Педагогічна година на тему: «Освіта для сталого розвитку дошкільників, або як організувати роботу з дітьми»

Дата проведення: 15.03.2024

План

1. Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі.

2. Завдання освіти для сталого розвитку дошкільників.

3. Основні концепції сталого розвитку.

4. Сталий розвиток в екологічній сфері.

5. Сталий розвиток в економічній сфері.

6. Сталий розвиток в соціальній сфері.

7. Змістове наповнення програми «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку».

8. Тематичний день.

9. Освіта для сталого розвитку: поради педагогам.

Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі

Сталий розвиток дає змогу задовольнити потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості інших поколінь задовольняти свої потреби. Ідеться передусім про потреби людей у їжі, питній воді, чистому повітрі, комфортних житлових умовах, забезпеченні прав і свобод, мирному співіснуванні, доступі до культурних цінностей і традицій тощо.

Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі. Сталий розвиток передбачає розв’язання економічних, соціальних й екологічних проблем. Адже сучасне покоління має залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати не лише платні, а й безплатні природні ресурси, дбати про своє здоров’я постійно, а не тоді, коли виникає те чи інше захворювання.

Сформувати в дітей нові моделі поведінки, звички, стиль життя дасть змогу парціальна програма «Дошкільнятам – освіту для сталого розвитку» (далі – Програма). Програму напрацювали експертки громадської організації «Вчителі за демократію та партнерство» Олена Пометун та Наталія Гавриш.

Програма «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» формує у дітей екологічні, економічні і соціальні навички. Її можна легко інтегрувати з іншими комплексними освітніми програмами, за якими працюють педагоги.

Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не лише ЗНАТИ, а й відповідно ДІЯТИ.

Недостатньо розповісти дітям про те, що економія паперу і його вторинне перероблення сприяє збереженню дерев. Вони мають використовувати цей матеріал ощадливо, азом із батьками здавати паперові відходи до пунктів прийому макулатури. Поступово зі звички така поведінка трансформується у стиль життя.

Впровадження в освітній процес ідей сталого розвитку посилює його ефективність. Утім, щоб успішно реалізувати ці ідеї, вихователі мають знати як правильно діяти. Тож поряд з дітьми вчитися жити по новому мають і педагоги.

Головна мета освіти для сталого розвитку – сформувати в сучасних дітей уявлення про необхідність прагнути до гармонійного, стабільного і безпечного життя сьогодні і в майбутньому. Аби успішно це реалізувати, поряд із дітьми вчитися жити по-новому мають і дорослі.

Завдання освіти для сталого розвитку дошкільників є створення умов для:

– формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних дня свідомого вибору способу власного життя;

– усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;

– розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямку.

Сталий розвиток (англомовний оригінал терміну «sustainable development») — це розвиток, що дозволяє людям, які живуть сьогодні, задовольнити свої потреби, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь також задовольнити власні потреби. Важливо не тільки інформувати про сталий розвиток, а формувати нові моделі поведінки і звички дітей.

Діти мають не тільки знати, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ощадливо його використовувати та разом з дорослими відносити паперові відходи до пунктів прийому макулатури.

Основні положення концепції сталого розвитку

1. У центрі уваги – люди, які повинні мати право на здорове плідне життя в гармонії з природою.

2. Охорона навколишнього середовища має стати невід’ємним компонентом процесу і не може розглядатись у відриві від нього. Існує безумовний орієнтир на не перевищення гранично допустимих рівнів антропогенного вплину на екосистеми.

3. Задоволення потреб у збереженні навколишнього середовища повинно розповсюджуватися не тільки на теперішні, а не й на майбутні покоління, передбачаючи ефективне використання та економію ресурсів, виключення або зменшення моделей виробництва і споживання, які не сприяють такому розвитку. Переважаючою має стати орієнтація на використання місцевих ресурсів та одночасне врахування інноваційних підходів і технологій.

4. Необхідними є партнерство, спільна робота всіх і кожного для забезпечення сталого розвитку; відкритість і прозорість спільних дій в інтересах сталого розвитку.

5. Зменшення розриву в рівні життя країн світу, викорінення бідності і злиденності, збереження здоров’я людей і забезпечення гідного рівня життя – найважливіші завдання світового співтовариства.

Сталий розвиток в екологічній сфері

У екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів, зокрема прісної води, морів, океанів, а також землі, повітряного басейну; збереження біологічного різноманіття; боротьба і винищенням лісів; видалення відходів. Збереження екосистем для підтримання життя як невід’ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.

Сталий розвиток в економічній сфері

У економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактора в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».

Сталий розвиток в соціальній сфері

У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографів них проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток. Застосування показника якості життя як сукупності критеріїв сталого розвитку, серед яких, зокрема, тривалість життя, стан здоров’я людини; відповідність стану навколишнього середовища нормативам; рівень доходів, зайнятості, знань і освітніх навиків населення; реалізація прав людини тощо.

Змістове наповнення програми «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку».

Підґрунтям для формування свідомого та відповідального ставлення до власної поведінки, стилю життя, готовності до ефективної взаємодії є природна активність дітей, їх бажання брати участь у спільній справі, небайдужість до чужої біди. Діти залюбки долучаються до спільної діяльності, особливо, коли вона дає їм можливість відчути власну значимість, виявити самостійність у вирішенні проблеми. А через дітей і їхні батьки та самі педагоги оволодівають життєво важливими навичками екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства, що передбачає комфортне існування людей сьогодні, дбаючи і про таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь. Структура кожного з курсів визначається трьома основними темами (модулями), засвоєння яких розраховано орієнтовно на 18 тижнів у старших дошкільників та на 27 тижнів у двох молодших вікових групах. Вивчення кожної теми передбачає опрацювання трьох підтем, що складають її зміст.

Вибір тем орієнтований на взаємодоповнюючі сфери сталого розвитку: соціальну, економічну та екологічну й є традиційним для освіти для сталого розвитку. Адже приблизно ті самі теми пропонуються для опанування в школі і навіть у програмах для дорослих. Однак одночасно він адаптований під потреби і можливості дітей дошкільного віку. Програмова діяльність спрямована на поступове (через багаторазове повторення) формування у дітей звичних моделей поведінки, які вони обиратимуть протягом подальшого життя у подібних ситуаціях. Зміни у поведінці також обумовлюють і відповідні зміни у свідомості дітей, виникнення ціннісного ставлення до питань сталого розвитку нашої країни та людства як до особистісно важливих, формують здатність і бажання діяти у цьому напрямі.

Передбачені програмою дії спрямовані на: покращення стосунків між дітьми та іншими людьми підтримку морального і психологічного клімату в групі розумне споживання енергії та води зменшення марних витрат сировини зміцнення власного здоров’я тощо. Для чіткого планування роботи з формування поведінки дітей у кожній темі/підтемі програма передбачає опанування дітьми (з доведенням до рівня звичної поведінки) двома діями.

У змісті кожної з тем виокремлено ідеї, які мають бути донесені до дітей, мовні формули, що відбивають їх смисли, та дії, які опановуються дітьми та автоматизуються у вигляді звичних моделей поведінки.

Дуже важливо постійно стимулювати дітей до виконання дій, заохочувати до їх систематичного виконання і повторення, а також пошуку нових продуктивних моделей поведінки. Саме повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку – модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного способу життя. В межах вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит – невеличке самостійне дослідження дітьми власної поведінки.

Тематичний день

Опанування кожної з підтем потребує два тижні у дітей 5-го року життя і по три – в інших вікових групах. Кожен такий цикл починається тематичним днем, який спрямовано на введення дітей в тему і початок формування у них названих дій.

Тема «Спілкування»

Ідея першого тематичного дня: «Кожного дня люди спілкуються одне з одним. Щоб люди допомагали тобі і добре ставилися до тебе, з ними треба підтримувати гарні стосунки. Таку стосунки починаються із щоденного привітання».

Обов’язковим елементом вивчення кожної темиє вступний і підсумковий аудит – діти мають самостійно досліджувати власну поведінку. Його результати дають змогу дошкільникам усвідомити необхідні зміни й ті, що вже відбуваються, а дорослим – спостерігати за процесом змін і підтримувати позитивний зворотній зв’язок щодо особистих досягнень дитини.

Аби повно та глибоко розкрити тему, упродовж дня інтегруйте кілька освітніх напрямів, поєднуйте різні види дитячої діяльності.

Тема дня (підтема курсу) задає смисли всім видам творчої взаємодії дорослих і дітей, що завершується досягненням певного результату. Мета кожного з тематичних днів – сформувати в дітей розуміння того, що необхідно постійно виконувати певні дії і розвивати первинні навички їх виконання. Упродовж наступних днів автоматизуйте ці дії до звички чинити саме в такий спосіб.

Структура тематичного дня передбачає типові організаційні складники, в усіх вікових групах:

– ранкові заходи й інтегроване заняття – перша половина дня;

– відпрацювання опанованих дій – друга половина дня.

