Як батькам навчити свою дитину безпеці

Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, потрібно пояснити їй, чому вони важливі. Ви можете домогтися підпорядкування дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає дитину у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для безпеки. Чим більш справедливими правила здаються дитині, тим більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься.

Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу): дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно; дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.

Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити їй правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину) і попередити, що так робити не можна.

Таке попередження потрібно робити лише один раз. Якщо дитина повторює небезпечну поведінку, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки, пов'язані з потребою убезпечити дитину. Наприклад, якщо вона знову вибігла на проїжджу частину, варто відвести її додому і пояснити зв'язок між її поведінкою й наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати проїжджою частиною не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно гратися на вулиці, грайся вдома».

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими і вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити вам, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.

Внутрішній голос

Для безпеки дитина потребує чогось більшого, ніж просто дотримання правил. Дитина має довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. Із вашою допомогою вона мусить розвивати свій внутрішній голос, який попереджатиме її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо. Тому навчіть дитину довіряти інстинктам. Щоразу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна прислухатися до нього.

Репетиція безпеки

Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов'язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:
- Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов по тебе в дитячий садок і запропонував відвести додому?
- Що б ти зробив, якби твій м'яч викотився на дорогу?
- Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті й не зміг мене знайти?
- Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?
- Як би ти вчинив, якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?
- Що б ти зробив, розбивши склянку?
- Як би ти вчинив, якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?
- Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.

Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м'яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо.

Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні із її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.

/Files/images/анавчаэмось безпецы.jpg

Навчаємо дитину справлятися з емоціями

Маленькі діти часто не знають, як упоратися з почуттям злості, але батьки можуть навчити їх розслаблятися й відпускати свої емоції. Зрозуміло, у дорослих більше реальних причин відчувати злість (у вас проблеми на роботі, ви впустили й розбили телефон або потрапили в затор). Але поставте себе на місце дитини: у її житті теж багато розчарувань. Її засмучують інші діти, які не бажають ділитися іграшками; дорослі, що втручаються в її ігри; старші брати, які мають у родині більше привілеїв, і безліч речей, які дитина ще не засвоїла. Не дивно, що маленькі діти так часто схильні до емоційних зривів.

Ви не можете усунути причини таких емоційних зривів, але вже у віці 2–3-х років слід навчити дитину контролювати себе. Ваше завдання – допомогти їй знайти способи висловлювати емоції та справлятися з ними. Коли дитина впадає в істерику, у вас може виникнути спокуса закликати її до порядку, але це ще більше її розсердить. Натомість варто виявити співчуття й запропонувати дитині знайти кращий спосіб виразити емоції.

Діти, котрі лишаються спокійними у важких ситуаціях, більш схильні досягати життєвого успіху. Згідно з дослідженням американських психологів, діти, які легше справлялися з емоціями, показували кращі результати в навчанні й соціальному житті. Вони також виявлялися більш емоційно стійкими в стресових ситуаціях.

Зрозуміло, деяким дітям важче, ніж іншим, залишатися спокійними, коли вони відчувають тиск, але в будь-якому разі батьки можуть допомогти їм стати спокійнішими.

Визначте почуття

Маленькі діти можуть не розуміти, що вони відчувають злість, адже просто дають вихід своїм почуттям. Вам потрібно допомогти дитині усвідомити її почуття, перш ніж вона їх висловить.

Пояснюючи дитині природу почуттів, використовуйте аналогію з вулканом: лава деякий час кипить усередині вулкана, перш ніж прорветься назовні. Скажіть дитині, що почуття злості працює так само, але можна навчитися запобігати виверженню.

Перш за все, дитина повинна навчитися називати свої емоції. Обговорюйте з дитиною ті чи інші ситуації, наприклад: «Мені здається, ти гніваєшся на свого друга, тому що він дражнив тебе, чи не так?». Згодом дитина теж навчиться використовувати такі фрази. Коли вона буде краще розуміти свої емоції, навчіть її розпізнавати фізичні прояви почуттів («Мої щоки горять») і ситуації, які викликають ці почуття («Я гніваюся, коли мій старший брат робить те, що мені заборонено»). Так вона навчиться розпізнавати свої емоції.

Робіть паузи

Поговоріть із дитиною про те, як важко тверезо мислити, відчуваючи негативні емоції. Навчіть дитину робити паузи, щоб заспокоїтися, і після цього шукати вирішення проблеми.

Щоб дитина заспокоїлася, можливо, вам знадобиться відвести її в тихе та спокійне місце. При цьому вам потрібно впоратися з її протидією (наприклад, скажіть: «Любий, тобі треба заспокоїтися»). Якщо ви просто поведете дитину з місця, де розгортається емоційно складна ситуація, цього може виявитися недостатньо. Вам потрібно буде запропонувати їй якусь дію (наприклад, послухати музику або побігати у дворі).

Є ще один відомий спосіб заспокоїтися – глибоке дихання. Поясніть дитині, що почуття злості змушує її дихати частіше. Щоб заспокоїтися, необхідно повільно вдихати через ніс і видихати ротом. Дитину можна навчити цього з раннього віку, і це стане її звичкою.

Обговоріть ситуацію

Як тільки дитина заспокоїлася, вона може відразу ж забути про те, що її турбувало. Але якщо вона все ще сердиться, запитайте, що вона наступного разу може зробити по-іншому, щоб уникнути негативних емоцій. Якщо дитині годі щось придумати, запропонуйте варіант самі (наприклад: «Якщо ти пропонуєш братові пограти у футбол, а він зайнятий, запропонуй йому пограти, коли він закінчить свою роботу). Сприймаючи ваші ідеї, дитина навчиться й сама знаходити рішення, які влаштовують усіх.

Така стратегія спілкування може допомогти вам контролювати ситуацію, не допускаючи, щоб дитина відчувала негативні емоції. Наприклад, коли дитина в магазині вимагає купити їй іграшку, можна поставити їй ультиматум під виглядом вибору: або вона припиняє випрошувати іграшку, або йде додому з татом. У такому випадку вона сама обирає варіант подальшого розвитку подій.

Використовуйте гумор

Люди, які можуть посміятися над своїми проблемами й над собою, краще справляються зі складними ситуаціями. Коли дитина бачить, що ви з гумором ставитеся до своїх проблем, вона починає робити так само. Наприклад, якщо ви з дитиною їдете в машині й потрапили в затор, перетворіть ваше занепокоєння на жарт («Минулого тижня я бачила в автосалоні автомобілі, які літають. Шкода, що я не купила такий автомобіль, зараз би він нам став у нагоді»). Якщо ви бачите, що дитина перебуває у стресовому стані, постарайтеся полегшити її стан за допомогою жарту («Ти гніваєшся через те, що молодша сестра впустила твоє морозиво на землю? Пояснімо їй, що морозиво потрібно їсти, а не саджати в землю»).

Створіть у будинку зону, у якій не можна кричати

Не варто пояснювати, що в батьків, які кричать на своїх дітей, згодом діти також схильні кричати на тих, хто навколо. Не можна очікувати, що дитина навчиться контролювати свої емоції, якщо ви самі не вмієте цього робити.

Навіть якщо у вас із дитиною виникають розбіжності, привчіть її обговорювати ситуації спокійним тоном. Установивши таке правило в себе вдома, продумайте план, як навчити цього дитину. Наприклад, спочатку ви можете використовувати нагадування («Не забувай правило – ми не кричимо»), потім попередження («Якщо ти знову підвищиш голос, ми не підемо на вихідних у кіно, як домовлялися раніше»). Будьте готові застосувати наслідки, якщо попередні методи не спрацюють.

Зрозуміло, не тільки дитина може порушувати це правило. Якщо ви самі підвищите голос під час розмови, вибачтеся перед дитиною. Скажіть дитині: «Мене розлютила твоя поведінка, але я не повинна була переходити на крик». Якщо ви відчуваєте, що скоро можете втратити самовладання, візьміть паузу – керуйтеся тим же правилом, якого ви вчите дитину. Скажіть їй: «Я дуже засмучена, щоб обговорювати це зараз. Мені потрібен час, щоб заспокоїтися, і після цього ми зможемо поговорити. Так ви не тільки показуватимете необхідність обговорювати ситуації без крику, а й навчатимете дитину керувати гнівом.

Успіхів вам, навчатися ніколи не пізно!!!

/Files/images/аптечка.jpg

Мама - це не засіб для виховання дитини.

І дитина, і мама мають свої права.

Абсолютно нормально, коли ви йдете (на роботу), але при цьому говорите дитині: «Ти засмучена, що я йду. Я розумію, що ти будеш сумувати. Я теж буду сумувати. Ми зустрінемося ввечері - і я буду з тобою ».

Ну а якщо говорити маленькій людині: «Що ти знову плачеш? Невже ти хочеш, щоб ми залишилися без грошей » - це вже називається невиконанням батьківських обов'язків.

Виконання батьківських обов'язків не полягає в тому, щоб задовольняти всі бажання дитини завжди. Вони полягають у тому, щоб бути уважним до почуттів дитини, допомагати їй адаптуватися до тієї реальності, яка є, але яка не завжди відповідає її бажанням.

Наші діти мають право засмутитися, якщо їм щось не подобається.

з інтерв'ю Людмили Петрановської

/Files/images/б арт 1.jpg

Емоційні ігри для дітей і батьків

Якщо у вас є всього п'ять хвилин, щоб пограти з дитиною, найкращий спосіб провести з нею час - зробити щось, що змусить її розсміятися. Але це може бути непросто. І ось чому.

Кожен день дитині доводиться справлятися з багатьма складними почуттями, такими як:

страх («Що, якщо під ліжком хтось є?»);

злість («Зараз моя черга! Це несправедливо!»);

ревнощі («Батьки люблять молодшого брата більше, ніж мене»);

приниження («Учитель зробив мені зауваження, і всі в класі з мене сміялися»);

паніка («Я хочу в туалет, а поблизу немає туалету»);

розчарування («Нікому немає діла до того, що я хочу»).

