вони роблять внесок успільну діяльність, взаємодіють зіншими людьми;

· розвиток— гравці чітко бачать свій прогрес інавіть мають змогу виміряти його задопомогою балів, рівнів ірейтингів; гра надає миттєвий зворотний зв’язок ідає змогу одразу виправити попередні помилки;

· свобода вибору— кожен гравець автономний, він керує своїми діями тавирішує, щоробитиме далі, хоч цей вибір іобмежений.

Коли формуватимете систему розвивальних впливів нагру дитини, враховуйте, щовона потребує збагаченого ігрового середовища іякісного педагогічного супроводу збоку дорослих.

Умови, за яких ігри стають розвивальними:

- зрозуміла інформація – діти знають, навіщо виконують те чи інше завдання; гра ставить чіткі цілі та надає лаконічні інструкції.

- продуктивні помилки –діти впевнені, що виконують потрібні дії та розв’яжуть завдання, якщо спробувати кілька разів; баланс між складністю завдання та рівнем розвитку дитини надає впевненості у власних силах.

- вдумлива практика – діти шукають різні способи розв’язання ігрових завдань, змінюють послідовність дій; право на помилку заохочує досліджувати.

- Зворотній зв’язок – гра одразу повідомляє, якщо учасник щось робить неправильно:дитина отримує менше очок або найнижчий рейтингі розуміє, що треба щось змінювати.

Головний атрибут

Іграшка— це головний атрибут гри, який збагачує татрансформує ігровий досвід дитини. Спочатку дитина виконує знею прості ігрові дії, але згодом «вмикає» уяву тапочинає вигадувати креативні перетворення істворювати ігрові тематичні ситуації таролі. Здатність надавати нових «можливостей» відомим предметам таіграшкам— база для самодіяльних творчих сюжетно-рольових ігор.

Доповнюйте дії зпредметами йіграшками магічними словами: нібито, жартома, непо-справжньому, буцімто, вдавано, начебто, немовби тощо. Цедопоможе перетворити реальність предметно-практичних ісенсорних дій увіртуальну ігрову реальність усемогутності дитини.

Також іграшка— це засіб трансляції культури такартини світу. Агра знею— процес осмислення тазасвоєння цих категорій. Тож цілеспрямовано ознайомлюйте дітей ізрізними видами іграшок. Авідтак навчайте дітей діяти зними. Так визбагачуватимете ігровий досвід дітей, який вони згодом використовуватимуть усамостійній грі.

Добирайте іграшки для ігрового просторуретельно. Вони мають бути безпечними зпогляду нелише фізичних імеханічних, айморально-виховних властивостей. Тобто транслювати позитивні думки, стимулювати доморально-етичних почуттів ідій таформувати ціннісну сферу дитини.

Види дитячих іграшок:

· образні

· сенсорно-дидактичні

· функціональні

· українські народні

· спортивні

· конструкційно-будівельні

· технічні

· настільно-друковані

· іграшки-саморобки

Ігровий досвід

Для того щоб діти відчували себе активними учасниками ігрової діяльності, щоденно збагачуйте їхній ігровий досвід— зацікавлюйте, створюйте моменти здивування тапозитивні враження. Така діяльність дає змогу невимушено ознайомлювати дітей зісвітом гри.

Покажіть вихованцям увесь спектр ігрових можливостей групи задопомогою щоденника ігор зілюстраціями або панно зфотографіями ігрових моментів угрупі. Систематично актуалізуйте їх— записуйте ігрові вподобання дітей ідодавайте бажані ігри намайбутнє.

Самодіяльна творча гра невиникає нізвідки, лише забажанням дорослого зайняти дитину будь-якою справою. Щоб навчити дітей взаємодіяти під час гри, протягом дня створюйте стимульні ситуації, які формуватимуть уних ігрові вміння танавички. Також пропонуйте дітям різні види спільної діяльності, під час яких вони вправлятимуться вігровому позитивному спілкуванні, навчатимуться спостерігати, домовлятись одне зодним тощо*. Так виопосередковано впливатимете нарозвиток ігрового досвіду дітей.

Також скористайтеся порадами, які допоможуть удосконалювати ігрову діяльність дошкільників іформувати вних ігрову компетентність. Якрезультат— діти вмітимуть вільно використовувати наявне предметно-ігрове середовище, самостійно обирати атрибути для гри, забажанням залучати таприймати партнерів, обмінюватись особистим досвідом інавіть навчати інших.

Насамкінець зауважимо, щодля успішної ігрової діяльності дошкільників педагоги просто мають уміти грати танебоятися «переграти» здітьми. Такі фахівці частіше досягають очікуваних результатів освітньої роботи. Водночас діти, яким пощастило мати таких вихователів, зазвичай мають піднесений настрій, івних виникає менше складнощів під час взаємодії якзоднолітками, так іздорослими. Тож беріть досерця ляльку, ведмедика чимашинку— інумо грати здітьми!

Якформувати ігрову компетентність дітей

- Готуйте татранслюйте ігрові ситуації задопомогою різних засобів— прикладу, відео, розповіді, нової іграшки, ситуації зжиття тощо.

- Аналізуйте мотивацію дітей істворюйте мотиваційне середовище для організації самостійних ігор, пропонуйте близьку дітям ігрову тематику, цікавтеся їхніми інтересами.

- Навчайте дітей грати зіграшками щоденно, вводьте нові іграшки тадетально пояснюйте, якграти; збагачуйте досвід дій ізпредметами для гри.

- Організовуйте спостереження заіграми інших дітей, ситуаціями здорослого життя; читайте/переглядайте йобговорюйте літературні твори/мультфільми.

- Розігруйте казки, вигадуйте разом іздітьми сюжети казок, обігруйте персонажів івзаємодію між ними.

- Навчайте дітей планувати тарозвивати ігрові ситуації, узгоджувати свої дії здіями інших; застосовуйте ігрові провокації— навмисно змінюйте хід гри чиігрової ситуації.

- Сформуйте змінюване предметно-ігрове розвивальне середовище; навчайте дітей створювати простір ігрової діяльності— від вибору іграшки допобудови ігрового поля.

- Стимулюйте комунікативну взаємодію дітей ізсоціальним оточенням іналагоджуйте спільну діяльність, проводьте ігри зкомандоутворення.

- Навчайте дітей грати врізні види ігор— ігри-забави, дидактичні ігри злялькою, рухливі ігри, конструкційно-будівельні, ігри зприродним матеріалом тощо.

- Вправляйте дітей увмінні брати насебе певну роль іпоєднувати уявні йреальні рольові дії; використовуйте будь-яку нагоду, щоб дати дітям відчути успіх іповірити увласні сили.

- Підкреслюйте радість від активності тацікавої гри зусіма; перетворюйте повсякденну гру усвяткове дійство, яке міцно закарбовується впам’яті завдяки піднесеному, емоційно-ігровому забарвленню.

- Створіть картки-підказки або відеоряд «Ігри наших дітей» чикарту «Ігрові скарби», які візуально нагадуватимуть дітям, які ігри відбувались іякїхможна розширювати, збагачувати.

- Організуйте мультибус ігор, завдяки якому діти можуть знов емоційно насичено прожити гру, намалювавшиїї.

- Створюйте ситуації, вяких діти збагачуватимуть досвід участі йорганізації врізних видах ігор; обиратимуть іграшки, ігри, учасників гри; опановуватимуть ігровий простір ізбагачуватимуть варіативність видів ігор.

- Заохочуйте вигадувати вігровій діяльності, спонукайте дітей самостійно розпочинати тазавершувати гру.

Дистанційні ігри для дошкільників.

Психологи називають ігри дошкільників дзеркалом суспільства. Адже в іграх відображуються інтереси й потреби дитини, що виникають у результаті взаємозв’язку з оточенням. І зараз, під час карантину, діти опановують новий вид ігор— дистанційні.

Як правильно— дистанційні чи безконтактні ігри? Здавалосяб, два близьких за значенням слова, але не тотожні. «Безконтактний» означає, що взаємодія здійснюється не лише на відстані, ай без контакту з об’єктом. Проте такі ігри все ж мають певний контакт— якщо не сенсорний, товізуальний чи аудіальний. Тому доречніше для ігор цього типу вживати термін «дистанційні». Пропонуємо розглянути, які види ігор можна проводити в дитячому садку дистанційно.

Комп’ютерні

Найпростіше організувати в дистанційному форматі комп’ютерні ігри. Вони мають сучасний зміст, цікаве наповнення та побудовані з урахуванням вікових можливостей дитини. За наявності угрупі мультимедійного обладнання такі ігри дають змогу урізноманітнити освітній процес і допомагають дітям тримати дистанцію під час занять.

Обирайте комп’ютерні ігри залежно від мети освітньої діяльності. Наприклад,розвивальніігри сприяють розвитку загальних розумових здібностей, пам’яті, мислення, уваги.Навчальні— допомагають ознайомлювати дітей із новими поняттями; формувати вміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати тощо. Найбільше дошкільникам подобаються комп’ютерніквести, у яких потрібно зрозуміти мету й віднайти спосіб дій, тобто знайти ключ для розв’язання завдання.

Комп’ютерні ігри мають багато переваг і дуже подобаються дітям. Однак, пропонуючи їх, пам’ятайте про санітарно-гігієнічні вимоги роботи дошкільників із девайсами.

Стежте, щоб комунікація з девайсами дитини віком 3—5 років була в межах 15хв на добу. Дітям 6—7 років можна розширити доступ до екранів до 20—25хв. Корегуйте час комп’ютерних ігор під час занять і самостійної діяльності дітей.

Словесні

Словесні ігри— це цікавий спосіб спілкування дошкільників, який легко організувати в дистанційному форматі. До таких ігор належать загадки, буріме, шаради, метаграми, каламбури, логогрифи, акровірші тощо. У них реалізується важливий методологічний принцип єдності мови, мислення й мовлення. Окрім мисленнєвих завдань, словесні ігри допомагають розв’язувати й мовленнєві:

· виховувати звукову культуру мовлення;

· формувати граматичну правильність мовлення;

· збагачувати, уточнювати й активізувати словник дітей;

· розвивати зв’язне мовлення.

Щоб зацікавити дошкільників словесними іграми, обирайте ігрові матеріали з опорою напопередній досвіддітей.

Зміст словесних ігор— мовленнєве висловлювання, а засіб реалізації ігрової дії та ігрового задуму— слово. Під час таких ігор дитина розв’язує різноманітні завдання, наприклад описати предмет або відгадати його за описом, знайти спільні та відмінні ознаки предметів тощо. Тож результат гри— нове висловлювання: текст, слово, фраза, речення, судження, розповідь.

Організуйте гру «Чарівна картина». Запропонуйте дітям роздивитися чистий аркуш паперу та спробувати уявити намальовану картину. Одна дитина починає детально її описувати. Відтак називає наступного, хто продовжить «домальовувати» уявну картину. Наприкінці запропонуйте дітям пригадати всі елементи уявної картини.

Використовуйте словесні ігри, щоб допомогти дітям тримати дистанцію під час підготовки до прогулянки, культурно-гігієнічних процедур, самостійної діяльності тощо.

Рухливі

Під час рухливих ігор дошкільники реалізують одразу два природні прагнення— бажання гратися й потребу рухатися. Крім цього, участь у таких іграх розвиває здатність витримувати фізичні навантаження. А ще під час гри потрібно досягнути певної мети. Більшість відомих ігор цього виду мають у своїй основі тактильний контакт. Тому для дистанційного формату їх потрібно модифікувати.

Щоб збагатити руховий досвід дітей та допомогти їм тримати дистанцію, запропонуйте їм ігри з використанням клейкої стрічки й повітряних кульок(див. Додаток). У цих іграх потрібно шукати нові оригінальні способи виконувати рухи й випробовувати різні варіанти того, як можна оволодіти простором.

Психологічні

Психологічні ігри варті особливої уваги. Вони сприяють розвитку комунікативних навичок та емоційного інтелекту дитини, створюють у групі атмосферу взаємодопомоги, довіри, доброзичливого й відкритого спілкування дітей між собою та з вихователем. Сьогодні такі ігри вкрай важливі, адже багато дітей страждає від самотності й ізоляції, нестачі живого спілкування. За допомогою психологічних ігор дошкільники опановуютьнавички взаємодії та партнерства, долають сором’язливість і стають упевненими в собі та своїх діях.

Навчіть дітей регулювати свій емоційний стан за допомогою гри «Кулька». Для цього разом із дітьми надуйте кілька повітряних кульок. Відтак із кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як із кульки виходить потік повітря. Запропонуйте дітям стати повітряними кульками: нехай вони наберуть через ніс у легені якомога більше повітря, а потім випустять його повільно та плавно. Спонукайте дітей розповісти ситуації, в яких вони почувають себе повітряною кулькою. Наприклад, коли вони зляться, ображаються чи радіють.

Під час психологічних ігор дитина шукає способи розв’язання проблеми та засвоює ефективні шляхи подолання ситуації, що склалася. У цей час педагог має змогу виявити лідера в колективі, а також розв’язати важливіосвітні завдання:

· навчати дітей визначати емоційний стан інших людей і адекватно реагувати на нього; свідомо регулювати свою поведінку та власний емоційний стан;

· підвищувати соціальну компетентність;

· ознайомлювати дітей з різними способами корегування емоційного стану;

· навчати прийомів зняття емоційної напруги;

· розвивати самоконтроль і саморегуляцію емоційного стану; навички спілкування; інтерес до вивчення особливостей власного організму;

· виховувати позитивне ставлення до себе й навколишнього світу;

· сприяти згуртуванню дитячого колективу тощо.

Використовуйте психологічні ігри під час організації освітнього процесу й навчайте батьків вихованців грати в них із дітьми. Це дасть змогу посилити психологічні зв’язки між дітьми й батьками, вихователями, іншими дітьми; розвивати здатність дитини встановлювати й підтримувати контакти.

Отже, навіть добре відомі дітям ігри можна проводити в дистанційному форматі. А от наскільки ефективними вони будуть, залежить від професіоналізму педагогів, їхнього небайдужого ставлення та бажання наповнити освітній простір сучасним змістом. Але спробувати варто, адже такі ігри допоможуть не лише поліпшити освітній процес і комунікацію всіх його учасників, а й формувати культуру спілкування в умовах нової дистанційної реальності

Дистанційні рухливі ігри

Форми, букви та цифри

Розмістіть липку стрічку на підлозі, створюючи різні форми, букви або цифри. Запропонуйте дітям обрати один елемент і стати на нього. Відтак давайте їм вказівки, як слід змінити місце. Наприклад: «Поміняйтеся місцями квадрат і трикутник», «Скакайте, як жабки, з літери А до літери Т» тощо. Така гра не лише стимулює дітей до руху, а й допомагає їм вивчити форми, букви та цифри.

Лінії зі стрічки

Підготуйте 5—10 окремих ліній зі стрічки, яку наклейте на підлогу чи килим приблизно на відстані 30см одна від одної. Перша лінія— це «старт». Дайте дітям прості інструкції:

· довгий стрибок: стрибайте через кілька ліній, намагаючись кожного разу побити власний рекорд;

· коник: стрибайте на одній нозі від лінії до лінії якомога далі;

· розтяжка: станьте однією ногою на лінію «старт», а другою тягніться до наступних ліній якомога далі.

Числові квадрати

Зробіть великий квадрат зі стрічки, розділіть його на дев’ять чи більше маленьких квадратів. Позначте в кожному випадкові числа. Відтак запросіть дитину здійснити певний рух, щоб дістатися до наступного числа. Наприклад: «стрибок до 2», «ковзання до 8» тощо.

Павутина

Використовуйте клейку стрічку, щоб створити сітку-павутинку у дверному отворі. Відтак дайте дітям папір, щоб вони згортали його та кидали в мереживо павутини. Відтак попросіть їх підрахувати, скільки об’єктів прилипло до стрічки.

Кольорові кидки

Наклейте на підлозі довільні кольорові форми. Запросіть дітей поцілити в них м’ячиком, шкарпетками тощо. Ускладніть завдання— кидати потрібно, стоячи на одній нозі; поцілити знаряддями лише в зелені об’єкти тощо.

Хокей повітряною кулькою

Влаштуйте ворота з кошика для білизни чи коробки. Використовуйте невелику хокейну ключку чи зробіть власну з картону. Завдання для дітей— перемістити повітряну кулю за допомогою ключки у ворота.

Не впусти кульку

Дайте кожній дитині надуту повітряну кульку та запропонуйте підкидати її протягом хвилини так, щоб кулька не торкнулася підлоги. Щоб ускладнити завдання, старшим дошкільникам запропонуйте жонглювати більше ніж однією повітряною кулькою або грати лише однією рукою.

Пінгвінова хода

Запропонуйте дітям затиснути повітряну кулю між колінами й рухатися по кімнаті, утримуючи її. Ускладнюйте завдання для старших дітей, попросивши їх обійти кілька перешкод. Якщо вони загублять кульку, мають повернутися на початок гри. Для декількох дітей можна запропонувати таку командну гру, фіксуючи час, за який вони пройдуть перешкоди з кулькою, затиснутою між ногами.

Підвішена кулька

Повісьте повітряну кульку так, щоб вона перебувала на декілька сантиметрів вище за зріст дітей. Нехай спробують стукнути кульку рукою. Порахуйте, скільки разів поспіль вони зможуть її стукати без перерви та пропусків. Ускладніть завдання. Чи зможуть діти підстрибувати й торкатися повітряної кульки головою? Для цього повісьте її дещо вище.

Абетка форм, методів і засобів розвитку ігрової компетентності дитини

(глосарій)

Артгра— гра, для організації якої педагоги використовують твори мистецтва, художні засоби йінструменти. Наприклад, ігри «Картина, щооживає», «Музичні пригоди», «Подорож пензлика» таінші.

Активна ігрова година— час для організованої гри дітей умалих групах. Одна група займається спеціально організованою діяльністю, адруга розв’язує завдання активної ігрової години.

Аналіз ігрової ситуації— елемент аналітичної розмови здітьми, під час якої педагог обговорює здітьми ігрову ситуацію, характер івзаємини їїучасників, атакож різні варіанти, якситуацію розв’язати.

Візитка гри візуальна— візуалізована інформація про гру йатрибути донеї. Зазвичай візитки виготовляють діти разом ізпедагогом ірозміщують їхузручному місці.

Вітрина ігор— вітрина, щодемонструє дітям ігрові пропозиції надень, тиждень або місяць. Вона зазвичай містить предмети, які символізують гру, ідопомагає дітям самостійно вибрати гру.

День без іграшок— тематичний день, коли згрупового приміщення педагоги прибирають усі іграшки. Мета такого дня— навчити дітей гратися без іграшок, вигадувати нові ігри, створювати власноруч атрибути доних івикористовувати предмети-замінники.

День професій— тематичний день, протягом якого педагоги ознайомлюють дітей ізпрофесіями дорослих таорганізовують сюжетно-рольові ігри напрофесійну тематику.

Ігрове коло— тренувальна гра-вправа, яка дає змогу дітям опанувати одну чикілька ігрових дій. Дію діти «передають» поколу або виконують усі одночасно.

Ігрові гостини— гра, доякої педагоги запрошують дітей зінших груп. Мета ігрових гостин— спонукати дітей взаємодіяти зоднолітками тазбагачувати їхній ігровий досвід.

Ігроглобус— дидактичний посібник, мета якого— ознайомлювати дітей зіграми різних народів світу. Вихователь розучує здітьми гру певної країни таставить наглобусі позначку.

Ігровий вікенд— форма роботи збатьками. Вихователь пропонує батькам ідеї для організації ігрового вікенду. Відтак закликає розмістити наспеціальному стенді фото такого вікенду йобмінятися враженнями. Ігровий вікенд зазвичай організовують накшталт естафети або челенджу.

Імпровізація ігрова— ситуація, яка спонукає учасників гри шукати нові варіанти представлення образу чивиконання ролі, спираючись навласний досвід.

Колективне сюжетоскладання— метод, завдяки якому педагог навчає дітей нарощувати сюжет гри під час обговорення кожного зйого епізодів окремо тавсієї історії від початку докінця.

Лотерея ігрова— спосіб об’єднання дітей укоманди. Діти наосліп обирають візуальні позначки ігор таоб’єднуються вкоманди.

Майстерня іграшок— форма роботи здітьми, під час якої вихователь навчає дітей доглядати заіграшками, лагодити їхтастворювати іграшки завласним задумом.

Модель гри— візуальна або словесна модель гри, яку створює дорослий зметою поліпшення ігрової діяльності дітей. Модель містить основні складові гри: тему, ігрове поле, ігрові ситуації, рольові портрети, відповідні рольові дії, атрибути, приклади розвитку сюжетних ліній. Діти спочатку розгортають гру зопорою наготову модель, азгодом вносять донеї зміни тастворюють самостійно.

Мультибус ігор— дошка або стенд, наякому діти малюють свої враження від ігор. Така діяльність дає дітям змогу щераз емоційно прожити гру, авихователю— проаналізувати, якдіти сприймають гру, чиподобається вонаїм.

Рольовий діалог— метод мовленнєвої роботи, завдяки якому вихователь формує вдітей уміння розгортати ігрову ситуацію, відтворювати рольову поведінку. Діти розігрують діалоги якізпевних літературних творів, так іпридумані самостійно.

Уявна ігрова ситуація— ігрова ситуація, уякій педагог пропонує дітям уявити тарозіграти певні події. Початком такої ситуації зазвичай стає фраза: «Уявіть собі...», «Ащо, якщо сталося так...», «Чарівник перетворивце...» тощо.

+

Фабрика ігор— форма роботи, під час якої педагог спонукає дітей створювати нові варіанти ігор таіграшки. Він пропонує дітям стати «винахідниками ігор» тастворити гру, яку незнає щеніхто. Наперших етапах організації такої діяльності діти вигадують атрибути для певних ігор, варіанти відомих ігор, авідтак інові ігри.