Найкраще провести тематичний день у понеділок.

Ранкові заходи:

– прийом дітей, коротке спілкування з батьками, коли вихователь може представити тему дня (його гасло);

– визначення місця дня у послідовному ланцюжку днів тижня, місяця, пори року;

– спостереження за зеленими насадженнями, погодою, обмін досвідом і враженнями від минулого дня. У цей момент деякі запитання вже можуть мотивувати дітей до роздумів над темою дня;

– проведення ранкової гімнастики. Вона також може бути пов’язана з темою дня;

– індивідуальна робота з дітьми, які цього потребують;

– вільне спілкування та взаємодія дітей в різних видах дитячої активності в розвивальному середовищі групи. Це спілкування може бути пов’язане з темою дня.

Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов’язані з темою дня вже на цьому етапі. Наприклад, під час прийому дітей вихователь проводить коротке спілкування з батьками і представляє тему дня (його гасло). З темою дня може бути пов’язано проведення ранкової гімнастики, ранкові ритуали або інші види дитячої активності.

Кульмінація першої половини дня – спеціально організоване інтегроване заняття, що поєднує декілька освітніх напрямів, серед яких лише один пріоритетний.

Мета заняття (його очікувані результати) полягає в тому, щоб діти навчились:

– пояснювати значення опрацьовуваних дій;

– розповідати про порядок (операції) виконуваних дій;

– обґрунтовувати необхідність діяти саме так;

– виконувати пропоновані дії на основі отримання первинного досвіду.

Інтегровані заняття орієнтовані на 20-25 хвилин.

Друга половина дня

Діти мають закріпити на практиці в різних формах творчої взаємодії, на прогулянці та під час інших видів активності у другій половині дня все, що засвоїли під час інтегрованого заняття. Створюйте спеціальні ситуації, насамперед ігрові, які потребували б від дітей застосовувати набутий досвід виконання дій. Тож під час прогулянок у другій половині дня проводьте:

– ігрові вправи – багаторазове повторення дії сприяє формуванню звички. Інтерес дітей підтримуйте заданим ігровим сюжетом або ігровим предметом;

– руханки – рухливі ігри чи вправи під музику дають змогу переключити увагу дітей на іншу діяльність, поліпшити їхній настрій, активізувати їх і допомогти легко засвоїти життєво необхідні правила;

– експериментально-пошукову діяльність – досліди важливі для розумового розвитку дітей, адже дають змогу самостійно переконатися в істинності сумнівних питань;

– ігри з лялькою – класичний метод роботи з дітьми раннього й молодшого дошкільного віку, за допомогою якого вони заглиблюються в уявні побутові ситуації, а отже засвоюють соціально прийнятні способи поведінки;

– вправи на ігровому полі, організованому за допомогою іграшок та інших предметів;

– дидактичні ігри, які, на відміну від ігрових вправ, мають чітко окреслену послідовність дій, передбачають використання певного набору предметів чи іграшок, проведення відповідного мовленнєвого ритуалу;

– групову роботу мовленнєвого чи художньо-предметного змісту в командах по 3-6 осіб під керівництвом дорослого. Під час групової роботи діти мають змогу звертатися одне до одного, вправлятися в дотриманні спільних правил, обраної ролі, соціально доцільної поведінки, а педагог керує спільним процесом і може непомітно корегувати дії дітей.

Щоб дошкільники засвоїли доцільні дії і відповідні мовленнєві формули, «озвучуйте» з дітьми мультфільми, влаштуйте театральні ігри, під час яких вони розігруватимуть сюжети за допомогою лялькового, настільного театру чи театру іграшок.

Освіта для сталого розвитку: поради педагогам

1. Встановлюйте зворотній зв’язок із дітьми. Щодня обговорюйте їхній досвід дій. Це посилює інтерес дітей, а ви зрозумієте, як формується поведінка й свідомість кожної дитини та за потреби зможете вчасно скорегувати роботу.

2. Стимулюйте дітей виконувати ті чи інші дії, нагадуйте про них доти, доки ці дії не стануть автоматизованими. Зазвичай досягти цього вдається після трьох тижнів роботи.

3. Організовуйте діяльність, дітей, надихайте їх, підбадьорюйте і скеровуйте їхні зусилля, спонукайте обирати спосіб діяльності, діяти, обговорювати. Тобто, створюйте умови для безпечної й ефективної освітньої діяльності.

4. Навчіться слухати дітей, чути їх і не оцінювати їхні особистісні зміни.

5. Демонструйте моделі поведінки, орієнтовані на сталий розвиток. Показуйте корисні звички на власному прикладі.

6. Використовуйте проблемні запитання, аби сформувати у дітей критичне мислення. Спонукайте дітей шукати відповіді спільно з дорослими й однолітками.

7. Налагоджуйте сприятливий емоційний клімат у групі, «підігрівайте» пізнавальну активність дітей та бажання діяти. Атмосфера заняття, тон розмови мають спонукати дітей включитися в ситуацію творчої дії. Примус, тиск, моралізація, нудні вказівки – неприйнятні!

8. Залучайте батьків до спільної роботи. Щоб зацікавити їх, правильно поінформуйте – висвітліть проблему, спонукайте замислитися. Розміщуйте в батьківському осередку інформаційні листівки, показуйте на тематичних зборах документальні фільми, мультфільми, презентації тощо.

Педагогічна година на тему: «Як інтегрувати математику в дитячі ігри»

Дата проведення: 14.02 2024

План проведення:

1. Значення ігрової діяльності в розвитку особистості дитини.

2. Вплив ігор на розвиток сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей та розумовий розвиток дошкільника в цілому.

3. Рекомендації щодо інтеграції логіко – математичної діяльності дошкільників в дитячі ігри .

Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно,

через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять.

Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості.

Потреба в грі у дітей зберігається і займає значне місце і вперше роки їх навчання в школі. В іграх немає реальної обумовленості обставинами, простором, часом. Діти - творці сьогодення і майбутнього. У цьому полягає чарівність гри.У кожну епоху суспільного розвитку діти живуть тим, чим живе народ. Але навколишній світ сприймається дитиною по-іншому, ніж дорослим. Дитина - "Новачок", все для нього повно новизни.

У грі дитина робить відкриття того, що давно відомо дорослому. Діти не ставлять в грі будь-яких інших цілей, ніж грати.

Для дітей дошкільного віку гра має виняткове значення: гра для них - навчання, праця, та форма виховання. Гра для дошкільників - засіб пізнання навколишнього світу. Гра буде засобом виховання, якщо вона буде включатися в цілісний педагогічний процес. Керуючи грою, організовуючи життя дітей у грі, вихователь впливає на всі сторони розвитку особистості дитини: на почуття, на свідомість, на волю і на поведінку в цілому.

У грі дитина здобуває нові знання, вміння, навички. Ігри сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дошкільника в цілому.

Величезну роль в розумовому вихованні і в розвитку інтелекту грає математика. В даний час, в епоху комп'ютерної революції зустрічається точка зору, що виражається словами: "Не кожен буде математиком", безнадійно застаріла.

Сьогодні, а тим більше завтра математика буде необхідна величезному числу людей різних професій. У математиці закладені величезні можливості для розвитку мислення дітей, в процесі їх навчання з самого раннього віку.

Рекомендації щодо інтеграції логіко-математичної діяльності дошкільників в дитячі ігри:

Конструктивно-будівельні ігри.

Поки діти граються зрізними конструкторами, ознайомте їх із поняттями «кількість», «число», «величина», «форма предмета» тощо. Для цього запропонуйте ігрові завдання, де потрібно рахувати деталі конструктора, визначати, як вони розміщені на площині й у просторі, встановлювати просторові відношення між ними: що зліва, справа, спереду, ззаду, зверху, знизу тощо. Під час гри уточнюйте, які геометричні форми діти використовують, скільки деталей однієї форми знадобилося, яка споруда за величиною.

А щоб дітям було цікавіше, об’єднайте ігрові завдання сюжетом. Старшим дошкільникам пропонуйте замальовувати те, що вони будують. Поступово вони навчаться переносити на площину характеристики геометричних об’єктів, створювати просторові форми за схемами, власним задумом, спостереженнями та заданими умовами. Запропонуйте старшим дошкільникам побудувати з модульного конструктора будинок, у якому буде зручно жити п’ятьом людям. Нехай діти пофантазують, скільки та яких кімнат потрібно, скільки буде поверхів, чи будуть додаткові будівлі у дворі тощо.

Під час будівництва заохочуйте дітей коментувати, що саме зараз вони будують, чи вистачає їм будівельних матеріалів.

Наприкінці запропонуйте дітям намалювати план будинку, який вони створили.

Сюжетно-рольові ігри.

У сюжетно-рольових іграх діти часто відображують події повсякденного життя. Тож і математична складова таких ігор має бути наближена до реального життя.