У дітей будь-якого віку повсякденні проблеми викликають найрізноманітніші почуття. Зрозуміло, у період карантину й діти, і батьки частіше відчувають страх, розчарування і швидше втомлюються.

Якщо діти не можуть впоратися зі своїми емоціями в міру їх виникнення, вони, образно кажучи, «ховають» їх у своєму тілі. Іншими словами, у тілі наростає напруга, яку потрібно вивільнити. У кров дитини виділяється велика кількість гормонів стресу, і від цього вона стає примхливою і дратівливою.

На щастя, природа передбачила, як діти можуть справлятися з емоціями. У цьому їм допомагає гра, особливо така, яка викликає у дітей сміх. Гра для них - це один з основних способів, за допомогою яких вони переробляють емоції. Сміх змінює хімічний склад організму: знижує рівень гормонів стресу і підвищує рівень гормонів радості. Тому дітям потрібно гратись. Це їхня робота. Граються всі ссавці - це їх спосіб розвинути навички, які їм знадобляться у дорослому житті (наприклад, навички полювання або комунікації). Гра знімає напругу і допомагає дітям справлятися з сильними емоціями, які з'являються при вирішенні нових завдань.

Діти проявляють більшу фізичну активність, ніж дорослі. Коли дитина емоційно збуджена, її тілу потрібно вивільнити всю накопичену енергію. Це одна з причин, чому у дітей більше фізичної енергії, ніж у нас. І тому маленькі діти іноді можуть нас втомлювати.

Але ми можемо використовувати цю особливість дітей у своїх інтересах. Коли ми граємося з дітьми в рухливі ігри, вони вивільняють гормони стресу, які могли б призвести до істерики. Крім того, гра - це спосіб навчання для дитини. Коли ви вчите дитину вивільняти емоції за допомогою гри, вона засвоює цей урок.

Головна перевага гри в тому, що вона зближує батьків і дітей. Якщо дитина відчуває емоційні труднощі через конфлікт з братами або сестрами, відчуває, що її не люблять або відчуває себе безсилою тощо, ви можете допомогти їй справитися з цією проблемою за допомогою гри.

У кінці дня ви можете втомлюватися. Можливо навіть, ви не любите гратися з дитиною. Але не пошкодуйте часу і виділіть всього 5 хвилин, щоб поспілкуватися з дитиною. Якщо ви будете це робити регулярно, ваша дитина стане більш чуйною, а у вас з'явиться більше енергії. Всього п'ять хвилин гри на день допоможуть вам стати більш щасливими батьками.

Такі ігри не повинні бути довгими. Багато батьків кажуть, що після ігор вони відчувають себе бадьоріше. Це тому, що напруга і роздратування, накопичені протягом дня, викликають у нас почуття втоми. Коли ми граємося, рівень гормону стресу зменшується і у нас, і в дітей. Від цього ввечері у нас з'являється більше енергії.

Тому, коли дитина просить вас погратися з нею, домовтеся: ви, звичайно, пограєтеся з нею в залізницю або конструктор. Але перед цим ви зіграєте в гру, яку самі запропонуйте. Не дивуйтеся, якщо дитині сподобаються такі ігри, і вона буде просити вас гратися з нею знову і знову.

Розглянемо кілька ігор, у які ви можете грати з дитиною. Коли дитина погано поводиться або дражнить брата або сестру. Ми зазвичай говоримо в таких випадках: «Йому просто не вистачає уваги». Але хотіти уваги батьків природно для дитини. Кожна дитина час від часу хоче уваги і любові батьків. І примхлива поведінка - це єдиний відомий їй спосіб донести це. Як задовольнити цю потребу дитини? Спробуйте ось що:

1. «Ти не хочеш обійняти мене? Треба щось з цим зробити!» Підійдіть до дитини, міцно обійміть її і утримуйте в обіймах якомога довше. Не ослаблюйте хватку, поки дитина не почне вириватися, але і потім не відпускайте її відразу. Обійміть сильніше і скажіть: «Я так люблю тебе обіймати! Я ніколи тебе не відпущу! Пообіцяй мені, що скоро знову обіймеш мене». Потім відпустіть дитину, посміхніться їй і скажіть: «Спасибі! Мені це було потрібно!»

2. Розширена версія гри. Інтенсивнішу версію цієї гри можна використовувати, коли у дитини з'являється молодший брат або сестра, або ви занадто багато контролюєте дитину. Ваше завдання - переконати її, що ви її любите. Обіймайте і цілуйте її, потім дозволяйте їй вирватися, а потім знову доганяйте і обіймайте: «Мені потрібен мій Саша... Тобі не втекти... Я повинна наздогнати тебе і обійняти... О ні, ти втік, але я тебе наздожену... Ти бігаєш занадто швидко, але я не здамся... Я дуже сильно тебе люблю... Я тебе наздогнала і зараз обійму... О ні, ти занадто сильний... Але мені потрібно обіймати тебе знову і знову...»

Така гра розвіє всі сумніви дитини в тому, що батьки її люблять (часто діти погано поводяться саме з цієї причини). Ця гра може залагодити будь-які суперечки між дитиною і батьками.

3. Розширена версія з участю обох батьків. Жартома боріться зі своїм чоловіком за те, хто схопить і обійме дитину: «Я хочу його обійняти! – Ні, я хочу! - Я люблю його більше! – Ні, я!"

4. Коли дитина відмовляється від усього, що ви їй пропонуєте. Скажіть дитині: «Здається, у тебе такий настрій, щоб на всі мої пропозиції говорити «ні». У мене є ідея. Говори «ні» стільки, скільки хочеш. Я буду говорити тобі «так», а ти у відповідь можеш говорити «ні» таким же голосом. Якщо я буду говорити низьким або писклявим голосом - говори так само».

5. Коли дитина занадто схвильована або збуджена. Скажіть дитині: «У тебе зараз так багато енергії. Куди ми можемо її застосувати? Ти хочеш побігати? Підемо разом у двір - там ти зможеш нормально побігати». Знайдіть безпечне місце, де немає інших дітей, які будуть її дратувати. Дозвольте їй бігати навколо вас, стрибати і робити все, що вона захоче. Коли дитина втомиться, обійміть її і скажіть: «Коли у тебе багато енергії - це так весело. Але коли ти дуже збуджений, тобі потрібно трохи допомогти, щоб ти заспокоївся. А тепер зроби три глибокі вдихи, щоб розслабитися. Вдихай через ніс, видихай через рот. 1...2...3... Добре. Відчуваєш себе спокійніше? Тепер підемо додому і трохи почитаємо».

6. Коли і у вас, і у дитини багато енергії. Дозвольте дитині показати свою силу і здолати жахливого монстра: доганяйте дитину, гарчіть на неї і повторюйте низьким голосом, що ви знайдете її і покажете, хто тут головний. Але коли ви переслідуєте її, завжди дозволяйте дитині перехитрити або перемогти вас і втекти; дайте дитині пульт від телевізора і скажіть, що з його допомогою вона може зупинити вас. Дозвольте дитині керувати вами за допомогою пульта; коли дитина дає вам «п'ять», зробіть вигляд, що вона мало не збила вас з ніг; дайте дитині подушку - нехай вона вдарить вас нею. Падайте щоразу, коли вона вас вдарить. Продовжуйте гру, поки дитина веселиться. Говоріть їй: «Ти такий сильний! Я не можу встояти на ногах, коли ти мене штовхаєш!»

7. Коли дитина шахраює у грі. Скажіть дитині: «Схоже, у нас нові правила гри. Але чому ти завжди виграєш? Я ненавиджу програвати!» Зіграйте роль скривдженого невдахи, щоб дитина посміялась над вами.

8. Коли дитина занадто прив'язана до вас або відчуває сильне занепокоєння, коли вас немає поруч. Вчепіться за руку дитини, намагайтеся виглядати максимально нерозумно. Скажіть їй: «Я знаю: ти хочеш піти погратися, але ти мені потрібна! Я хочу бути тільки з тобою! Будь ласка, залишся зі мною!» Продовжуйте тримати руку дитини. Їй сподобається відчуття, що вона може відпустити або утримати вашу руку. Якщо ви будете вести себе досить нерозумно, вона засміється - і це допоможе зняти напругу перед прощанням. Коли вона остаточно відпустить вашу руку, скажіть їй: «Все добре. Я знаю, що ти повернешся. Ми завжди повертаємося один до одного».

9. Коли дитина занадто прив'язана до одного з батьків. Один з батьків, до якого прив'язана дитина (припустимо, мама), повинна сісти на диван. Тато повинен стати між нею і дитиною і сказати:

«Ти не зможеш дістатися до мами! Ви обидва мої! Тільки я можу бути з вами! Я не дозволю тобі дістатися до мами!»

10. Коли дитина спробує дістатися до мами, зробіть вигляд, що намагаєтеся її схопити, але у вас це не виходить. Коли вона підійде до мами, вона повинна посміхнутися дитині, обійняти її, а потім відпустити. Тато при цьому продовжує намагатися схопити її. Коли дитина буде сміятися, це допоможе їй впоратися зі своїми страхами і тривогами.

11. Коли ваші діти часто б'ються. Коли конфлікт між дітьми тільки виникає, скажіть їм: «Не могли б ви зараз побитися один з одним?» Коли діти почнуть штовхатися, коментуйте їх дії: «Ми бачимо двох братів, які, здається, не можуть порозумітися один з одним. Чи зможуть вони залагодити конфлікт? Залишайтеся з нами, щоб дізнатися відповідь на це питання. Зверніть увагу, як старший хлопчик хоче командувати, а молодший провокує його на конфлікт. З наших джерел стало відомо, що хлопчики не поділили печиво. Чи зможуть вони знайти вихід з цієї ситуації? Чи достатньо вони кмітливі, щоб зрозуміти, що в шафці є ще печиво? Не перемикайтеся...» Якщо ви зробите це до того, як діти самі почнуть битися, ви зможете викликати сміх у дітей і розрядити атмосферу.