Хвилинка правил— короткі бесіди-нагадування, під час яких діти разом ізпедагогом розучують, уточнюють або пригадують правила спільної гри.

Педагогічна година 11.01.2022

Тема: «Долучаємо дітей до декоративно – прикладного мистецтва під час занять.»

Дата проведення 11.01.2022

План проведення.

1.Організовуємо заняття з декоративного малювання весело й цікаво.

2. Працюємо з кольором.

3. Облаштовуємо робоче місце якомога зручніше.

4. Відтворюємо навколишню дійсність у візерунках.

Декоративним малюванням називають зображення стилізованих рослин, геометричних, зооморфних елементів, візерунків тощо на папері чи глині. У закладі дошкільної освіти заняття з декоративного малювання дають змогу:

 розвивати в дітей творчі здібності, художній смак, відчуття композиції, кольору;

 ознайомлювати їх з різними видами декоративно-прикладного мистецтва;

 спонукати до творчої діяльності.

Під час занять із образотворчої діяльності ми вдаємося до різних форм роботи з дітьми.

Зокрема, створюємо умови для колективної творчості, даємо змогу дітям виконувати роботу в парах або індивідуально, організовуємо самостійну художню діяльність. Усе це потребує ретельної підготовки й правильного підходу до введення вихованців у чарівний світ декоративно-прикладного мистецтва.

Організація заняття

Дошкільникам елементи декоративних розписів не завжди легко вдаються. Тому на заняттях із образотворчого мистецтва, а особливо під час першого ознайомлення з видами декоративного розпису, ми практикуємо роботу за зразками. Для цього вивішуємо зразок творчого виробу на дошці на рівні очей дітей, аби вони могли порівнювати з ним свої візерунки, обирати елементи й черпати ідеї для власної композиції. За розміром зразок, як правило, у 2-4 рази більший, ніж творчі вироби дітей.

У Таблиці подано варіанти орієнтовних зразків для різних вікових груп, завдяки роботі з якими дошкільники зможуть опанувати базові навички декоративного малювання.

Орієнтовні зразки для різних вікових груп

Вік дітей Зразки Навички, яких набувають діти
1 Молодший дошкільний вік Площинні зображення предметів побуту, одягу оздоблювати візерунком площинні зображення предметів побуту
2 Середній дошкільний вік Смужка, квадрат, круг, площинні зображення предметів побуту, одягу Смужка, квадрат, круг, площинні зображення предметів побуту, одягу
3. Старший дошкільний вік Багатокутник, розет, трикутник, овал, ромб, площинні зображення української іграшки, посуду · використовувати елементи візерунків української кераміки, розписів: опішнянського, косівського, васильківського, петриківського, яворівського тощо створювати власні візерунки за мотивами вже відомих видів розписів

Щоб навчити дітей тримати пензлик, малювати той чи той візерунок, спочатку «малюємо» з ними у повітрі. І лише після цього відтворюємо зображення на папері. Окремо на аркуші показуємо, як має лягати ворс пензля, аби створити широку чи вузьку лінію, зигзаг, кучерик чи будь-який інший елемент.

Під час заняття з декоративного малювання можна ознайомити дошкільників із такими віршами:

· «Червона калина»Івана Франка

· «Ромашка», «Калинонька»Марії Познанської

· «Мак», «Чорнобривці»Віри Паронової

· «Хризантема»Анатолія Костецького

· «Чорнобривці»Миколи Сингаївського

· «Шипшина»Катерини Перелісної

· «Якого кольору промінці»Аркадія Музичука

Молодшим дошкільникам пояснюємо й показуємо схему роботи від початку до кінця, дітям середнього віку— на розпочатому зразку демонструємо, як виконати нові та вже відомі їм елементи. Якщо хтось із дітей не може намалювати запропонований елемент, обов’язково ще раз показуємо, як це зробити. При цьому, що старші дошкільники, то більше вдаємося дословесного поясненнязамість показу зразка. Тут доречні навідні запитання, уточнення, обговорення, які дають змогу дітям уявити й з легкістю відтворити потрібний візерунок.

Прийом,коли педагог пропонує дитині взяти пензель і допомагає їм зробит зображення, накривши її руку своєю, слід використовувати вкрай рідко. Наприклад, тоді, коли дитина ще жодного разу не працювала самостійно. Адже в такій ситуації вихователь працює замість дитини, що вкрай небажано.

Ознайомлюючи дітей з декоративним виробом, обов’язково обговорюємо з ними: · де його виготовили; · до якого виду народного мистецтва він належить— гончарство, писанкарство, ткацтво, різьбярство, гутництво— та які ще предмети виготовляють майстри в цій справі тощо; · у яких кольорах виконано розпис; · які візерунки переважають.

Перш ніж починати малювати, читаємо івивчаємо з дітьми тематичні вірші, переглядаємо світлини, розглядаємо предмети побуту, які оздоблені декоративними візерунками. Обов’язково ознайомлюємо старших дошкільників із роботами відомих народних художників, як-от Надія Білокінь, Тетяна Пата, Ярина Пилипенко. Часто діти працюють під класичну музику або аудіозапис звуків природи— дощу, моря, співу птахів тощо.

Облаштування робочого місця

Аби юним художникам було зручніше працювати над своїми «шедеврами», важливо правильно організувати їхні робочі місця. Тому папір на столі ми розміщуємо так, аби діти не заважали одне одному. Оптимальна відстань— 30-35см. Якщо діти виконують колективну роботу, простим олівцемрозграфлюємо «творче поле». Завдяки цьому кожна дитина має місце зобразити щось своє, а візуальний орієнтир у вигляді тонкої лінії допомагає запобігти конфліктним ситуаціям. Фарби, підставки, пензлі, воду, серветки для просушування пензлів розміщуємо в межах досяжності дітей.

На заняттях із образотворчого мистецтва дошкільники зазвичай сидять поруч або одне навпроти одного. Інколи навіть стоять, якщо пишуть картину замольбертом. Використання цього атрибута дає змогу дітямвідчути себе справжніми художниками і ліпше зосередитися на малюнку. Мольберти розташовуємо так, щоб дітям було зручно або вони могли спостерігати за роботою одне одного. Адже запозичивши ідею сусіда, можна прийти до власного цікавого рішення й створити унікальне зображення.

Як свідчить досвід, на заняттях із використанням декоративного розпису найзручніші для дітей пензлі №6-8 та №12. Утім часто дошкільники виконують розписи й пальчиками, паличками та іншими підручними засобами. Папір обираємо цупкий іматовий, аби фарби не розтікалися, а власне фарби—рідкі або гуаш. Щоправда рідкі фарби не придатні для показу, особливо на глянцевому папері, оскільки вони розтікаються.

Усі матеріали з якими працюють дошкільники мають бути якісними й безпечними, мати сертифікат якості. Інакше в дітей відразу або через деякий час можуть виникнути алергічні реакції.

Для кожної дитини водою наповнюємо завжди дві баночки. Одну, марковану певним візерунком,— для виполіскування пензля, другу, без маркування,— щоб змочувати пензель ірозбавляти фарби.

Аби діти не забруднили одяг, обов’язково використовуємофартушки, пелеринки або сорочки, які можна вдягнути задом наперед. Не біда, якщо на «спецодязі» залишаться фарби. Різнокольоровий одяг— ознака творчого майстра.

Творчий процес

Коли діти займають робочі місця, група перетворюється на «лабораторію творчості». Вони зацікавлено спостерігають за тим, як вихователь виводить візерунки. А змішування кольорів для багатьох стає справжнім відкриттям— виявляється, у наборі з шести фарб насправді не шість кольорів, азначно більше.

Робота з кольором

Дітей старшої групи доволі просто навчитизмішувати фарби. Наприклад, щоб отримати зелений колір, слід додати жовту фарбу в синю. Інші кольори утворюємо за таким «рецептом»:

· коричневий— змішуємо червоний і зелений;

· помаранчевий— жовтий і червоний;

· фіолетовий— синій і червоний;

· рожевий— червоний і білий;

· бежевий— коричневий і білий;

· золотий— жовтий і червоний;

· охра— жовтий і коричневий;

· хакі— зелений ікоричневий.

Щоб отримати світліші відтінки утворених кольорів, додаємо білу фарбу. Окрім того, ми навчаємо дітей «виготовляти» і доволі незвичні відтінки з кількох кольорів. Приміром, аби отримати абрикосову фарбу, пропонуємо їм змішати червону, жовту, коричневу й білу, а щоб утворився пурпурний— червону, жовту йсиню. Аби діти швидше запам’ятали порядок кольорів веселки, на занятті з образотворчого мистецтва можна розучити з ними таке речення: «Чарівниця Осінь Жар – птицю закликає бабин сад фарбувати.. У ньому початковій літері у кожному слові відповідає один із семи кольорів веселки.

Обов’язково пояснюємо дітямзначення основних кольорів, аби закріпити вних відповідні асоціації:

· зелений— весна, пробудження, надія, хороший настрій;

· синій— небо, чистота, спокій, сила, вода;

· жовтий— сонце, життя, осінь, багатий врожай, достаток;

· червоний— вогонь життя, буйне цвітіння, рідна домівка;

· коричневий— земля, дерево, життєствердження;

· білий— чистота серця, неозорі простори, правда, православ’я;

· чорний— земля.

У Додатку подано перелік кольорів та візерунків, характерних для різних видів декоративного розпису.

Вибір візерунка

Дошкільники вправно та натхненно малюють за мотивами тих візерунків, які постійно бачать удома та вдитячому садку. Зокрема, на території дитячого садка вони спостерігають за птахами, тваринами, розглядають різні рослини. Асаме зображення декоративних квітів, ягід, птахів, тварин традиційно використовують у композиціях багатьох розписів(див.Додаток).

Під час обговорення картин, композицій пояснюємо дітям значення основних символів, приміром:

· пишна барвиста квітка означає багатство природи;

· зозуля— побажання довголіття;

· павич— багатства;

· хвиляста лінія— добра й достатку;

· горіхи, грона винограду— радості тощо.

Отже, заняття з декоративного малювання мають важливий розвивальний вплив на дітей. Окрім того, це чудовий спосіб виховати в них відчуття прекрасного та збагатити їхню духовну сферу.

Додаток

Кольори та візерунки, характерні для різних видів декоративного розпису.
Вид розпису Колір Візерунки
Васильківський Тло— коричневий Елементи— зелений, синій, червоний,червоний Квіти, завитки, крапки, мазки
Косівський Тло— жовтий, зелений, білий, коричневий Елементи— темно-коричневий, жовтий, білий, синій Мазки, трикутник, крапки, кільця, лінії, «підковка», «волове око»,
Опішнянський Тло— охра червона й світла, білий, коричнево-червоний Елементи— зелений, сірий,синій Мазки, крапки, кільця, лінії; гілки, «кривулька з накрапуванням»,«сонечко»
Петриківський Тло— білий, рідше чорний, бордовий, охра, темно-зелений Елементи— червоний, синій, жовтий Квітка- цибулька», листя, «кучерявка» з вигнутими пелюстками, крупні пластичні листочки, дрібні листочки, бутони на стеблі, «гребінчики», мазок-«зернятка», «горішки», тонкі прямі і дугоподібні лінії, травинки-«вусики», квіти, крапки
Яворівський Тло— світло-коричневий Елементи— червоний, зелений, жовтий, синій Ягоди, плоди, вербові гілочки

Педагогічна година на тему: «Грамота в дитячому садку: що взяти до уваги педагогам».

Дата проведення:21.12.2021

План проведення:

1.Характеристика мовленнєвої компетентності дошкільників.

2. Рекомендації, як навчати дітей основ грамоти.

2.1.Етапи засвоєння дітьми основ грамоти.

2.2.Авторські методики навчання дітей основ грамоти.

2.3. Організація діяльності дітей.

2.4. Взаємодія з батьками вихованців щодо навчання дітей основ грамоти.

Дітям складно освоїти грамоту. Тож педагоги розподіляють навчання на кілька етапів, більшість із яких припадає на школу. Проте, щоб діти успішно опановували шкільну науку, важливо вже в дитячому садку ознайомити їх з основами грамоти та сформувати відповідну мовленнєву компетентність.

Який зміст компетентності

Щоб діти оволоділи навичками читання та письма, потрібен певний рівень інтелектуального та психічного розвитку. Зокрема, вони мають розрізняти звуки условах, тобто мати добре розвинений фонематичний слух; зіставляти з виділеним звуком букву як його графічне зображення; кодувати звук буквою; поєднувати одну букву зіншою й відповідно вимовляти, перекодовуючи тепер букви у звук чи склад. Саме такі складові містить мовленнєва компетентність уплощині оволодіння старшими дошкільниками основами грамоти.

Мовленнєва компетентність у площині оволодіння основами грамоти— здатність дитини дофонематичного сприймання, звукового аналізу слів, готовність до письма, друкування й читання свого імені, простих, часто вживаних слів.

Проте не всі старші дошкільники психологічно готові до такої діяльності. Вони мають різний рівень розвитку довільної та мимовільної пам’яті, уваги, різні здатності дозасвоєння навчальних матеріалів тощо. Тому основи грамоти автори Державного стандарту віднесли до варіативної частини.

Щоб навчити дітей читати та писати, актуалізуйте знання про основні етапи засвоєння дітьми грамоти:

- добуквений— добукварний;

- буквений— букварний;

- післябуквений— післябукварний.

У роботі з дошкільниками реалізуємо перший етап «добуквений— добукварний» і його завдання: розвивати фонематичний слух і формувати фонематичне сприймання. Протягом цього етапу необхідно зробити одиниці мови— звук, слово, речення— предметом уваги, спостереження й елементарного дослідження для дитини.

Використовуйте методики навчання дітей грамоти й оберіть, які найліпше підходять для роботи з вашими дітьми. Зокрема, поряд із класичними методиками проаналізуйте й авторські.

МетодикаМарії Монтессоріпобудована за принципом самонавчання за допомогою системи оригінальних дидактичних матеріалів: вирізна рухова абетка, літери з різного матеріалу, фігурні вкладки та літери-шершавчики для обведення, картки з картинками та підписами під ними, коробки з дрібними предметами та багато іншого. Авторка свій метод визначила як «метод письма».

Ключовий засіб у методиціМакіндера— низка індикаторів, ігрових конструкцій, спеціальних картонних карток, які охоплюють усю абетку. Їх педагог розміщує на стінах групового приміщення в полі зору дітей. Навчання дітей грамоти відбувається протягом п’яти етапів, упродовж яких картки з буквами педагоги замінюють на картки зі словами. Ігрові вправи з картками підтримують інтерес дітей до читання.

У своїй методиціЄвгеній Шулєшкопропонує навчати дітей читати та писати за допомогою «Акваріуму»— спеціально розробленого екрана з цифрами та буквами. Також методика містить опис карток-лекал, завдяки яким діти вчаться писати елементи букв і самі букви.

За методикоюМиколи Зайцевапедагог організовує ігрову діяльність дітей навколо посібника «Кубики Зайцева». Комплект посібника містить кубики й таблиці. Кубики один від одного відрізняються за величиною та кольором. На великих кубиках— тверді звуки, маленьких— м’які, середнього розміру— напівпом’якшені. Крім того, кубики мають наповнення, яке при струшуванні видає звук глухий— «дерев’яні» кубики, чи дзвінкий— «металеві». Проспівуючи «імена» кубиків і граючи з ними, діти легко запам’ятовують склади, слова, вчаться їх читати й «писати»— викладати слова та цілі речення.

Звісно, що це не всі авторські методики навчання дітей основ грамоти. Їх значно більше. Тож вибрати є з чого.

Як організувати діяльність дітей.

Основа навчання грамоти— загальний мовленнєвий розвиток дитини, а саме: розвиток зв’язного мовлення, словника, граматичної будови, звукової культури мовлення. Тому, щоб діти ліпше засвоювали основи грамоти, створіть умови, у яких вони виявлятимуть мовленнєву активність. Зокрема, пропонуйте дітям ігри та вправи, уяких потрібно:

- користуватися поняттями «звук», «слово», «речення»;

- робити звуковий аналіз слів;

- складати звукові та складові схеми;

- шукати й називати букви;

- читати прямі й обернені склади, прості слова;

- друкувати своє ім’я, прості слова тощо.

Щоб навчання грамоти не було механічним, активізуйте весь освітній процес, зробіть його цікавим і наочним, проводьте на близькому дитині матеріалі.

Навчайте дітей основ грамоти під час спеціальних занять. Залежно від рівня мовленнєвого розвитку дітей, проводьте їх у груповому чи індивідуальному форматі. Щоб закріпити навички читання та письма, використовуйте дидактичні ігри. Також для цього застосовуйте проєктну діяльність— заохочуйте дітей прочитувати короткі слова взавданнях, друкувати їх на площині інтелектуальної карти, дереві цілей тощо. До кожної форми роботи ретельно добирайте методи та прийоми навчання дітей.

Щоб опанували основи грамоти, пропонуйте їм:

- порівнювати слова зі схожим словосполученням;

- визначати довжину слова;

- моделювати слова та речення;

- промовляти склади у слові в супроводі оплесків в долоні, крокування, підстрибування;

- знаходити місце кожного слова в реченні;

- складати речення із заданою кількістю слів;

- збільшувати кількість слів у реченні

Навчати дітей грамоти неможливо без близьких і зрозумілих їм мотивів. Щоб підтримувати інтерес дітей до друкованого слова, пропонуйте їм прочитати напис під картинкою, відповідь на запитання чи відгадку загадки тощо. Враховуючи, що пізнавальні мотиви в дошкільників ще не сформовані повною мірою, використовуйте ігрові мотиви як стимул навчитися читати йписати. Запропонуйте дітям під час сюжетно-рольових ігор обмінюватися короткими записками: ім’я нарецепті, назва товару вчеку тощо. Також підписуйте ігрові предмети короткими словами, які діти можуть прочитати та запам’ятати. Інтелектуально-пізнавальні ігри, типу «лото», «триміно», «коректурні таблиці», загадки зісловами-відгадками на картках, використовуйте як тренажери, коли вправляєте дітей друкувати прості слова та прочитувати їх.

Як взаємодіяти з батьками вихованців.

Батьки дошкільників зазвичай прагнуть, щоб їхні діти якомога раніше навчилися писати й читати. Тому пропонують дітям забагато вправ і завдань. Як результат— діти втомлюються та втрачають інтерес до занять. Проведіть для батьків консультацію, якнавчати дітей основ грамоти, та допоможіть їм подбати про належний режим спільної діяльності. Також підготуйте для них короткі пам’ятки та буклети, у якихнадайте рекомендації:

- як підтримувати інтерес дитини до друкованого слова, спонукати читати короткі слова та фрази;

- звертати увагу дітей під час прогулянок на написи й вивіски на магазинах, будівлях, транспорті; спонукати виокремлювати в них відомі букви, промовляти склади та слова злито;

- робити з дитиною звуковий аналіз слів, ініціювати ігри звідгадуванням і добором слів на заданий звук;

- переконувати дитину в перевагах уміння читати й писати як ключового у пізнанні людиною таємниць світу тощо.

Наостанок хочу націлити на те, що: завжди зважайте на бажання дітей займатися грамотою, нетисніть на них. Натомість демонструйте користь читання й письма в дорослому суспільстві. На власному прикладі показуйте, як добре володіти цими навичками. Створіть ситуацію успіху, підтримуйте дітей, виявляйте щиру зацікавленість вдалими йне зовсім вдалими спробами щось написати чи прочитати.

Консультація на тему: «Різновиди мовленнєвої комунікації з дітьми»

Дата проведення 16.12.2021

План проведення:

1. Секрети ефективної бесіди з дітьми.

2. Форми мовленнєвої взаємодії:

2.1. Розмова.

2.2.Бесіда, види бесід.

2.3. Полілог.

Дитина вже через хвилину забуває, що ви в неї спитали? Їй не цікаво брати участь у занятті? Забудьте про шаблонні відповіді дітей! Натомість спонукайте їх до повноцінного діалогу. Дізнайтеся, як за допомогою розмови, бесіди та полілогу навчити дітей висловлювати свої думки

Секрети ефективної бесіди з дітьми.
Як зробити діалоги з дошкільниками пізнавальними.

Соціальний досвід дітей дошкільного віку формується на основі отриманих уявлень про навколишній світ. Найповніше джерело інформації для дітей — дорослі. Саме вони зазвичай задовольняють пізнавальний інтерес дошкільників. У дитячому садку вихователі не лише відповідають на численні запитання дітей, а й пропонують їм самостійно відшукати відповідь. Для цього організовують розмови, бесіди та полілоги. За спрямованістю та механізмами ці форми мовленнєвої взаємодії принципово відрізняються. Розгляньмо коротко суть кожної з них.

Розмова.

Діалог — обмін репліками між співрозмовниками, які щось обговорюють, коментують, оцінюють, підказують одне одному, надихають тощо. Діти й дорослі діалогізують у форматі розмови або бесіди.

На жаль, часто розмова як форма діалогу дорослого з дітьми реалізує не основну комунікативну функцію, а передусім регулятивну, вказівну. Так розмова набуває ознак вказівки, наказу дорослого, зауваження без обговорень. Наприклад: «Сашко, ти маєш зрозуміти, що...!», «Вітасику, це треба робити так...!» У ліпшому разі вихователь зводить розмову до пояснення чи монологізованого коментаря ситуації.

Зазвичай педагоги використовують розмову як форму мовленнєвого реагування на конкретну ситуацію: Сашко штовхається, Маринка сумує, горобці скубуться за крихту, одяг у шафі складено неохайно, необхідно нагадати про небезпеку брудних рук тощо.

Нерідко трапляється й так, що дорослі лише вдають, що слухають, а насправді лише формально підтримують діалог. Діти це відчувають і поступово втрачають інтерес до таких розмов. Щоб спілкування було повноцінним, тобто двостороннім, а діти виявляли відкритість і довіру, дорослі мають не просто слухати, а чути й розуміти кожного з них.