Пропонуйте ігрові ситуації, які можуть трапитись із дитиною: потрібно щось купити, виміряти, спланувати тощо. Стежте, щоб такі завдання відповідали сюжету гри. Інакше вони зруйнують ігровий задум, і діти швидко втратять цікавість до гри, яка раптово перетворилася на заняття.

Заохочуйте дітей самостійно виготовляти атрибути до гри. Тут їм теж знадобиться математика, адже потрібно визначити, скільки та яких атрибутів потрібно кожному учаснику гри; якого розміру мають бути атрибути, щоб ними було зручно грати; як розподілити їх серед гравців відповідно до сюжету тощо. Організуйте сюжетно-рольову гру «Поїздка в цирк».

Під час гри запропонуйте дітям визначити, скільки квитків їм знадобиться, на якому транспорті вони поїдуть. Також прокладіть маршрут на карті, як від зупинки пройти до цирку. З’ясуйте, де у який бік потрібно повернути, скільки разів перейти дорогу тощо. Окремо обіграйте ситуацію, у якій дітям потрібно купити квитки, смаколики, сувеніри тощо
Ігри-експериментування.

Для того щоб задовольнити потребу дітей дізнаватися таємниці довкілля, додайте трохи математики до ігор-експериментів. Такі ігри зазвичай мають пізнавальну складову— діти маніпулюють різними предметами та дізнаються про їхні властивості. Створіть у групі окремий осередок, де розмістіть матеріали, з якими діти матимуть змогу вільно взаємодіяти. Відтак підготуйте картки зі схематичними позначками, які дії потрібно виконати, щоб отримати певний результат.

Також запропонуйте дітям порожні картки, на яких вони замальовуватимуть результати власних ігор-експериментів. Ознайомте дітей зі змістом осередку, розкажіть, як грати та яких правил слід дотримувати. Потренуйте дітей оцінювати відносність маси: будь-який предмет легше чогось одного й важче чогось іншого. Навчіть дітей зважувати предмети в руках і на чашкових вагах— визначати, що важче, що легше, що важить однаково. Для цього доберіть не лише маленькі легкі та великі важкі іграшки, а й маленькі важкі та великі легкі. Запропонуйте дітям пограти з водою й дізнатися, як вона взаємодіє зрізними речовинами та предметами, зокрема визначити, скільки:

• ложок води потрібно додати до склянки піску, щоб утворилася грязюка;

• склянок води поміститься в банку;

• крапель води знадобиться, щоб розчинити ложку цукру тощо

Ігри з природними матеріалами.

Дітям подобається гратися зрізними паличками, камінчиками та іншими природними матеріалами. Використайте ці ігри, щоб закріпити навички кількісної та порядкової лічби, знання геометричних фігур тощо.

Зокрема, пропонуйте дітям викладати з природних матеріалів різні геометричні фігури, визначати кількість необхідних матеріалів, збирати їх відповідно до переліку тощо. Найліпше такі ігри організовувати восени, коли на ігровому майданчику вдосталь опалого листя, каштанів, жолудів та інших цікавих речей. Об’єднайте дітей у команди та запропонуйте викласти найдовшу «змію» з матеріалів, які вони знайдуть на ігровому майданчику. Відтак поміркуйте разом із дітьми, як її виміряти й визначити, у кого найдовша. А бо ж влаштуйте полювання на«скарби». Роздайте дітям картки, на яких схематично зображено, скільки та яких предметів потрібно відшукати, приміром: три каштани, один камінчик, п’ять опалих листочків жовтого кольору. За командою ведучого діти вирушають на пошук. Той, хто впорається швидше, допомагає товаришам.

Після завершення діти підбивають підсумки та підраховують, скільки чого знайшли.

Театралізовані ігри.

Традиційно педагоги використовують театралізовані ігри для розвитку в дітей зв’язного мовлення. Проте й сюди можна додати математику. Проаналізуйте на початку гри з дітьми літературний твір і визначте, хто головні персонажі, скільки їх, куди вони направляються, зліва чи справа одне від одного перебувають тощо. Відтак поміркуйте, які декорації та якого розміру знадобляться для гри, чим їх можна замінити, якщо чогось не вистачає. Так уже під час підготовки до гри діти пригадають основні математичні поняття.

Також пропонуйте дітям розгортати театралізовані ігри за літературними текстами, що вже містять математичну складову, наприклад за казкою Альфа Прьойсена «Козеня, яке вміло лічити до десяти». Ознайомте дітей із невеличким літературним твором і запропонуйте визначити, скільки персонажів у ньому, й розподілити ролі. Відтак підготуйте атрибути е лементи декорацій. Обіграйте з дітьми ситуацію «репетиція».

Зокрема, обговоріть, у якій послідовності з’являтимуться персонажі, хто виходить зліва/справа, куди йдуть актори після своїх слів тощо. Під час гри відпрацьовуйте вміння дітей узгоджувати іменники з числівниками вроді, числі та відмінку.

Рухливі ігри.

Відпрацьовуйте з дітьми в рухливих іграх усний рахунок, здатність орієнтуватися в просторі й часі, вміння розрізняти й називати геометричні фігури, порівнювати величини тощо. Під час таких ігор діти стають ініціативнішими, розкутішими, активнішими, тому засвоюють математичні знання на високому емоційному підйомі. Майже кожна рухлива гра містить математичну складову:

- об’єднатись у команди за певною кількістю гравців,

- зорієнтуватися, куди йти чи бігти, розрахувати відстань тощо.

Окрім цього, пропонуйте дітям вигадувати нові ігри, завдяки яким можна поєднати математику й рух. Спершу пропонуйте змінювати правила вже відомих дітям ігор, а відтак— створювати нові.

Однак стежте, щоб рухова складова залишалася домінантною. Пограйте з дошкільниками під час прогулянки в гру «Живі цифри». Перший варіант: ведучий показує картку з цифрою, а діти об’єднуються в групи з відповідною кількістю учасників. Другий варіант: діти стоять навпроти ведучого, він показує картку з цифрою, а діти намагаються її відтворити за допомогою рухів тіла, стати у відповідну позу тощо

Педагогічна година на тему «Володар планів». (методичний квест для вихователів.)

Дата проведення - 17.10.10.2023

План – обов’язковий документ у роботі вихователів. Він відображає основні цілі освітньої роботи з дітьми та шляхи їх досягнення за допомогою різних форм, методів і засобів. Якісний план дає зогу вибудовувати освітню діяльність так, щоб кожна людина почувалася комфортно й упевнено, мала змогу виявляти ініціативу, самостійність і розвивати здібності. Тому в плані важливо враховувати не лише вікові, а й індивідувальні інтереси а можливості вихованців. Тому я пропоную вам провести методичний квест під гаслом: «Володар планів.»

Хід :

Вихователь - методист: Для того щоб працювати з дітьми дошкільного віку, педагог має вміти визначати цілі освітньої діяльності, бажаний результат і шляхи досягнення. А ще педагог дошкільник має вміти грати. Сьогодні ми з вами поєднаємо ці складові професійної майстерності педагогів і вирушаємо в уявну подорож морем планування. Пропоную вам об’єднатися у дві команди за допомогою білетів з нумерацією і обрати капітана команди.

Команди готові, однак не вистачає корабля. Прошу капітанів обрати конверти та визначити на якому кораблі подорожуватиме ваша команда ( Капітани обирають і відкривають конверти. В кожному конверті зображення корабля з надписом « Молодші дошкільники» або « Старші дошкільники».) Ведучий повідомляє, що всі завдання квесту команди мають виконувати, враховуючи вік дітей, зазначений на їхньому кораблі. )

Вихователь - методист. Перед тим як вирушити в подорож вашого планування бурхливим морем пропоную дати назви вашим кораблям і представити команди. За допомогою технології сінквейн вигадайте назву корабля та охарактеризуйте команду:

Перший рядок – іменник (назва команди).

Другий – два прикметника (риси, що характеризують команду).

Третій – три дієслова (дії, які здійснюватиме команда щоб перемогти).

Четвертий рядок – фраза , яка передає ставлення команди до теми зустрічі.

П’ятий – слово – підсумок.

Вихователь - методист: Тепер наші команди й кораблі повністю готові до подорожі. Роздивіться уважно карту ( демонстрація карти на екрані). На карті вказано п’ять островів на кожному з яких вас чекає завдання.

Перший острів «Шифрувальники». Поміркуйте, для чого потрібно планувати роботу з дітьми, які переваги перспективного та календарного планування. Розшифруйте слово «план» - підібравши асоціації, наприклад:

П – помічник;

Л – ланцюжок подій;

А – аналіз;

Н – наука.

Команди добирають шифри, відтак обговорюють отримані результати.

Наступний острів «Нормативні документи». Педагоги мають планувати роботу відповідно до вимог Державного стандарту та чинних освітніх програм. І якщо Державний стандарт один то програм багато. Спробуйте відшукати потрібні. Перед вами картки з комплесними та парціальними програмами та програмами, які втратили чинність. Завдання: погрупуйте картки програм за їх вихідними даними. Якщо ви в чомусь затрудняєтесь можна скористуватися нормативно – правовими документами та методичною літераторою. ( Ведучий аналізує роботу команд і підбиває підсумки. Пропонує пригадати за якою програмою працює садочок і дати їй коротку характеристику. Вправа: « Я почну, а ти продовж…»).