12. Коли дитина відчуває себе самотньою. Кожен день проводьте 15 хвилин, обіймаючи дитину. Насолоджуйтеся цим часом і не намагайтеся перетворити його на якусь послідовність дій. Просто притисніться до неї і дозвольте зручно вмоститись на ваших колінах. Навіть якщо дитині вже 8 років, поводьтеся з нею, як з маленькою дитиною. Покачайте її на руках. Грайте з нею в ігри, у які ви грали, коли вона була зовсім маленькою. Не лоскочіть дитину - так вона може вийти з-під контролю. Ваше завдання - приділити дитині повну увагу на деякий час. Якщо вам все-таки не вдається підняти дитині настрій, подивіться разом з нею старі дитячі фотографії і скажіть: «Ти був майже такий же милий, як зараз».

13. Коли дитина багато вередує. Пам'ятайте, що, проявляючи примхливу поведінку, дитина висловлює безсилля. Зауваження про те, що вона вже велика і повинна розмовляти, як дорослі, не допоможуть. Зрозуміло, ви не хочете піддаватися на її примхи. Тому скажіть, що ви вірите, що дитина зможе пояснити, що вона хоче, і нормальним голосом. Запропонуйте їй свою допомогу: «Куди подівся твій сильний голос? Хвилину тому він був тут. Мені подобається твій сильний голос. Давай разом його знайдемо. Може, під стільцем? Ні... У коробці з іграшками? Ні... Ой! Ти знайшов його! Тільки що ти говорив своїм сильним голосом. І це мені подобається. Скажи мені ще раз, що ти хотів, своїм сильним голосом».

14. Якщо дитина не може заснути вночі. Побажайте добраніч кожній частині тіла дитини, торкаючись до них і роблячи легкий масаж: «На добраніч, плече, на добраніч, рука, на добраніч, пальці...» Не поспішайте, дозвольте дитині розслабити кожну частину тіла, коли ви її називаєте. Чим більше ви розслаблені, коли спілкуєтеся з дитиною, тим краще ви допоможете їй відпустити напругу і розслабитися.

15. Коли дитина щось вкрала. Перш за все, поговоріть з дитиною. Скажіть їй, що ви розумієте, як вона хотіла цю річ, і тому взяла її без дозволу. Але все одно вона повинна повернути цю річ і ніколи не брати чужі речі без дозволу. Скажіть дитині, щоб у майбутньому вона завжди говорила вам, якщо вона щось захоче. Але дитина і сама все це знала. Вона просто піддалась спокусі, думаючи, що вкрадена річ задовольнить її потребу. Але від цього вона навіть не стала відчувати себе краще. Тепер її долають сором і тривога. І їй потрібна ваша допомога, щоб впоратися з цими почуттями, перш ніж вона набереться достатньо хоробрості, щоб віддати вкрадену річ. Запропонуйте дитині гру. Так, вам потрібно навчити дитину правильно поводитися в подібних ситуаціях, але спочатку вам потрібно допомогти їй справитися із соромом і страхом. Розсмішіть дитину. Візьміть м'яку іграшку і розіграйте ситуацію, нібито вона краде речі по всій кімнаті. Тим часом інша іграшка шукає речі: «Я ніде не можу знайти тарілку, де вона?» Купа вкрадених речей знаходиться прямо перед нею.

16. Коли дитина скаржиться. Дозвольте дитині так поводитись на деякий час: «Ти сьогодні цілий день скаржишся. Добре, зараз у тебе є останній шанс поскаржитися до кінця дня. У тебе є три хвилини, щоб поскаржитися, так що використовуй цей час по максимуму. Після цього ми будемо до кінця дня спілкуватися спокійним тоном». Встановіть таймер на три хвилини і дозвольте дитині висловити свої почуття.

17. Коли дитина відчуває труднощі (наприклад, через школу, конфлікти з однолітками або хворобу). Візьміть дві іграшки і розіграйте ситуацію за ролями. Дітям комфортно в такий спосіб розігрувати ситуації, оскільки використання іграшок віддаляє їх від реальності. Однак деякі діти люблять розігрувати такі ситуації самі, не використовуючи іграшок. Скажіть: «Давай уявимо, що ми в пісочниці. Я хочу погратися твоєю машинкою, але ти не хочеш ділитися» або «Давай уявимо, що ти вчитель, а я учень» або «Давай уявимо, що ти лікар, а я захворіла». Розігрування ситуацій, які викликають у дитини стрес, допомагає їй краще контролювати свої емоції і допомагає відчути себе сильною в ситуаціях, коли вона відчуває безсилля. Щоб впоратися з проблемою, що постійно повторюється (наприклад, якщо дитина не хоче вставати вранці або лягати спати) Коли у вас буде вільний час (наприклад, на вихідних), розіграйте ситуацію за допомогою м'яких іграшок. Дозвольте дитині зіграти роль мами, яка будить дитину, а самі зіграйте роль ледачої дитини, яка не хоче вставати. Не перестарайтеся з роллю, щоб дитина не образилась. Покажіть ситуацію з кумедного боку, щоб ви обидва змогли посміятися над нею і зняти напругу. Розіграйте ситуації, коли дитина йде в дитячий садок у піжамі, коли вона кричить на вас, щоб ви швидше збиралися. Дайте дитині пофантазувати про те, чого вона не може отримати в реальності. Так ви зможете зняти напругу, і вже в понеділок ви зрозумієте, що дитина більше схильна до співпраці. Крім того, така гра - хороший спосіб подивитися на себе очима дитини.

18. Щоб заново встановити емоційний зв'язок з дитиною. Влаштуйте з дитиною бійку подушками або просто поборіться з нею - це стане хорошим приводом обійнятися з нею. Також ви можете погратися з дитиною в таку гру: дайте їй у руки подушку, а самі постарайтеся вихопити її. Дозвольте дитині перемогти кілька разів. Такі ігри викликають у дітей сміх, а тому вони зменшують їх занепокоєння і покращують самопочуття. Не дивуйтеся, якщо дитина захоче гратися з вами в ці ігри знову і знову. Вони знімають стрес, допомагають справлятися з негативними емоціями і приносять дитині багато веселощів.

Будьте поряд завжди з вашими дітьми!

/Files/images/авікові н 1.jpg

/Files/images/авікові н2.jpg

Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми

Усі діти різні. У світі годі знайти дві абсолютно однакові дитини. Навіть близнюки, котрі мають однакову зовнішність, відрізняються характерами. Кожна дитина має унікальні особливості, тому некоректно порівнювати її з іншими дітьми.

У сучасному розвиненому світі люди все ще не припиняють порівнювати себе з іншими людьми – за зовнішнім виглядом, рівнем освіти, успіхами на роботі, станом здоров'ям тощо. Коли порівняння стосується дітей, можна подумати, що їх оцінюють лише за діяльністю, не помічаючи в них живих людей. Досить часто можна почути фрази: «Чим займається ваша дитина?», «Що в неї добре виходить?» тощо. Дітей оцінюють так, ніби купують мобільний телефон або автомобіль. Батьки звикли так робити, бо порівняння – це частина людської природи.

Дорослі звикли порівнювати своїх дітей не тільки з чужими, а й із близькими родичами – двоюрідними братами, сестрами тощо. Від батьків часто можна почути розмови про те, хто з дітей вищий, у кого який колір волосся... Але якщо вашу дитину порівнюють з іншою дитиною, це не повинно вплинути на ваш підхід до виховання.

Що відбувається, коли ви порівнюєте дитину з однолітками?

Порівняння негативно позначається на зростанні й розвитку дитини. Негативний ефект від порівнянь відчувають і батьки. Вони починають думати: «Ми погані батьки», «Ми недостатньо робимо для своєї дитини» тощо.

- недовіра в таких ситуаціях призводить до того, що батьки починають виховувати дітей за допомогою умовлянь;

- невпевненість у собі, яку відчувають батьки в таких ситуаціях, знижує їхню самооцінку. Згодом це передається й дітям;

- порівняння спричиняє погіршення взаємин між батьками й дитиною; дитина росте в негативному середовищі, яке перешкоджає її розвитку.

Як уникнути порівнянь?

Завжди нагадуйте собі, що порівняння неминуче. Спілкуючись з іншими батьками, ви мимоволі порівнюватимете свою дитину з чужими дітьми. Але ви у змозі тримати дитину подалі від такого середовища й намагатися самим рідше вдаватися до порівнянь.

Порівняння й конкуренція – це певний спосіб життя. Не дозволяйте порівнянням міняти ваші звички й способи взаємин із дитиною.

Зосередьтеся на тому, чого ви вже досягли, що у вас добре виходить. Подумайте, як вам пощастило, що ви маєте таку дитину.

У кожної людини є певні слабкості. Не переймайтеся із цього приводу. Не варто зосереджуватися на недоліках, краще подумайте, які сильні сторони властиві вам і вашій дитині.

Пишайтеся своєю дитиною. Радійте кожному моменту, який ви проводите разом.

Ми чудово знаємо, що ніхто не досконалий. Але іноді усвідомлення власної недосконалості змушує нас засмучуватися. Усі батьки прагнуть, аби їхня дитина була найкращою у всьому. Але якщо у вас або вашої дитини щось виходить не досить довершено, – не біда. Учіться бути щасливими за будь-яких обставин і навчіть цього дитину. Намагайтеся вдосконалюватися в ролі батьків і краще розуміти свою дитину.

Усі батьки дотримуються власного стилю виховання. Тому немає сенсу порівнювати себе з іншими батьками. Навчитися виховувати дитину можна тільки на власному досвіді. А відтак радимо сприймати цей процес як подорож, а не змагання. Вам завжди буде замало того, що ви маєте, і ви завжди прагнутимете чогось більшого. Порівняння – це нескінченний процес, тому зберігайте позитивний настрій. Зрозумійте, що дитині цілком достатньо того, що вона вже має.