Дорослих дратує відчуття, що діти нібито не чують їх, часто не сприймають і не засвоюють того, що вони бажають донести. Але хіба не вони подали такий приклад? Діти понад усе цінують кожну мить щирого й зацікавленого спілкування, у якому дорослі присутні без останку. І хоч така розмова потребує більше часу, результат її буде ефективнішим.

Бесіда.

Бесіда — це завчасно підготовлена, цілеспрямована й чітко продумана розмова на певну тему. Щоб вона не пройшла повз вуха дітей, вибудовуйте її як діалог. Бесіда втрачає сенс, якщо говорить переважно педагог, а діти лише вставляють короткі репліки в потрібних місцях. Повноцінна бесіда передбачає, що дорослий сприймає дітей як активних співрозмовників, думка яких має значення.

Бесіда може бути структурним елементом будь-якого заняття. За її допомогою вихователь:

- доповнює спостереження, сприймання тощо;

- пояснює особливості чи послідовність дій;

- готує, налаштовує, мотивує, націлює дітей на різні види діяльності;

- узагальнює, підсумовує результати спільних дій тощо.

Види бесід

Підсумкова — «заключний акорд» у тривалій цілеспрямованій та різнобічній освітній роботі. Наприклад, бесіда на основі спостережень за природою наприкінці певного сезону.

Морально-етична — побудована на основі літературних творів. Наприклад, бесіда на тему «Бажання та мрії» за казкою Валентина Катаєва «Квітка-семицвітка».

Інформаційно-пізнавальна — охоплює різні сторони життєдіяльності дошкільників. Наприклад, бесіди про професії батьків, космос, воду як дар природи.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку використовуйте бесіду як окрему форму освітньої діяльності. Тобто плануйте її як окреме заняття, у якому обговорення певної теми посідає центральне місце серед інших методів — читання, гри, вправи, спостереження тощо.

Структура такої бесіди містить три частини з чітко окресленими функціями:

- вступна — налаштувати на обговорення теми, актуалізувати знання й необхідний тематичний словник, зацікавити, заінтригувати тощо;

- основна — систематизувати, збагатити, уточнити знання й уявлення дітей з обраної теми за допомогою різних засобів і методів;

- заключна — узагальнити, підбити підсумки, сформулювати оцінні судження щодо участі дітей у розмові, висловлених думок; зберегти створений під час бесіди емоційний настрій, налаштувати на позитив у подальших діях дітей.

Основний елемент бесіди — це запитання. Прості та репродуктивні запитання спонукають дитину відтворювати відоме й очевидне. Евристичні, проблемні, складні запитання заохочують дошкільників розмірковувати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, логічні ланцюжки. Успіх бесіди залежить від правильно обраних за кількістю та якістю запитань. А вміння формулювати необхідні запитання свідчить про професійну майстерність педагога.

Полілог.

Суть поняття «полілог» стає зрозумілішою у зіставленні з бесідою, адже полілог є одним із її різновидів. Одна з основних цілей бесіди — інформувати, сприяти засвоєнню, розширенню й систематизації знань і уявлень. А полілог спрямований на формування вміння формулювати й висловлювати власну думку, міркувати, доводити, обстоювати свою позицію.

За визначеннями науковців, полілог — це проблемна бесіда, дискусія, диспут, у яких стикаються різні позиції, різні погляди на певне питання. Тож у результаті такого спілкування людина збагачує світосприймання, вчиться пізнавати себе, закони довкілля, виносить із них власні смисли, життєво необхідні для саморозвитку.

Використовуючи полілог у роботі з дошкільниками, враховуйте специфіку віку. Малий життєвий досвід, недостатні мовленнєві можливості, своєрідність психічних процесів зумовлюють часові обмеження для проблемної розмови. Тож полілог не може бути самостійним видом заняття.

Ключовим для полілогу є вибір теми. Правильно визначена тема зумовлює загальний смислоутворювальний ефект, підвищує рівень мислення, допомагає усвідомити взаємозв’язок усього з усім. Формулюйте тему для полілогу як запитання, що спонукає зробити свідомий аргументований вибір.

Щоб розпочати полілог, запропонуйте дітям поміркувати: «Відомо, що допомагати добре. А коли допомога — це погано?», «Що сильніше — слово чи рука?», «Чи можуть діти й дорослі обійтися одне без одного?», «Якого розміру „хочу“? Чи всі „хочу“ однакові?», «Чи легко бути маленьким?», «Чи можуть знання зростати або зменшуватися?» тощо.

Дотримуйтеся під час полілогу ключового правила: «Нічого не говори сам, став мудрі запитання дітям». Давайте дітям змогу подумати та не поспішайте «заповнити паузи». Водночас намагайтеся відчувати продуктивність цих пауз: чи діти просто сидять і чекають, що буде далі, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи небезпечні тим, що зникає ритмічність розмови, а відповідно — інтерес дітей до неї. Продуктивні паузи важливі, бо навчають дітей розмірковувати.

Полілог — це зіставлення різних поглядів на одну проблему, тому враховуйте принцип багатоваріантності. Він допомагає дітям звикнути до думки, що існують різні погляди на те саме питання, не обмежуватись одним підходом і шукати кілька способів розв’язання поставленого завдання. Ставте дітям запитання, які не передбачають однозначної відповіді. Так ви одразу зорієнтуєте їх на існування кількох можливих варіантів: «Як швидко зробити светр важким? Назвіть хоча б три способи», «Як вибачитися перед людиною, яка не розуміє вашої мови?» тощо.

Щоб у полілозі взяло участь якомога більше дітей, вирівняйте їхні «стартові позиції». З’ясуйте, чи розуміють дошкільники суть проблемного запитання і як вони її розуміють. Запропонуйте пояснити значення ключового поняття теми полілогу.

Діти виявляють живий інтерес до полілогу, коли відчувають, що дорослому й самому цікаво отримувати відповіді на проблемні запитання. Щоб полілог не перетворився на монолог, підготуйтеся до обговорення, уникайте директивного тону, навчіться слухати дітей та швидко реагувати на висловлювання.

Наостанок зауважимо, що для ефективної мовленнєвої взаємодії з дошкільниками не достатньо добре відомих методів і прийомів. Важливішим є щире бажання дорослого почути дитину як носія власної думки й певної життєвої позиції, зрозуміти її. Як то кажуть: «Щастя — це коли тебе розуміють». Додамо: для початку — коли тебе чують.

ПЕДАГОГІЧНА РАДА

Тема: «Освітньо – ігрові технології як засіб розвитку пізнавального інтересу дошкільників»

Термін проведення: 07.12.2021

Форма проведення: круглий стіл

Порядок денний:

1. Про виконання рішень минулої педагогічної ради (доповідач – СергієнкоТ.І., директор) .

2. Про цілісність, системність і послідовність планування й організації роботи з пізнавального розвитку дошкільників.(доповідач - Сугак Т.В., вихователь-методист).

3. Про стан освітньої роботи з активізації пізнавального розвитку дітей дошкільного віку

(контрольно-аналітична довідка) ) (доповідач - Сугак Т.В., вихователь-методист)

4. Про LEGO - технології, як ефективний засіб розвитку допитливості дітей. (доповідач – Калюжна Н.В., вихователь, «спеціаліст першої категорії»).

5. Результативність ІКТ - технологій у розвитку пізнавальних інтересів дошкільників (з досвіду роботи) доповідач – Нечасікова Я.О., вихователь, «спеціаліст першої категорії»).

6. Презентація та практичне використання в роботі «медіа – ігор» під час освітньої діяльності (доповідач – Сугак Т.В., вихователь-методист).

7. Ігровий тренінг для педагогів закладу «»Фасилітатор гри»(доповідач – Геращенко М.І., вихователь, «спеціаліст другої категорії»).

8. Про підсумки конкурсу-огляду: «Ігрові осередки – джерело розвитку пізнавального інтересу». (доповідач – Сугак Т.В., вихователь-методист).

9. Про підсумки проведення моніторингових досліджень вихованців (довідка). (доповідач – Сугак Т.В., вихователь-методист).


Галерея "Педрада грудень 2021"

Довідка

про стан освітньої роботи з активізації пізнавального розвитку дітей дошкільного віку

Відповідно до плану роботи центру розвитку дитини «Калинка» на 2021-2022 навчальний рік було проведено тематичне вивчення стану освітньої роботи з активізації пізнавального розвитку дітей дошкільного віку. До тематичного вивчення були залучені всі вікові групи.

Мета вивчення:

- удосконалення роботи вихователів з орга­нізації пізнавальної діяльності дітей;

- контроль за розвитком пізнавальної сфери дітей;

- визначення рівня пізнавальної активності дошкільників.

Під час контролю вивчалися питання:

- створення умов для самостійної пізнаваль­ної діяльності дітей (розвивальне сере­довище).

- динамічність розвивального середовища.

- чи змінюються атрибути, матеріали, ди­дактичні й розвивальні ігри, обладнання, книжки в осередках (ігровому, бібліотеч­ному, художньому, будівельному, приро­дознавчому)? Як часто це відбувається (щодня, один раз на тиждень, місяць, квартал)?

- чи помічають ці зміни діти?

Базовий компонент дошкільної освіти (стандарт дошкільної освіти) орієнтує педагогів на всебічний гармонійний розвиток особистості дитини.

Пізнавальний розвиток,що виявляється в становленні пізнавальної активності, підвищенні в дітей інтересу до отримання нової пізнавальної інформації, допитливості, розширенні кола знань, уявлень про навколишній світ, людей, формуванні вмінь, навичок, є складовою успіш­ного психічного розвитку дошкільника.

Тому постало питання формування пізнавальної активності, інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку.

Керуючись навчально – методичними рекомендаціями до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, як Державного стандарту, програмою «Я у Світі», педагоги нашого закладу працюють над створенням умов для формування пізнавальної активності дошкільнят.

У кожній групі зібрано методичні матеріали, дидактичні ігри та вправи розвиваючого характеру.

Вихователі всіх груп у освітньому процесі використовують:

- довготривалі спостереження за об'єктами (явищами) природи;

- бесіди з дітьми;

- розповідання, читання художніх творів;

- запитання другого порядку, які сприяють розвиткові логічного мислення;

- розгляд ілюстративного матеріалу;

- дослідницькі (практичні) дії.

Під час занять використовують ігрові сучасні технології для підвищення

в дітей інтересу до отримання нової пізнавальної інформації, мотивують пізнавальну діяльність дітей.

У календарних планах в розділі «взаємодія з батьками» планується консультативний матеріал та поради для батьків щодо активізації пізнавальної діяльності малят.

Вихователі груп раннього віку :«Соняшник»( Савчук Н.І., Грабко В.А.); «Волошка» (Логвиненко А.Ю., Заікіна Т.О.); «Ромашка» (Лаврушко Л.А.) особливу увагу приділяють розвитку сприймання дітей, формуванню сенсорних навичок, використовуючи дидактичні ігри та вправи, завдання типу геометричних вкладок, пірамідок навчають порівнювати предмети і яви­ща, які бачать, співвідносити властивості одних предметів з іншими, швидко помічати розбіжності, невідповідності, що дають змогу співвідносити предмети та їх частини із зразками, здійснювати вибір та порівняння за кольором, формою, величиною.

Діти групи «Волошка» (вихователь Логвіненко А.Ю.) з задоволенням маніпулювали предметами під час дидактичних ігор, провели цікавий дослід з шматочками льоду.

В групі раннього віку «Соняшник» (вихователь Грабко В.А,) вихованці обстежували сніжинку, досліджували штучний сніг.

В групі «Волошка» (вихователь Лаврушко Л.А.) – демонстрували цікаву нетрадиційну технологію в зображувальній діяльності - малювання снігу ЛЕГО – цеглинками.

Вихователі групи молодшого дошкільного віку «Колосок» (Мачуліна Я.В., Дядюшка Є.Ю.,) значну увагу приділяють формуванню у дітей вміння порівнювати та класифікувати предмети та явища. Так, під час спостережень звертають увагу, що змінилося протягом певного часу, що нового помітили діти, проводять порівняльні спостереження: за деревами (на яких деревах жовтіють листочки, а на яких ні) ; за кольором неба та погодою( якщо небо темне то яку погоду очікувати) і т.д.

На заняттях і в повсякденному житті організовують дослідницьку діяльність. Так слід відмітити, що під час колективного перегляду заняття вихователь Дядюшка Є.Ю використовувала цікаві ігрові технології на закріплення матеріалу, порівняння, дослідження, такі як: використання мапи на закріплення пір року та природних явищ, дослід про сховану ЛЕГО – цеглинку, яку можливо було помітити тільки при використанні денного світла,використання ЛЕГО – цеглинок для закріплення кольорів, геометричних фігур та обстеження цифри 1.

Вихователь Медененко С.П. (група молодшого дошкільного віку «Дзвіночок») пропонує дітям закріпити ознаки осені мандруючи казкою. Використала технологію ейдетики - вихованці досліджували про те, де якої тваринки хвостик.

Вихователі груп молодшого дошкільного віку також приділяють увагу активізації пізнавальної діяльності в процесі трудового виховання. Так, проводячи спостереження за працею дорослих пропонують дітям запитання: для чого це вони роблять? Яку роботу виконують люди восени?

Для формування пізнавальної активності під час проведення занять вихователі груп молодшого дошкільного віку широко використовують мотивацію пізнавальної діяльності, при цьому використовують ігрові технології: Дядюшко Є.М. (гр.. «Колосок») під час заняття використала цікаве музичне вітання, а вихователь Медененко С.П. (гр. «Дзвіночок») – сюрпризний ігровий момент – запрошення малят в казковий світ.

Вихователі груп середнього дошкільного віку «Горобинка» (Нечасікова Я.О.); «Берізка» (Лещенко К.В.) значну увагу приділяють формуванню у дітей реалістичних уявлень про об’єкти живої і неживої природи, підводять до усвідомлення взаємозалежності та причинності явищ під час спостережень, а також самостійних дій дітей з різними предметами.

Так, вихователь групи «Горобинка» Нечасікова Я.О., під час проведення інтегрованого заняття з пріоритетом логіко – математичного розвитку використовувала цікаві ІКТ – технології: медіа – ігри , ігри – асоціації та ЛЕГО -технолгії подорожуючи з дітьми по казках.

Вихователь Лещенко К.В., група «Берізка» на відкритому перегляді продемонструвала проведення «Ранкового кола», де закріпила знання дітей про те, як тварини та пташки готуються до зими; як одягаються люди в холодну пору року. Слід відмітити те, що змістовність проведення ранкового кола надала можливість не тільки закріпити з малятами набуті знання , а й скласти перспективу роботи на день. Важливо те, що вихователь націлювала дітей на роботу в парах під час дидактичних ігор.

Аналізуючи календарне планування вихователів груп середнього дошкільного віку слід відмітити те, що вихователі, під час спостережень звертають увагу дітей на народні прикмети. Так, спостерігаючи за бульбашками на калюжах під час дощу, ознайомлюють малят з прикметою: «Якщо на калюжах утворюються бульбашки – дощ буде затяжний», під час спостереження за деревами проводять обігрування ситуацій: зламана гілка, з якого дерева листочок . Особливе значення надають вихователі проведенню дидактичних ігор, що сприяють розвитку мислення дітей, як от «Що нам осінь принесла принесла?», «Де живе вода?», «Склади рослинку чи тваринку з частин», «Які овочі можна їсти сирими, а які вареними?» тощо.

Вихователь групи компенсую чого типу з вадами опоно – рухового апарату «Вишенька» Назарчук Л.С. використала досліди про силу повітря, вміння вимірювати довжину різними методами, визначати жорстку та гладеньку поверхню, впроваджуючи ЛЕГО – технології.

Ігри з ЛЕГО цікаві, доступні дітям. Велику увагу вихователь звертала командній роботі та роботі в парах вихованців – це виховує у малят комунікативне спілкування та дружні взаємини..

Вихователь групи дітей старшого дошкільного віку «Віночок» Михайленко І.П. впроваджує в практику роботи передовий досвід про багатоканальну діяльність. Провела гімнастику пробудження з залученням різних аналізаторів: зорового( відбирали предмети, що «дружать з морем»), слухового ( впізнавали звуки моря), кінестетичного .

Вихователі груп старшого дошкільного віку «Суничка» (Калюжна Н.В., Шевченко А.О.,) «Малинка», (Мітюшина Н.А. Пуренок А.В.) «Віночок» Михайленко І.П., Замкова М.С.) формують у дітей розуміння елементарної цілісності світу ,взаємозв’язку та взаємозалежності явищ у довкіллі. Вчать спостерігати, порівнювати предмети і явища за істотними ознаками, розміщувати їх (у ряди, класи, категорії), встановлювати між ними різного роду зв'яз­ки, шукати відповіді на запитання та ставити їх самостій­но, наперед планувати свої дії. Спонукають малят, щоб виконуючи завдання, вони міркували уголос, пояснювали, коментували свої дії.

Пропонують їм ігрові зав­дання, цікаві захопливі вправи на розвиток логічного і просторового мислення, уваги, спостереж­ливості, обсягу пам'яті тощо.

Так вихователь групи старшого дошкільного віку Пуренок А.В. широко використовує у своїй роботі експериментально – дослідницьку діяльність. Враховуючи проблеми сьогодення малята на відкритому перегляді проводили досліди про те, як утворюються мікроби, експерементували різні способи миття рук.

Вихователь старшої групи «Суничка » Калюжна Н.В. значну увагу приділяла на занятті формуванню логічного мислення під час бесіди . Так, обговорюючи стан погоди взимку , з’ясовувала думку дітей, як впливає погода на поведінку тварин, людей, на настрій? Спонукала дітей пригадати народні прикмети про зиму, поміркувати, чи справдилися вони.

Проводячи бесіду про зимові явища запропонують дітям подумати, як можна в кімнаті зробити сніг? Дослід був цікавий – малята отримали емоційне піднесення від виконаного завдання.

Вихователь групи компенсую чого типу з вадами мовленнєвого розвитку Геращенко М.І. для активізації дітей під час ігрової діяльності продемонструвала дітям як за допомогою ліхтарика та чарівних кульок можна знайти відгадку на загадку. Цікавість малят вразила, навіть ті діти, які не бажали відгадувати загадки долучилися до виконання даного завдання. Цікавинкою була і гра в хрестики нулики за допомогою ЛЕГО – цеглинок та карток.

Вихователі усіх групи старшого дошкільного віку значну увагу приділяють формуванню пізнавальних інтересів під час індивідуальної роботи з дітьми, при цьому використовують ігри з сірниками, геометричними фігурами «Склади з фігур»,«Танграм», ігри з пазлами.

Як показало моніторингове досслідження, діти в основному володіють знаннями, що вимагає програма «Я у Світі» та Базовий компонент дошкільної освіти.

Значна увага приділяється роботі з батьками вихованців щодо формування пізнавальних інтересів дітей. Так, вихователі другої молодшої групи «Колосок» (Мачуліна Я.В., Дядюшка Є.М.) провели з батьками круглий стіл з теми «Розвиваємо інтелект дитини», вихователі групи компенсую чого типу з вадами мовленнєвого розвитку «Барвінок» (Юрко Н.О., Геращенко М.І. - бесіду «Активізація пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку», вихователь групи компенсую чого типу з вадами опоно – рухового апарату «Вишенька» Назарчук Л.С. - консультацію «Як розвивати допитливість дитини?», вихователь групи середнього дошкільного віку «Берізка» Лещенко К.В. - бесіду «Як навчати дитину вдома» , вихователі групи старшого дошкільного віку «Малинка» (Мітюшина Н.А.,Пуренок А.В.) - консультацію «Формування пізнавальних інтересів дітей».

Однак, поряд з позитивним в роботі педагогів є ряд недоліків:

- іноді під час занять вихователі ставлять запитання дітям і самі дають на них відповіді.

- пропонують дітям одноманітні завдання, активізують одних і тих самих дітей.

- не продумують проведення дидактичних ігор «.

- недостатню увагу приділяють вихователі закріпленню порядку роботи під час занять з образотворчої діяльності.

- недостатньо планують дослідницької діяльності, створення проблемно – пошукових ситуацій

- недостатньо уваги приділяють плануванню роботи з батьками з формування пізнавальної активності дітей.

- в календарному плануванні рідко простежуються довготривалі досліди

Виходячи з вище зазначеного, рекомендую:

- Вихователям усіх вікових груп:

- посилити роботу з формування пізнавальної активності дітей, як під час занять, так і у повсякденному житті.

- створювати умови та планувати дослідницьку діяльність, проблемно – пошукові ситуації.

- проводити індивідуальні, корекційно - розвивальні заняття з розв'язання ло­гічних завдань, вправ; розширити уявлення про природні та сус­пільні явища через спостереження, екскурсії; стимулювати мовленнєву активність дітей;

- продовжувати індивідуально формувати знання про сенсорні властивості предметів, навчати дітей узагальнених форм обстеження предметів за допомогою сенсорних еталонів;

- планувати роботу з надання індивідуальної методичної допомоги бать­кам вихованців з формування пізнавальної активності дітей;

- працювати над створенням варіативного, змістовного розвивального предметно-ігрового середовища, впроваджувати в практику роботи передовий педагогічний досвід про пошуково – дослідницьку діяльність.

- звернути увагу га проведення довготривалих дослідів

Цілісність, системність і послідовність планування й організації роботи з пізнавального розвитку дошкільників.

Пізнавальний розвиток завжди був у центрі уваги дорослих, проте особливості його становлення, врахування їх в освітньому процесі закладу дошкільної освіти для багатьох і досі є незбагненними.