Вихователь – методист. Тема в роботі з дошкільниками – це не лише конкретний предмет, подія, явище, а й широке асоціативне поле навколо головного поняття. Воно дає дітям змогу побачити різноманітність взаємозв’язків між поняттями, систематизує та уточнює їхні знання. Тож на третьому острові потренуємося складати « тематичне поле» для роботи з дітьми.

«Тематичне поле». Ведучий пропонує учасникам тему для роботи, наприклад «Іграшки» , або тему, обрану за бажанням учасників квесту. Відтак кожна команда складає тематичне поле для опрацювання з дітьми, відповідно до визначеного віку. Під час роботи над тематичним полем ви можете користуватися користуватися освітніми програмами. Насамкінець команди презентують результат діяльності та коментують, які поняття та чому обрали.

Вихователь - методист . Спеціально організовану діяльність необхідно пов’язувати з повсякденним життям дітей, тобто надавти дитині змогу використовувати отримані знання на практиці. Для цього слід планувати взаємодію з дітьми як цілісний інтегрований процес, включати до нього види дитячої діяльності. На четвертому острові ми потренуємося добрати до певної теми відповідні форми та методи роботи з дітьми.

Четверте завдання «Форми та методи роботи». Кожна команда на основі складеного тематичного поля обирає тему на один день для роботи з дітьми відповідного віку. Відтак формулює мету організації освітньої діяльності та добирає форми та методи роботи з дітьми, які можуть досягти поставленої мети. Під час роботи над завданням можете користуватися методичною літературою та освітніми програмами. ( Презентація результатів роботи.)

Вихователь - методист. Ось ми й допливли до останнього острова. Але навколо нього багато підводних рифів, бо тут причаїлися найпоширеніші помилки, яких припускаються педагогами під час планування.

П’яте завдання: “Аналіз помилок». Команди отримують приклади планування освітньої роботи з дітьми певного віку на тиждень, у якому наявні помилки. А ще – карту оцінювання. Відтак команди оцінюють, які помилки наявні в плані, та пропонують варіанти, як їх виправити.

Вихователь - методист . Наша сьогодні подорож добігає до кінця. Ви добре попрацювали та зібрали діаманти з основними принципами планування освітньої діяльності, зокрема це : науковість, актуальність, логічність, систематичність, реалістичність. Чому ці принципи важливі?

Рефлексивна вправа: «Я зрозуміла, що……….»

Педагогічна година на тему: «Створення безпечного освітнього середовища - пріоритет для всіх учасників освітнього процесу».

План.

1. Актуальність.

2. Роль педагога у створенні та підтримці безпечного комфортного середовища для формування ціннісних життєвих навичок у здобувачів освіти.

3. Що таке безпечне освітнє середовище?

4. Чинники, що впливають на безпечне освітнє середовище?

5. Принципи безпечного освітнього середовища.

6. Організація ефективного і безпечного освітнього середовища.

7. Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації.

Актуальність.

Один із важливих пріоритетів освітнього процесу в ЗДО – створення соціально безпечного простору Одним із варіантів усталити систему захисту та безпеки особистості в закладі освіти є створення й запровадження Кодексу безпечного освітнього середовища (КБОС)..

Обговорення «Безпечне освітнє середовище»ƒ

- Що для вас є безпечне освітнє середовище і наскільки воно для вас важливе?ƒ

- Яку роль займає педагог у створенні безпечного освітнього середовища? - Ваша важлива характеристика, яка дозволяє вам будувати безпечне освітнє середовище?

Знайомство

- «Я безпечна людина тому, що …»). Представлення себе.

- Наші очікування (“Коментарі наших очікувань”) . Представлення.

1.Рольвихователяу формуванні безпечного освітнього середовища.

Вихователі мають пам’ятати, що те, як вони навчають виховують та розвивають дошкільника, є таким же важливим, як і те, чому вони навчають, що виховують і як розвивають.

2.Що таке безпечне освітнє середовище ?

Освітнє середовище — це:

► характеристика життя всередині освітнього закладу;

► система впливів і умов формування особистості;

► система можливостей для розвитку особистості у соціальному та просторово-предметному оточенні.

Суспільство очікує від навчальних закладів освіти не лише статусу освітнього ресурсу, а й простору розвитку та співпраці як усередині, так і з зовнішнім світом. Сучасне освітнє середовище створює неповторне індивідуалізоване та персоналізоване враження, де у кожного є можливість відшукати себе. Аби дійти розуміння безпечного освітнього середовища, слід означити, що є освітнім середовищем. Освітнє середовище — це місце, де: зустрічаються і взаємодіють не лише вихованці та вихователі, а й батьки, гості закладу і де відбуваються не лише навчання та виховання дитини,а й цікаві зустрічі, свята та концерти, але й лекції, семінари, тренінги тощо . Вітчизняні та закордонні науковці й практики трактують освітнє середовище, як: частину життєвого, соціального середовища людини, що є сукупністю всіх освітніх чинників, які безпосередньо чи опосередковано впливають на особистість у процесах навчання, та виховання.

Водночас у сучасних швидкозмінних умовах освітнє середовище навчального закладу не є ізольованим від зовнішніх і внутрішніх факторів, їх впливу, які можуть мати як позитивний результат, так і містити загрози, небезпеки та ризики, які можуть сприяти деструктивним змінам у ньому. Для протидії таким змінам, необхідно, щоб освітнє середовище навчального закладу було захищеним, безпечним. Відсутність єдиного визначення поняття «безпека освітнього середовища» зумовлена існуванням різних підходів до розуміння його сутності. Йдеться і про психологічний, і про екологічний, і про інформаційний аспекти цього поняття. Так, дослідники, які вивчають коло проблем, пов’язаних з питанням психологічної безпеки освітнього середовища, вважають, що психотравмуючі ситуації прямо чи опосередковано впливають на фізичне і психічне здоров’я особистості.

Якщо взяти до уваги екологічний аспект безпеки освітнього середовища, то під екологічно безпечним освітнім середовищем розумієтьсч «систему психолого-педагогічних умов, впливів і можливостей, які забезпечують захищеність особистості від негативного впливу екологічних факторів, що визначають оптимальність взаємодії зі світом природи» .

Не менш важливим є й інформаційна частина безпеки освітнього середовища, яка через застосування інформаційно- комунікаційних технологій в освіті здійснює масовий, глобальний вплив на особистість . Серед негативного впливу інформації на сучасне освітнє середовище: відсутність належних механізмів контролю якості інформації̈, доступної через сучасні телекомунікаційні технології, що породжує проникнення в освітній простір великого обсягу недостовірної інформації; неконтрольоване проникнення інформації сумнівного, агресивного змісту, яка може сприяти виникненню насильства, булінгу, кібербулінгу тощо.

3.Чинники, що впливають на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин – позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність); негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність).

2. Захищеність в освітньому середовищі – оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору. Для того, щоб унеможливити насильство та створити безпечне освітнє середовище, кожен учасник навчально-виховного процесу повинен мати уявлення не тільки про те, що вважається насильством, але й про те, як мінімізувати ризики та небезпеки, і в результаті, створити умови для внутрішньої безпеки та безпеки референтного довкілля. А це стає можливим лише завдяки спільній цілеспрямованій діяльності педагогів, дітей та батьків.

3. Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Задоволеність освітнім середовищем – задоволення базових потреб дитини у:

- допомозі та підтримці;

- збереженні та підвищенні її самооцінки;пізнанні та діяльності;

- розвитку здібностей і можливостей.

Основними характеристиками процесу взаємодії всіх учасників освітнього середовища є особистісно-довірливе спілкування, а його відсутність спричиняє досить негативні наслідки (емоційний дискомфорт, небажання висловлювати свою точку зору, думку, негативне ставлення до себе, втрата особистої гідності, небажання звертатися по допомогу, ігнорування особистих проблем і труднощів оточуючих дітей і дорослих, неуважність до прохань і пропозицій).

Робота над створенням безпечного освітнього середовища не припиняється з досягненням певного результату. Насамперед, це безперервний процес реагування на нові виклики життя, пошук нових можливостей, ресурсів, генерування нових ідей і правил. Водночас необхідно, щоб всі учасники цього процесу усвідомлювали спільну відповідальність, мали вміння, бажання та добру волю для такої співпраці.

4. Які є принципи безпечного освітнього середовища:

1. Принцип домінування життя людини як головної цінності, що визначає модель мінімальної (необхідної) безпеки, максимально усуває ризики, що загрожують життю як дітей, так і дорослих.

2. Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки освітнього середовища облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, району).

3. Принцип комплексності оцінки небезпек (ризиків), що задає методику оцінки різних педагогічних (освітніх) ризиків (зовнішніх і внутрішніх) на основі комплексного, системно-синергетичного підходів.

4. Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення. Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому.

5. Принципи захисту зображень. Визнаючи право батьків на приватність і захист особистих інтересів, заклад повинен захищати зображення дітей. Працівники закладу не мають права давати дозвіл на фото-, відеозйомку дітей або їх аудіозапис на території закладу без попередньої згоди батьків або опікунів дитини в письмовій формі. Для отримання згоди батьків (опікунів) для фото, відеозйомки дитини працівник закладу має звернутися до них, згідно з процедурою для отримання такого дозволу. Не дозволяється надавати представникам ЗМІ контактні дані батьків (опікунів) дитини без їх попередньої згоди. Дозвіл повинен містити дані про те, де буде оприлюднено запис або зображення та в якому контексті його буде використано (наприклад, що його буде розміщено на веб-сайті www.youtube.pl з метою реклами закладу).

5. Важливо відмітити, що організація ефективного і безпечного освітнього середовища включає:

- Забезпечення права вибору.

- Формування спільних цінностей.

- Встановлення правил. Практика ранкових зустрічей.

- Участь дітей в організації освітнього середовища.

- Багатоманітність та соціальна інклюзія. Діти з особливими освітніми потребами.

Відповідальність педагога за своїх вихованців і обов’язки:

- Поважати кожну дитину.

- Вірити в успішність кожної дитини.

- Бути чесними і визнавати власні помилки.

- Вміти слухати й дотримуватись конфіденційності

- Бути послідовними і справедливими.

- Мати високі очікування щодо кожного свого вихованця.

- Цінувати особисті зусилля дітей

Висновок. Безпечне освітнє середовище – це стан освітнього середовища, в якому: наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів і батьків, відсутні будь-які прояви насильства та є достатні ресурси для їх запобігання, а також дотримано прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника навчально-виховного процесу.

РОЛЬ ПЕДАГОГА У ФОРМУВАННІ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - ВЕЛИКА. Від безпеки на робочому місці залежить здоров’я кожної дитини. Крокуймо в ногу з часом, будьмо професійно компетентними, бо саме від нас залежить майбутнє наших дітей, майбутнє держави.

6.. Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації.

Останнім часом ми з вами дуже часто вдаємося до обговорення даного питання. Щоб забезпечити створення у ЗДО безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), пропоную поговорити про те, що спричиняє булінг і якими є його передумови. Чому так стається, що на певному етапі життя, навчання, роботи деякі діти, дорослі вдаються до деструктивної поведінки і починають переслідувати інших. Насильствота булінг (цькування) в освітньому середовищі має різний характер і природу. Воно може проявлятися як у формі одноразових, так і у вигляді систематичних дій. Але ці дії завжди завдають шкоди психічному та фізичному здоров'ю усіх учасників освітнього процесу.

Не секрет, що виявити випадки насильства в ЗДО достатньо важко. Передусім тому, що насильство відбувається переважно у місцях, де відсутній контроль і нагляд дорослих. До того ж і потерпілий, і спостерігачі воліють не повідомляти нікого про випадок, щоб їх не вважали «ябедницею» або через страх зізнатись. Найнебезпечнішим є повторюваність випадків насильства в ЗДО. Саме систематичні насильницькі дії є булінгом або цькуванням. Нагадаю, що термін «булінг» походить від англійського слова «bully», тобто хуліган, забіяка, задира. Варто пам'ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:це систематичність (повторюваність) діяння, злий умисел, дисбаланс сил, відсутність розкаяння у кривдника.Булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно - потрібне втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам. Проблемою у освітньому середовищі є булінг (цькування) з боку педагога по відношенню до дитини. Такий булінг (цькування) може проявлятись через систематичні дії: необґрунтоване заниження оцінок, систематичне ігнорування думки дитини або її дій, вішання ярликів, принизливі слова, залякування. Причинами виникнення булінгу (цькування) у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники: особистісні, сімейні, соціальні, оточення (середовище).

1. Особистісні чинники- це фізичні чи психологічні особливості дитини (індивідуальні особливості фізичного, психічного, інтелектуального розвитку, зовнішності тощо). Розлади та порушення в розвитку дитиниможуть стати причинами виникнення булінгу (цькування). Так, часто ініціаторами булінгу (цькування) є діти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості та спровоковану цим агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади поведінки, біполярний розлад, опозиційний розлад, посттравматичний стресовий розлад та інші). Будь-яка «інакшість»- відмінність від інших, наприклад, зовнішній вигляд, стан здоров'я тощо, являється однією з найчастіших причин булінгу (цькування) по відношенню до таких дітей. Іноді діти, дорослі вважають булінг одним із способів самоствердитись та завоювати авторитет в очах друзів, однолітків: стати популярними, керувати, мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися та поважати. Причиною булінгу (цькування) може бути намагання компенсувати невдачі у навчанні, спілкуванні, суспільному житті, заздрість успіхам інших, через гарніші або крутіші речі, одяг тощо.

2. Сімейні чинники, які визначають агресивну поведінку дитини, а також дорослого та можуть провокувати булінг (цькування) у сім'ї: брак близьких стосунківта відсутність уваги до особистості позбавляє дитину можливості ділитись з рідними своїми проблемами та труднощами у спілкуванні; слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування) контроль; гіперопіка; тиск або жорстоке поводження, що призводить до сприйняття дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози. Якщо у родині постійні сварки, бійки, образи, критика та приниження іншого є єдиним способом висловити своє невдоволення, то в подібній ситуації дитина починає діяти за звичною для неї схемою. Саме домашнє насильствоспричиняє появу булінгу, зокрема в освітньому середовищі, коли дитина, що потерпає від домашнього насильства, копіюючи дії дорослих, може стати як жертвою, так і кривдником.

3. Середовище, як чинник, відтак, несприятливий соціально-психологічний клімат у закладі освіти, стрес внаслідок перевантаження, відносини з однолітками та педагогами, відсутність належної уваги з боку педагогів, сприяють появі сварок, конфліктів, проявів насильства та їх перехід в булінг (цькування). Найбільш розповсюдженими чинниками, які провокують появу булінгу (цькування) можуть бути:

- авторитарний стиль в освітньому процесі (іноді педагог сам може бути ініціаторами булінгу (цькування), коли дитина розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер; він особисто приймає рішення, без врахування думок, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, внаслідок чого діти втрачають активність, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю);

-виокремлення педагогом будь-якого з дітейяк позитивного або негативного прикладу для інших часто провокує суперництво, яке у майбутньому переростає у булінг (цькування) цієї дитини;

- ігнорування проблеми на рівні закладу освіти (іноді педагогічний персонал закладу освіти відмовляється визнавати випадки булінгу (цькування) в групі або ЗДО в цілому, просто ігнорує це явище; це, в одному випадку, може сприйматися дітьми як норма поведінки, і вони будуть моделювати цю поведінку на інших дітей, в іншому випадку

- це провокує почуття безкарності та безнадійності та нерідко призводить до загострення ситуації з булінгом (цькуванням).

4. Соціальні чинники- це стереотипи, культурні норми, соціальна та економічна нерівність, вплив інформаційних технологій (ЗМІ, інтернет, ігри, фільми тощо). Досить часто причиною булінгу (цькування) у закладі освіти є гендерні стереотипи, тобто домінування чоловіків над жінками, або ж навпаки жіночий чи чоловічий колектив. Причиною булінгу (цькування) в закладі освіти також може бути сексуальна орієнтація. Соціальна та економічна нерівністьє досить розповсюдженою причиною булінгу (цькування) у закладі освіти. Люди з високим соціальним статусом можуть зневажливо ставитися до менш забезпечених. Спонукає до булінгу (цькування) популяризація насильницьких моделей поведінкина телебаченні, в кінематографі, в мережі Інтернет. Сучасні медіа нерідко демонструють жорстокість і насильство та значною мірою впливають на формування цінностей та поведінку дітей. Діти поступово починають вважати насильство способом вирішення проблем та імітують побачене в реальному житті.

Кожен нижній рівень обумовлює наступний рівень і уможливлює булінг (цькування), агресію, прояви насильства по відношенню до інших (за«Пірамідою ненависті»,яка побудована за принципом Маслоу). Вона складається із 5-ти рівнів:

- рівень упередженого ставлення;

- рівень дій, базованих на упередженні;

- рівень, на якому виникає дискримінація;

- рівень жорстокості;

- рівень геноциду.

Таким чином, аби забезпечити безпечне освітнє середовище у ЗДО, вільне від насильства та булінгу (цькування) треба, у першу чергу, працювати із суспільними, у тому числі і з особистими, стереотипами та упередженнями, оскільки вони становлять основу, на якій зароджується ненависть та агресія по відношенню до інших. По-друге, варто пам'ятати, що діти переймають ставлення, реакції, способи поведінки дорослих, які ті часто транслюють несвідомо. Тому батькам, педагогам варто працювати і над своїми емоціями, слідкувати за власними висловлюваннями та вчинками, реакціями та способами поведінки, аби не провокувати булінг (цькування). А ще важливим є раннє виявлення та попередження булінгу (цькування) в ЗДО та подальше дотримання алгоритму реагування на випадки насильства булінгу (цькування).