Радійте цьому – і рано чи пізно ви навчитеся жити без порівнянь.

Секрети спілкування з дітьми

З величезною повагою ставлюся до людей, які намагаються бути для своїх дітей хорошими батьками, незважаючи на те, що їх власне дитинство було не завжди райдужним. Такі люди роблять величезну роботу, переписують на ходу родові сценарії, змінюють на краще життя не тільки своє і своїх дітей, а й онуків, і тих, хто буде жити і спілкуватися з їхніми дітьми. Переписувати родові сценарії нелегко. Начебто потрібно загальмувати поїзд, що мчить, і направити його по іншому шляху. Так, робота з психологом допомагає відреагувати накопичені почуття і почати з чистого аркуша. А я хочу дати рекомендації, напрями руху до більш радісних і здорових взаємовідносин з дітьми, які будуть насичувати їх силою і життєстійкістю.

1. Визнавайте їх почуття, як позитивні, так і негативні. Для цього уважно слухайте, що вони говорять, намагайтеся зрозуміти їх переживання. Давайте дітям зворотний зв'язок: "Я тебе зрозуміла, я тебе почула", "тобі дійсно нелегко", "Розумію, що ти розсердився, образився, на твоєму місці я б теж розсердилася", "Ти, напевно, дуже зрадів" і т. д.

2. Коли діти роблять щось, що вам не подобається, а це, я думаю, трапляється щодня і не раз, спробуйте реагувати по-новому:
1) опишіть ситуацію, те, що ви бачите.
2) надайте неупереджену інформацію по ситуації (наприклад, якщо дитина кинула одяг на підлогу, скажіть: "на підлозі одяг помнеться і забрудниться")
3) опишіть одним словом ( "одяг!")
4) висловіть свої почуття ( "мені неприємно дивитися, як одяг валяється під ногами")
5) пишіть записки ( "поверни мене на місце. Твій одяг")

Застосовуйте ці навички в складних ситуаціях, не обов'язково всі разом, можна по одному.

Якщо ви заміните цими прийомами те, що зазвичай використовують батьки при поганій поведінці дітей, а саме, загрози, звинувачення, порівняння, сарказм, скарги, негативні пророцтва про дитину, накази, то відносини з дитиною значно покращаться. Спробуйте! Ці прийоми демонструють повагу до дитини, і рано чи пізно всі діти на них відгукуються.

/Files/images/аяк підтримати.jpg

Шановні батьки, підтримка та заохочення ваших діток є дуже важливими, адже цим ви підвищуєте їх самооцінку, впевненість в своїх силах та можливостях. Помічайте їх досягнення та обов’язково хваліть. Пропоную Вам список фраз, які краще використовувати замість неефективного «Ти молодець» і тим самим розвивати у дитини адекватну самооцінку і впевненість в собі.

Ти мені дуже допоміг.

Ти правий.

Я знаю, ти дуже старався.

Я дуже тобі вдячна.

У тебе класні ідеї.

Мені подобається бути твоєю мамою.

Я в тебе вірю.

Ти дуже важливий для мене.

Я тобою пишаюся.

Я тобі вірю.

Ти цього вартий.

Не бійся бути собою.

Це добре бути допитливим.

Це нормально - припуститися помилки.

Я тебе розумію.

Ти - частина нашої родини.

Ми зробимо так, як ти пропонуєш.

Я тобою дорожу.

Ти перевершив самого себе.

Я тебе прощаю.

Я така щаслива, що ти у мене є.

Твій вчинок дуже сміливий.

Я захоплююся тобою.

Це твоє рішення.

Якщо ти в щось віриш, це важливо.

Чи не порівнюй себе ні з ким.

Ти впораєшся.

Це нормально, чого боятися.

Навіть якщо ти зробив помилку, її майже завжди можна виправити.

Ти хороший друг.

Тобі не треба робити все, що роблять інші.

Все можливо.

Ти можеш змінити світ на краще.

Ти не будеш подобатися всім, і це нормально.

У тебе завжди є вибір.

Я із задоволенням проводжу з тобою час.

Ти зробив відмінний вибір.

Я тобі довіряю.

Я завжди буду любити тебе.

/Files/images/акрут батьки.jpg

/Files/images/28.12.JPG

Враховуючи актуальність проблеми сьогодення по реалізації завдань профілактично-оздоровчої роботи у закладі дошкільної освіти «Калинка» було здійснено ряд заходів щодо запобігання розповсюдження простудних захворювань у дітей та працівників закладу. Зокрема, була придбана кварцова лампа і затверджений алгоритм її використання у центрі розвитку дитини "Калинка" Охтирської міської ради Сумської області.

Особливої актуальності це питання набуло в осінньо-зимовий період та в умовах роботи закладу в період адаптивного карантину, кількість захворювань у дітей збільшується. Для профілактики простудних та вірусних захворювань у закладі застосування кварцової лампи має важливе значення, адже придбали широкий спектр дій цього приладу дає змогу проводити не тільки профілактичні, а й лікувальні процедури. У повітрі міститься величезна кількість різних шкідливих мікроорганізмів, які є носіями інфекційних хвороб, що передаються повітряно-крапельним шляхом. І застосування такої лампи є необхідним для ліквідації патогенних бактерій

/Files/images/кв1.jpg/Files/images/кв2.jpg

/Files/images/кв4.jpg

Графік кварцування груп

ПОНЕДІЛОК ВІКТОРОК СЕРЕДА ЧЕТВЕР ПЯТНИЦЯ
«Колосок» 11.10-11.55
«Дзвіночок» 11.10-11.55
«Барвінок» 11.15-11.45
«Суничка» 10.45-11.20
«Віночок» 10.50-11.30
«Вишенька» 9.00-9.30
«Малинка» 9.30-10.10
«Берізка» 10.10-10.55
«Горобинка» 10.20-11.05
«Соняшник» 10.00-10.45
«Волошка» 10.00-10.45
«Ромашка» 9.55-10.40
«Веселка» 8.00-8.30

/Files/images/на 01.11..JPG

/Files/images/корона6.jpg

/Files/images/корона1.jpg

/Files/images/корона3.jpg

/Files/images/корона4.jpg

/Files/images/корона5.jpg

/Files/images/корона2.jpg

/Files/images/1.06..jpg

Дорогі діти! Шановні батьки!

Щиро вітаю вас із світлим та прекрасним святом – Міжнародним Днем захисту дітей!

Міжнародний день захисту дітей відзначається щорічно більш ніж у 30 країнах світу. Діти – це наше майбутнє, а значить майбутнє нашої держави. Саме сьогодні, ми повинні зігріти теплом і любов'ю кожне дитяче серця, щоб наші сини і дочки знали, що ми їх дуже любимо і хочемо їм радісного й безхмарного дитинства! Дуже хочеться, щоб діти в усьому світі, щохвилини, щодня були радісними і щасливими дітьми і відчували мамине тепло, ласку і батьківське міцне плече. Адже дитинство – це чудова пора сподівань та здійснення мрій.

Дитинство – найщасливіший час для багатьох з нас, ми завжди з теплими почуттями згадуємо роки нашої молодості й дитинства, так давайте ж робити всі зусилля, щоб наші діти, діти нашого часу могли з посмішкою через кілька років згадувати ті роки, коли вони були маленькими, коли вони росли, і входили в доросле життя. Вони надихають, спонукають до нових досягнень, повертають віру в життя.

Бажаю вам, дорогі діти, вашим батькам та рідним міцного здоров’я, щастя, добра та сімейного затишку. Нехай усі мрії і задуми завжди збуваються!

Директор ЦРД «КАЛИНКА»

Тетяна СЕРГІЄНКО

До Вашої уваги

привітання випускникам ЦРД "Калинка"

Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

/Files/images/15,04.jpg

Шановні батьки!

Детальнішу інформацію щодо того як і чим зайняти дитину під час карантину Ви можете отримати за допомогою соціальної мережі Facebook в групі "Центр розвитку дитини"

Поради батькам «Як і чим зайняти дитину під час карантину»


Зараз дуже непростий період для всіх, і помилково вважати, що діти нічого не помічають. Вони на це реагують, навіть якщо просто віддзеркалюють поведінку батьків.

ДІТЯМ ВАРТО РОЗПОВІДАТИ ПРАВДУ про те, що відбувається. Вони все помічають. Коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою уяву та фантазію – це сприятливе підґрунтя для тривоги. Говорити потрібно лише правду, але спрощувати її: не використовувати складних термінів, не описувати детально наслідки захворювання. Те, як подавати інформацію, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку, наприклад, можна пояснювати це через гру.

ПОЧАТИ ІЗ СЕБЕ.Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.

АКЦЕНТУВАТИ НА ДІЯХ.Можна розповісти про симптоми, які виникають під час цієї хвороби. Пояснити, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки тощо.

Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Якщо не знаєте чогось, можна разом із дитиною знайти інформацію у наукових статтях: бути дослідниками разом. Не можна ігнорувати її запити. За своєю природою діти дуже допитливі, вони потребують постійного потоку інформації для розвитку та формування нервової системи.

Діти до певного віку не можуть аналізувати інформацію та розуміти, де правда, а де ні. Батьки, які проговорюють те, що відбувається, допомагають малечі сформувати свою думку та бачення ситуації. Коли малюк поводиться пасивно і не запитує про вірус, ймовірно, у неї існує страх. Не розповідаючи про вірус, ми можемо підсилювати ці почуття. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась.

Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні.

Варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

ЗМУШУВАТИ ДИТИНУ НЕ ПОТРІБНО:лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

ПЛАНУВАТИ ВСІ АКТИВНОСТІ варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, прогулянок на вулиці, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

ІГРИ НА КУХНІ.Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію. Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ, або ігри, що розвиваються за сюжетом, її учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.

ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ.Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.

РУХЛИВІ ІГРИ.Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо.

КІНЕЗІОЛОГІЧНА ЗАРЯДКА. Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.

Шановні батьки, рекомендуємо вам деякі поради, які допоможуть вам у вирішенні проблемних питань під час карантину:

Порада №1. Сховайте від дитини частину іграшок , а потім періодично діставайте їх зі схованки. Через певний період часу дитина буде обігрувати іграшку, як нову.

Порада №2. Розпорядок дня складайте разом з дітьми і озвучуйте його. Дитина буде відповідальною до дотримання цього розпорядку.

Порада №3. Позитивно налаштовуйтеся на життя, не забувайте піклуватися про себе, щоб поновити свої ресурси ( випийте чашку кави, зателефонуйте друзям, виконайте вправи на релаксацію, поспостерігайте за природою за вікном). Це навчає дітей поважати вас і розуміти, що вам теж потрібен час на відпочинок.

Порада№4. Не забувайте в розпорядок дня включати час для бешкетування. Діти не можуть весь час перебувати в стані спокою- руханки, ігри – змагання, ігри спортивного характеру їм вкрай необхідні.

Порада №5 . Встановіть для дітей екранний час для перегляду мультфільмів. Проте захищайте дітей від непризначених для них телевізійного та медіаконтекту.

Порада№6. Підтримуйте звязки та стосунки зі своїми родичами, друзями дітей через соціальні відео мережі.

Порада№7. Влаштовуйте з дітьми музичні витівки. Діти полябляють співати, імітувати під музику різних тварин, грати на дитячих музичних інструментах.

Порада №8.Організовуйте спокійні види діяльності (читання книг, перегляд іллюстрацій,складання пазлів, використання розмальовок, ліплення, малювання).

Порада№9. Залучайте дітей до посильної праці в вашому домогосподарстві( складання іграшок, витирання пилу, поливання квітів і т.д.)

Порада №10. Не забувайте – малята дуже полюбляють гратися конструктором. Але в домашніх умовах їм можна запропонувати ще й побудувати власну оселю з подушок та покривал. Впевнена, що в такій власне збудованій оселі малюк може провести багато часу, а ви зайнятися своїми справами.

Бажаємо всім міцного здоров,я!

Ігри вдома

wym-1585573514640

Шановні батьки!

Центр розвитку дитини "Калинка" бажає всім вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я.

Організація сімейного дозвілля набуває все більше актуальності, особливо під час карантину. Пропонуємо вам познайомитися з нашими порадами, консультаціями як використовувати свої вільні години і навчити цьому своїх дітей

Це уміння залежить від організованості, розпорядливості, діловитості в усьому, від розуміння того, що час - це те багатство, яке нічим не заповнюється. А навчити цьому дітей треба зі встановлення і підтримки правильного розпорядку дня, розподілу обов'язків у родині, виконання простих сімейних і загальнолюдських правил.

Тому батькам слід допомогти своїм дітям зробити їхній спільний відпочинок більш змістовним і цікавим за допомогою наступних запропонованих рекомендацій:

1. Зацікавлюйте дітей класичною музикою, живописом, художньою літературою, читаючи разом із ними та обговорюючи їх.

2. Якщо ви хочете бачити дітей щасливими, допоможіть їм зберегти своє здоров’я, займаючись ранковою гімнастикою та фізичними вправами.

3. Батькам необхідно пам'ятати, що засобами формування духовного багатства дітей і їхнього дозвілля є читання і розповідання казок (пізніше - інших книг), бесіди про життя простих і видатних людей; іграшки тощо.

4. Для розвитку радісних, цінних у виховному значенні ігор дітям слід давати різні іграшки, посібники. Ігри належить супроводжувати казками, віршиками, потішками, примовлянками тощо

5. Для формування емоційного світу дітей треба розвивати й удосконалювати таку форму дозвілля, як спільні ігри (маються на увазі ігри інтелектуальні: шахи, шахмати, настільні ігри, складання пазлів, “морський бій”, доміно).

6. Можна влаштувати домашній театр, перевтілюючись у лікаря і пацієнта, у продавця магазину і покупця, у вихователя та вихованця тощо.

7. Дуже важливо в організації культурного дозвілля в родині розвивати аматорські заняття (колекціонування, конструювання, малювання, розфарбовування, ліплення, плетіння тощо).

Пам’ятайте, батьки! Вашу дитину виховують кожна хвилина життя, кожний куточок, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається повсякчас. Успіхів усім і цікавого, продуктивного дозвілля!

/Files/images/КОРОНА1.jpg

Анкети для батьків

Педагоги співпрацюють із батьками вихованців не лишепід час колективних зборів. Найліпший спосіб організувати зворотний зв’язок та дізнатися про вподобання та здібності дітей, традиції та принципи виховання в сім’ї— опитування. Як один із найпоширеніших методів взаємодії з батьками воно має такі форми:

+
  • усне опитування— фронтальне, індивідуальне або групове;
  • письмове— короткочасне (10—15хв) і тривале (90хв);
  • анкетування;
  • тестування;
  • інтерв’ювання.

Анкетування(фр.еnquête— список запитань, розслідування)— структурно організований перелік запитань, кожне з яких логічно пов’язане з основною метою дослідження. Інформацію отримують після опитування респондентів. Анкетування належить до групи методів, яка в соціології, педагогіці та психології називається «опитування», рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення.

Щоб анкетування батьків не стало простою формальністю, розробіть до кожної теми унікальну анкету. І хоча тематика анкет різна, всі вони мають загальну структуру з чотирьох частин:

  • вступна частинапочинається з привітання. Зазначте, хто, зякою метою проводить опитування; проінструктуйте, як заповнювати анкету; вкажіть, коли потрібно повернути заповнену анкету. Повідомте респондентам, іменна чи анонімна анкета, наголосіть на важливості й цінності їхніх відповідей;
  • демографічна частинавміщує відомості про респондента— стать, вік, сімейний стан, освіта, професія, адреса тощо. Не використовуйте для цього шаблонний підхід, запропонуйте респондентам вказати лише ту інформацію, що дійсно має значення для аналізу відповідей;
  • основна— найважливіша частина анкети, що складається із запитань щодо теми дослідження. Розмістіть запитання блоками учіткій логічній послідовності. Компонуйте запитання від простих до складних, від загальних— до конкретних;
  • завершальна— остання частина анкети. Висловіть подяку респондентам і побажання на майбутнє.
+

Залежно від мети опитування запитання в анкетах будуть відрізнятися(див.Додаток). Використовуйте різні типи запитань, щоб уникнути однотипності й монотонності. Окрему увагу приділіть шрифту анкети— він має бути чітким і читабельним. Доберіть доречні до змісту малюнки, графіки й діаграми. Це зніме психологічну втому батьків і допоможе їм легше сприймати текст.


З яких частин складаються

Анкета— тиражований документ із певною сукупністю запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами. Оскільки респондент заповнює анкету самостійно, важливе значення мають її композиція, порядок запитань, мова і стиль їх формулювання,

Як формулювати запитання

Щоб отримати достовірну інформацію та уникнути двозначності у відповідях, формулюйте запитання відповідно до правил.

Односкладність.Не об’єднуйте два запитання в одному. Це не доцільно й не дає змоги отримати об’єктивну інформацію. Використовуйте конкретні поняття. Формулюйте запитання так, щоб батьки могли одразу зрозуміти зміст.

Однозначність понять.Формулюйте запитання так, аби на нього була точна відповідь. Запитання «Як ваша дитина одягається вдома?» передбачає різне трактування: швидко; довго; самостійно; частково з допомогою батьків; чекає, поки батьки одягнуть, тощо.

Стислість. Для більшості людей речення з 11—13 слів— межа, до якої вони здатні сприймати фразу без суттєвого викривлення її основного змісту. Тому використовуйте в одному запитанні не більше 13 слів.

Конкретність і визначеність. Прикладом порушення цього правила є варіанти відповідей батьків на запитання «Як часто ви запитуєте в дитини про її справи?»:

а) часто;

б) час від часу;

+

в) рідко.

Таке опитування не буде інформативним. Тому використовуйте чіткіші варіанти можливих відповідей:

а) щодня;

б) двічі на день;

в) один раз на тиждень;

г) не запитую.

Доступність. Формулюйте запитання в анкетах так, щоб поняття були доступними й містили зрозумілу для батьків лексику.

Об’єктивність або нейтральність. Недопустимо, щоб у формулюванні запитання простежувалося ваше ставлення до предмета опитування. Не спрямовуйте думки й оцінки респондентів на ті чи ті відповіді, не «підштовхуйте» до них.

Порядок варіантів відповідей у запитаннях. Варіанти відповідей пропонуйте у формі тріади:

  • позитивні— стверджувальні;
  • негативні— заперечливі;
  • нейтральні— невизначені.

Тріаду вибудовуйте за«принципом симетрії»: кількість позитивних відповідей має дорівнювати кількості негативних, а нейтральне висловлювання має бути «центром» симетрії.

Складайте цікаві анкети та пропонуйте їх батькам. Відтак ви матимете більше інформації про дітей та очікування батьків, тож зможете оптимально організовувати освітній процес та взаємодію з батьками.

/Files/images/анкета.jpg

Правила для батьків майбутніх вихованців

Кожна родина живе за своїми правилами та традиціями. У великій родині — дитячому садку — також є обов’язкові для всіх правила і традиції. Саме вони допомагають організовувати безпечне та цікаве життя дітей

Шановні батьки!

Просимо вас дотримуватися цих правил і полегшити перше входження вашої дитини у великий світ.

- Завжди відгукуйтеся позитивно про дитячий садок та вихователів у присутності дитини, навіть у тих випадках, якщо вам щось не подобалося. Ніколи не залякуйте дитину дитячим садком.