Мета сучасної освіти - не дати дитині багаж знань, а навчити їх здобувати. З дошкільного віку малюк має оволодіти способами здобуття потрібної інформації, вміннями аналізувати, систематизувати, розуміти причини й робити висновок, що знадобиться йому в усьому подальшому житті. Саме такі завдання лежать в основі організації пізнавальної діяльності дітей у садку. Шляхи їх реалізації можуть бути різні.

Дошкільний вік вважається періодом розквіту дитячої пізнавальної активності. У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти Державного стандарту зазначено, що проявами такої ак­тивності є інтерес дитини до довкілля та самої себе; активне сприймання предметів, об'єктів, людей, подій; спостережливість, кмітливість, до­питливість, вміле використання по­баченого й почутого раніше, спроби самостійно доходити висновків, зна­ходити нове у знайомому та знайо­ме у новому, вміння радіти зі своїх відкриттів; надання переваги новим, незнайомим завданням, що потре­бують розумових зусиль; планування своєї пізнавальної діяльності, втілен­ня її на практиці; зміна, за потреби, своїх планів, поведінки; інтерес до дослідництва, експериментування з новими матеріалами.

У 3-4 роки дитина, ніби звільнив­шись від тиску конкретної ситуації, починає думати про різні предмети і явища, що не перебувають у цей час у неї перед очима (як це притаман­но ранньому віку). Малюк намага­ється якимось чином упорядити й пояснити собі навколишній світ, встановити у ньому певні зв'язки та закономірності. Так почи­нається формування пізнавальних потреб, інте­ресів та мети пізнавальної діяльності. Пізнавальні потреби при цьому здебільшого зумовлені нови­ми враженнями, а потреба досліджувати виникає ситуативно Зважаючи на це, важливо створювати групові осередки, тобто спеціальні умови, які сприяють пізнавальній, дослідницькій, експе­риментальній діяльності дітей.

Пізнавальний інтерес до предмета або про­цесу пізнання виникає у внутрішній мотивацій­ній сфері особистості дошкільника. Водночас пізнавальні інтереси не з'являються самі собою, вони — результат розвитку, виховання дитини у сім'ї, дитячому садку та потребують цілеспрямо­ваного керівництва з боку дорослих. Отже, розвиток пізнавального інтересу прямо залежить від кількості, якості та характеру ін­формації, знань, які отримує дитина, а також від способу їх подачі дорослими (вихователя­ми, батьками).

ЗАПИТАННЯ - ПОКАЗНИК РОЗВИТКУ

Важливий показник розвитку пізнавального інтересу й пізнавальної активності дошкільнят — їхні запитання. Сучасні психологічні дослідження показали, що запитання, які найчастіше ставлять діти, можна згрупувати за такими основними ти­пами.

Типи дитячих запитань

Перевірні(з метою переконатися). Відповіді на ці запитання дитині відомі, але вона не зов­сім упевнена в цьому або намагається закріпи­ти, перевірити свої знання.

Пізнавальні— як свідчення безкорисливого інтересу малюків до навколишнього та бажан­ня знати. Діти не можуть сказати, навіщо їм це потрібно, але проявляють велику зацікавле­ність. У сферу такої допитливості потрапляють як окремі предмети, так і зв'язки між явищами (предметами). М.Рубінштейн вважав, що за­питання цієї категорії посідають дуже важли­ве місце в житті дітей, яких вабить усе нове, невідоме, небачене.

Науковець О.Сорокіна поділяє запитання дітей за змістом на дві підгрупи: запитання, що ставляться з ме­тою оволодіти правилами особистої й суспільної поведінки, і запитання власне пізнавальні.

Останні потребують відповіді, яка містить пев­ну інформацію. Не отримуючи такої відповіді, малюк повторює запитання ще раз у тій самій формі або розвиває ланцюг запитань. Тож дорослим (вихователям, батькам) не вар­то дратуватися через те, що дошкільник доку­чає їм одним і тим самим запитанням, а треба терпляче повторювати відповідь, аж поки вона не задовольнить дитину.

Мотиви виникнення пізнавальних запитань.

Сприйняття чогось нового, яскравого, незвич­ного для дитини.

Прагнення класифікувати предмети та явища, знайти спільні ознаки та водночас виявити те, що їх різнить ("Чому пташки, метелики, жуки можуть літати, а хробаки та жаби ні?").

Розрив між минулим і новим, тобто, коли уяв­лення, яке вже склалося, руйнується через те, що нові відомості про предмет (явище) за одними ознаками збігаються з наявним до­свідом, а за іншими — ні. Проілюструємо це прикладами. Побачивши зображення Пегаса у книжці, дитина здивовано запитує: "А чому кінь з крильцями?". Сергійко (5,4 року), який уперше прийшов з мамою на виставу балету, дивується: "Мамо! Чому дядя тьотю тримає за ногу? Чому за ногу, а не за руку?". Наступно­го дня хлопчик ділиться враженнями від по­баченого з вихователькою: "У театрі так сміш­но було. Коли дядя і тьотя танцювали, то він тримав її за ногу. Уявляєте, не за руку, як ми, коли танцюємо!". У таких випадках у дитини виникає почуття подиву, бажання осмислити, прийняти, узгодити нове з відомим, утверди­тися в чомусь.

Н. Бабич розглядає пізнавальні запитання дошкільнят як форму розумової діяльності, що виникає у разі браку інформації і спрямована на здобуття нових знань.

Автор визначає чотири підгрупи пізнавальних запитань, а саме:

- запитання ідентифікації;

- запитання класифікації і дефініції (дефі­ніція — коротке логічне визначення будь- якого поняття, що містить найістотніші його ознаки);

- запитання, що стосуються фактів, власти­востей речей та явищ (про якість, кількість, час, місце, належність тощо);

- пояснення та аргументації.

Хочемо звернути увагу вихователів на ще одну особливість у постановці дітьми запитань (за М. Рубінштейном — відстрочене запитання), коли дошкільник запитує про певне явище наба­гато пізніше, ніж його помітив, тобто тоді, коли це явище встигло відійти на другий план, а дити­на тільки тепер хоче почути відповідь.

Упевнені: кожний педагог стикався у своїй практиці з тим, що під час його роз­повіді або показу, а також у процесі спостереження за об'єктом (явищем), дитина не ставила запитань, проте через якийсь час ці запи­тання спливали. Вихователі часто пояснюють це тим, що дитина маленька і не поба­чила, не зрозуміла чогось, а насправді у дошкільника не всі враження від спосте­режень проявляються від­разу. З цієї причини діти й ставлять запитання начебто поза всяким зв'язком і не­сподівано для дорослих.

Ніколи не варто за­бувати, що дитина жадібно всотує все те, що відбува­ється в межах досяжності її сприйняття, і з приводу всього в неї виникають за­питання. Дошкільник від­різняється від дорослих не тим, що не бачить і не ду­має, а тим, що не володіє готовими відповідями, але він сприймає навколишню дійсність у всьому її розмаїтті, а не живе в тій обмеженій сфері, яку дорослі нерідко відводять йому за "дорослими" схемами.

Детальніше розглянемо інші аспекти пізна­вальної діяльності дошкільнят.

ЯК ВИНИКАЄ МЕТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Виникненню мети пізнавальної діяльності пе­редує поява у дитини певної потреби.

Виникнення конкретної пізнавальної потре­би, яка передує самостійному формуванню гностичної (пізнавальної') мети. Тоді дитина намагається відповісти на самостійно сфор­мульоване запитання.

Виникнення конкретної пізнавальної потре­би, яка передує готовій меті, сформульова­ній іншою дитиною або дорослим.

Виникнення пізнавальної потреби у резуль­таті отримання готової мети (інструкції педа­гога). У цих випадках актуальна пізнавальна потреба збігається з моментом прийняття мети та спрямування діяльності на її досяг­нення (за О. Гончаровою, Т.Захараш).

З педагогічного погляду в будь-якому разі важливо знати, яке значення особисто для ди­тини має досягнення поставленої мети і як вона оцінює можливість успіху в цьому.

Отже, культура пізнання передбачає свідому постановку або прийняття мети самою ди­тиною.

У пошуках правильного розв'язання дошкіль­ник може розмірковувати і докладати певних зусиль для подолання труднощів, а досягнувши успіху, почувати моральне задоволення від пере­моги над собою.

ЕКСПЕРИМЕНТУВАННЯ - ШЛЯХ ДО ПІЗНАННЯ

Один з головних шляхів розвитку пізнавальної мотивації — дитяче експериментування. Як у до­рослих, так і в дітей воно спрямоване на пізнання властивостей та зв'язків об'єктів і здійснюється як управління тим чи іншим явищем. У процесі вільного експериментування дитина має мож­ливість викликати або припинити певне явище, змінити його певним чином, отримати нову, ча­сом несподівану інформацію, встановити прак­тичні зв'язки між власними діями та явищами навколишнього світу, тобто здійснює свого роду відкриття, які зумовлюють перебудову як самих дій, так і уявлень про навколишнє. Така діяль­ність є чітко вираженим моментом саморозвитку: в результаті перетворень об'єкти розкривають нові властивості, які, в свою чергу, дають дитині можливість здійснювати нові, складніші перетво­рення.

Експериментування дає малюкові можливість випробувати різні способи дї, при цьому зні­мається скутість мислення готовими схемами. Особливість експериментування дошкільнят те, що для них вагома не мета, а сам процес, який забезпечує сміливість ідей і вибір засобів задоволення допитливості Таж, організовуючи дослідницьку діяльність з малюками, акцент слід робити на розвитку вміння побачити суперечності та систематизувати об'єкти навколишнього світу, на прагненні до новизни у розв'язуванні завдань, на внутрішній свободі та сміливості, гнучкості у виборі мети та шляхів її досягнення, спостереж­ливості, рефлективності.

Роль дорослого у цьому процесі полягає в тому, щоб за потреби показати спосіб дії, а головне, — стимулювати інтерес дітей до пред­метів та явищ, розвивати їхню допитливість.

Однак завважимо: вихователі часто обмежу­ють свободу дитини в процесі експерименту­вання.

Приклад. Розглянемо дві протилежні ситуації. В обох випадках для кожної дитини заздалегідь поклали на столи паличку, таці з піском, деревне вугілля, білу крейду, грифель, простий олівець, папір і запропонували дослідити, яким з цих предметів краще малювати.

Ситуація 1. Діти всі дії виконували під диктовку вихователя: "Візьміть тацю з піском та паличку. Намалюйте будь-що на піску. Зручно малювати? Відкладіть тацю й візьміть аркуш паперу. Спробуй­те малювати на ньому паличкою. Бачите, паличка дряпає папір, тому малювати нею зручно тільки на ґрунті. Покладіть паличку. Візьміть крейду. Ма­люйте нею. Ви помітили: треба уважно придивля­тися, щоб розгледіти білий слід крейди на біло­му папері? Мабуть, крейда нам теж не підходить. Тепер візьміть деревне вугілля. Намалюйте щось ним на папері. Вугілля малює краще, ніж паличка і крейда? Але подивіться, які чорні сліди залишило воно на ваших руках. Витріть руки вологою сер­веткою. Тепер візьміть грифель. Малюйте ним на аркуші паперу. Бачите, грифель залишає чіткий слід і не забруднює рук. Але в Марійки та Мишка грифель зламався, бо вони натискали дужче, ніж треба. І, нарешті, спробуйте малювати олівцем. Тож чим краще малювати й чому? Спробуймо ви­готовити олівець самостійно".

Як бачимо, в цій ситуації вихователь начеб­то й ставить запитання до дітей, але переважно сам на них і відповідає, не даючи їм можливості самостійно дослідити кожний предмет, висунути власну гіпотезу. Розвиток пізнавальних процесів у цьому разі є вторинним.

Ситуація 2. На початку діяльності вихователь запропонував дітям уважно розглянути предме­ти, що лежать на столі, висунути та обґрунтувати гіпотезу, який з них малює краще. Послідовність вибору предметів для експериментування діти визначали самі. Адже важливо, не який предмет першим візьме дитина в руки, а ті дослідницькі дії, які виконуватиме, і головне, — до якого само­стійного висновку вона дійде. Цей висновок може бути неочікуваним і для дорослого.

По завершенні діяльності вихователь запропо­нував обґрунтувати переваги та недоліки кожного з обраних предметів. Цікаво було спостерігати за дітьми. Так, коли вихователь щось тихенько за­пропонував зробити одній дівчинці, вона спокій­но та впевнено сказала: "Я так не думаю" і про­довжила свою дослідницьку діяльність.

Отже, друга ситуація сприятливіша для розвит­ку пізнавальної активності старших дошкільнят.

ОБ'ЄКТИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ПІЗНАВАЛЬНУ АКТИВНІСТЬ

Крім мудрого керівництва пізнавальною діяль­ністю малюків, важливим чинником є правильний вибір об'єктів для дослідження. Тож визначимо основні ознаки об'єктів, які стимулюють пізна­вальну активність дітей.

♦ Нові й невизначені. Високий ступінь неви­значеності вимагає розмаїття пізнавальних дій, що забезпечує гнучкість та широту обстеження предмета.

♦ Достатньо складні. Чим складнішу й загад­ковішу іграшку чи предмет пропонують дитині, чим більше в них різних для сприймання дета­лей, тим вища ймовірність найрізноманітніших дослідницьких дій. Однак, щоб розгорнути до­слідницькі дії дитини, рівень складності об'єкта має бути оптимальним.

Пам'ятаймо: як занадто прості, так і занадто складні об'єкти викликають швидке згасання піз­навальної активності дошкільника, тож оптималь­ним є такий рівень складності, який потребує за­трат зусиль, що дадуть конкретний і зрозумілий дитині ефект.

Приклад. Педагог пропонує вихованцям се­редньої групи класифікувати предмети, що ле­жать на столі, на ті, які плавають, і ті, що тонуть. Спочатку малюки мають висунути гіпотезу, а по­тім практично її перевірити, кинувши предмети в один з двох тазів з водою. Один таз призначений для предметів, що тонуть, і стоїть у лівому кутку кімнати, а другий — для тих, що плавають, і роз­міщений у правому кутку групи.

Максим висунув гіпотезу, що іграшкова рибка опиниться на дні таза, бо риби завжди перебува­ють на дні водойми, а не плавають на поверхні. При цьому він не зважає на таку якість іграшки, як матеріал (гуму), з якого вона зроблена. Хлоп­чик зрозумів свою помилку, тільки кинувши рибку в таз з водою. При цьому він навіть намагався ру­кою притримати рибку на дні таза, але вона зно­ву й знову спливала на поверхню. Малому стало соромно за помилку. Побачивши, що вихователь не стежить за його діями, Максимко швидень­ко витягнув рибку з одного таза та, перебігши в протилежний куток групи, переклав іграшку в другий таз (де вже плавали іграшки інших дітей), а потім голосно заявив: "Марино Леонідівно, всі діти правильно визначили, які предмети тонуть, а які — ні, я перевірив".

♦ Суперечливі й конфліктні. Знайомі й зро­зумілі ознаки предмета мають поєднуватися з новими і несподіваними, щоб дитина могла про­явити високу активність в аналізі об'єктів супе­речності, творчість у висуненні гіпотези.

Приклад. Перед малюком стоїть завдан­ня — примусити іграшкову машину без двигуна їхати, не підштовхуючи її. Дитина має сама здо­гадатися, що для того, щоб машина поїхала без сторонньої допомоги, треба побудувати з буді­вельного матеріалу гірку й спустити з неї машину (будівельний матеріал заздалегідь покладений на килим, де грається дитина). Вихователь може ускладнити завдання, сказавши, що машина над­то швидко з'їхала з гірки і що треба сповільнити її рух. Як це зробити? (Зменшити нахил гірки).

УМОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Завважимо: більшою чи меншою мірою умо­ви, які сприяють розвитку пізнавальної діяльності дошкільнят, викладено у Базовому компонен­ті дошкільної освіти та чинних програмах і ме­тодичних рекомендаціях до них, але, як показує практика, педагоги не часто виконують їх усі. На­звемо ці умови.

Побудова освітнього процесу за особистісно орієнтованою моделлю взаємодії педагога з дітьми. (Одна з об'єктивних причин, що зава­жає виконанню цієї умови, — надмірна кількість дітей у групі, але без особистісно орієнтованої взаємодії не може бути й мови про сучасне виховання дітей).

Надання дітям свободи вибору діяльності та способів дій, гарантування права на помилку під час самостійного пошуку розв'язку.

Надання дошкільнятам можливості задіювати здобуті ними знання та судження у процесі освоєння нового матеріалу.

Повага до ідей і думок вихованців, уникнення негативної оцінки їхньої інтелектуальної діяль­ності, забезпечення терплячої емоційної під­тримки та уваги.

Мотивація благополуччя через створення си­туації успіху, підвищення оцінки дитини у влас­них очах та очах однолітків і дорослих, прищеп­лення "смаку" до успіху.

Залучення дітей до колективного, групово­го та індивідуального пошуку, нестандартних підходів до розв'язання завдань, оригіналь­них прийомів та способів дій через ігрову інтелектуально-творчу діяльність.

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективність організації пізнавальної діяль­ності можна підсилити застосуванням різних ме­тодів і прийомів. Розглянемо їх.

- Створення вихователем проблемних, по­шукових та евристичних (що передбачають відкриття) ситуацій.

- Ініціювання самостійних відкриттів дітей.

- Постановка запитань причинно-наслідкового характеру та запитань, що спонукають до розмірковування.

- Колективне розмірковування, інтелектуаль­не співробітництво.

- Спонукання дітей до постановки проблем­них запитань.

- Спільне з дорослими та самостійне дитяче експериментування.

- Розв'язування винахідницьких завдань.

- Виконання дітьми цікавих індивідуально- творчих завдань на ігровому матеріалі.

Для таких завдань педагоги можуть викорис­товувати і давно знайомий практикам дидактич­ний матеріал, а головне враховуючи вимогт сьогоденя ігрові освітні технології.

Приклад. Вихователь молодшої групи про­понує дітям до кожного з об'ємних трафаретів, що лежать на столах, дібрати геометричну фігу­ру (квадрат, круг, трикутник тощо). Якщо фігуру дібрано правильно, вона щільно входить в отвір трафарету.

Усі діти впоралися із завданням, а Петрик не бачить відмінності між квадратом і кругом. Намагається гається втиснути квадрат у круглий отвір. У нього це не виходить — заважають кути квадрата.

Тоді хлопчик звертається до вихователя: "У мене зламаний трафарет, дайте мені інший". Вихователь дає йому другий дидактичний на­бір. Але Петрик знову повторює ту саму помилку й звертається до вихователя: "І цей набір зіпсо­ваний". Тоді педагог пропонує хлопчині самому вибрати будь-який набір, з яким щойно гралися діти (фігури з трафаретів, вже вилучені вихова­телем, лежать окремо у коробці).

Петрик дов­го вибирає собі трафарет. То один візьме, то інший, уважно їх розглядає, обмацує. Нарешті вибір зроблено, і він знову намагається втисну­ти квадрат у круглий отвір. Звинувачувати тепер дорослого, що той дав не такий матеріал, хлоп­чик не може, адже він вибирав його сам. Нарешті Петрик приймає рішення. Ще раз бере квадрат, кладе його над круглим отвором, щосили б'є по ньому кулаком, запально промовляючи: "Я все одно тебе туди втисну". Побачивши ці дії хлоп­чика, вихователь пропонує: "Хочеш, ми з тобою разом доберемо трафарет до цього квадрата? Тут є секрет, на який ти не звернув увагу". Коли завдання за допомогою дорослого було викона­но, Петрик усміхнувся задоволено і сказав: "Усе ж таки вийшло".

Варто зазначити, що якість творчих робіт до­шкільнят може бути не дуже високою, але сама діяльність має бути обов'язково емоційно за­барвленою і значущою для дитини.

Окрім того, на пізнавальний розвиток дошкільників впливають особливості взаємодії колективу дитячого садка з сім’ями дітей та організація освітнього процесу закладі дошкільної освіти

ПЛАН ПІДГОТОВКИ

Зміст роботи Відповідальний Термін
1. Педагогічна година: «Рівень пізнавального розвитку дитини та вплив його на успішність у шкільному навчанні» вихователь - методист 12.10.2021
2. Семінар:» Особливості пізнавального розвитку дітей дошкільного віку» Майстер-клас: «Формування творчої особистості дошкільника під час ігрової діяльності.» вихователі усіх вікових груп, спеціалісти закладу 26.10. 2021
3. Виставка – огляд:«Ігрові осередки – джерело розвитку пізнавального інтересу» Педагоги закладу Впродовж жовтня 2021
4. Консультація: Пізнавальні діалоги в роботі з дошкільниками 28.10.2021
5. Семінар – практикум: «LEGO – технології в розвитку допитливості дітей старшого дошкільного віку» 16.11. 2021
6. Тематичне вивчення: «Стан освітньої роботи з активізації пізнавального розвитку дітей дошкільного віку» директор вихователь – методист вихователі усіх вікових груп 22.11-01.12.2021
7. Колективний перегляд: «Організації освітньої діяльності з використанням ігрових технологій щодо стимулювання пізнавальної активності дошкільників.» Педагоги закладу Впродовж листопада
8. Круглий стіл: «Рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності з батьками» вихователі усіх вікових груп до 27.11.2021

Консультація для вихователів за темою: «Організація пошуково-дослідницької діяльності дітей в групах молодшого та старшого дошкільного віку»

1. Значення та суть дослідницького методу в пізнанні оточуючої природи

Активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності.

Її основними видами є пошукова робота, спостереження, екологічне моделювання.

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що за допомогою пошуково-дослідницької діяльності у дитини досить легко формуються орієнтувальні вміння , інтелектуальні та практичні дії, розвиваються мисленнєві процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність експериментування зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинових зв’язків.

Елементарна пошукова діяльність, як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високий ступінь активності самодіяльності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв’язки. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.