Педагогічна година на тему: «Медіапедагогіка в дитячому садку: як формувати основи медіаграмотності в дітей і дорослих».

Дата проведення 16.05.2023

План проведення.

1. Медіа грамотність – одна з сучасних якостей сучасної особистості.

2. Показники сформованості цифрової компетентності.

3. Форми роботи щодо формування медіа грамотності.

4. Рекомендовані медіа проєкти в роботі з дітьми.

Формування медіа грамотності розпочинається з раннього віку, певні компоненти медіа освіти входять до змісту програм розвитку дітей у закладі дошкільної освіти. Базовий компонент (Державний стандарт) дошкільної освіти у варіативному складнику освітнього напряму «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп’ютерна грамота», медіа грамотність розглядає в аспекті «цифрової компетентності». Цифрова компетентність — це здатність використовувати інформаційно комунікаційні та цифрові технології для задоволення власних індивідуальних потреб і розв’язання освітніх, ігрових завдань на основі набутих елементарних знань, вмінь, позитивного ставлення до комп’ютерної та цифрової техніки. Показниками сформованості цифрової компетентності виступають: виявлення інтересу до техніки (ноутбук, смартфон, планшет, комп’ютер), а також знання, у межах віку, про сучасні технічні засоби навчання , способи керування ними за допомогою клавіатури, миші , бажання брати участь у медіа середовищі групи, позитивно реагує на інших учасників інформаційного середовища, зокрема користувачів, завзято реагує на сюжет інтернет-контенту, зміст комп’ютерних ігор, проявляє інтерес до спілкування з іншими через технічні засоби під час гри та поза нею, визначає ціннісну перевагу у виборі навчальних та розвивальних ігор тощо. Сформовані знання: має чіткі уявлення про цифрові технології та інформаційно-комунікаційні технічні засоби. Знає та називає частини ТЗН: системний блок, монітор, миша, клавіатура, клавіша, розуміє призначення додаткових пристроїв та свідомо їх використовує за призначенням (принтер — роздруковує, колонки — відтворюють звук). Володіє способами пошуку та передачі інформації, обізнана з правилами інформаційного світу та вміє за потреби захистити себе від різних інформаційних загроз (заблокувати, видалити небажаний контакт та знає, куди та до кого звернутись по допомогу, якщо зазнала образ в мережі інтернет- звернення до батьків, до педагога), практично володіє цифровими інструментами, вміє використовувати інтерактивні вправи, виконує операції й алгоритмічні дії початкового користувача, які становлять одну з істотних складових освітньої діяльності, усвідомлює, що цифрові технології сприяють розвитку навичок, необхідних для вирішення проблем, аналітичного мислення, креативності, включаючи співпереживання, співпрацю, соціальне усвідомлення

На основі Базового компонента дошкільної освіти педагогами здійснюються такі форми роботи стосовно формування медіаграмотності:

- 1) бесіди (стосовно інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій та їх значення у житті сучасної людини, а також про будову та складові ноутбука/ комп’ютера;

- 2) практичні заняття (навчально розвивальні та ігрові комп’ютерні програми);

- 3) спостереження (за роботою вихователя за комп’ютером);

- 4) екскурсії на радіостанції, телестудії;

- 5) фотосесії для сайту дошкільного закладу;

- 6) спільна з вихователем підготовка фотоальбомів на сайт, виготовлення різних малюнків та пластилінових героїв для створення й обігравання анімаційних сюжетів.

Для розвитку медіаграмотності розроблена парціальна програма «Комп’ютерна грамота для малят» (авторки Вайнер О.В., Болотова О.М.). «Комп’ютерна грамота для малят» виступає стартом для ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з комп’ютерними технологіями, вона допомагає реалізувати принцип наступності та забезпечити розвиток і виховання дошкільників відповідно до вимог оновленого Базового компонента дошкільної освіти.

Щоб мотивувати вас утілювати в життя власні медіапроєкти, пропоную на наступний навчальний рік обрати певний напрям роботи усфері медіаосвіти:

- Газети в нашому житті;

- Мультфільми власноруч;

- Комікс «Вечір удома»

- Реклама;

- Журнал допитливих дослідників;

- Інтерв’ю «Наша група».

Практичну реалізацію створення власних проектів по формуванню медіа грамотності вихованців вашої вікової групи пропоную включити в план роботи закладу на наступний навчальний рік . В розділі «фестиваль педагогічних ідей» ви зможете поділитися враженнями та результатами проведеної роботи.

Педагогічна година на тему: «Навчаємо дітей безпеки в побуті»

Дата проведення: 20.04 2023

План проведення:

1.Актуальність проблеми.

2. Які завдання доцільно визначати педагогу для формування у дітей обсягу знань , умінь і навичок з даної проблеми.

3. Форми та методи в освітній діяльності під час формування навичок безпеки в побуті.

4. Організація тематичних тижнівзбезпеки життєдіяльності дітей упобуті.

5. Орієнтовне складання плану тематичного тижня збезпеки життєдіяльності.

Як же хочеться всім нам, дорослим, уберегти своїх дітей віднеприємностей, захистити від небезпеки, яка очікує на них, недосвідчених іцікавих, накожному кроці. Але чиможливо щохвилини бути поруч? Звісно, ні… Вихід один— навчити малюків правил безпечної поведінки та сформувати вних відповідні навички, щоб діти могли почуватися безпечно. Статистика свідчить, що зкожним роком кількість побутових травм дітей збільшується. Фахівці пов’язують це зтим, що через надзвичайні стани діти часто залишаються вдома. Протягом дня батьки, які мають працювати, незавжди можуть приділити достатньо уваги дітям іспонукають їх до самостійної діяльності. Відтак підвищена допитливість дошкільників, їхня висока рухова активність іпрагнення до самостійності, відсутність досвіду йнездатність передбачити наслідки власних дій призводять до травмувань. Тому одне зголовних завдань дорослих— формувати вдошкільників навички безпечної поведінки впобуті.

Які завдання розв’язувати

Насамперед важливо сформувати вдітей певний обсяг знань івмінь, які дадуть їм змогу почуватися безпечно. Зокрема, педагоги та батьки дошкільників мають навчити вдітей:

· дотримувати правил безпечного перебування вдома, вдитячому садку та на вулиці;

· вирізняти основні небезпечні чинники довкілля;

· поводитися правильно знезнайомими людьми вдома йна вулиці;

· викликати за потреби службу допомоги;

· звертатися до людей, які можуть допомогти вкритичній ситуації;

· швидко орієнтуватися, до кого можна звернутися подопомогу втій читій ситуації тощо.

Проте батьки часто вбачають своє завдання однобоко— здебільшого втому, щоб захищати йоберігати свою дитину. Іпри цьому забувають про головне— про необхідність готувати її до самостійного життя. Адже важливо навчати дитину правильно діяти врізних ситуаціях, зокрема йнебезпечних. Щоб ознайомити батьків вихованців зосновними вміннями та навичками, якими має володіти дитина дошкільного віку, скористайтеся пам’яткою

Пам’ятка

1. Не можна виховувати вдитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти внеї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими йрозумними, адорослі мають заохочувати прояви дитячої ініціативи.

2. Варто зважати на те, що безпека— це непросто сума засвоєних знань, астиль життя, вміння адекватно поводитися врізних ситуаціях. Адже опинитися векстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, зокрема йтоді, коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч. Тому життєво необхідно виховувати вдітей самостійність івідповідальність.

3. Дітям часто складно усвідомити йзапам’ятати правила, які вводять для них дорослі. Натомість їм простіше керуватися тими правилами, які вони виробили та прийняли самостійно. Тому ненав’язуйте дітям правила та заборони, авиробляйте їх спільно здітьми.

Які форми та методи використовувати

Формувати навички безпечної поведінки дітей можна різними способами. Зокрема, ознайомлювати дітей зправилами поведінки під час бесід, читання художньої літератури, розглядання картин тощо. Проте найефективніший спосіб— це особистий приклад дорослих. Адже більшість навичок удітей формується знаслідування. Щоб отримані знання та сформований спосіб поведінки перетворились унавичку, дитині необхідно багаторазово застосувати їх нелише вігровій діяльності, ай урізних життєвих ситуаціях. Тому педагоги маютьмоделювати ситуації, наближені до реальних, щоб їхні вихованці навчалися застосовувати свої знання на практиці та набували досвід правильної поведінки внадзвичайних ситуаціях.