- Одягайте дитину в чистий, зручний одяг. Взуття має відповідати розміру ноги дитини та санітарно-гігієнічним вимогам. Щоб дитина навчилася себе обслуговувати, застібки на одязі та взутті мають бути доступними для її самостійних дій.

- Приводьте в заклад дошкільної освіти здорову дитину. Повідомляйте про хворобу дитини та інші причини її відсутності чи спізнення до 9:00 год.

ü Своєчасно виявляйте перші ознаки хвороби чи нездужання дитини, тілесні ушкодження. Повідомляйте вихователів і медичну сестру про самопочуття дитини, надзвичайні випадки та їхні наслідки — падіння, синці, подряпини тощо.

ü Звертайтеся до лікаря за консультацією або медичною допомогою, якщо під час ранкового прийому в дитини виявлені ознаки хвороби чи нездужання.

- Передавайте дитину вранці безпосередньо вихователю або іншому працівникові закладу дошкільної освіти, який приймає дітей. Не відправляйте дитину саму без супроводу дорослого навіть від воріт закладу.

- Забирайте дитину увечері додому самостійно і вчасно. Вихователь зобов’язаний передати дитину безпосередньо батькам або іншій особі, що прийшла за нею за їхнім дорученням. Доручення батьки мають оформити письмово.

- Вихователь не має права віддавати дитину неповнолітнім, незнайомим дорослим, або особам у нетверезому стані.

- Не вдягайте дитині коштовних прикрас, як-от сережки, ланцюжок тощо. Вихователь не відповідає за збереження речей, лише — за життя та здоров’я дитини.

- Звертайтеся до директора, вихователя-методиста, практичного психолога або іншого працівника закладу дошкільної освіти, якщо в дитини є проблеми, а у батьків — будь-які запитання щодо перебування дитини в дитячому садку. Не доручайте розв’язувати проблеми дитини іншим особам, які не є учасниками освітнього процесу.

 Зауважте, що відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, учасниками освітнього процесу є працівники закладу, діти та їхні батьки, або особи які їх замінюють. Лише вони можуть долучатися до розв’язання будь-яких проблем, що виникають.

- Дбайте про здоров’я та інтереси дитини. Якщо забираєте її впродовж дня, враховуйте час режимних моментів — обід, сон, вечеря, заняття гуртків тощо.

- Зважайте, що у кожної дитини індивідуальний перебіг адаптації до дитячого садка. Аби скоротити її строк та полегшити перебіг, дотримуйтеся вдома, зокрема у вихідні та святкові дні, розпорядку дня, подібного до розпорядку дня в дитячому садку: підйом о 7:00, денний сон з 12:00 до 15:00.

- Бережіть життя і здоров’я дітей — не заїжджайте автомобілем на територію закладу дошкільної освіти та прилеглі доріжки.

Пам’ятайте! Лише від нас із вами залежить, як швидко дитина адаптується до умов закладу дошкільної освіти, чи із задоволенням відвідуватиме його.
Дякуємо за розуміння і співпрацю!

Шановні батьки!

Візьміть, будь ласка, собі на замітку як правильно зробити зауваження дитині

/Files/images/рек1.jpg/Files/images/рек7.jpg /Files/images/рек6.jpg /Files/images/рек5.jpg /Files/images/рек4.jpg /Files/images/рег3.jpg /Files/images/рек2.jpg

Ми спілкуємося з дітьми та не замислюємося, як вони сприймають звернені до них слова. Утім слова і думки наділені магічною силою. Одне слово може вбити надію, інше - надати упевненості в собі, розсмішити, втішити.

Іноді те, що ми говоримо дитині, вона чує зовсім інакше. Тож, добирайте потрібні слова.

Чи готова дитина до навчання у школі?

На порозі - кінець навчального року. Батькам шестирічок саме час обрати школу й першого вчителя для своєї дитини. Але насамперед - визначитися, чи готова вона до навчання у школі й наскільки успішною буде, отримавши статус школяра

Поспостерігайте за дитиною в повсякденному житті та оберіть потрібний варіант відповіді на кожне із запитань

Чи здатна дитина займатися чим-небудь тривалий час без перерви?
  • незважаючи на тривалу роботу, майже не втомлюється, готова виконувати завдання і далі—5 балів;
  • може працювати достатньо довго, не скаржачись—4 бали;
  • про високу працездатність говорити складно—3 бали;
  • спочатку працює уважно, але швидко втомлюється—2 бали;
  • щохвилини перериває заняття, допускає велику кількість помилок—1 бал.
Чи виявляє стійкість до невдач?
+
  • у разі невдач концентрується, працює старанніше, без нервозності—5 балів;
  • засмучується, але ненадовго, готова до подальшої роботи—4 бали;
  • про стійкість до невдач говорити складно—3 бали;
  • важко переживає невдачі, не може мобілізуватися без сторонньої допомоги—2бали;
  • деморалізується після невдач, плаче, відмовляється працювати—1 бал.

Чи здатна працювати в несприятливих умовах?
  • за будь-яких умов працює успішно, не реагує на шум—5 балів;
  • прагне налаштуватися на діяльність, застосовує спеціальні прийоми зосередження (промовляє завдання вголос, затикає пальцями вуха тощо)—4 бали;
  • зазнає труднощів, коли потрібно працювати в гурті; просить не розмовляти, не заважати—3бали;
  • знижує свою продуктивність у несприятливих умовах, втомлюється, нервує, відволікається, відмовляється працювати—2 бали;
  • за наявності стороннього шуму взагалі не може виконувати завдання у групі однолітків; потребує допомоги дорослого—1 бал.
Чи відмовляється від дій, коли стикається з перешкодами?
  • продовжує роботу, не втрачає віри в успіх—5 балів;
  • відволікається від дії, проте після нагадування або додаткової стимуляції продовжує роботу—4 бали;
  • може припинити чи вповільнити роботу, швидше стомитися—3 бали;
  • сприймає будь-яку перешкоду як привід, аби відмовитися від подальших дій—2бали;
  • не лише припиняє будь-які спроби, а й втрачає віру у власні сили—1 бал.
Чи охоче виконує дії, які потребують значних зусиль?
+
  • любить роботу, яка її повністю захоплює і потребує витривалості та терпіння—5балів;
  • здатна неодноразово виконувати одноманітні завдання, хоч і без задоволення—4бали;
  • неохоче, без зацікавленості виконує дії, що потребують додаткових зусиль—3 бали;
  • здатна до дій, які потребують зусиль, лише під контролем дорослого—2 бали;
  • відмовляється від тривалих, утомливих дій у будь-який спосіб—1 бал.
Підрахуйте бали:
+
  • Якщо ваша дитина набралавід 20 до 25 балів, то можна говорити про виражену готовність до навчання.
  • Якщо ваша дитина набралавід 14 до 19балів, то окремі особливості її вищої нервової діяльності, властивості темпераменту можуть ускладнити адаптацію до умов шкільного життя. Можливо, проблеми в рівні тривожності чи імпульсивності. Але цілеспрямований пошук причин такого стану дитини, індивідуальний наполегливий підхід до неї можуть виправити ситуацію.
  • Якщо ваша дитина набрала всьоговід 9 до 13 балів, це означає, що на її підготовку до школи знадобиться не менше року. Бажано готувати таку дитину за індивідуальною програмою з урахуванням чинників, що спричинили незадовільний стан готовності дитини до навчання. Також будуть корисними заходи, спрямовані на зміцнення нервової системи: санаторний режим, загартування тощо.
  • Якщо ваша дитина набраламенше 9 балів, перевірте свої розрахунки або зверніться до інших дорослих, які добре знають вашу дитину, і попросіть провести оцінювання. Проаналізуйте, чи створили ви сприятливі умови для роботи дитини.

Рівні сформованості індивідуальних умінь

Високий:дитина визначає зміст, суть (зокрема приховану) завдання, яке необхідно виконати; може його проаналізувати; точно узагальнює його в мовленні; бачить іусвідомлює тонкі відмінності при порівнянні, встановлює закономірні зв’язки.

Середній:завдання, які потребують аналізу, порівняння, узагальнення і встановлення закономірних зв’язків, дитина виконує, якщо її стимулюють дорослі.

Достатній:дитина виконує завдання за допомогою дорослого, може перенести засвоєний спосіб діяльності на виконання аналогічного завдання.

+

Низький:під час виконання таких завдань дитина потребує навчальної допомоги, яка не завжди є ефективною; не може перенести засвоєний спосіб діяльності на виконання аналогічного завдання.

Результативність вашої співпраці з дитиною

Висока:

  • дитина проявляє допитливість, активність;
  • завдання виконує із цікавістю, самостійно;
  • не потребує додаткового зовнішнього стимулювання.

Середня:

  • дитина недостатньо активна й самостійна;
  • потребує деякого зовнішнього стимулювання під час виконання завдань;
  • має достатньо вузьке коло інтересів.

Низька:

  • дитина має низький рівень активності й самостійності;
  • потребує постійного зовнішнього стимулювання під час виконання завдань;
  • не проявляє допитливості й цікавості донавколишнього світу.

Сподіваємося, що цей тест допоможе вам визначити, чи готова дитина до навчання у школі.

Якщо результат виявиться негативним, не зволікайте— створіть усі умови для активної співпраці з дитиною. Якщо треба, проконсультуйтеся зі спеціалістом.

Правила поведінки на воді

Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку – відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному громадянину нашої країни. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу людині, яка потрапила в біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на роз’яснювальну роботу з дітьми в школі, вдома, у дитячих оздоровчих установах, а також через засоби масової інформації.

Це треба знати всім!

„Основні правила поведінки на воді”

1. Не переоцінюйте своїх сил. Не нехтуйте засобами перестороги (буйки, сітки, перегородки, попереджувальні знаки). Не запливайте без страхування далеко від берега, на швидку течію, небезпечні місця, хоч як би ви добре не плавали. Запливши далеко від берега, людина стомлюється, її охоплює паніка. Буває, вона навіть втрачає свідомість від переляку.