Kpім цього досліди цінні тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов, у д/з проводяться такі види дослідів:

l. Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам про водить дослід, а діти лише спостерігають, всі разом роблять висновки);

2. Навчальний (діє кожна дитина. Йому слід надавати перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).

Пошуково-дослідницька робота у природі ведеться з дотриманням таких основ них принципів і правил:

• від простого до складного, від знайомого до незнайомого, спираючись на наявні у дітей знання і досвід;

• врахування особливостей певної пори року;

• доведення експерименту до кінця;

• повторення дослідів для уточнення, поглиблення знань про той чи інший об'єкт або явище;

• підсумок результату досліду;

• виховання дбайливого ставлення до речей, що оточують, до природи з використанням позитив них прикладів поведінки дорослих і малюків.

Треба застосовувати різноманітні прийоми: обстеження, практичні дії з предметами, запитання пошукового характеру, розповіді свої і дітей, пояснення і показ, художнє слово, розглядання ілюстративного матеріалу, замальовування спостережуваних явищ і об’єктів. Усе це не лише привчає вихованців виконувати вказівки, а й спонукає їx самостійно аналізувати явища, віднаходити причини й зв'язки, робити певні висновки.

Помітно активізує пізнавальну діяльність дітей залучення їх до проведення дослідів. Досліди, власне, дуже нагадують фокуси, вони посильні для дошкільників.

Структуру дослідництва складають: постановка проблеми, пошук шляхів її розв’язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій.

Кожний етап потребує мобілізації психічних зусиль особистості, творчого пошуку.

Мислення – процес руху думки від невідомого. Здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька робота можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, завважить, що трава під дошкою має незвичайне забарвленння, інша- не зверне на це уваги .

Досліди сприяють розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати своє судження. Дослідницька діяльність допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень.

Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, навіть, якщо сумніваються в істинності своїх суджень. Однак дорослий часто виявляє нетерпимість, коли дитина міркує хибно. Відразу дає відповідь сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати дитині, що її відповідь неправильна, адже наступного разу вона не зважиться висловити свою думку. Не варто підганяти дитину з відповіддю- хай поміркує; за потреби можна поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, оскільки у природі всі процеси досить складні. Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками і припущеннями.

У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У більшості дослідів результат можна отримати відразу. Це також стимулює пізнавальний інтерес дошкільників. Наприклад, таке явище, як дощ можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду: її частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись з холодним предметом, упадуть крапельками.

Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно ціннішими порівняно зі словесною інформацією, яку діти отримали на кількох заняттях у приміщенні.

Досліди сприяють формуванню у дітей пізнавального інтересу до природи, розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності, усвідомленню причинно-наслідкових зв’язків. Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми трьох-чотирьох років можна виконувати окремі пошукові дії та прості досліди, які не потребують довготривалих спостережень та складних умовиводів.

2. Структура та зміст досліду в роботі з дітьми дошкільного навчального закладу

Пошукова діяльність проводиться в окремій системі.

Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.

Перший етап - підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»

Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»

Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.

Четвертий етап - заключний: обговорення наслідків досліду.

Дуже важливим є етап перевірки гіпотези. Щоб застерігтися від неправильних засобів та способів, вихователь мусить логічно правильно продумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити, визначити послідовність етапів роботи, способи поетапної фіксації результатів, основні та допоміжні засоби й матеріали, тобто планування роботи вихователя повинно повністю підпорядковуватись єдиній меті обґрунтованому переходу теоретичних уявлень на рівень узагальнених та систематизованих знань.

Для засвоєння об'єму знань, визначеного "Програмою виховання в дитячому садку" , необхідна активна організація пізнавальної і практичної діяльності дітей. Формуючи систему знань про природу, вихователь вибирає з програми той зміст знань, який можливо засвоїти методом пошукової діяльності. Він організовує життєві ситуації направляючи дітей на визначення пізнавальних задач. В процесі аналізу запропонованих ситуацій у дітей виникає необхідність співвіднести набуті знання з тим, що вони посередньо сприймають. Пошукова діяльність починається з того, що відомо а що ні. Усвідомлення проблемної ситуації закінчується постановкою пізнавальної задачі - "Що відбувається і чому так відбувається?"

В результаті аналізу проблемної життєвої ситуації 1 усвідомлення пізнавальної задачі під керівництвом вихователя висувають припущення про можливі причини спостерігаючих явищ. Ні одне з висловлювань не повинне залишитись без обговорювання.

Наприклад: зимою діти виносять пофарбовану воду на мороз, щоб вийшов кольоровий лід.

Вихователь запитує: "Чому на вулиці зимою вода перетворюється на лід? Чи можна виготовити кольоровий лід у приміщенні?"

Діти роблять різні припущення, одні більш точні та конкретні: "вода на вулиці замерзне - буде лід", другі помилкові: "вода може замерзнути і на вулиці, і в кімнаті " , інші недостатньо точні: "на вулиці буде лід". Припущення, висловленні дітьми, часто бувають суперечливі. Вихователь пропонує перевірити - яке правильне. Якщо діти не висловлюють припущення, вихователь сам спонукає до цього, або сам висловлює необхідні припущення.

Короткочасні спостереження використовуються для установлення якості різних об'єктів природи, для їх розпізнавання.

Наприклад: при визначенні необхідності поливки рослин і доказів своїх суджень, діти відшукують ознаки стану рослин дозволяючи зробити висновок про сухість та вологість ґрунту, їх колір, про зміни стану листя.

Довготривалі спостереження, досліди, моделювання і демонстрації готових моделей (поведінка комах) можуть бути використанні для рішення повчальних задач на встановлення причин природних явищ, зв’язків і відносин. Так для виявлення зв'язку між способом пересування тварин (кролик, жабка) і складом кінцівок, вихователь пропонує дітям поспостерігати за тваринами; порівнюючи їх способи пересування та склад кінцівок. Демонстрація моделей може бути використання для встановлення механізмів маскування тварин. Спостерігаючи за гусінню метелика - капусниці, діти помічають, що їх важко розрізнити на листі капусти. Вихователь пропонує подумати, чому так виходить, потім пояснює це явище.

При наявності у дітей досвіду сформульованого через наочно - практичні метод и ознайомлення з природою, вихователь може використовувати для перевірки припущення і рішення пізнавальних задач евристичної бесіди.

Евристична бесіда передбачає встановлення причин різних природних явищ за допомогою суджень. Вихователь керує процесом суджень і направленням думки дітей.

Наприклад: під час прогулянки при відлизі (в січні) вихователь звертає увагу на те, що гілки кущів, прикрашенні гірляндами з краплинок води. Він пропонує дітям здогадатися, що відбулося і чому, куди подівся сніг, який діти в ранці бачили на гілках.

- Я думаю що сніг розтав - каже одна дитина, - бачите, ліхтарі світять, від них іде тепло, тому він розтав.

- А я думаю що розтав тому, що сонце світить сьогодні. Ось і вийшли крапельки - каже інший.

Вихователь не відмовляється від відповідей, але пропонує згадати: "вчора ввечері ліхтарі теж світили, а хіба сніг танув?"

"Hі, ввечері не танув" - згадали діти.

Вихователь каже, що сьогодні не було сонця, день був похмурий.

Діти здогадалися, що причиною розтавання снігу виявилося загальне потепління. Вихователь пропонує подивитися на термометр. 1 вони переконуються, що на вулиці значно потепліло.

Заключним етапом пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу вже наявних результатів спостережень, дослідів, моделювання. До самостійного формулювання висновків дітей стимулює вихователь. Bін не повинен поспішати робити висновки сам. Необхідно вислуховувати всі висловлювання дітей, задавати додаткові питання, які можуть дати направлення думці.

Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів - пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонує виліпити пиріжок з сухого піску, потім з вологого і запитує: "чому з початку пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?".

Ознайомлення дітей з природою за допомогою елементарної пошукової діяльності має більш розвиваюче значення. Систематичне використання прийомів в пошуковій діяльності призводить до того, що вона є способом самостійної пізнавальної діяльності дитини. Під впливом пошукової діяльності у дітей розвиваються елементи самостійного творчого мислення. Радість самостійних відкриттів розвиває і закріплює інтерес до природи.

Враховуючи значення пошукової діяльності для розвитку дітей, необхідно постійно створювати умови для її організації.

3. Методика організації дослідницької діяльності з дітьми різних вікових груп

Розглянемо зміст пошукової діяльності та її методику по ознайомленню дітей з неживою природою.

В поданій нижче системі ми розкриваємо:

- зміст знань;

- мету ознайомлення з тим чи іншим об’єктом неживої природи;

- методичні поради до організації експериментів.

Об'єкти неживої природи: вода, cніг, лід, пісок.

Наприклад: ВОДА

Мета:

- ознайомити дітей з тим, що вода потрібна для людей, рослин, тварин;

- учити визначати і називати основні її ознаки та властивості (може бути чистою - брудною, холодною - теплою, розливається, ллється, капає);

- розвивати здатність встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в стані речовини, спостережливість і допитливість.

У дітей другої молодшої групи вже є деякі уявлення про використання води людиною в побуті, сформовані у них у першій молодшій групі. Але ці уявлення часткові, безсистемні.

Під час спостережень у другій молодшій групі вихователь супроводить свою розповідь наочними засобами, що продемонструють ті ознаки і властивості, які доступні для сприймання, розуміння і засвоєння дітьми цього віку.

Властивість 1. Чиста - брудна - кольорова вода.

Для порівняння доцільно використати воду з водопровідного крана та дощову, наливши й у прозору посудину.

ДОСЛІД № 1

У склянку з водою покласти кілька кристаликів марганцевокислого калію. Якого кольору стала вода? Провести аналогічний дослід, додаючи інші барвники. Діти роблять висновок про зміну кольору води.

Властивість 2. Холодна - тепла вода.

Порівняти температуру води, торкаючись до посудини, в яку її налито; пробуючи на смак - воду для пиття різної температури; через тактильні аналізатори - воду різної температури для миття рук і обличчя, прання лялькового одягу. За наявності відповідних умов слід залучити дітей до порівняння температури води під час ігор, плескання та виконання вправ на мілководді річки, у басейні. У середній групі спонукати водночас до порівняння кольору та прозорості води під час занурення з головою.

ДОСЛІД № 2

Одну частину води нагріти у посудині, другу - залишити на столі без змін, третю - винести на холод. Від чого залежить температура води? Чому? Висновок діти роблять самостійно.

Властивість 3. Розливається - ллється – капає.

ІІІляхом довільних дій з предметами з гладенькою поверхнею (великою тарілкою, тацею, іншим посудом, столом для ігор з водою і піском) вихователь демонструє властивість води поширюватися в різних напрямках від місця дотику до поверхні предмета - розливатися. Вода при цьому може набувати плям різної форми і розмірів. Вода ллється єдиною цівкою з посуду з носиком (чайник, поливальниця, глечик) і кількома - з посуду, що має овальний або круглий отвір. Чому? (до самостійного висновку слід спонукати дітей 5-го року життя.)

Вода капає, коли рухається повільно. Доцільно провести в дощову погоду спостереження, як капає вода з даху і з предметів на майданчику, з паркана. Можна заздалегідь виставити на підставку, що дорівнює росту дітей, фанеру або дощечку довільних розмірів горизонтально до поверхні землі і спостерігати за рухом водяних крапель з чотирьох боків (під час зливи тоненькі цівки; в помірний дощ - краплі).

Властивість 4. Вода прозора.

Для підведення дітей до висновку про прозорість води доцільно використати нескладний дослід: занурити у воду кілька різних предметів.

ДОСЛІД № З.

Запропонувати дітям спробувати воду на смак. Вода - без смаку. Опустити в склянку ложечку цукру (солі). Що трапилося з цукром? Сіллю? Якою стала вода на смак, в яку поклали цукор, а в яку - сіль? Від чого залежить смак води?

Дітям 5-го року життя допомогти засвоїти, що одні предмети плавають у воді, інші - тонуть. цю роботу можна об’єднати з демонстрацією властивості розчинності у воді сипучих речовин.

ДОСЛІД № 4.

У прозору посудину, користуючись умовною міркою, опустити пісок, дрібні камінці, по 2-3 предмети однакової форми та об’єму, але з різного матеріалу (дерева, скла, пластмаси, паперу, тканини, воску, використовуючи послідовні дії), вчити дітей пояснювати поведінку цих предметів у воді. Чому деякі з них плавають, інші - тонуть, а окремі - розчиняються, змінюючи за6арвлення води?

Знання властивостей спостережуваних об’єктів закріпити з дітьми в малюнках, розповідях, читанні віршів напам'ять. Для підсилення інтepecy і стимулювання пізнавальної діяльності переглянути у другій молодшій групі 3-6 кадрів діафільму «Вода служить людям», у середній групі - діафільм «Дівчинка і фонтан».

Консультація на тему: «Форми та методи в роботі з дошкільниками для розвитку пізнавальних здібностей»

Дата проведення. 12.11.2022

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ.

1. Метод навчання, як спосіб діяльності педагога і дітей, спрямований на досягнення навчально – виховнх завдань.

2. Класифікація методів навчання.

2.1. Наочні методи навчання.

2.2.Спостереження, як провідний метод навчання з розвитку пізнавальних здібностей.

2.3.Метод демонстрація – метод уточнення, узагальнення, систематизації знань дітей.

2.4.Види словесних методів навчання та їх значення в розвитку пізнавальних здібностей дошкільників.

2.5. Практичні методи навчання та їх види.

2.6. Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод.

2.7. Репродуктивний метод.

2.8. Частково-пошуковий (евристичний) метод.

2.9. Проблемний метод.

2.10. Дослідницький метод.

2.11. Метод розв'язання винахідницьких завдань

Форми та методи в роботі з дошкільниками для розвитку пізнавальних здібностей

Процес навчання пов'язаний з використанням певних способів, прийомів, завдяки яким діти опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. Для позначення сукупності цих способів використовують поняття «метод» (грец. methodos — спосіб пізнання, шлях руху до істини). Водночас він є і сукупністю приписів, вимог, принципів, які регламентують процес вирішення конкретного завдання.

У сфері дидактики особливу роль відіграє метод навчання, в якому поєднується спосіб діяльності того, хто навчає, і спосіб навчальної діяльності дитини.

Метод навчання— система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога і дітей, спрямована на досягнення навчально-виховних завдань.

На практиці метод навчання постає як спосіб роботи вихователя, завдяки якому дошкільник засвоює знання, уміння, навички, розвиває свої пізнавальні здібності. Метод навчання спрямований на забезпечення взаємозв'язку пізнавальної та практичної діяльності дітей, тому він має і освітнє, і виховне значення. Структурним елементом методу навчання є прийом навчання — конкретна дія вихователя чи дитини.

Залежно від змісту навчального матеріалу обирають спосіб його засвоєння, тобто конкретний метод навчання. Наприклад, опанування знань про навколишню дійсність вимагає передусім зорового, слухового та інших видів сприймання, а отже, наочних і практичних методів. Осмислення матеріалу забезпечують бесіда, пояснення, розповідь, тобто словесні методи.

Використовувані у дошкільній дидактиці методи навчання класифікують за різними ознаками. За джерелами знань розрізняють наочні, словесні та практичні методи.

Наочні методи.Особливість цих методів навчання полягає у набутті дітьми знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. Наочні методи широко використовують при повідомленні дошкільникам нової інформації. За словами К. Ушинського, вони ґрунтуються на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною. «Цей хід навчання від конкретного до абстрактного, від уявлення до думки такий природний і ґрунтується на таких зрозумілих психічних законах, що відмовлятися від його необхідності може лише той, хто зовсім відхиляє необхідність дотримуватися у навчанні вимог людської природи взагалі і дитячої особливо». До цієї групи методів належать спостереження і демонстрація.

Спостереження.Воно є провідним у навчанні дітей дошкільного віку. Суттю спостереження є безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття дітьми процесів, явищ, об'єктів навколишнього світу за допомогою органів чуття, без втручання у їх буття.

Під час спостереження активно взаємодіють сприймання, мислення і мовлення, дошкільники виокремлюють у предметах і явищах основні, суттєві ознаки, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, залежності, засвоюють основні знання. Воно максимально відповідає особливостям пізнавальної діяльності дітей, сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей (інтересу до навколишнього світу, допитливості, спостережливості), удосконалює сенсорні процеси (відчуття, сприймання).

Спостереження буває короткочасним (наприклад, за поведінкою тварини) і тривалим (за будівництвом будинку, ростом рослини тощо).

У процесі навчання використовують такі види спостережень:

— розпізнавальні спостереження. Їх застосовують у всіх вікових групах для ознайомлення з новими об'єктами, уточнення та розширення уявлень дітей;

— спостереження за зміною і перетворенням об'єктів. Полягають у зіставленні стану об'єкта на конкретний час із попереднім його станом, виокремленні серед різноманітних ознак тієї, що свідчить про зміну. Такі операції стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей;

— репродуктивні спостереження. Вони засновані на відтворенні образу об'єкта, формують уміння використовувати знання у вирішенні практичних і пізнавальних завдань.

Дошкільна педагогіка ставить такі вимоги до спостереження як методу навчання:

1) умотивованість, чіткість формулювання мети спостереження, доцільність завдань, які ставить перед дітьми вихователь;

2) врахування рівня розвитку дошкільнят, їхніх інтересів при виборі об'єкта спостереження, конкретність об'єкта;

3) планомірність розгортання процесу спостереження;

4) цілеспрямована активізація інтересу дітей з метою задіяння різних органів чуття;

5) стимулювання самостійності, розумової активності дошкільників під час спостереження за об'єктами, використовуючи словесний супровід (проговорювання дітьми назв об'єктів, вказівки вихователя, його запитання);

6) використання знань, вражень, набутих під час спостереження, у подальшій діяльності дошкільників (на заняттях, у грі тощо).

Демонстрація.Її використовують для уточнення, узагальнення і систематизації знань дітей про предмети і явища, формування уявлень про недоступні для безпосереднього сприймання об'єкти. Метод демонстрації полягає у показі дітям натуральних предметів або їх зображень (картин, діапозитивів, кінофільмів). Використовуваний під час демонстрацій ілюстративний матеріал повинен реально відображати навколишню дійсність, не спотворюючи її, а його зміст — відповідати пізнавальним можливостям, рівню розвитку дітей.

У дошкільному закладі для демонстрації використовують: спеціально створені дидактичні картини (серії про тварин, пори року); репродукції картин відомих художників (пейзажі, натюрморти, портрети дітей, казкові сюжети); книжну графіку (ілюстрації до художніх творів); предметні картинки, згруповані за відповідними темами («Одяг», «Наше місто», «Праця дорослих» та ін.). У процесі навчання дошкільникам демонструють слайди, діафільми, відео-фільми, комп'ютерні програми для дітей. При цьому важливо забезпечувати не лише відповідну для певного віку кількість вражень, а й необхідні гігієнічні умови (тривалість, якість зображення, відстань, освітлення та ін.).

За допомогою демонстрації картин, ілюстрацій, схем формуються уявлення про статичні наочні образи, а при використанні технічних засобів навчання — динамічні.

Словесні методи навчання.Основою цієї групи методів є слово як джерело здобуття знань, що відкриває для дітей можливості виходити у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання. Основними словесними методами, які використовують у навчанні дошкільників, є розповідь, читання (слухання дітьми) творів художньої літератури, бесіда.

Розповідь.Вона збагачує дитину різноманітними враженнями, впливає на її розум, почуття, уяву. Розповіддю є живий, образний, емоційний, логічно структурований виклад подій, заснований на фактичному матеріалі. Розповідь вихователя повинна мати чітко визначену тему, художню форму, бути динамічною, засновуватися на близьких і цікавих для дітей фактах. Вони можуть бути присвячені поточним подіям, праці дорослих, явищам природи, святам та ін.

Найпоширенішими видами дитячих розповідей, які використовують у навчальному процесі, є перекази літературних творів, розповіді за картинами, про предмети та іграшки, про події з власного досвіду, складання казок, закінчення початку розповіді вихователя та ін.

Читання (слухання дітьми) творів художньої літератури.Цей метод навчання сприяє розширенню знань дошкільників про предмети і явища, формуванню художніх смаків, умінь сприймати й аналізувати художні твори, відтворювати словесні образи, простежувати і розуміти зв'язки у творі, виникненню співпереживання.

Бесіда.Її використовують для узагальнення і систематизації знань. Беручи участь у бесіді, дитина повинна знати, про що йдеться, уміти включатися в діалог, підтримувати і розвивати його, слухати і розуміти співбесідника, керувати своєю увагою та ін.

Важливо правильно побудувати бесіду, враховуючи її вид (вступна, підсумкова), підібрати питання, які повинні бути простими і зрозумілими за змістом, короткими і чіткими за формою. Вони можуть бути констатуючими, причинно-наслідковими, проблемними.

У роботі з дошкільниками використовують такі види бесіди:

— етична (її метою є формування моральних уявлень дітей);

— пізнавальна (про події життя, працю дорослих, природу);

— вступна (використовують для підготовки дітей до певної діяльності);

— підсумкова (застосовують з метою уточнення, систематизації знань).

Цей метод використовують у роботі з дошкільниками, які вже мають певний запас знань, комунікативний досвід.

Практичні методи навчання.За допомогою них педагог організовує різноманітну практичну діяльність дітей, що сприяє засвоєнню ними знань, умінь і навичок. Використання практичних методів змінюється з віком дітей, оволодінням ними відповідними вміннями. Якщо у молодшій і середній групах вихователь здебільшого показує способи виконання завдання за зразком, то у старшій групі демонстрація все більше поступається місцем самостійному виконанню роботи за заданими умовами. До цих методів належать вправи, ігри, прості досліди, моделювання.