Запропонуйте старшим дошкільникам під час спільної діяльності розв’язати проблемні ситуації:
•Мама Максима пішла вмагазин, ахлопчик залишився вдома дивитися мультик. Раптом зтелевізора пішов дим. Максим деякий час дивився, як дим застилає кімнату, апотім злякався йсховався усвоїй кімнаті. Проаналізуйте дії хлопчика: чиправильно він вчинив? Як би ви поводилися втакій ситуації?
•Покажіть дітям коробку зрізними предметами та запропонуйте уявити, що вони залишилися вдома самі йзнайшли цю коробку. Попросіть дітей протягом хвилини визначити, якими зцих предметів можна грати, аякими ні. Коли діти виберуть предмети для гри, попросіть їх пояснити свій вибір.

Проблемні ситуації використовуйте іяк самостійну форму роботи, іяк частину інших форм роботи здітьми.

Поліпшити навички безпечної поведінки дошкільників дають змогу:

- інтегровані заняття— «Небезпечні іграшки», «Один удома», «Вогонь— друг чиворог?»;

- елементарна дослідницька діяльність— «Чим загасити вогонь», «Властивості рідин»;

- заняття-роздуми валеологічного змісту— «Які іграшки можуть нашкодити здоров’ю», «Ліки— нецукерки»;

- тренінги безпечної поведінки— «Як зберігати голки», «Як викликати службу допомоги»;

- свята йрозваги повчального характеру— «Про сім козенят ібезпечну поведінку», «Карлсон та небезпечні пригоди» тощо.

Інтегрувати знання, уміння йнавички дітей збезпечної поведінки впобуті врізні види діяльності дають змогупроєкти. Під час роботи над темою проєкту діти усвідомлюють отримані знання та вчаться застосовувати їх на практиці. Урезультаті такої роботи вони нелише засвоюють правила особистої безпеки, але йнавчаються пояснювати їх, обґрунтовувати необхідність застосовувати їх векстремальних ситуаціях, аголовне— підпорядковувати їм свою поведінку.

Сформуйте тематику пізнавальних проєктів збезпеки дітей упобуті на початку навчального року, наприклад: «Обережно, електричний струм!», «Вогненебезпечні предмети навколо», «Знайомтесь, отруйні речовини» тощо. Укожному проєкті визначте мету, завдання, форми роботи зформування навичок особистої безпеки зурахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Протягом року також організуйте один-дватематичні тижнізбезпеки життєдіяльності дітей упобуті. Під час тематичного тижня організуйте різні активності, під час яких діти матимуть змогу закріпити отримані знання та попрактикуватися застосовувати їх на практиці. Адже періодичне нагадування ідітям, ідорослим про правильне поводження вбудь-яких ситуаціях, навіть безпечних зпершого погляду, допоможе запобігти нещасним випадкам. Адже немає більш відповідального завдання, ніж піклуватися про життя та здоров’я дітей. Ів цій справі немає бути байдужих.

Орієнтовний план тематичного тижня збезпеки життєдіяльності

Тема тижня.Сам удома

Вікова група:старша

Мета:формувати вдітей знання йуміння безпечної поведінки впобуті

Педагогічна година: "Українські традиції як засіб формування в дітей приналежності до своєї країни".

Термін проведення: 21.02.2023

Час проведення: 13.00 годині.

Порядок денний

1. Про виконання рішень минулої педагогічної ради (доповідач – Усенко О.С., директор)

2. Про цілісність, системність і послідовність планування організації діяльності громадянсько - патріотичного змісту.(доповідач - Сугак Т.В., вихователь-методист).

3.Про аналіз стану роботи з громадянсько - патріотичного виховання дошкільників. Довідка до наказу.(доповідач - Сугак Т.В., вихователь-методист).

4. Про малі форми усної народної творчості як складової національно - патріотичного виховання ( з досвіду роботи). (доповідач – Заікіна Т.О., вихователь групи дітей раннього віку).

5. Про календарну обрядовість у роботі з дітьми та системою планування освітнього процесу громадянсько - патріотичного змісту в різних вікових групах» ( доповідач – Медененко С.П., вихователь спеціаліст «вищої категорії»).

6. Про презентацію народних іграшок, виготовлених своїми руками, як важливість ознайомлення дітей з українськими ремеслами. (доповідачі - вихователі усіх вікових груп)

7. Про презентацію матеріалів з досвіду роботи педагогів, що атестуються ( доповідачі – педагоги, що атестуються: Сугак Т.В., вихователь – методист; Медененко С.П., вихователь «спеціаліст вищої категорії»; Мітюшина Н.А., вихователь «спеціаліст першої категорії»; Дядюшка Є.М., вихователь»спеціаліст»)

8. Про перезатвердження плану роботи на навчальний рік, освітньої програми з змінами та доповненням в зв’язку з перейменуванням закладу . (доповідач – Усенко О.С., директор)

ПЛАН ПІДГОТОВКИ

Педагогічна година: "Проводимо рухливі ігри в обмеженому просторі»

Дата проведення 15.02 2023

План проведення:

1.Особливості рухливих ігор

2.Вимоги до організації та проведення рухливих ігор.

3. Як добирати й проводити ігри для дітей різного віку.

3.1 Які ігри обирати?

3.2.Як керувати грою?

3.3. Рівень навантаження під час ігор?

Дошкільникам шкідливо довго перебувати в статичному положенні. Проте останнім часом діти часто змушені залишатися в обмеженому просторі через різні причини: пандемія, несприятливі погодні умови, надзвичайні стани тощо. В таких обставинах у пригоді стануть рухливі ігри, які можна проводити в груповій кімнаті чибудь-якому іншому приміщенні.

Особливості рухливих ігор

Рухлива гра— основний засіб збагачення рухового досвіду дітей. Вона допомагає задовольняти потреби в руховій активності навіть в умовах обмеженого простору. Рухливі ігри впливають як на фізичний, так і на інтелектуальний розвиток дітей. Адже при будь-якому русі тренуються м’язи та мозок дитини. У рухливій грі збагачується мовленнєва активність і вміння стримувати себе.

Гра навчає діяти в колективі, домовлятись одне з одним, ділитись іграшками. У кожній рухливій грі дітям необхідні елементарні вміння орієнтуватись у просторі: не наштовхуватись одне на одного, не відставати, знаходити своє місце, узгоджувати свої дії із зусиллями інших дітей. Спільні ігрові дії зумовлюють загальні радісні емоції, розвивають емпатію, зміцнюють взаємини між дітьми й дорослими.

Вимоги до організації

Рухливі ігри різноманітні і за змістом, і за рівнем фізичного навантаження. Та не всі ігри однаково подобаються дітям. Тому, колидобираєте ігридля своїх вихованців, ураховуйте їхній рівень оволодіння конкретними видами рухів, температуру повітря, місце проведення гри тощо. А також не забувайте чергувати ігри різного ступеня рухливості. Розгляньмо, як добирати й проводити ігри для дітей різного віку.

Молодший дошкільнийвік

Які ігри обирати.Ігри з нескладним змістом та обов’язковим чергуванням руху та відпочинку. Ігри мають містити одне-два прості правила та не більше трьох ролей.

Як керувати грою.

Головне завдання— стимулювати рухову активність і створювати радісний настрій. Коли розучуєте нову гру з дітьми, зосередьте увагу на регулюванні рухів дітей. Згодом, коли вони засвоять гру, надавайте дітям більше самостійності та заохочуйте виконувати роль ведучого.

Підсумок гри— короткий та оптимістичний, з позитивною оцінкою всіх дітей.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри— 10с.

Кількість повторів гри— 3—5 разів.

Тривалість гри— 6—8хв

Середній дошкільний вік

Які ігри обирати.Ігри з елементами змагання (індивідуальними та колективними), ігри-атракціони.

Як керувати грою.Коли діти грають уперше, роль ведучого виконує вихователь. Стежте, щоб діти дотримували правил і діяли відповідно до поставлених рухових завдань.

Підсумок гри— загальний позитивний. Зверніть особливу увагу на дітей, які правильно виконували правила та рухові дії.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри— 15—20с.

Кількість повторів гри— 3—5 разів.

Тривалість гри— 8—10хв

Старший дошкільний вік

Які ігри обирати.Ігри-естафети, спортивні ігри. В іграх використовуйте кидання та ловлення м’ячів, стрибки. Також пропонуйте дітям малорухливі ігри, які містять елементи командної взаємодії. В іграх може бути до чотирьох ролей, які розподіляють між усіма дітьми.

Як керувати грою.Перш ніж пояснювати нову гру, повторіть разом з дітьми найскладніші рухи. Використовуйте під час ігор команди та умовні сигнали. Робіть зауваження дітям, які порушують правила гри.

Підсумок гри— диференційована оцінка. Відмітьте тих, хто виявив спритність, швидкість, дотримував правил; назвіть тих, хто їх порушував. Проаналізуйте разом з дітьми, як їм вдалося досягнути успіху в грі, що допомагало чи заважало під час гри тощо.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри— 20—30с.

Кількість повторів гри— 4—6 разів.

Тривалість гри— 10—12хв

УДодаткуподано рухливі ігри, які пропонуємо використовувати в умовах обмеженого простору. Вони дають змогу розвивати комунікабельність, творчу активність, увагу, рухову уяву та пам’ять, вправлятись у спільних діях.