2. Ні в якому разі не плавайте на шляху руху катерів, пароплавів, човнів і т.п.
3. Ніколи не входьте у воду стрибком із берега, якщо ви заздалегідь не пересвідчились, що вода у цьому місці достатньо глибока і в ній немає твердих предметів. Дітям, як і дорослим, купатись можна тільки у спеціально відведених місцях – пляжах, де немає ям та водоворотів.

4. Не пустуйте на воді. Нічого доброго немає в нерозумних „жартах”, коли переважно підлітки притоплюють силоміць один одного. Такі розваги нерідко закінчуються трагічно.

5. Перед входом у воду розігрійтесь вправами на суші. Однак пам’ятайте, що у воду входити сп’янілим і надто розпашілим не можна, в таких випадках потрібно трохи охолонути та заспокоїтись.

6. Не купайтесь і не плавайте одразу після вживання їжі. Це можна робити лише через дві години.

7. Категорично забороняється входити у воду як дорослим, так і підліткам після вживання алкогольних напоїв. Дуже часто вони тонуть, втрачаючи самоконтроль.
8. Якщо, перебуваючи у воді, ви відчуваєте озноб, вийдіть із води, обітріться, розігрійте себе вправами на суші.

9. Ніколи не плавайте при недугах, навіть найлегших.
10. Під час купання пильнуйте, по можливості, за тим, що роблять ваші товариші і, в разі необхідності, надавайте їм посильну допомогу.

11. Ніколи не „розігруйте” товаришів, вдаючи, ніби ви захлинулися і тонете.
12. Ніколи не купайтеся наодинці. На березі хтось повинен стежити за вами.
13. Небезпечно також пірнати на значну глибину без акваланга. Нестача кисню викликає втрату свідомості. Ризикують і ті, хто користується несправним підводним обладнанням.

14. Якщо діти забажали покататися на човні, необхідно переконатися в його справності і з’ясувати, чи є в ньому рятувальні засоби. Під час таких прогулянок рекомендуємо суворо дотримуватись правил поведінки у човні.
15. Якщо ви вирішили відпочити біля води, то повинні розумно дозувати сонячні ванни. Це дозволить уникнути перегрівання тіла.

16. Всім треба пам’ятати, що в місцях відведених для купання, забороняється прати білизну, купати тварин, купатися особам, які мають шкіряні захворювання. Виконуйте ці правила самі і вимагайте, щоб їх дотримувалися ваші товариші.

Оскільки нещасні випадки на воді трапляються доволі часто,
слід добре знати, як рятувати утопаючого і надати йому першу допомогу.

/Files/images/11.jpg/Files/images/111.jpg

„Рятування і надання першої необхідної допомоги при утопленні”

· Витягнувши потерпілого на берег, не гайте часу. Якщо він при свідомості, його важливо заспокоїти, перевдягнути в сухе, а також розтерти, тепло закутати, зігріти. При непритомності дати понюхати нашатирний спирт.

· Якщо потерпілий не дихає, дуже важливо активізувати дихання, якомога швидше очистити рот від мулу, піску чистою носовою хустинкою або марлею.

· Часто люди тонуть тому, що в них стався спазм голосової щілини: в легені потрапляє не лише повітря, а й вода. У такого потерпілого шкіра бліда, йому одразу ж потрібно зробити штучне дихання, а якщо зупинилося й серце – закритий масаж серця.

· Якщо під водою людина не лише перестала дихати, а в неї зупинилося й серце, реанімаційні заходи мають кращий результат, коли розпочати їх не пізніше як через 5 хвилин з часу клінічної смерті.

· Потерпілим, шкіра яких набула синюватого відтінку, слід передусім швидко очистити дихальні шляхи й шлунок. Для цього людину кладуть животом на стегно зігнутої в коліні ноги, щоб звисала голова, і ритмічно, кілька разів натиснути між лопаток. Очистивши рот і горло від блювотних мас, води, мулу, слизу, кладуть горілиць, і, відхиливши їм голову назад, роблять штучне дихання „ротом в рот” або „ротом до носа” і закритий масаж серця.

· Потерпілого слід якомога швидше зігріти, енергійно промасажувати руки і ноги, розтерти його сухою тканиною, потім тепло вкутати, обкласти грілками.

/Files/images/rekomendacii.jpg

Здоров΄я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров΄я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров΄я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров΄я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров΄я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички. Феномен здоров΄я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Категорію „здоров΄я” дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах. Ось що говорили про здоров΄я з давніх-давен і по сьогоднішній день відомі люди планети:


Якщо людина слідкує за своїм здоров΄ям, тоді важко знайти лікаря, якийзнав би краще, що корисно для її здоров΄я, ніж вона сама”.
Сократ

„Людина має знати, як допомогти собі самій у хворобі, зважаючи на те, що здоров΄я – найбільше багатство людини”.
Гіппократ

„Ретельно турбуйся про своє здоров΄я”
Марк Туллій Цицерон

„Здоров΄я передусім залежить від ваших звичок і харчування, а не від майстерності лікарів”
Джон Леббок

„Найперший обов΄язок того, хто бажає бути здоровим, - очистити повітря навколо себе”.
Ромен Ролан

„Від здоров΄я до хвороби, від хвороби до здоров΄я – саме цей рух, нехай і подумки”
Жиль Делез

„Ні перенасиченість, ні голод, ні будь-що інше не піде на користь. Якщо переступити міру природи”
Гіппократ
„Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи”
Томас Карлейль

„Всі здорові люди люблять життя”
Генріх Гейне

„Сильний дух рятує слабке тіло”
Гіппократ

ОТЖЕ, ШАНОВНІ БАТЬКИ !

Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей.Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.

ГІГІЄНА

1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.
7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
11.Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
12.Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

ЗАГАРТУВАННЯ

1. Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.
2. Загартовуйтесь разом з дитиною.
3. Пам΄ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров΄я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.
4. Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.
5. Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.
6. Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.
7. Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.
8. Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).
9. Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я.
10. До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.
11.Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.
12.Пам΄ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м΄яка трава – заспокійливо.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Віддаючи дань часу, люблячі татусі й матусі з пелюшок розвивають таланти своїх дітей, не завжди усвідомлюючи, що з того вийде.Не жаліючи для своїх чад ні сил, ні коштів, батьки часом ігнорують прості методи виховання. Пропонуємо кілька порад батькам.

Порада батькам №1

Поважайте індивідуальність дитини

Переконання батьків, що дитина мала і нічого не розуміє — помилкове. Психологи-педагоги давно зійшлися на тому, що дитина — не чистий лист, який формується завдяки оточенню, а вона також має власну індивідуальність та спадкові риси. Тому не забувайте, що виховуєте маленьку людину, яка має свої смаки, вподобання та інтереси, з якими слід рахуватися.

Порада батькам №2

Ні «ранньому розвитку»

Зараз дуже популярно водити дитину на декілька гуртків, вивчати іноземну мову з 3-х років, долучити її до спорту, музики, балету… Проте дитина тільки втомлюється, не розуміючи, навіщо перейматися майбутньою кар’єрою і своїм сус-пільним становищем. Мабуть, не всі знають той факт, що для навчання найкращим є шкільний вік, тобто з 6-7 років, коли розвивається інтелект. До 6 років малюкові найкраще пізнавати навколишній світ через гру та мамину любов.

Порада батькам №3

Не забирайте дитинство

Часом дорослі згадують своє дитинство і жалкують, що воно буває лише раз. Проте, втілюючи в життя свої власні мрії, люблячі татусі і мамусі позбавляють дитину цього прекрасного періоду життя, інтелектуально навантажуючи дитину з пелюшок, вимагаючи від неї добиватися успіхів і результатів. Психологи, даючи поради батькам, зазначають, що дитині необхідний вільний час, спокій для того, щоб подумати, осмислити побачене і почуте через гру з ляльками та іграшками.

Порада батькам №4

Учіть своїм прикладом

Часто батьки хочуть бачити у своїй дитині втілення найкращих якостей. У противному разі дорослі сердяться і вичитують своє чадо. Саме тут доречно згадати англійське прислів’я «не намагайтесь змінити дітей, адже вони все одно будуть схожими на вас. Спробуйте змінити себе». Ще Лев Толстой ставив риторичне питання: як, живучи дурно, можна добре впливати на дітей?

Порада батькам №5

Уникайте потурань

«Хто дітям потакає, той сам плаче» — говорить народна мудрість. На лінощі, неслухняність, упертість батьки в жодному разі не мають закривати очі, жаліючи та леліючи свою кровинку. Тут батькам потрібно проявити волю, адже недарма застерігає народне прислів’я: «Не навчив у пелюшках — не навчиш і в подушках».

Порада батькам №6

Дотримуйтеся єдності вимог

Ще одна порада батькам така: установлюючи якісь правила, тримайтеся їх і далі. Непослідовність дій може вивести дитину з рівноваги та бути причиною озлобленості, адже діти дуже гостро переживають несправедливість. До того ж дорослі, часто виключно з благородною метою, вдаються до брехні, яка, розкриваючись, порушує цілісність всесвіту дитини, стає причиною відчуженості.

Порада батькам №7

Використовуйте розвиваючі ігри та іграшки

Частіше зустрічаються іграшки з досить обмеженим колом використання, і хоч уява дитини ширша, ніж у дорослих, все ж краще замінити їх на пісочницю, фарби і чистий альбом, конструктор, через які дитина зможе розвиватися, проявляти творчу уяву, і розкриватися.

Порада батькам №8

Уникайте послуг «зомбі-ящика»

Безконтрольний перегляд телебачення заволодіває свідомістю дитини, «збагачуючи» її негативними образами. Натомість не лінуйтеся провести час з дитиною, сходити на дитячий майданчик чи почитати їй казок.