Вправи.Їх суть полягає у багаторазовому повторенні дитиною розумових і практичних дій, зміст яких заданий педагогом. З огляду на функціональне призначення виокремлюють такі види вправ:

— вправи, спрямовані на відтворення навчального матеріалу з метою його закріплення. Вони сприяють формуванню в дошкільників уміння зіставляти одержаний результат із передбачуваним, виправляти помічені невідповідності, розвивають самоконтроль. У педагогічній практиці дитячого садка такі вправи є найпоширенішими;

— вправи, спрямовані на використання засвоєних знань, умінь і навичок у нових умовах. Вимагають від дітей розвиненої самостійності, наполегливості у досягненні мети;

— творчі вправи. Передбачають застосування нових дій і операцій, якими дошкільники ще не оволоділи.

Ігри.Цей метод передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактичне завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим для дитини, а процес навчання — цікавішим.

Гра сприяє розвитку довільної уваги, активізує мислительну діяльність, творчу думку і волю дошкільників. Особливо часто звертаються у дитячому садку до автодидактичних ігор, під час яких дії дітей регулюються певним завданням і правилами. Використовують їх з метою закріплення, узагальнення, систематизації знань як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Прості досліди.Полягають у перетворенні предмета, явища чи ситуації з метою виявлення прихованих якостей об'єктів, установлення зв'язків між ними та ін. Такі дії є пошуковими. Їх зміст залежить від навчально-пізнавальних завдань, які ставить вихователь, можливостей дитини діяти самостійно.

Пошукові дії дошкільнят можуть бути спрямовані на виявлення властивостей предметів (важкий — легкий; плаває — тоне) та їх станів (перехід води у пару тощо). До такої діяльності, як правило, залучають старших дошкільників, а дітям молодшого і середнього дошкільного віку пропонують виконувати окремі пошукові дії. Поступово вони переходять від спроб певним способом досягти практичного результату до дій, спрямованих на пізнавальний результат, виявлення прихованих властивостей предметів та їх зв'язків.

Моделювання.Його основою є принцип заміщення, згідно з яким реальний предмет заміщується його зображенням або певним знаком. Створення та використання моделей цінні для формування знань про властивості, зв'язки предметів і явищ. Вони дають змогу простежити недоступні для безпосереднього споглядання зв'язки.

У навчанні дітей дошкільного віку використовують предметні (аналогічні предмету фізичні конструкції), предметно-схематичні (суттєві компоненти об'єкта, зв'язки між ними позначають за допомогою предметів-замінників і графічних знаків), графічні (графіки, формули, схеми та ін.) моделі.

За типом пізнавальної діяльності виокремлюють такі методи навчання: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний (відтворюючий), частково-пошуковий (евристичний), проблемний, дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод.Його використання вихователем забезпечує сприймання, усвідомлення та запам'ятовування дітьми фактів і явищ. Цінність цього методу полягає в тому, що він сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань. При цьому вихователь має змогу використати різні форми викладу матеріалу (фронтальну, групову, індивідуальну).

Репродуктивний метод.Заснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданням педагога. Із цією метою використовують неодноразове повторення виконання одного й того самого завдання, а також варіативних, схожих з раніше засвоєними зразками.

Частково-пошуковий (евристичний) метод.Суть його полягає в тому, що педагог доручає дітям завдання, які є окремими етапами розв'язання проблеми. Дошкільники повинні сприйняти завдання, осмислити його умови і самостійно знайти шляхи його вирішення.

При цьому вихователь може запропонувати таку схему пошуку:

— приймати, а потім і самим висувати пізнавальне завдання;

— пропонувати здогадки про причини і наслідки спостережуваних явищ;

— обирати і використовувати способи перевірки висунутих здогадок;

— аналізувати факти, робити висновки.

Проблемний метод.Використовують його для активізації розумової діяльності дітей. Як відомо, інтерес до проблемних завдань у них виникає досить рано і розвивається протягом усього дошкільного віку. Для педагога, який вирішив використати цей метод, головне правильно сформулювати проблему, стимулювати самостійний пошук дітьми шляху її вирішення.

У навчанні дошкільників використовують такі види проблемно-ігрових завдань:

— завдання, які вимагають установлення просторових і функціональних зв'язків (ігри для дітей раннього й дошкільного віку типу «Одягни ляльку»);

— завдання, що вимагають розкриття причинних зв'язків (вправа «Човник» із двома човниками, в одного з яких діряве дно);

— завдання, які вимагають знання способів дії з предметами (лото «Кому що потрібно?»);

— завдання, спрямовані на класифікацію предметів (гра «Прибери зайве» та інші);

— завдання, розраховані на словесне вирішення на основі уявлень про залежність предметів і явищ (словесні логічні задачі, загадки тощо).

Проблемне навчання пов'язане із мисленням дитини, стимулює його розвиток. Тому важливо, крім мотивації такої навчальної діяльності, максимально враховувати рівень знань, можливості мислення дошкільника.

Дослідницький метод.Він заснований на складанні педагогом і пропонуванні дітям проблемних завдань для пошуку рішення. Діти мають сприйняти вказану вихователем або самостійно побачити існуючу проблему, усвідомити її умови, спланувати етапи і засоби вирішення, проаналізувати успішність роботи на кожному етапі. Дослідницьке завдання вони розв'язують самостійно, а педагог лише коригує за необхідності їхні дії.

Метод розв'язання винахідницьких завдань.Допомагає активізувати навчальний процес, оскільки стимулює пошук дошкільниками нетрадиційних рішень, уберігає їх від стереотипів мислення, розвиває нетрадиційний погляд на предмети і явища, привчає дітей, не довіряючи чужому досвіду, шукати свої шляхи вирішення проблем і відстоювати власну думку.

У педагогічній науці методи навчання класифікують і за такими критеріями:

— за логічними механізмами засвоєння знань: індуктивні (пізнання загального через часткове), дедуктивні (пізнання часткового через загальне);

— за особливостями взаємодії у процесі навчання: методи викладання, методи учіння;

— за дидактичними функціями: методи первинного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю та перевірки;

— за характером знань: метод повідомляючого навчання й осмислення нових знань, метод проблемного навчання і проблемного навчального пізнання.

Обираючи і використовуючи конкретний метод, педагог має усвідомлювати, завдяки чому він зможе якнайкраще організувати спільну діяльність із дитиною, щоб вирішити дидактичне завдання.

Жодна класифікація не вичерпує всієї сукупності використовуваних на практиці методів навчання, тому не має абсолютного визнання у педагогічному середовищі.

Педагогічна година від 09.11.2021

Тема: «Як використовувати комп’ютерні ігри для пізнавального розвитку дошкільників»

План проведення:

1.Значення комп’ютерних ігор для пізнавального розвитку дитини.

2. Впровадження комп’ютерних програм та ігор у практику як поєднання інноваційних дидактичних функцій комп'ютера з можливостями традиційних засобів навчання.

3. Складання перспективного планування впровадження комп'ютерних технологій у освітній процес закладу дошкільної освіти:

3.1.Труднощі впровадження ІКТ в освітній процес.

3.2. Підбірка пізнавальних тем на тиждень.

3.3. Створення мультимедійних презентацій.

3.4. Зміст планування комп'ютерних ігор.

3.5. Структура заняття з ознайомлення дітей з ІКТ.

4.Значення та умови застосування ІКТ в дошкільному закладі

Застосування комп’ютерної техніки робить заняття цікавим і по-справжньому сучасним. Комп’ютер уводячи дитину у певну ігрову ситуацію та надаючи дидактичну допомогу у вигляді навчального матеріалу з ілюстраціями та графіками дозволяє істотно покращити навчально-виховний процес та якісно змінити контроль за діяльністю дітей. Новизна роботи з комп’ютером сама по собі сприяє підвищенню інтересу до навчання, а можливість регулювати навчальні завдання за ступенем складності позитивно позначаються на мотивації.

Комп’ютерні ігри та вправи необхідно розглядати як особливий засіб, що стимулює творчу активність дітей. Вони цікаві та доступні, а закладені в них ігрові завдання містять не тільки навчальний матеріал, способи та засоби для його вирішення, а ще мотив та мету, що стимулюють дитину. Дошкільник, працюючи за комп’ютером, має реальну можливість бачити на екрані результат своєї роботи. Комп’ютерні ігри допомагають дітям краще засвоювати матеріал, виявляють прогалини у знаннях та усувають їх, забезпечують досягнення дітьми певного рівня інтелектуального розвитку; у дітей розвиваються позитивні емоційні реакції, що сприяє корекції і розвитку психічних процесів; заняття з використанням комп’ютерних програм, розвивальних ігор стимулюють у дітей цікавість і прагнення досягати поставленої мети. Разом з тим необхідно пам’ятати, що дитина граючись потрапляє в різні уявні ситуації, однак її емоції – реальні. Далеко не всі комп’ютерні ігри спроможні вирішити освітні завдання. Візьмемо, наприклад ігри, де головним завданням є швидке натискання клавіш, такі ігри впливають на розвиток сенсорики та деяких параметрів уваги, але разом з тим стимулюють підвищення у дитини рівня тривожності, бажання сховатися від дійсності в уявному світі. Тому дуже важливо підбирати ігри, які б за змістом розвивали дитину.

Комп'ютерна гра — програмний засіб, що надає можливість спрямувати діяльність дитини на досягнення певної дидактичної мети у ігровій формі. Вони не ізольовані від педагогічного процесу закладу дошкільної освіти; пропонуються поряд із традиційними іграми і навчанням, не замінюючи звичайних ігор і занять, а доповнюють їх, входячи в їх структуру, збагачуючи педагогічний процес новими можливостями. В комп'ютерних іграх пропонуються ті елементи знань, які у звичайних умовах і за допомогою традиційних засобів дидактики зрозуміти або засвоїти важко чи неможливо. Діти в процесі комп’ютерних ігор здебільшого оперують символами і знаками, отож особливе значення має психологічна та фізична готовність дітей. Передувати комп’ютерним іграм мають ігри зі звичайними іграшками і предметами-замінниками. Комп'ютери в дошкільному навчальному закладі використовуються, насамперед, як засіб гри, як нова складна і керована самою дитиною іграшка за допомогою якої вона вирішує різноманітні ігрові завдання. Відтак, комп’ютерні ігри допомагають дітям краще засвоювати знання; виявляють прогалини в певних видах колективної роботи; забезпечують досягнення дітьми певного рівня інтелектуального розвитку, який необхідний для подальшої навчальної діяльності в процесі комп'ютерної «діяльності»; сприяє корекції й розвитку психічних процесів; стимулюють у дітей цікавість і прагнення досягти поставленої мети. У порівнянні із традиційними формами навчання дошкільників комп'ютер має низку переваг: - показ інформації на екрані комп'ютера в ігровій формі викликає в дітей величезний інтерес до діяльності з ним; - комп'ютер несе в собі образний тип інформації, зрозумілий дошкільникам, які ще не вміють читати й писати. Рух, звук, мультиплікація надовго привертають увагу дитини; - рішення проблемних завдань за допомогою комп'ютера, заохочення дитини при їхньому правильному рішенні є стимулом пізнавальної активності дітей; - комп'ютер надає можливість індивідуалізації навчання.

У комп'ютерних іграх діти виконують дослідницьку роботу. Педагогам потрібно підтримувати такі навички дослідження у дітей, а саме:

- уміння отримувати інформацію;

- правильно аналізувати та інтерпретувати інформацію;

- формулювати висновки та припущення;

- уміти будувати перевірочний експеримент;

- коригувати свої подальші дії .

Ситуації, в які потрапляє дитина під час комп'ютерної гри уявні, однак почуття, які переживає дитина, сприймає як реальні події. Отже, скеровуючи зміст гри, включаючи до її сюжету відповідні ролі, дорослий може програмувати відповідні пізнавальні та емоційно-ціннісні властивості дітей.

Використовуючи комп'ютер на звичайному занятті, вихователь перекладає частину своєї роботи на комп'ютер, роблячи при цьому процес навчання більше цікавим і інтенсивним. При цьому комп'ютер не заміняє вихователя, а тільки доповнює його. Підбір комп'ютерних ігор залежить насамперед від поточного навчального матеріалу й рівня підготовки дітей, що навчають. Отже, впровадження комп’ютерних програм та ігор у практику дошкільної установи дає змогу поєднати інноваційні дидактичні функції комп'ютера з можливостями традиційних засобів навчання; збагатити і наповнити виховний та навчальний процес новими формами роботи; створити інноваційні методики, що сприятимуть більш ефективному засвоєнню знань дітьми дошкільного віку; створити навчальні, розвивальні комп’ютерні ігри та вправи.

Перспективне планування впровадження комп'ютерних технологій у освітній процес закладу дошкільної освіти

Основи комп’ютерної грамотності та ознайомлення дітей з навколишнім світом за допомогою комп'ютера є складовою варі­ативної частини змісту Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту). Тож для діяльності закладу дошкільної освіти комп'ютеризація педагогічного процесу є викликом часу, що потребує розв'язаннянизки завдань,зокрема:
• підвищення комп'ютерної грамотності педагогів;
• створення безпечного комп'ютерно-ігрового середовища в умовах дошкільного навчального закладу;
• вивчення перспективного досвіду застосування комп'ютер­них технологій в роботі з дошкільниками;
• систематизація, поповнення наявного банку мультимедійних презентацій (фото-, відео-), розвивальних ігор та розроблення нових презентацій, ігор для оптимізацїї освітнього процесу;
• розроблення системи використання комп'ютерних ігор, презентацій тощо.

Труднощі впровадження ІКТ в освітній процес

Практика свідчить, що педагоги відчувають значні труднощі у процесі впровадження комп'ютерних технологій задля освоєння дітьми завдань програми розвитку, за якою працюють. Це пов'язано з кількома взаємозалежними причинами,такими як:
• низький рівень володінняпедагогами комп'ютерними тех­нологіями (КТ);
• необізнаність із перспективним досвідом застосування КТ в роботі з дошкільниками;
• незнання вимог щодо створення комп'ютерно-ігрового се­редовища;
• нестача вмінь розробляти перспективне планування щодо впровадження ІКТ в освітній процес.
Зокрема, найістотніші труднощі ви­никаютьу педагогів під час розроблен­ня перспективного плану застосування комп'ютерних ігор, презентацій відповід­но до тематичного принципу.

Особливості розроблення перспективного планування впровадження ІКТ в освітній процес

Обираючи форму та змістові компоненти перспективного планування впро­вадження КТ в освітній процес, доцільно використовувати таблицю, в якій передбаченочотири змістові роз­діли, як-от:
• пізнавальні теми на тиждень;
• мультимедійні презентації (фото-, відео-);
• комп'ютерні ігри;
• заняття з ознайомлення дітей з основами комп'ютерної грамотності (ОКГ).

Пізнавальні теми на тиждень

Тематика тижня у перспективному плануванні впроваджен­ня КТ має відповідати загальноприйнятим у віковій групі темам. Це пов'язано з тим, що у плануванні освітнього процесу до пев­ної пізнавальної теми добирають дидактичні ігри, вправи, худож­нє слово та наочність, які містять лексичні одиниці для пояснення нового матеріалу, його закріплення та систематизації. Тому від­повідно до них педагогу слід добирати мультимедійні презента­ції, вправи та ігри так, щоб матеріал, засвоєний дітьми під час ви­вчення однієї теми, узагальнювався, розширювався, узгоджувався у наступній.

Мультимедійні презентації

Мультимедійна презентація для дітей дошкільного віку має містити набір слайдів, на яких є графічні об'єкти, малюнки тощо, а також звук, відео та анімацію —три основні компоненти мультимедіа.
Перегляд мультимедійних презентацій пропонують дітям під час фронтальних та підгрупових занять, а також у процесі індиві­дуальної роботи. Вони дають дошкільникам змогу ліпше зрозуміти новий навчальний матеріал, узагальнити отримані знання, а ще — активізують пізнавальний інтерес до нової теми, сприяють засво­єнню ними запропонованого матеріалу.
Тому в розділі «Мультимедійні презентації», крім назви пре­зентації, має бути зазначена її мета, а також перелік компонентів, з яких вона складається. Також слід указувати, під час якого занят­тя (з ознайомлення з навколишнім, з розвитку мовлення, з озна­йомлення з природою тощо) ця презентація буде використана.
Практика засвідчила результативність застосування комп'ю­терних презентацій назаняттях з розвитку мовлення,особли­во у процесі розв'язання завдань з розвитку зв'язного мовлення («Склади розповідь про...», «Складемо казку про...»), під час вивчен­ня віршів. Такі заняття сприяють створенню позитивного настрою у вихованців, а перед педагогами відкривається можливість широ­кого вибору наочності, ігрових вправ у вигляді слайд-шоу, які дають змогу закріпити у дітей навички словотворення, граматично пра­вильного зв'язного мовлення.
Під час виховання у дітей основ патріотизму стануть у пригоді розробки презентацій циклу «Народні свята і традиції», з яких діти дізнаватимуться про народні свята, національні традиції тощо. За­вдяки їм діти легше засвоять складну тему, адже, крім наочності, презентація може містити цікаві для дітей завдання. Наприклад, за­співати пісеньку з улюбленим персонажем свята, приготувати стра­ву, вивчити вірш тощо.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Мультимедійні презентації доцільно роз­робляти як до найскладніших для опанування дітьми пізна­вальних тем, наприклад: «Хліб — усьому голова», «Народні традиції», так і для кожної теми, як-от: «Меблі», «Перелітні птахи», «Одяг», «Овочі, фрукти», «Кімнатні рослини», «До­машні птахи, тварини» тощо, представленої у перспективному плануванні освітньої роботи з дітьми. Можна, звичайно, за­стосовувати готові мультимедійні презентації, запропоновані інтернет-сайтами, однак доцільніше створювати авторські пе­дагогічні розробки, враховуючи індивідуальні особливості ро­боти у групі.

Комп'ютерні ігри

У цьому розділі перспективного планування впровадження КТ в освітній процес необхідно фіксувати назву гри, мету проведення, правила та хід гри. Якщо гра вводиться у заняття, то необхідно ви­значати назву цього заняття.
Варто розуміти, що якщо у дитини є стійка база практично­го, реального, отриманого через різні органи чуття досвіду, її мож­на поступово переводити до дій без опори на конкретний предмет (звук, запах...), до дій із символом, знаком, який його замінює, тоб­то до комп'ютерних ігор. Тому під час освітнього процесу необхід­но, щоб простежувався тісний взаємозв'язок традиційних ігор (ди­дактичних, розвивальних тощо) і комп'ютерних.
Комп'ютерні ігри в жодному разіне замінюють звичайних ігор і занять,а доповнюють їх, входять до структури занять, збага­чуючи педагогічний процес новими можливостями. У комп'ютерних іграх пропонують ті елементи знань, які у звичайних умовах і за до­помогою традиційних засобів дидактики зрозуміти та засвоїти дітям складно чи навіть неможливо.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Перш ніж пропонувати дітям грати в комп'ю­терні ігри, незалежно від того, з якою метою вони використо­вуються (навчальною чи розважальною), необхідно залучати їх до діяльності з опорою на реальний предмет чи реальні дії, тобто до ігор зі звичайними іграшками і предметами-замінниками, дидактичних ігор.
Уміння дітей грати у певну дидактичну гру впливає на ефек­тивність засвоєння правил комп'ютерної гри. Тож зміст комп'ю­терних ігор необхідно узгоджувати з іграми, які містить план освітньої роботи в групі.
Комп'ютерні ігри доцільно пропонувати дітяму процесі інди­відуальної роботи та під час підгрупових занять. Це дає змогу пе­дагогу організувати попередню роботу до навчально-пізнавальних занять за новою темою або для закріплення знань з раніше вивче­ної пізнавальної теми, а дітям — у цікавій формі отримати знання, розв'язати поставлені педагогом завдання.

Комп'ютерні ігри сприяють формуванню у дітей вмінь:

•правильно аналізувати та інтерпретуватиігрові дії;

• засвоювати інформацію;

•формулювати висновки,припущення; «досліджувати;

•корегуватисвої подальші дії.

Комп'ютерну гру діти сприймають як цікаву справу. З огляду на це такі ігри є незамінними у вихованні та навчанні дошкільників, не потребують зайвих настанов з боку батьків чи педагогів, адже не викликають у дітей протесту або нудьги. Це означає, що навички, знання, набуті завдяки грі, залишаться в пам'яті дошкільників на­довго. У розділі, крім назви комп'ютерної гри, має бути зазначена її мета, правила та хід гри, а також вказано, під час якого заняття цю комп'ютерну гру слід використовувати.

Заняття з ознайомлення дітей з ІКТ

Крім традиційних навчально-пізнавальних занять, на яких ІКТ застосовують як елемент, у закладах дошкільної освіти, що реалізують варіативну складову змісту Базового компонента до­шкільної освіти, проводять спеціальні заняття з ознайомлення дітей з ОКГ, що можуть бути:
• пізнавальними;
•творчими;
• діагностичними.
Пізнавальні заняттяз ІКТ спрямовані на розвиток у дітей інтелектуальних здібностей, пізнавального інтересу, на форму­вання знань, умінь і навичок самостійної роботи дошкільників за комп'ютером — користування мишею, клавіатурою тощо.
Метою творчих занятьє художньо-естетичний, пізнаваль­ний, мовленнєвий розвиток, корекція психічних процесів, таких як: кольоророзрізнення, кольоросприймання, уява.
Діагностичні заняттяможуть бути підсумковими до певної вивченої пізна­вальної теми або серії тем. Крім того, їх проводять під час психолого-педагогічного обстеження розвитку дітей. Метою діагностичних занять є:

•з'ясовувати рівень комп'ю­терної грамотності дітей;

•формувати знання, уявлення, вміння, навички відповідно до програми розвитку;

•аналізувати розвивальний ефект освітнього процесу та визначати відповідно до ньо­го напрями, зміст і методи подальшої роботи.

Комп'ютерні ігрові завдання для проведення діагностування розвитку ді­тей можуть бути розроблені у вигляді презентацій на основі діагностичних ме­тодик, запропонованих у професійних джерелах. Також можна застосовувати аналогічні, запропоновані інтернет-сайтами комп'ютерні ігрові завдання, вра­ховуючи при цьому санітарно-гігієнічні норми.