Отже, щоб збільшити рухову активність дітей, поки вони перебувають у приміщенні, проводьте рухливі ігри. Це не лише дасть змогу їм порухатися, а й наповнить позитивними емоціями, а отже, забезпечить гарний настрій на весь день.

Додаток 1

Педагогічна година: «Виховуємо патріотичні почуття змалку»

Дата проведення 13.01.2023

«Той, хто забув колиску, з якої піднявся,

Щоб піти по землі, хто байдужий до

матері, що вигодувала та виховала

його, нездатен переживати високі

патріотичні почуття»

В. Сухомлинський

Найважливіше у житті кожної людини – її Батьківщина. Виховувати громадську свідомість, патріотичні почуття потрібно змалку. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилось прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, - це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини».

Патріоти́зм(грец.πατριώτης—співвітчизник,грец.πατρίςталат.patria—батьківщина)—громадянськепочуття, змістом якого є любов добатьківщиниі готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересахвітчизни та постати на її захист у разі необхідності.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Патріотичні почуття в дитини з раннього віку, формуються поступово, під впливом батьків, вихователів, навколишнього природного середовища. До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння знаннями про рідний народ, його Батьківщину. Патріотичне виховання являє собою цілісний комплекс принципів, методів, засобів і форм виховних впливів.

Але перший етап, який є основою патріотизму, починається з раннього періоду життя в сім'ї, з родинного виховання. Це обумовлено, тим, що вона являє собою своєрідний мікроколектив, що ґрунтується на найближчих довірчих відносинах між чоловіком та дружиною, батьками й дітьми, на емоційному переживанні різних життєвих подій. З ними в дітей пов’язуються поняття про свій будинок, свої рідні місця, свій край, свою Батьківщину. Якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в ранньому віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках). Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Тож, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Тому потрібно організовувати роботу з батьками.

Це можуть бути:

· консультації;

· бесіди;

· батьківські збори;

· дні відкритих дверей та ін.

Що стосується роботи вихователя то, до ефективнихметодів і форморганізації патріотичного виховання належать:

-екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;
-розповіді вихователя;
-бесіди з цікавими людьми;
-узагальнюючі бесіди;
-розгляд ілюстративних матеріалів;
-читання та інсценування творів художньої літератури;
-заняття;
-ігри;
-розв’язування проблемних ситуацій;
-запрошення членів родин у дитячий садок;
-спільні з родинами виховні заходи, свята;

- участь у громадському житті міста;

-спостереження;

- бесіди на соціальні теми;

-читання художньої літератури;

- розглядання та обговорення картин,

-ілюстрацій,

- творчі розповіді та ін.

Свою роботу педагоги повинні спрямовують на виховання любові до мами і тата, бабусі і дідуся, до родини. Вчити дітей поважати старших, шанувати стареньких, бути дружніми з однолітками. З дітьми розглядати ляльку-українку, її вбрання, відмічати яка вона гарна, граємось з нею. Дівчатка залюбки одягають віночки, спідниці, сорочки-вишиванки та грають в народні, творчі ігри народознавчої тематики. Варто виокремити наступні оповідання: «Колискова», «Тихо, тихо, бабуся відпочиває», «Материнське щастя», «Святковий обід» Василя Сухомлинського та багато інших.

Основний з напрямків патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства. Народознавство включає вивчення культури, побуту, звичаїв свого народу. Національне виховання дітей дошкільного віку покликане формувати основи національної самосвідомості в комплексі з національними почуттями.

Також, в процесі виховання дітей дошкільного віку важливу роль відіграє казка як один з найдавніших жанрів фольклору, що набув естетичної, частково дидактичної і повчальної функції.

Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Саме в цьому віці створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкривати дітям зміст народної і світової культурної спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву рухів душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, рідногокраю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина.

При ознайомленні з природою звертати увагу на її красу, розмаїття, багатство. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти квітнуть на українських полях і лугах (кульбабка, волошка, мак, ромашка, чорнобривці, деревій, барвінок, безсмертник).

Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають повне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

З вихованцями 6-7 року життя вчити назви міст та сіл, в яких вони мешкають, як називається головне місто країни – Київ. Діти повинні знати, що наша країна велика, гарна: в ній є ліси, поля, гори, ріки та моря. Розповідати, що вирощують на полях, в садах, на фермах та що з усього цього виготовляють.

Доброю традицією стане проведення народних свят та обрядів використовуючи різну тематику: «Заспіваймо пісню», «Різдвяні свята», «Хата моя, біла хата», «Заспіваймо колискову» тощо. А також ознайомлення з видатними людьми нашої країни: Тарасом Шевченко, Лесею Українкою, Богданом Хмельницьким, Іваном Франко та іншими.

В час розквіту комп’ютерних технологій доцільно використовувати і їх. Це зацікавлює дітей і привертає увагу. Це можуть бути:

- перегляди родинних фото, святкових ранків,

- прослуховування фольклорної музики, сучасних українських дитячих пісень;

- різноманітні презентації та відео на патріотичну тематику;

- мультфільми тощо.

І слід пам’ятати слова Антона Макаренка: "Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми."

Перелік мультфільмів і відео-презентацій спрямованих на патріотичне виховання:

1. Це наше і це твоє. Співочі тераси. (https://www.youtube.com/watch?v=_cutjkT8de4&index=2&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt).

2. Це наше і це твоє. Рамкові вулики (https://www.youtube.com/watch?v=tbSl8WPsrPg&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt&index=3)

3. Це наше і це твоє. Чорнозем. (https://www.youtube.com/watch?v=813bkI4OeC8&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt&index=7)

4. Це наше і це твоє. Трембіта.( https://www.youtube.com/watch?v=813bkI4OeC8&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt&index=7)

5. Це наше і це твоє. Різдвяні традиції. Щедрик (https://www.youtube.com/watch?v=kkaAQxi3LcE&index=8&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt)

6. Це наше і це твоє. Різдвяні традиції. Колядки.( https://www.youtube.com/watch?v=K4GIUXQKCx0&index=9&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt)

7. Це наше і це твоє. Мапа. (https://www.youtube.com/watch?v=bnbU3_l65HI&index=14&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt)

8. Це наше і це твоє. Мрія.(https://www.youtube.com/watch?v=tWwzx06-uJc&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt&index=16)

9. Це наше і це твоє. Особлива червона фарба - наша! (https://www.youtube.com/watch?v=JgdJ0eseLvo).

10. Вивчаємо Україну - пізнавальна добірка про Україну (https://www.youtube.com/watch?v=0AHUAUbO-8E&t=217s)

11. День захисника України - історія свята (https://www.youtube.com/watch?v=uouStb1p5t8)

12. УКРАЇНА МОЯ БАТЬКІВЩИНА Відеопрезентація (https://www.youtube.com/watch?v=kHCJVzfJWw8)

13. Цікаві факти про Україну! (https://www.youtube.com/watch?v=hDb9WxPs5TA)

14. КАЗКА ПРО УКРАЇНУ ЛЕСІ БЕРЕСТ (https://www.youtube.com/watch?v=zApKGYteVE8)

15. Патріотичний мультик. "Мультяшка" - Слово української дитини!!! (https://www.youtube.com/watch?v=Fgk1LREdYWY)

16. "Діти україни" Світлана Весна (https://www.youtube.com/watch?v=f8gPUJ7tHN4)

17. Рідна Україна - пісня про батьківщину - З любов'ю до дітей(https://www.youtube.com/watch?v=YEpa9zC-Pcc)

18. Рівне - місто для життя (https://www.youtube.com/watch?v=2iNMD7nTMgU)

19. Таким Рівне ти ще не бачив! (https://www.youtube.com/watch?v=FCXA_cBRYxo)

20. Рівне з висоти пташиного польоту (https://www.youtube.com/watch?v=PB05ES2yfOo)

Україномовні youtube канали для використання на заняттях:

1. Novator film.(https://www.youtube.com/channel/UCxoYPE9xzgnvBfqPvKh02xg)

2. З любов'ю до дітей. (https://www.youtube.com/user/SonechkoProject)

3. Телеканал ПЛЮСПЛЮС .(https://www.youtube.com/user/plusplustv)

4. Телекомпанія Малятко ТВ. (https://www.youtube.com/user/malyatkotv)

5. MOREMAMIA Дитячий Канал. (https://www.youtube.com/watch?v=r-fJdPWxWEQ)

6. Ладоньки-Ладоньки - мультики українською мовою. (https://www.youtube.com/watch?v=25sB_U3iAjA)

7. Освіта дитини XXI століття MagneticOne Org. (https://www.youtube.com/channel/UCYEA0vxmjI8FynI4QRqf64g)

8. Хмаринка. (https://www.youtube.com/channel/UCJxASeKF6JH1eDJn3zBK31Q)

9. Анімаційна студія Мультяшка. (https://www.youtube.com/channel/UCreix8YFXSllVhTQeLZCSfQ)