Порада батькам №9

Читайте дитині казки

У казках є місце чарівному і незвичайному, тому вони сприймаються радісно. В казках усе відбувається легко, природно і просто — і це сприйняття дитина переносить у своє життя, воно закладається в її моделі поведінки. У казках немає депресії, надломів, тієї офіційності, натомість постає простота: у втратах і надбаннях, хороших чи злих вчинках. До того ж через віру в дива, яку, боронь боже, зломити батькам, дитина росте не обмеженою, а багатогранною, оптимістичною і натхненною.

ХТО Є ХТО У ДИТЯЧОМУ САДКУ

Щоосені, коли новий навчальний рік тільки починається, в дитячому саду в будь-якому кабінеті, в якому місці можна зустріти батьків та дітей то з однієї групи, то з іншої. Всі кудись йдуть, дивляться на схему дитячого саду, визначають місце, де вони знаходяться, а заодно і знайомляться з професіями людей, які працюють в дитячому саду.

Виявляється, тут працює безліч співробітників, і в кожного з них своє коло обов'язків. Найближчі співробітники - це вихователі і няня своєї групи. Їх знають і діти, і батьки, адже за кілька років відвідин дитячого саду вони стають майже рідними. Але новим батькам, які тільки недавно прийшли в наш дитячий сад, досить складно розібратися, до кого звернутися зі своїми проблемами.

Так з ким же краще за все обговорити питання виховання? Про що можна запитати методиста? За що відповідає вихователь? І чим займається практичний психолог? А якщо б ці батьки обійшли разом зі своїми дітьми весь дитячий садок, вони б швидко освоїлися і дізналися відповіді на всі ці питання.

Керівництво

До адміністрації дошкільного закладу відносяться:

директор центру розвитку дитини

вихователь-методист

заступник завідувача господарства

сестра медична старша

Директор центру розвитку дитини. Директор здійснює загальне керівництво закладом дошкільної освіти. У своїй діяльності вона керується Законами України, Типовим положенням дошкільного освітнього закладу, Статутом центру розвитку дитини та іншими законодавчими актами.

Займається комплектуванням груп дітей у відповідності з їх віком, станом їх здоров'я, індивідуальними особливостями та запитами батьків, підбирає кадри, керує педагогамиі обслуговуючим персоналом. Крім того, директор відповідає за раціональне використання бюджетних асигнувань, а також коштів, що надходять з інших джерел.

Батьки можуть звертатися до директора за консультаціями і вносити власні пропозиції щодо поліпшення роботи з дітьми, зокрема, пропозиції щодо організації додаткових освітніх послуг. Батьки також вправі вимагати від неї, щоб керований нею колектив забезпечував дитині належний догляд, виховання та навчання, охорону і зміцнення здоров'я - відповідно до умов договору.

Вихователь-методист займається методичною роботою та організовує весь виховно-освітній процес в дитячому саду, тому в повсякденному спілкуванні його також називають методистом. Разом із директором він керує колективом дитячого саду, беручи участь у підборі кадрів, у розробці та впровадженні програм розвитку та педагогічних планів. Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними установами, школами, дитячими центрами, музеями і т.п. Старший вихователь проводить велику методичну роботу в педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації. Крім цього він бере участь в роботі з батьками: готує стенди, мобільні папки присвячені сімейному вихованню і пр.

Заступник завідувача господарства (завгосп) керує роботами по господарському обслуговуванню дитячого саду. Стежить за станом приміщень, займається закупівлями меблів, посуду, обладнання та іграшок. Керує роботами з благоустрою та озеленення території, стежить за виконанням протипожежних заходів та інших умов безпеки дітей і дорослих.

Основний педагогічний склад

Вихователь (вихователька)- педагог, безпосередньо відповідальний за життя і здоров'я довірених йому дітей. Проте вихователька не просто "наглядає" за малюками, вона планує та проводить заняття, ігри, прогулянки та розваги відповідно до віку дітей. Створює умови в групі для успішної реалізації виховно-освітньої програми і, власне кажучи, сама ж її реалізує. Спільно з музичним керівником і вихователем з фізичної культури готує свята, розважальні та спортивні заняття. Керує роботою помічника вихователя. Крім того, вихователь веде роботу з батьками з питань виховання дітей у сім'ї, залучає їх до активної співпраці з дитячим садом. Погоджує з батьками профілактичні щеплення дітей, заплановані в закладі дошкільної освіти.

Музичний керівник відповідає за музичне виховання. Організовує та проводить музичні заняття, літературно-музичні ранки, вечори. Бере участь у проведенні занять і розваг, забезпечує музичний супровід зайнять в 2-ій половині дня, проводить музично-дидактичні, театралізовані і ритмічні гри.

Вихователь, інструктор з фізичної культури проводить фізкультурні заняття і під час їх проведення повністю відповідає за безпеку вихованців. Контролює рухову активність дітей протягом дня. Разом з медсестрою контролює гігієнічні умови для проведення занять. Організовує роз'яснювальну роботу з батьками з питань фізичного виховання. Як і інші педагоги, вихователь з фізкультури керується затвердженими програмами, що враховують вікові особливості дітей, і під час занять враховує індивідуальні можливості кожної дитини.

Практичний психолог- його робота спрямована на збереження психічного, соматичного і соціального благополуччя вихованців. Його завдання - допомога дітям, батькам та педагогічному колективу у вирішенні конкретних проблем. Практичний психолог проводить психологічну діагностику, визначає ступінь відхилень (розумових, фізичних, емоційних) у розвитку вихованців, виявляє порушення соціального розвитку і проводить їх психолого-педагогічну корекцію. Бере участь у плануванні та розробці розвиваючих та корекційних програм, в освітній діяльності. Сприяє розвитку творчо обдарованих вихованців. Формує психологічну культуру педагогічних працівників, а також дітей та їх батьків.

Учитель - логопед займається корекцією відхилень у розвитку мовлення дітей. Обстежує вихованців, визначає структуру і ступінь вираженості наявних у них дефектів. Проводить на Логопункті групові та індивідуальні заняття з виправлення відхилень.

Керівник із зображувальної діяльності організовує роботу з дітьми з малювання. Виявляє і розвиває творчі здібності дітей, спільно з вихователями вивчає індивідуальні особливості вихованців, планує в ході заняття завдання різних рівнів складності відповідно підготовці та розвитку кожної дитини, а також веде індивідуальну роботу. Крім стандартних занять проводить підготовку дитячих робіт на різні виставки і конкурси дитячого малюнка, формуючи їх творчу активність в образотворчій діяльності.

Медичні працівники

Медичними питаннями в дитячому саду займаються

старша медична сестра

медична сестра з дієтичного харчування.

Старша медична медсестраконтролює санітарно-епідемічний режим у дитячому саду, а також стежить за дотриманням режиму дня, харчуванням дітей, правильним проведенням ранкової гімнастики, фізкультурних занять і прогулянок. Організовує заходи по загартуванню дітей і бере участь в організації оздоровчих заходів. Веде щоденний облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює хворих дітей. Крім того, старша медсестра готує дітей до лікарських оглядів і сама бере участь в них, проводить зважування, антропометричні вимірювання дітей, здійснює профілактичні щеплення і виконує призначення лікаря.

Медична сестра з дієтичного харчуванняскладає і розкладає щоденне меню і стежить за якістю приготування їжі. Вона щодня виробляє пробу готових страв і закладає її на зберігання відповідно до діючих вимог. Стежить за виконанням графіка отримання їжі групами і проводить щоденний обхід груп, перевіряючи організацію харчування в групах.

Молодший обслуговуючий персонал

До молодшого обслуговуючоого персоналу відносяться:

помічник вихователя

кухар

комірник

праля

прибиральниця

робітник по ремонту та обслуговуванню та ін.

Всі ці співробітники забезпечують безперебійну роботу закладу, але тільки помічник вихователя працює безпосередньо з дітьми.

Помічник вихователя(в повсякденному спілкуванні - просто няня) допомагає вихователю в організації освітнього процесу, і разом з вихователем відповідає за життя і здоров'я вихованців. Вона приносить з кухні їжу і допомагає в роздачі, потім прибирає і миє посуд, готує воду для вмивання дітей, для полоскання рота; в старших групах організовує сервіровку дитячих столів. Допомагає вихователю виводити дітей на прогулянку і заводити їх в групу, роздягати малюків перед тихою годиною й одягати після нього. Готує все необхідне для проведення гігієнічних процедур, бере участь в організації занять з навчання дітей. Також няня відповідає за чистоту в приміщеннях, два рази на день вона проводить вологе прибирання в групі. Відповідно до діючих вимог проводить санітарну обробку посуду, іграшок. Стежить за чистотою рушників, змінює їх по мірі забруднення, допомагає вихователю у проведенні гігієнічних процедур з дітьми. Один раз в 10 днів проводить зміну постільної білизни.

До кого звернутися?

До будь-якого співробітника дитячого саду батьки можуть звернутися з питаннями і отримати кваліфіковану відповідь.

Так, методист може відповісти на питання, що стосуються організації дозвілля дітей вдома, розповісти про програми та методи роботи, які використовуються в дитячому саду, про те, що повинна знати і вміти дитина до певного віку, порадити, які книги та іграшки варто купувати малюкові.

З вихователями можна обговорити деякі питання виховання:

Що зробити, щоб дитина прибирала іграшки?

Чим зайняти дитину під час підготовки до вечері?

Як обговорювати з дитиною прочитаний твір?

Які питання слід задавати дитині під час розглядання ілюстрацій у книзі?

та ін.

Практичний психолог проконсультує з питань виховання й розвитку дітей та з приводу страхів, примх, впертості у дітей.

Логопед підкаже ефективні прийоми корекції мовлення.

Помічник вихователя відповість на питання, що стосуються культурно-гігієнічних навичок, апетиту дитини, пояснить, коли і як проводиться провітрювання в групі.

Всі співробітники дитячого саду працюють у тісному контакті один з одним, створюючи найкращі умови для фізичного та психічного життя дитини.

Кiлькiсть переглядiв: 1139

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.