Структура занять з ознайомлення дітей з ІКТ

Структура занять з ознайомлення дітей з ІКТ містить такі час­тини,як:
• підготовча;
• основна;
• підсумкова.
Підготовча
У підготовчій частині заняття роль педагога полягає у тому, щоб «занурити» дитину у сюжет заняття. Це період підготовки до комп'ютерної гри через розвивальні ігри, бесіду, які дадуть дити­ні змогу впоратися з поставленим завданням. У цій частині заняття доцільно провести пальчикову гімнастику, елементи гімнасти­ки для очей для підготовки зорового, моторного апаратів до роботи. Варто спочатку в ігровій формі навчити дітей правильно сидіти за комп'ютером, утримуючи найприроднішу позу, а вже потім — дава­ти їм змогу працювати за комп'ютером.
Основна
Основна частина заняття передбачає оволодіння правила­ми комп'ютерної гри. Педагогу важливо дібрати для дітей ігрові комп'ютерні завдання, які відповідали б пізнавальній темі тижня.
Підсумкова
Під час підсумкової частини заняття діти повторюють вивчений матеріал, висловлюють свої враження від заняття, оцінюють власні дії.
Розділи плану можна заповнювати поступо­во залежно від змісту напрацювань педагога у цьому напрямі. Педагог має знайти «золоту середину», щоб КТ не переважили практичних дій ді­тей з іншими засобами навчання та живого спілкування з од­нолітками й дорослими.

Комп'ютер як «інтелектуальне знаряддя»

Комп'ютер сьогодні посідає значне місце в освітньому процесі. Він є засобом оптимізації навчальної діяльності дошкільників і роз­витку їхніх життєвих компетентностей, своєрідним «інтелектуаль­ним знаряддям». Комп'ютер як інструмент діяльності формує у дітей передумови теоретичного мислення, здатність свідомо обирати спо­сіб дії та працювати самостійно в індивідуальному темпі. У процесі роботи на комп'ютері розвиваються особистісні якості, які в майбут­ньому житті сприятимуть реалізації потенціалу особистості дитини та дадуть їй змогу почуватися компетентною.
Застосування ІКТ в дошкільному закладі створює умови для:
• формування у дітей здатності орієнтуватися в інформацій­них потоках навколишнього світу;
• опанування практичних засобів роботи з інформацією на рівні вікових можливостей;
• формування вміння обмінюватися інформацією за допомо­гою сучасних технічних засобів, що сприятиме досягненню успіху в будь-якій діяльності в сучасному інформаційному суспільстві.
З інтеграцією ІКТ в освітній процес з'являються можливості розширення його змістового наповнення. Навчальна інформація при цьому стає доступнішою для сприймання дошкільниками.


ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!І

КТ дає змогу підвищити інтерактивність освітньої системи в дошкільних закладах, перейти від поясню­вально-ілюстративного способу навчання до діяльнісного, за якого дитина стає активним суб'єктом, а не пасивним об'єктом педагогічної дії. Тож навчання дітей дошкільного віку із застосуванням інтерактивних комплексів стає якісні­шим, цікавішим і продуктивнішим, сприяє усвідомленому за­своєнню знань та формуванню мотивації до навчання, а голо­вне — сприяє адаптації дітей до життя в інформаційному суспільстві.

Педагогічна година від 12.10.2021

Тема: Рівень пізнавального розвитку дитини та вплив його на успішність у шкільному житті.

План проведення:

1.Актуальність проблеми підвищення пізнавальної активності.

2.Основні чинники пізнавальної активності.

3.Чіткі параметри та рівні пізнавальної активності.

4.Психологічні особливості дітей з високим, середнім та низьким рівнем розвитку.

5. Методичні рекомендації щодо розвитку у дітей пізнавальної активності.

6. Організована навчально-пізнавальна діяльність дітей у дошкільному закладі.

Під якістю освіти нині розуміють не набуття дитиною певної суми знань, а її вміння здобувати їх самостійно. Тож актуальною є проблема підвищення пізнавальної активності дітей. Як зацікавити дитину, викликати в неї бажання вчитися, пізнавати, розмірковувати, робити висновки? Це питання хвилює і науковців, і методистів, і практиків.

Феномен пізнавальної активності як один із важливіших чинників навчання постійно привертає увагу дослідників, адже особистість формується лише в процесі активної взаємодії з навколишнім світом. А взаємодія дитини з навколишнім світом виявляється в її діяльності. Під пізнавальною активністю психологи розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв’язати завдання, що постають перед нею в конкретних життєвих ситуаціях.

Пізнавальна активність не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини. Соціальне середовище – умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність.

Рівень розвитку пізнавальної активності зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання. З огляду на те, що саме пізнавальна активність є основою пізнавальної діяльності як умови успішного навчання у школі. Тож двомаосновними чинниками,які впливають на розвиток пізнавальної діяльності, :

· природна дитяча допитливість;

· стимулююча діяльність педагога.

Джерелом дитячої допитливості є послідовний розвиток початкової потреби дитини в зовнішніх враженнях як специфічної людської потреби в новій інформації. Через нерівномірність психічного розвитку дітей дошкільного віку (тимчасові затримки і відхилення від вікової норми), відмінність в інтелектуальних здібностях та механізмах маємо значну варіативність розвитку їх пізнавальної активності.

Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до навколишнього світу йхарактеризується чіткими параметрами.Про інтереси дитини та інтенсивність її прагнення ознайомитися з певним предметом чи явищем свідчать:

· увага й особлива зацікавленість;

· емоційне ставлення – подив, стурбованість, сміх тощо;

· дії, спрямовані на з’ясування будови та призначення предмета, – тут особливо важать якість та різноманітність обстежу вальних дій, розмірковувальні паузи;

· постійний потяг до цього об’єкта.

Сьогодні педагоги і психологи велику увагу приділяють проблемі активізації навчання. Адже дослідження свідчать про помітне зниження активності пізнання в дошкільників. А саме низький рівень допитливості й активності пізнавальних процесів зумовлює неуспішність дитини в школі. Тожпедагоги мають знати:

· умови, які сприяють розвитку активної пізнавальної позиції дитини чи гальмують її;

· специфіку роботи з дітьми, що мають різний рівень розвитку пізнавальної активності;

· роль дорослого в процесі розвитку пізнавальної активності дітей.

Умовно можна виділититри рівня пізнавальної активності:

· високий;

· середній;

· низький.

Психологічні особливості дітей з високим рівнем розвитку пізнавальної активності.

Дітям з високим рівнем розвитку пізнавальної активності притаманнаяскраво виражена пізнавальна потреба,яка проявляється незалежно від виду діяльності, звернень до них однолітків чи вихователів. У цих дітейзавжди виникають запитання,про що б з ними не розмовляли, причому вони ставлять їх не з метою звернути на себе увагу, а саме прагнучи дізнатися про щось нове.

Дошкільникам з гарно розвиненою пізнавальною активністювластиве прагнення з’ясуватибудову та призначення предмета, вони охоче відгукуються на пропозицію знайти інший варіант розв’язання завдання або відповіді на запитання. Ці діти завжди радіють успіху й засмучуються через невдачі. Вони готові виконати будь-яке завдання вихователя і часторозглядають свою діяльність з погляду її корисності для інших.У новій ситуації завжди виникає пошукова активність, бажання дослідити об’єкт чи явище, до якого дитина проявляє жвавий інтерес. Діти з високим рівнем розвитку пізнавальної активності невгамовні у своєму інтересі до будь-яких змін у навколишньому середовищі,постійно діляться своїми враженнямиз дорослими та дітьми. Вони прагнуть бути першими, самостійно розв’язати завдання, і коли матеріал на завданнях виявляється для них надто простим, починають нудитися, особливо якщо вихователь працює в це час зі «слабшими» дітьми. Ці дошкільники дужевинахідливі в іграх,люблять імпровізувати, часто вносять зміни в правила гри,не лякаються помилок і труднощіву роботі.

Психологічні особливості дітей із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності

Група дітей із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності найчисленніша. Це дошкільники, як можутьвиявляти зацікавленість та активність лише в певних ситуаціях.Їх зацікавленість здебільшого зумовлена змістом діяльності, її емоційною привабливістю. Вони легко включаються в нові види роботи, однакв разі виникнення труднощів втрачають інтерес.Коли вихователь спонукає їх до будь-якої діяльності, охоче приймають пропозицію. Проте вони не прагнуть бути першими і майже завжди другі: і за готовністю до занять, і під час спостережень та виконання завдання. Якщо план дій точно не розписаний і треба виявити винахідливість та фантазію, ці діти не виявляють ентузіазму й воліють діяти за готовим зразком.Їх важко зацікавитиновим предметом або явищем, і навіть якщо інтерес виникає на початку діяльності, то швидко згасає у ході виконання завдання. Прояви активності зовні невиразні, хоча ці діти охоче відгукуються на пропозицію дорослого поспілкуватися або попрацювати разом. Під час самостійної діяльності вони іноді захоплюються виконуваною роботою, протедіють завжди одноманітно.Їхні інтереси переважно обмежуються повсякденними подіями, а привернути їхню увагу може лише щось незвичне. Проте далі звичайного вияву цікавості вони не йдуть і не роблять спроби з’ясувати для себе ситуацію. Головна особливість цих дошкільників – вони майже ніколи самі ні в чому не проявляють активності й навіть знаючи правильну відповідь, не скажуть її з власної ініціативи, хочаіноді можуть здивувати дорослого оригінальними міркуваннями.Звертання до вихователя здебільшого пов’язані із задоволенням комунікативної потреби та з новизною ситуації,запитання ж, які стосуються уточнення здобутих знань, ставлять дуже рідко.У спільній діяльності з дорослими вони за будь-яких умов –лише слухняні виконавці.

Психологічні особливості дітей з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності

Діти з низьким рівнем пізнавальної активностізавжди пасивні і байдужі –і на заняттях, і у спілкуванні, і під час спільної діяльності з дорослими або однолітками. Вони майже ніколине розпочинають виконувати завдання без підказки, нагадуваннядорослого чи однолітків, важко включаються в роботу: очікують звичного тиску від вихователя у вигляді зауважень.

Дошкільники з низьким рівнем розвитку пізнавальної активностіне виявляють інтересу до завдання,готовності включитися в роботу, та, власне, й не можуть (і не прагнуть) самостійно його виконати. Вони неохоче виконують будь-яку роботу або навіть повністю відмовляються від діяльності. Йдеться про цілковитувідсутність інтересу до навколишнього світу, до спілкуванняз однолітками.

Зазвичай поведінка пасивних дітей стереотипна. Пізнавальна діяльність пов’язана для них з негативними емоціями, викликає пригніченість, нудьгу. Вказівки та пояснення вихователя вони здебільшого не запам’ятовують, у ситуаціях, коли треба самостійно застосовувати набуті знання,не можуть обійтися без істотної допомогидорослого.Повільно переключаютьсяз інтенсивної рухової активності на розумову. Ці дітибайдужі до результатів своєї діяльності –ніколи не радіють успіхам і не сумують з приводу невдач.

Методичні рекомендації щодо розвитку у дітей пізнавальної активності

Розвиток дітей з високим рівнем пізнавальної активності зазвичай не турбує ні батьків, ні педагогів. Адже такі діти гарно засвоюють нові знання, завжди активні, жваві і допитливі.

Особливості роботи з дітьми із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності

А от діти з середнім рівнем розвитку пізнавальної активності потребують більшої уваги дорослих. Насамперед для цих дітей дуже важливою є емоційна підтримка. Доприйомів емоційної активаціїзокрема, можна віднести:

· незвичайний початок занять – наприклад, прихід у гості до дітей казкового персонажа;

· музичний або віршований уривок як привітання (на музичне заняття діти входять під музичний супровід), ігровий прийом тощо;

· індивідуальне заохочення, похвала, позитивна оцінка.

Отже, стратегія педагога в роботі з дітьми середнього рівня розвитку пізнавальної активності – не лишедопомогти їм включитися в діяльність,а й підтримувати позитивну емоційно-інтелектуальну атмосферу протягом усього заняття.

Це дасть дитині змогу відчути радість, піднесення не лише під час сприймання завдання, а й у ході його виконання. Дитина захоче повторити й закріпити свої досягнення, навіть якщо це потребуватиме певних інтелектуально-вольових зусиль. А коли й наступні заняття справдять очікування дитини, це стане запорукою її поступового переходу на вищий рівень розвитку пізнавальної активності.

Особливості роботи з пасивними дітьми

Працюючи з пасивними дітьми, слід ураховувати, що вони не можуть негайно включитися в роботу, оскільки їхня активність зростає поступово і повільно. Отже:

· не варто пропонувати їм завдань, які потребують швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого;

· треба давати їм час на обмірковування відповіді;

· не бажано ставити їм під час відповіді несподівані, «каверзні» запитання;

· слід бути готовими до того, що після активної рухової діяльності ці діти досить повільно переключаються на розумову.

Педагог має подбати проналагодження доброзичливих стосунківз такими дітьми, оскільки погрози, докори, негативні оцінки відразу пригнічують у них бажання щось пізнати, гасять стимул для подальшого зростання.

Основним прийомом, який найдоречніше застосовувати в роботі з пасивними дітьми, є так званіемоційні «погладжування»,до яких можна віднести:

· звертання до дитини лише на ім’я;

· схвалення, добрий лагідний тон;

· акцент на позитив – замість погроз і наказів звернутися до дитини, скажімо, так: «Побачимо, що у вас вийде, якщо…».

Можна також порадити педагогам, які працюють з пасивними дітьми, проводитихвилинки психологічного розвантаженняабо «емоційної підзарядки», тобто частіше звертатися до жартів, загадок, скоромовок, які легко запам’ятовуються, можуть викликати усмішку. Такий нескладний прийом зніме напруження під час занять.

Вирішальним чинникомформування пізнавальної активності є спілкування дитини з дорослими – педагогом, батьками. При цьому вона засвоює способи керування своєю поведінкою, долає труднощі орієнтування в нових ситуаціях при розв’язанні нових завдань.

Умовою розвиткупізнавальної активності дитини, піднесення її на вищий рівень є практика, дослідницька діяльність. Найважливішим єфакт успішного завершення пошукових дій.Організація пізнавальної діяльності має спиратися на вже розвинуті потреби, насамперед на потребу дитини в спілкуванні з дорослими, у схваленні ними її дій, учинків, суджень, думок.

Добре відомо, що розвиток творчого мислення забезпечується не відтворенням дитиною відомих зразків дій, а формуванням у неї здатності комбінувати, перегруповувати, розглядати щось із різних точок зору, вдаватися до асоціацій.Що багатші асоціації, то вільніше почувається малюк,виконуючи практичні завдання, і то вища його пізнавальна активність. Безумовно, використання готових зразків (правил, принципів, алгоритмів) полегшує дорослому керівництво процесом засвоєння дитиною знань, створює сприятливі умови для контролю, корекції та оцінки її діяльності. Проте не слід забувати, що така стратегія доцільна лише щодо деяких дітей, загалом знижує самостійність та пізнавальну активність малюків, привчає їх бути слухняними виконавцями чиїхось вимог, тож не може бути пріоритетною.

Оптимальноює така організація діяльності дитини, за якої вона може розв’язувати поставлені завдання в різний спосіб, кожен із яких є правильним і заслуговує на високу оцінку.За таких умов вихованець має сам обрати спосіб розв’язуванняй оцінити зроблене як вдале або ні. Оскільки така ситуація для дітей, невпевнених у собі, незвична або навіть небажана, тривожна, слід підбадьорювати дитину, висловити впевненість у її можливостях, підтримати її старання, підкреслити що вона може обрати найзручніший, найцікавіший для себе спосіб. Зробити це малому нелегко, бо ж доведеться звільнитися від звички заглядати до сусіда, чекати вказівок дорослого, від страху перед помилкою.

Вихователь має пам’ятати:подив – важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес. Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, невідповідністю чогось уявленням малюка. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєріднийтрамплін до пізнавальної активності,опора для емоційної пам’яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.

Організована навчально-пізнавальна діяльність дітей у закладі дошкільної освіти

Світ навколо дитини – цікавий, незвичний, сповнений таємниць. Знайомство малюка з кожним об’єктом довкілля – це його власне «відкриття». Завдання ж дорослого – створити для цього оптимальні умови, тобто організувати навчально-пізнавальну й дослідницьку діяльність дошкільника. Пізнавальна діяльність дошкільників може носити і самостійний, і організо­ваний характер. У першо­му випадку пізнавальна діяльність здійснюється у формі самостійної діяль­ності, тобто такої, що ви­никає з власної пізнаваль­ної погреби особистості і в якій вона самостійно добирає засоби і методи пізнання. У другому випадку пізнавальна діяльність виступає у формі навчально-пізнавальної діяльності, яка організується педагогом і здійснюється під його керівництвом. Самостійна і організована форми пізнавальної діяльності тісно пов’язані між собою, впливають одна на одну, зокре­ма, пізнавальні дії й операції, засвоєні в організованій навчально-пізнавальній діяльності, можуть бути перенесені в самостійну пізна­вальну діяльність, а пізнавальний досвід, отриманий у процесі само­стійної пізнавальної діяльності, може стати основою організованого навчання дошкільників.

Зупинимося детальніше на організованій навчально-пізнавальній діяльності.

Механізми включення дітей в організовану навчально-пізнавальну діяльність

Організована навчально-пізнавальна діяльність у закладі дошкільної освіти є складовою освітнього процесу фактично в усіх вікових групах. Педагог планує і проводить її відповідно до програмових за­вдань та з урахуванням потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей.

Не треба шукати протиріч між організованим характером цього виду діяльності, що задається педагогом, та інтересами самої ди­тини. Іноді можна почути таке трактування: якщо діти не хочуть, то й не треба з ними проводити заняття, тим більше — примушувати їх. Але, по-перше, всі діти одночасно й одностайно не можуть не хотіти, скажімо, малювати чи займатися фізкультурою. Адже ми знаємо, що майстерний педагог знайде можливостіврахувати певні ситуативні бажанняйінтереси вихованців, залучаючи їх до організованих занять. Якщо якась частина дітей захоплена у цей час певною діяльністю, заняття можна провести по підгрупах, або гнучко змінити розпорядок, перенісши це заняття на інший день чи на другу половину дня. По-друге, вся система освітніх впливів має спрямовуватися наформування значущої для дітей мотиваціїпізнання і навчання, яка й скеровуватиме пізнавальну активність малюків, стимулювати розвиток їхніх пізнавальних інтересів і почуттів.Основою такого підходує природна допитливість дошкільників. Якщо педагог проводитиме заняття цікаво, кожного разу по-різному, під час групового навчання забезпечуватиме диференційований та індивідуальний хід, він зможе викликати й утримувати у дітей стійкий інтерес, поступово сформувати у них звичку і потребу пізнавати, навчатися та відкладати свої справи на потім заради організованих занять із дорослим.

Для організованого навчання у розпорядку дитячої життєдіяльностівизначають зручний часз огляду, зокрема, на:

· вік малюків;

· їхню оптимальну працездатність у певні проміжки часу;

· поєднання з іншими видами організованої, самостійної діяльності й побутовими процесами;

· розподіл загальних навантажень упродовж дня та інші чинники.

Значення організованої навчально-пізнавальної діяльності дошкільників.

Чому цей вид діяльності потребує спеціальної уваги педагога? Саме тому, що у період дошкільного дитинства закладаються основи власне навчально-пізнавальної діяльності, яка стане провідною у дальшому шкільному житті.

Організоване і кероване дорослим, а не пущене на самоплин навчання дошкільників дає змогу чітко і послідовно формувати у дітей не лише систему уявлень про світ природи, речей, людей, стосунків, емоцій і почуттів, власного Я, а й ставлення до них —систему цінностей, що є основою становлення особистості. Крім цього, у проце­сі навчання у дітей формуються життєво і соціально важливі уміння і навички, які закріплюються у процесі життєдіяльності. Включаючись у таку діяльність, діти переживають радість відкриттів, подив від нового, оволодівають способами пізнання, дій, а головне — накопичуютьперший досвід навчальної діяльності, необхідний для безболісного входження у шкільне життя, подальшого успішного навчання у школі, зміни соціального статусу, опанування нової соціальної ролі — школяра, ділових та особистісних взаємин у системах «учень — учитель», «учень — учень».

Організоване навчання дошкільників має великі потенційні можливості длярозвитку довільності психічних процесів і поведінки. Діти навчаються:

· концентрувати увагу на предметі вивчення;

· свідомо виконувати установку педагога на сприймання, запам’ятовування і відтворення інформації;

· стримувати емоції, ситуативні бажання;

· контролювати і оцінювати свою діяльність.

Завдяки створюваним педагогічним умовам і продуманим педа­гогічним впливам ця діяльність сприяєзапочаткуванню якостей особистості дитини, зокрема таких, як:

· організованість;

· відповідальність;

· працелюбність;

· самовладання;

· спостережливість;

· креативність.

Не слід забувати й про значний виховний потенціал занять, який може реалізуватися шляхом підбору змісту навчання, методів, прийомів і засобів його подачі, способів взаємодії дітей між собою та з педагогом. Сучасне заняття у закладі дошкільної освіти через подачу но­вої інформації, формування знань, умінь, навичок має закладати основу ціннісних, моральних орієнтирів для скеровування дитячої особистості у світі природи, речей, мистецтва, людей, стосунків, емоцій, людських станів, настроїв тощо.

Усе сказане вище підтверджу­ється як науковими дослідженнями, так і багаторічними спостереження­ми вихователів закладів дошкільної освіти та вчителів початкових класів. Однак не можна перетворю­вати навчально-пізнавальну діяль­ність дошкільника на аналог шкіль­ного поурочного навчання.Організоване навчання малюків якісно відрізняється від шкільногоформами, методами і прийомами, засо­бами, стилем взаємодії педагога з дитиною, а не лише змістом, обся­гом програмового матеріалу, рівнем вимог до дитини.

Організована навчально-пізнавальна діяльність дошкільни­ків— це цілеспрямований двобічний процес, у якому органічно по­єднуються безпосередній і опосередкований педагогічний вплив пе­дагога з активністю, самостійністю процесу пізнання дітьми навко­лишнього світу. Слід зазначити, що навчання відбувається під час тісної взаємодії дорослого і дитини, проживання ними спільної діяль­ності. Але організація цієї діяльності передбачаєкерівництво нею з боку педагога, а саме:

· визначення цілей;

· прогнозування очікуваних результатів;

· мотивація пізнання;

· визначення змісту, який передбачається засвоїти;

· створення розвивального середовища;

· надання навчально-пізнавальній діяльності емоційно-пози­тивного характеру;

· регулювання процесу пізнання та спрямування його на досягнення позитивних результатів;

· оцінювання індивідуальних досягнень дітей.

Заняття як форма організації навчально-пізнавальної діяльності дітей у закладі дошкільної освіти.

Окремого роз’яснення потребує така форма організації навчально-пізнавальної діяльності дітей у закладі дошкільної освіти, якзаняття, оскільки навколо нього останнім часом точаться досить гострі дискусії. Дехто вважає, що заняття як форма організації навчання у сучасному закладі дошкільної освіти вже не повинні застосовуватися з міркувань відмови від жорсткої регламентації, заорганізованості, задидактизованості дитячої життєдіяльності та надання пізнавальній діяльності малюків більш вільного характеру. Дійсно, ці слушні міркування мають бути реалізовані у контексті особистісно орієнтованого підходу до освітньої обот из дошкільниками. Проте, вони напряму не відкидають потребу в заняттях як формі організованої навчально-пізнавальної діяльності, яка має використовуватися гнучко, не жорстко регламентовано у часі і просторі, цілеспрямовано.

Трактування понять «заняття» і «зайнятість»

Поняття «заняття» не можна підміняти поняттям «зайнятість», адже кожне з них має своє значення. Зокрема, «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (укладач — Бусел, В.Т. — К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005), дає такі значення слова «заняття»:

· те, чим хто-небудь займається (справа, праця і т. д.);

· урок, лекція у навчальних закладах.

Так, у першому значенні заняттям можна вважати будь-яку справу, якою дитина може займатися і в побуті, і під час гри, трудової чи якоїсь іншої організованої або самостійної діяльності: розфарбовує вона малюнок чи гортає книжку, миє іграшку тощо. Тут в йдеться про конкретну форму організації життєдіяльності. При цьому будь-яке дитяче заняття як справа, рід діяльності може бути включене до змісту різних форм організації життєдіяльності.

Наприклад: розводити фарбу малюк може і для малювання чи розфарбовування під час своєї самостійної художньої діяльності, і на організованому за планом вихователя занятті з малювання, і допомагаючи дорослому за його дорученням.

Основні форми організованої навчально-пізнавальної діяльності у закладі дошкільної освіти:

· заняття різних видів

· гурткова, секційна (студійна) робота

· індивідуальна робота у повсякденні

· організовані дидактичні ігри у повсякденному житті

· екскурсії у природне і соціальне довкілля, спостереження у повсякденні • елементарні досліди, пошукові ситуації у повсякденні

У нашому прикладі «розводити фарбу» — це і є заняття дитини у значенні «справа», а самостійна художня діяльність, заняття з малювання, доручення – це форми організації освітнього процесу. Як бачимо, необхідно з’ясувати поняття «заняття» як організаційної форми роботи в дошкільному закладі.

У другому значенні заняттям називають урок і лекцію — усталені форми організованого навчання у школах і вищих навчальних закладах. А у дошкільній педагогіці й дидактиці за­няттям традиційно при­йнято називати одну з форм організованої навчально-пізнавальної діяльності дошкільників.

Знову звертаю­чись до «Великого тлу­мачного словника су­часної української мо­ви», знаходимо там і кілька трактувань по­няття «зайнятість»:

· стан людини, яка постійно зайнята якою-небудь робо­тою, справою;

· стан людини, яка не має вільного часу;

· сукупність соціально-економічних відносин між людь­ми для забезпечення працездатного населення робочи­ми місцями, наявність роботи, занять (проблема зайня­тості).

Користуючись першим значенням, ми можемо назвати зайнятіс­тю дитини, скажімо, постійне відвідування нею дитячого садка чи спортивної секції, художнього гуртка у Будинку дитячої творчості, зовсім не маючи на увазі ті види і форми роботи, до яких її долучати­ме там педагог.

У другому значенні і дошкільника, постійно залученого до різ­них справ, ми можемо назвати зайнятою дитиною.

У третьому значенні поняття «зайнятість» стосовно буття дошкільника не застосовується.

Для того щоб не збивати й не заплутувати практиків такою бага­тозначністю термінів, пропонуємо дотримуватися традиційного тлу­мачення «заняття» як форми організованого навчання, прийнятого у дошкільній педагогіці поряд з іншими формами організації дитячої життєдіяльності.

Консультація від 07.10.2021

Тема: Пізнавальні діалоги в роботі з дошкільниками.

План проведення:

1. Пізнавальні діалоги замість традиційних бесід.

2. Типові помилки вихователя під час діалогу з дітьми.

3. Як організувати пізнавальний діалог.

4. Підготовка дітей до участі в пізнавальних діалогах.

Вихователі часто скаржаться, щодошкільники неохоче вступають удіалог, невміють висловлювати думку. Яксформувати вдітей такі вміння? Змінити підхід доорганізації мовленнєвої взаємодії. Невсі педагоги спілкуються здітьми двосторонньо. Тож діалогічність залишається нанизькому рівні або відсутня взагалі. Щоб підтримувати діалогічність істимулювати мовлення дітей, організовуйте пізнавальні діалоги замість традиційних бесід.

Чому потрібні зміни.

Здебільшого вдитячих садках педагоги проводять бесіди, заяких мисленнєва тамовленнєва діяльність дітей жорстко регламентована планом. Такі розмови спрямовані нате, щоб діти невідкривали істину, своє «живе» знання, алише запам’ятовували тасловесно відтворювали «мертве» знання, подане дорослим уготовому вигляді.

Типові помилки вихователя: —перебиває дитину, якщо їїдумка здається йому незовсім правильною;невідповідає назапитання, які «невписуються» взапланований хід бесіди;недає змоги поміркувати, поспішає самостійно відповісти насвоє запитання або, виказуючи недовіру дитячому розуму, підказує способи розв’язання завдання; висміює невдалу думку; нечує суті сказаного, пропускає цінну, хоч інезовсім вдало оформлену ідею. Зовні традиційна бесіда схожа надіалог, проте посуті категорично від нього відрізняється. Дорослий займаєпозицію «над розмовою», відповідно доякої він визнає суб’єктом мовлення лише себе, ітому намагається наповнити бесіду власним змістом. Хіба незнайомий більшості вихователів іметодистів «парадний» конспект заняття, вякому прописані відповіді дітей накожне заплановане запитання? Якщо вихователь уже допочатку бесіди орієнтований саме натаку відповідь, будь-яку іншу він сприйматиме якнеправильну.

Урезультаті таких бесід діти опановують лише певні діалогічні вміння, але нестають співрозмовниками. Вихователь применшує чинавіть ігнорує особистості дітей якучасників діалогу, партнерів, рівноправних суб’єктів пошуку істини. Так він мінімізує нелише розвивальний ефект бесіди, аймотивацію дошкільників допошуку істини вподальшому житті, унеможливлює потяг дознань.

Як організувати пізнавальний діалог.

Перш ніж говорити про особливості організації пізнавального діалогу здошкільниками, визначмо його основну відмінність. Під час пізнавального діалогу діти нелише закріплюють відоме, айздобувають нові знання. Такі діалоги стимулюють розвиток пізнавальних процесів ідопитливості, навчають дітей мислити, розмірковувати, доводити свою думку.

Щоб діалог став пізнавальним, обираючи тему, поставте собі запитання: «Яку життєво важливу інформацію, переконання чинастанову діти засвоять під час заняття?» Спираючись навідповідь, сформулюйте тему. Відтак підготуйтеся доїїобговорення— поставте собі тізапитання, навколо яких будуватимете розмову здітьми.

Під час діалогу ставте запитання, які дадуть дітям змогу «прожити» ключову ідею навласному досвіді. Саме проживання, анесприйняття інформації вготовому вигляді активізує пізнавальну діяльність дошкільників. Іпомилка— його обов’язкова складова. Дозволяйте дітям помилятися. Проте нелише приймайте помилки, айдопомагайте їхпроаналізувати, усвідомити причини тазнайти способи їхвиправити. Якщо уникатимете помилок чиігноруватиметеїх, діалог втратить розвивальний ефект.

Правила для педагога: Сприймайте дітей якрівноправних співрозмовників. Слухайте уважно, щоіякговорять діти. Аналізуйте йадекватно реагуйте нанесподівані запитання, репліки, емоційні реакції дітей. Підтримуйте йрозвивайте основні змістові лінії багатоголосої розмови. Враховуючи вікові психологічні особливості дошкільників, під час пізнавального діалогу візуалізуйте процес відкриття істини. Для цього створіть разом іздітьми карту розумових дій. Оскільки здатність досимволізації вдошкільників щеформується, їмважко самим дібрати необхідний символ. Запропонуйте навибір кілька символів, серед яких діти виберуть саме той, щовідповідає їхньому власному баченню суті досліджуваного поняття.

Аналізуючи разом іздітьми поняття «рух», розгляньте символічні зображення: стрілку, крапку, квадрат; пряму, хвилясту йламану лінії тощо. Відтак запропонуйте дітям обрати символи тапояснити свій вибір. Ащоб допомогти їмвизначити конкретні кроки довласної мрії, скористайтеся символом «Пірамідка» або «Драбинка», вершиною якої буде сама мрія. Кожну сходинку запропонуйте дітям заповнити змістовими етапами, щонаближають їхдоцієї мрії.

Продумайте, якрозмістити дітей. Традиційно вихователі використовують шкільну модель: «Діти, погляньте намене!» Уній дорослий позиціонує себе якголовну фігуру, принижуючи статус інших учасників процесу: «Ваша справа— слухати мене». Для пізнавального діалогу розмістіть дітей так, щоб вони бачили перед собою нелише вихователя, айінших дітей ісприймали їхякспіврозмовників. Нестійте над дітьми, асядьте разом ізними настільчику вколі. Так випродемонструєте дітям, щохоч ізалишаєтеся головним, але сприймаєте їхякрівноправних партнерів успільному пошуку істини..

Як підготувати дітей

Доучасті впізнавальних діалогах дітей готуйте поступово. Для цього, починаючи змолодшого віку, формулюйте запитання, обирайте лексико-граматичні вправи йорганізовуйте пошукову діяльність дітей відповідно допринципу багатоваріантності.

Щоб показати дітям безмежність пізнання істини, скористайтеся простим таефективним прийомом, який Пеггі Дженкінс(Peggy J. Jenkins)описала укнизі «Виховання духовності удітей». Запропонуйте їмвиявити свою спостережливість, розглядаючи йназиваючи предмети угруповій кімнаті. Відтак пробийте олівцем варкуші маленьку дірку йзапропонуйте дітям подивитися через неї навсе, щовони називали дотого. Заохочуйте дітей зіставляти враження від сприймання тих самих предметів по-різному. Так видопоможете дітям зрозуміти, щодеколи людина може робити висновки, неоперуючи всією інформацією.

Скористайтеся також прийомом, запропонованим швейцарським психологом Жаном Піаже(Jean Piaget). Розташуйте дітей кружка тазапропонуйте їмрозповісти, щосаме вони бачать, коли дивляться напредмет усередині кола. Сенс утому, щодіти дивляться напредметізрізних боків, аотже, сприймають його по-різному. Відтак зробіть висновок: розглядаючи будь-яку проблему, миопираємося навласні погляди, небачачи картину зінших боків. Цедопомагає дітям усвідомити, щоіснують інші правильні відповіді наодне йтесаме запитання.

Іще один спосіб реалізувати принцип багатоваріантності— поставити запитання, які припускають численні варіанти відповіді. Запропонуйте дітям поміркувати над такими запитаннями: «Чому кінь неп’є воду зісклянки?», «Якшвидко охолодити гарячу воду?», «Якзірвати яблуко, якщо воно висить високо?» тощо.

Окрім пошукових запитань, використовуйте багатоваріантні лексичні завдання тавправи, наприклад дібрати асоціацію доподаного слова. Наслово «дупло» діти середньої групи надали 14відповідей: дерево, дуб, ліс, пташка, дірка, білка, горішки, стовбур, дятел, зимова хатка, житло, сова, тепло інавіть карієс узубі.

Утаких завданнях незупиняйтеся наодній чидвох відповідях. Спонукайте дітей допошукузапитаннями-стимулами: «Яксказати по-іншому? Ащеякможна?» Незабувайте відзначати ісхвалювати бажання дітей сказати своє слово: «Діти, випомітили, якВіталік цікаво сказав?»

Отже, щоб діти навчилися самостійно шукати відповіді, поряд ізтрадиційними методами мовленнєвої взаємодії використовуйте пізнавальні діалоги. Під час них дошкільники усвідомлять, щоіснує більш ніж одна думка, йдопоможуть одне одному побачити ситуацію зрізних боків.

ПЕДГОДИНА

ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: 14.09 2021

Тема: Зміст та умови реалізації оновленого БКДО як Державного освітнього стандарту.

Порядок денний:

1.Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти, як Державний освітній стандарт: аналізуємо зміни.

2. Ключові пріоритети змістовного освітнього процесу в ЗДО.

3. Інноваційні освітні програми, новітні технології, як засіб зацікавленості вихованців до організації різноманітних форм життєдіяльності та підвищення рівня розвитку розвиненості, вихованості та навченості дошкільників.

4.Сучасні підходи до планування освітнього процесу.

Колективна консультація від 09.09.2021

Тема: «Розвивальне середовище ненапоказ, а для дітей».

План проведення:

1.Вплив розвивального середовища на розвиток дошкільників.

2. Вимоги до створення розвивального середовища у кожній віковій групі.

3.Правильність облаштування групового приміщення.

Значний вплив нарозвиток дошкільників мають нелише дорослі, які їхвиховують інавчають, айсередовище, вякому перебувають діти. Облаштоване належним чином розвивальне середовище сприяє активності тасамовдосконаленню кожної дитини, стимулює розвиток їїздібностей інахилів. Для того щоб дошкільники мали змогу втілювати свої творчі задуми упрактичній діяльності необхідно створити комфортне, насичене йдинамічне розвивальне середовище.

Яких вимог дотримуємося.

Розвивальне середовище має відповідати віковим особливостям дітей, давати їмзмогу займатися різними видами активностей чиусамітнюватися, підтримувати ініціативу йсамостійність істворювати емоційний добробут. Тому середовище вусіх вікових групах вихователі облаштовують відповідно допевних вимог.

Насиченість. Для того щоб зробити середовище насиченим, вихователі добирають матеріали йобладнання відповідно дотеми, освітніх завдань таосновної діяльності дітей:

· уранньому віці— предметна;

· молодшому тасередньому дошкільному— сюжетно-рольова гра;

· старшому дошкільному— гра зправилами.

До кожного навчального року необхідно оновлювавти ідоповнювати розвивальне середовище.

Динамічність.Розвивальне предметно-просторове середовище повинне бути мобільне. Так вихователі мають змогу змінювати його складові відповідно доосвітньої ситуації, інтересів іможливостей дітей.

Середовище в кожній віковій групі містить три складові втакому співвідношенні,%:

· робоча зона— 30;

· зона активної діяльності— 50;

· зона спокійної діяльності— 20.

Умолодшій ісередній групах напочатку навчального року вихователі організовують робочу зону відповідно дозавдань ізмісту освітньої програми. Атакож навчають дітей власноруч організовувати простір для спільної активної діяльності таоблаштовують місце для індивідуальної спокійної діяльності. Щоб відокремити різні осередки, використовують роздільники тамаркери середовища. Старші дошкільники організовують простір середовища самостійно знезначною допомогою дорослих.

Поліфункціональність. Усі об’єкти розвивального середовища поліфункціональні, тобто виконують різні функції тарозв’язують різні завдання. Тому діти мають змогу використовувати їхурізних видах діяльності. Такі предмети стимулюють взаємодію дорослих ідітей іїхню різноманітну активність, допомагають розвивати ігрову діяльність іпоєднувати різні види діяльності. Зазвичай цеприродні матеріали, предмети-замінники тадитячі меблі.

Варіативністьпередбачає наявність угрупірізноманітних осередків івідповідних їмматеріалів, ігор, іграшок таобладнання. Щоб реалізувати цювимогу, вихователям необхідно періодично змінювати угрупі ігровий матеріал відповідно дотеми чиподії, додавати нові предмети, які стимулюють ігрову, рухову, пізнавальну йдослідницьку активність дітей.

Для того щоб іграшки ненабридали дітям, розділяйте ігрові комплекти накілька частин ізмінюйте їхорієнтовно раз утри місяці. Так ігровий процес стає більш різноманітним таемоційно насиченим, адже нові іграшки викликають творчий ентузіазм. Аповернення до«старих» пробуджує спогади про колишні ігри, багато зяких діти хочуть повторити, але тепер вони можуть доповнити гру тавнести внеї елементи нового досвіду.

Доступність – це принцип витягнутої руки дитини. Тобто всі іграшки, ігрове обладнання, матеріали тапосібники розміщені вдоступних для вихованців місцях.

Безпечність.Усі елементи розвивального середовища надійні табезпечні. Необхідно використовувати лише сертифіковану продукцію, якавідповідає санітарним вимогам імає психолого-педагогічну цінність.

Розвивальне предметно-просторове середовище групи структуруємо танаповнюємо відповідно доособливостей вихованців, їхніх інтересів ісоціального досвіду. Об’єкти розвивального середовища відображають національно-культурні, кліматичні особливості татрадиції регіону, атакож відповідають необхідній тематиці.

Непропонуйте дітям муляжі реальних продуктів харчування, зменшені копії побутової техніки чиінструментів, адже вони суттєво збіднюють гру дітей. Натомість використовуйте предмети-замінники— неоформлені чиприродні матеріали. Вони сприяють розвитку вдошкільників уяви тазнаково-символічної функції мислення. Діти мають вільний доступ доцих матеріалів ісамостійно їхвикористовують. Наприклад, вони вигадують сюжет гри, розподіляють ролі тапропонують варіанти, якзастосовувати той читой предмет угрі.

Угрупах раннього віку вихователям необхідно віддавати перевагуіграм іпосібникамдля сенсорного розвитку дітей. Окрім загальновідомих сенсорних іграшок накшталт втулок, пірамідок, застібок таінших предметів для розвитку дрібної моторики, застосовуйте власноруч виготовлені йестетично оформлені великі сенсорні килимки різнобічної педагогічної спрямованості. Використовувати такі килимки можуть кілька дітей одночасно, щоробить будь-яку діяльність цікавішою. Діти самостійно обирають сегмент для діяльності, азгодом можуть змінити один вид діяльності надругий, почерзі міняючись місцями.

Групове приміщення поділяємо наокремі осередки задопомогою спеціальних предметів— легкихперегородок, ширм, геометричних модулів, лавок, великих клаптиків тканини тощо. Діти йвихователі можуть легко їхпереміщувати— створювати нові зони чиперероблювати наявні. Цедає змогу оптимально використовувати площу приміщення татрансформувати його під конкретну гру. Укожній групі педагоги створюють різні осередки.

Уроботі здошкільниками активно використовуйте ігри зпіском таелементи пісочної анімації.

Як оформлюємо приміщення

Особливу увагу миприділяєйте естетиці інтер’єру. Немаючи широкого матеріально-технічного оснащення, педагогічні працівники табатьки можуть оформити інтер’єр задопомогою власної художньої творчості— фіранок, розпису стінних шаф, декоративних панно, ікебани, мережива тощо. Також створити затишні куточки зм’якими меблями тапредметами домашнього інтер’єру. Під час різних режимних моментів якуприміщенні, так інатериторії застосовуйте музичний супровід, щостворює сприятливий емоційний фон ізнайомить дітей ізнайліпшими зразками музичного мистецтва. Усе цепозитивно впливає наемоційний добробут дошкільників, формує вних почуття впевненості йзахищеності.

«Доросла» естетика незавжди підходить для дітей іпотребує надто бережливого ставлення, щообмежує активність дошкільників. Вихованцям потрібен простір для вільної діяльності йфізичних дій, апредмети інтер’єру часто стають недоторканними. Тож не«впадайте вкрайнощі», встановлюючи декоративні водоспади чисвітлові панно. Важливіше, щоб приміщення прикрашали власні поробки, малюнки, улюблені картинки йпредмети дітей.

Пейзажі, картини зказок чифільмів швидко набридають, стомлюють ідітей, ідорослих, априбрати їхскладно— для цього потрібен ремонт. Тож розміщуйте настінах замінні тазрозумілі для дошкільників прикраси тадекоративні елементи.

Старших дошкільників обов’язково залучайте дооформлення приміщення своєї групи. Так вони орієнтуються ненавласні естетичні вподобання, анадитячі смаки тапотреби.

Отже, середовище угрупі стає розвивальним, коли іграшки йобладнання відповідають віку йінтересам дітей. Вони мають давати змогу зайнятися будь-яким видом діяльності— розіграти здрузями побутову ситуацію, скласти конструктор чипобути наодинці. Іщоб наші вихованці завжди мали вибір, вам вихователям необхідно невтомлюватися поліпшувати розвивальне середовище.

Кiлькiсть переглядiв: 228

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.